Рішення

від 19.01.2015 по справі 911/5415/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2015 р. Справа № 911/5415/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Жилі Б.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, ідентифікаційний код: 25885944, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 28,

до дочірнього підприємства "ДИТЯЧИЙ ТА ПІДЛІТКОВИЙ САНАТОРІЙ "ТАВРИДА" ЗАКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧИХ ЗАКЛАДІВ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ "УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ", ідентифікаційний код: 02650759, місцезнаходження: 97404, Автономна Республіка Крим, м. Євпаторія, вул. Кірова, буд. 64,

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: Колосюк О.П., який діє на підставі довіреності від 12.01.2015 року за № 01-38-108;

від відповідача: не з'явився, -

Обставини справи:

виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі за текстом: Позивач) звернулася до господарського суду Київської області з позовною заявою до дочірнього підприємства "ДИТЯЧИЙ ТА ПІДЛІТКОВИЙ САНАТОРІЙ "ТАВРИДА" ЗАКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧИХ ЗАКЛАДІВ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ "УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ" (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором про закупівлю за державні кошти від 14.12.2013 року за № 426/07/13 (далі за текстом: Договір) у вигляді основного боргу в сумі 37497,60 грн. (тридцять сім тисяч чотириста дев'яносто сім гривень 60 коп.), пені в сумі 4131,93 грн. (чотири тисячі сто тридцять одна гривня 93 коп.), штрафу в сумі 7499,52 грн. (сім тисяч чотириста дев'яносто дев'ять гривень 52 коп.).

Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав належним чином взятих на себе зобов'язань за Договором, внаслідок чого у Відповідача утворилась заборгованість перед Позивачем за Договором у вигляді основного боргу в сумі 37497,60 грн. (тридцять сім тисяч чотириста дев'яносто сім гривень 60 коп.), пені в сумі 4131,93 грн. (чотири тисячі сто тридцять одна гривня 93 коп.), штрафу в сумі 7499,52 грн. (сім тисяч чотириста дев'яносто дев'ять гривень 52 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.12.2014 року порушено провадження у справі № 911/5415/14 та призначено справу до розгляду на 19.01.2015 року.

19.01.2015 року в судове засідання з'явився Позивач, який виконав вимоги ухвали суду від 19.12.2014 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 19.12.2014 року не виконав.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1., абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Позивачем надано суду транспортну накладну, згідно якої Позивачем на адресу Відповідача надіслано копію ухвали господарського суду Київської області від 19.12.2014 року у справі №911/5415/14.

Беручи до уваги викладене, а також те, що ухвала господарського суду Київської області від 19.12.2014 року у справі №911/5415/14 направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Разом з тим, нез'явлення в судове засідання представника Відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки Відповідач доказів, на які він посилався би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих представником Позивача пояснень суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 19.01.2015 року.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Крім того, відповідно до вимог ст.ст. 901, 902 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Цей же Кодекс у ст. 905 передбачає, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

14.12.2013 року між Позивачем і Відповідачем, з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 205, 901, 902 Цивільного кодексу України, укладено договір про закупівлю за державні кошти від 14.12.2013 року за № 426/07/13, за умовами п. 1.1. якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов'язується надати протягом дії цього Договору Послуги із санаторно-курортного та відновлювального лікування застрахованим особам і членам їх сімей (далі - Послуги) на підставі санаторно-курортних Путівок (далі - Путівка) у кількості, за видами та ціною, що визначені у Додатку 1 до цього Договору та за профілями лікування, зазначеними у Додатку 2 до цього Договору, а Замовник - прийняти й оплатити такі Послуги.

Дослідженням змісту вказаного Договору судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є Договором про надання послуг.

Договір у п. 3.1. передбачає, що ціна цього Договору становить без ПДВ 687456,00 грн. (шістсот вісімдесят сім тисяч чотириста п'ятдесят шість гривень 00 коп.), що еквівалентна 132 (сто тридцять дві) путівкам.

Відповідно до п. 4.1. Договору, після отримання документів, зазначених у пункті 6.3.3. цього Договору, Замовник оплачує вартість Послуг Виконавця у безготівковій формі в такому порядку.

За умовами п.п. 4.1.1., 4.1.2. Договору, Авансовий платіж у розмірі 30 відсотків від вартості Послуг за квартал Замовник здійснює до 20 числа першого місяця відповідного кварталу. Остаточний розрахунок за квартал здійснюється до 10 числа другого місяця кварталу, наступного за звітним, з урахуванням вимог пункту 6.2.10 цього Договору.

Відповідно до п. 4.1.4. Договору, Замовник має право затримати оплату вартості Послуг за цим Договором у зв'язку з нестачею коштів на його рахунку.

Згідно із п. 4.2. Договору, щоквартально до 10 числа другого місяця кварталу наступного за звітним, Сторони складають та підписують акт звірки взаємних розрахунків станом на кінець останнього дня кварталу. Ініціатива та відповідальність за складання акту покладається на Замовника.

Договір у п. 4.3. передбачає, що отриманні путівки в окремих випадках (зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків на санаторно-курортне лікування: відсутність коштів на оплату Послуг; відмови страхувальників, застрахованих осіб, або лікувально-профілактичних закладів від Путівок; порушення Виконавцем строку відправлення Путівок, дій, що виникли з вини Виконавця, результатом яких стала неможливість надання Послуг) можуть бути повернуті Виконавцю.

Відповідно до п. 4.4. Договору, у разі повернення Замовником Путівок (пункт 4.3.), а також запізнення та (або) дострокового вибуття застрахованих осіб та (або) членів їх сімей (пункт 6.3.14) оплата вартості ненаданих Виконавцем Послуг Замовником не проводиться, а перераховані за такі Послуги кошти повертаються Замовнику. Повернення зазначених коштів Виконавець здійснює не пізніше 10 календарних днів від дати отримання від Замовника невикористаних Путівок та (або) подання Замовнику даних у порядку, передбаченому пунктом 6.3.14 цього Договору.

Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 205 передбачає, що у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Цей же Кодекс в ст. 530 встановлює, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із вимогами ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивач 10.02.2014 року своєчасно в повному обсязі з дотриманням вимог п.п. 1.1., 4.1.1. Договору, ст.ст. 509, 526, 629, 901, 902 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України перерахував Відповідачу кошти в якості авансу за путівки 1-го кварталу 2014 року на загальну суму 37497,60 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 10.02.2014 року за № 943.

Одночасно встановлено, що Позивачем у Відповідача на виконання останнім положень п. 6.3.3. Договору отримано на 1-й квартал 2014 року путівки в кількості 24 штук на загальну суму 124992,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних від 31.01.2014 року за № 1 щодо видачі Відповідачем Позивачу 13 путівок та від 31.01.2014 року за № 2 щодо видачі Відповідачем Позивачу 11 путівок.

Вказані путівки в кількості 24 штук на загальну суму 124992,00 грн. Позивачем з дотриманням вимог п. 4.3. Договору, ст.ст. 509, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України повернуті Відповідачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних від 17.03.2014 року за № 0078 та від 31.03.2014 року за № 0120.

Отримання Відповідачем за накладними від 17.03.2014 року за № 0078 та від 31.03.2014 року за № 0120 путівок в кількості 24 штук на загальну суму 124992,00 грн. в зв'язку поверненням останніх Позивачем на виконання п. 4.3. Договору без будь-яких заперечень Відповідача з приводу строків, кількості та підстав повернення Позивачем Відповідачу путівок в силу вимог ст. 193 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 205 Цивільного кодексу України засвідчує належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором.

Проте, Відповідач в порушення вимог ст.173, 179, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 629 Цивільного кодексу України та п.п. 4.4. Договору не повернув Позивачу сплачений останнім за невикористанні путівки аванс в сумі 37497,60 грн. (тридцять сім тисяч чотириста дев'яносто сім гривень 60 коп.) без будь-якої мотивації відмови повернути Позивачу сплачені Позивачем кошти та без будь-яких претензій щодо строків, кількості та підстав повернення Позивачем Відповідачу путівок, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість за Договором у вигляді основного боргу в сумі 37497,60 грн. (тридцять сім тисяч чотириста дев'яносто сім гривень 60 коп.).

В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми 37497,60 грн. (тридцять сім тисяч чотириста дев'яносто сім гривень 60 коп.) в якості основного боргу Відповідача перед Позивачем, за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача.

З огляду на те, що Відповідачем належним чином не було виконано зобов'язання за Договором, то 24.10.2014 року на адресу останнього Позивачем в порядку досудового врегулювання спору, встановленого ст. 222 Господарського кодексу України та ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, направлено претензію від 22.10.2014 року за № 8-39-2786, яка отримана Відповідачем 28.10.2014 року та в якій Позивач вимагав у Відповідача погашення заборгованості за Договором.

Проте, як вказує Позивач, Відповідач на вказану претензію відреагував шляхом заперечення отримання у Позивача коштів в якості авансу за Договором, наявність заборгованості заперечував та заборгованість за Договором не погасив.

Суд приходить до висновку, що вказана позиція Відповідача щодо неотримання у Позивача коштів в якості авансу за Договором спростовується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 10.02.2014 року за № 943

Таким чином, станом на 19.01.2015 року за Відповідачем рахується перед Позивачем заборгованість по сплаті основного боргу за Договором у сумі 37497,60 грн. (тридцять сім тисяч чотириста дев'яносто сім гривень 60 коп.).

Суд вивчивши матеріали справи дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача основної заборгованості за Договором у сумі 37497,60 грн. (тридцять сім тисяч чотириста дев'яносто сім гривень 60 коп.).

Поряд з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за Договором з повернення сплачених Позивачем Відповідачу в якості авансу коштів у сумі 37497,60 грн. (тридцять сім тисяч чотириста дев'яносто сім гривень 60 коп.) в зв'язку з поверненням Позивачем Відповідачу путівок, пеню, передбачену п. 7.2.5. Договору, в сумі 4131,93 грн. (чотири тисячі сто тридцять одна гривня 93 коп.), та штраф, передбачений п. 7.2.5. Договору в сумі 7499,52 грн. (сім тисяч чотириста дев'яносто дев'ять гривень 52 коп.) .

Договір у п. 7.2.5. передбачає, що за порушення строків виконання зобов'язання, передбаченого пунктом 4.4. цього Договору, Виконавець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості несвоєчасно виконаних зобов'язань, за кожний день прострочення, а в разі прострочення понад 10 днів додатково стягується штраф у розмірі 20 % від вартості невиконаних зобов'язань за цим Договором.

Судом досліджено положення п. 7.2.5. Договору, за наслідками чого встановлено, що Сторони Договору при укладенні останнього досягали згоди щодо підстав, порядку та способу нарахування Позивачем Відповідачу штрафних санкцій у вигляді пені і штрафу у випадку невиконання Відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором, які за своїм змістом, підставами застосування, терміном та порядком нарахування є різними штрафними санкціями, що не співпадають по своїй суті і не являються відповідальністю за одне і теж господарське правопорушення, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що п. 7.2.5. Договору є законним, відповідає принципу свободи договору та не порушує права і інтереси Сторін Договору.

Судом береться до уваги, що Позивач при виконанні своїх зобов'язань за Договором використовував державні кошти, які за своєю правовою природою є бюджетними коштами.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Господарський кодекс України в ч. 1 ст. 231 передбачає, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: - за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); - за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої Законом та Договором відповідальності.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.ст. 1, 3 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та п. 7.2.5. Договору, Позивачем Відповідачу нараховано пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за Договором у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в сумі 4131,93 грн. (чотири тисячі сто тридцять одна гривня 93 коп.) та штраф у розмірі 20 % від вартості невиконаних зобов'язань в сумі 7499,52 грн. (сім тисяч чотириста дев'яносто дев'ять гривень 52 коп.).

З метою дослідження правильності визначення Позивачем сум пені та штрафу, судом здійснено розрахунок пені і штрафу за заявлені Позивачем періоди, за результатами якого суд погоджується з сумою, розміром, періодом та підставами нарахування Позивачем Відповідачу за Договором пені в сумі 4131,93 грн. (чотири тисячі сто тридцять одна гривня 93 коп.), штрафу в сумі 7499,52 грн. (сім тисяч чотириста дев'яносто дев'ять гривень 52 коп.).

Доказів сплати в добровільному порядку пені та штрафу за Договором Відповідач суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача в зв'язку з невиконанням останнім своїх зобов'язань за Договором пені в сумі 4131,93 грн. (чотири тисячі сто тридцять одна гривня 93 коп.) та штрафу в сумі 7499,52 грн. (сім тисяч чотириста дев'яносто дев'ять гривень 52 коп.) є обґрунтованими, доведеними, внаслідок чого підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, є письмовими доказами неналежного виконання Відповідачем зобов'язань, взятого ним, відповідно до Договору.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були та не заперечувались Відповідачем протягом розгляду справи в суді.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до дочірнього підприємства "ДИТЯЧИЙ ТА ПІДЛІТКОВИЙ САНАТОРІЙ "ТАВРИДА" ЗАКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧИХ ЗАКЛАДІВ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ "УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ" про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з дочірнього підприємства "ДИТЯЧИЙ ТА ПІДЛІТКОВИЙ САНАТОРІЙ "ТАВРИДА" ЗАКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧИХ ЗАКЛАДІВ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ "УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ", ідентифікаційний код: 02650759, місцезнаходження: 97404, Автономна Республіка Крим, м. Євпаторія, вул. Кірова, буд. 64, на користь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, ідентифікаційний код: 25885944, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 28, заборгованість за договором про закупівлю за державні кошти від 14.12.2013 року за № 426/07/13 у вигляді основного боргу в сумі 37497,60 грн. (тридцять сім тисяч чотириста дев'яносто сім гривень 60 коп.), пені в сумі 4131,93 грн. (чотири тисячі сто тридцять одна гривня 93 коп.), штрафу в сумі 7499,52 грн. (сім тисяч чотириста дев'яносто дев'ять гривень 52 коп.).

3. Стягнути з дочірнього підприємства "ДИТЯЧИЙ ТА ПІДЛІТКОВИЙ САНАТОРІЙ "ТАВРИДА" ЗАКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧИХ ЗАКЛАДІВ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ "УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ", ідентифікаційний код: 02650759, місцезнаходження: 97404, Автономна Республіка Крим, м. Євпаторія, вул. Кірова, буд. 64, в доход державного бюджету України судовий збір у сумі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Зобов'язати виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, ідентифікаційний код: 25885944, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 28, надіслати дочірньому підприємству "ДИТЯЧИЙ ТА ПІДЛІТКОВИЙ САНАТОРІЙ "ТАВРИДА" ЗАКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧИХ ЗАКЛАДІВ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ "УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ" на належну адресу (97404, Автономна Республіка Крим, м. Євпаторія, вул. Кірова, буд. 64) копію рішення від 19.01.2015 року по справі № 911/5415/14 кур'єрською службою доставки, докази чого надати суду, для чого направити виконавчій дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності копію даного рішення в двох екземплярах.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Повний текст рішення складено та підписано 26.01.2015 року