Рішення

від 19.01.2015 по справі 916/4224/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2015 р.Справа № 916/4224/14

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Князєвої К.Р.

За участю представників сторін:

Від позивача: Шидерова Н.С. за довіреністю від 23.01.2014р.

Від відповідача: Гринюк В.Ф. /директор/.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеське обласне управління АТ „Ощадбанк" до приватного сільськогосподарського підприємства „Визирка" про стягнення 579 337,26 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Державний ощадний банк України" в особі філії -Одеське обласне управління АТ „Ощадбанк" (далі по тексту - АТ „Ощадбанк") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства „Визирка" (далі по тексту - ПСП „Визирка") про стягнення заборгованості в загальному розмірі 579 337,26 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 557 850,00 грн. (строкова заборгованість в сумі 387 850,01 грн. та прострочена заборгованість в сумі 169 999,99 грн.), пені за невиконання зобов'язань щодо сплати відсотків за користування кредитом в сумі 36,52 грн. та пені за невиконання зобов'язань щодо сплати суми основного боргу в розмірі 21 450,74 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за кредитним договором № 83 від 13.07.2011р. грошових зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування.

Згідно із заявою від 05.01.2015р. позивачем було збільшено розмір заявлених позовних вимог до загальної суми 601 338,99 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 557 850,00 грн. (строкова заборгованість в сумі 319 850,01 грн. та прострочена заборгованість в сумі 237 999,99 грн.), відсотків за користування кредитом за грудень 2014р. в сумі 8 253,23 грн., пені за невиконання зобов'язань щодо сплати відсотків за користування кредитом в сумі 42,17 грн. та пені за невиконання зобов'язань щодо сплати суми основного боргу в розмірі 35 193,59 грн. Вказана редакція позовних вимог була прийнята судом до розгляду як остаточна.

Відповідач визнає спірну суму заборгованості та просить надати йому відстрочку виконання рішення суду до періоду збирання врожаю 2015 року, посилаючись на скрутне фінансове становище.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

13.07.2011р. між АТ „Ощадбанк" (Банк) та ПСП „Визирка" (Позичальник) було укладено кредитний договір № 83, у відповідності до п.п. 2.1, 2.2, 2.5 якого Банк зобов'язався надати на умовах цього договору, а Позичальник зобов'язався отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит в розмірі 1 000 000 грн. та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається одноразово з остаточним терміном повернення не пізніше 31.03.2016 року. Кредит надається з позичкового рахунку в безготівковому порядку на придбання майна (далі по тексту договору - цільове призначення кредиту), а саме: зернозбирального комбайну New Holland TC 5080. Кредит надається шляхом перерахування коштів в національній валюті з кредитного рахунку Позичальника на поточний рахунок Продавця Майна, на підставі платіжного доручення Позичальника, для здійснення оплати за Майно за договором купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України з кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Положеннями ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

При цьому, в силу положень ч. 2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Як свідчать матеріали справи, а саме платіжне доручення № 107 від 20.07.2011р., на виконання умов кредитного договору № 83 від 13.07.2011р. позивачем було надано ПСП „Визирка" кредит шляхом перерахування грошових коштів в сумі 1 000 000 грн. на користь ТОВ ТД „Донснаб" в якості плати за комбайн New Holland TC 508, що свідчить про належне виконання з боку АТ „Ощадбанк" прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо видачі відповідачу кредиту.

Виходячи з п. 2.3 кредитного договору № 83 від 13.07.2011р. сторони погодили погашення кредиту в строки згідно з таким графіком: до 31.10.2011р. в сумі 34 000 грн.; до 30.11.2011р. в сумі 34 000 грн.; до 31.12.2011р. в сумі 34 000 грн.; до 31.01.2012р. в сумі 34 000 грн.; до 29.02.2012р. в сумі 34 000 грн.; до 31.03.2012р. в сумі 34 000 грн.; до 31.10.2012р. в сумі 34 000 грн.; до 30.11.2012р. в сумі 34 000 грн.; до 31.12.2012р. в сумі 34 000 грн.; до 31.01.2013р. в сумі 34 000 грн.; до 28.02.2013р. в сумі 34 000 грн.; до 31.03.2013р. в сумі 34 000 грн.; до 31.10.2013р. в сумі 34 000 грн.; до 30.11.2013р. в сумі 34 000 грн.; до 31.12.2013р. в сумі 34 000 грн.; до 31.01.2014р. в сумі 34 000 грн.; до 28.02.2014р. в сумі 34 000 грн.; до 31.03.2014р. в сумі 34 000 грн.; до 31.10.2014р. в сумі 34 000 грн.; до 30.11.2014р. в сумі 34 000 грн.; до 31.12.2014р. в сумі 34 000 грн.; до 31.01.2015р. в сумі 34 000 грн.; до 28.02.2015р. в сумі 34 000 грн.; до 31.03.2015р. в сумі 34 000 грн.; до 31.10.2015р. в сумі 34 000 грн.; до 30.11.2015р. в сумі 34 000 грн.; до 31.12.2015р. в сумі 34 000 грн.; до 31.01.2016р. в сумі 34 000 грн.; до 28.02.2016р. в сумі 34 000 грн.; до 31.03.2016р. в сумі 14 000 грн.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, ПСП „Визирка" на момент розгляду даної справи має прострочену заборгованість за платежами в рахунок погашення кредиту в сумі 237 999,99 грн., яка виникла через несплату відповідачем платежів за погодженим в п. 2.3 кредитного договору № 83 від 13.07.2011р. графіком починаючи з 01.02.2013р. Викладене свідчить про допущення з боку ПСП „Визирка" порушення власних грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором щодо своєчасного повернення кредиту.

При цьому, положеннями п.п. 3.3.1, 3.3.2 кредитного договору № 83 від 13.07.2011р. передбачено, що Банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі невиконання Позичальником взятих на себе обов'язків та недотримання передбачених цим договором та/або документами забезпечення, вимагати повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають до сплати за цим договором), у тому числі, але не виключно, якщо Позичальник вчасно не сплатив суму кредиту, її частину або проценти за користування кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за договором. Після отримання Позичальником від Банку листа із повідомленням про вручення відкликання кредиту Позичальник зобов'язаний не пізніше 15 (п'ятнадцяти) днів з моменту вручення такого листа здійснити повне погашення кредиту, включаючи основну суму боргу, нараховані та несплачені проценти за користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті Позичальником на користь Банку відповідно до цього договору.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було направлено на адресу ПСП „Визирка" вимогу, яка була викладена у листі від 03.04.2014р. за № 28/01-9/9565, у відповідності до якої АТ „Ощадбанк" повідомило відповідача про необхідність дострокового, протягом 30 днів, погашення у повному обсязі заборгованості за кредитом та нарахованими відсотками, Вказану вимогу було вручено ПСП „Визирка" 15.04.2014р., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення під розписку.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Тобто, приймаючи до уваги допущення ПСП „Визирка" порушення зобов'язань щодо повернення кредиту, а також враховуючи направлення з боку АТ „Ощадбанк" на адресу відповідача вимоги про дострокове повернення кредиту, виходячи із вищенаведених положень п.п. 3.3.1, 3.3.2 кредитного договору № 83 від 13.07.2011р. та ч. 2 ст. 1050 ЦК України у ПСП „Визирка" виник обов'язок дострокового повернення суми отриманого кредиту, яка залишається непогашеною.

Проте, як свідчать матеріали справи, на момент ухвалення рішення суду ПСП „Визирка" обов'язок дострокового повернення кредиту є невиконаним, в результаті чого, за останнім рахується заборгованість перед АТ „Ощадбанк" щодо повернення кредиту в сумі 557 850 грн., що було визнано відповідачем.

У зв'язку з викладеним, позовні вимоги АТ „Ощадбанк" в частині стягнення із ПСП „Визирка" заборгованості за кредитом в сумі 557 850 грн. підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

Згідно з п.п. 2.7, 2.7.1 - 2.7.3 кредитного договору № 83 від 13.07.2011р. за користування кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати Банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених цим договором. При нарахуванні та сплаті процентів за користуванні кредитом сторони повинні керуватись наступним: проценти за користування кредитом розраховуються Банком на основі процентної ставки в розмірі 18% річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором; проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості Позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно та до повного погашення заборгованості за цим договором. При нарахуванні процентів день видачі кредиту приймається до розрахунку як 1 (один) повний день користування кредитом, а день повернення кредиту (його частини) до розрахунку процентів не включається. Нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення Позичальником кредиту (або його частини) проценти (з урахуванням положень п. 2.7.4 цього договору) повинні бути сплачені Позичальником не пізніше останнього числа звітного місяця, а в разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту. Перший раз Позичальник сплачує проценти не пізніше 31.07.2011р.

У відповідності до ч. 3 ст. 346 ГК України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як свідчить наданий позивачем розрахунок, на момент розгляду даної справи за ПСП „Визирка" рахується заборгованість перед АТ „Ощадбанк" зі сплати відсотків за користування кредитом, що нараховані протягом грудня 2014 року, в сумі 8 253,23 грн. Викладені обставини були визнані відповідачем під час розгляду даної справи. У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ „Ощадбанк" в частині стягнення із відповідача відсотків за користування кредитом в сумі 8 253,23 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями п. п.п. 7.1, 7.1.1 кредитного договору № 83 від 13.07.2011р. передбачено, що за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідність в порядку та на умовах, обумовлених у цьому договорі. Зокрема, за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення суми кредиту, комісійних винагород та своєчасної сплати процентів за користування кредитом Позичальник зобов'язується сплатити на користь Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожний день прострочення.

З посиланням на наведені положення кредитного договору № 83 від 13.07.2011р. позивачем було нараховано ПСП „Визирка" до сплати пеню за невиконання зобов'язань щодо сплати відсотків за користування кредитом в сумі 42,17 грн. та пеню за невиконання зобов'язань щодо сплати суми основного боргу в розмірі 35 193,59 грн. Перевіривши розрахунки вказаної штрафної санкції, заявленої до стягнення, господарський суд визнає їх обґрунтованими, у зв'язку з чим, доходить висновку про правомірність нарахування відповідачу до сплати пені за невиконання зобов'язань щодо сплати відсотків за користування кредитом в сумі 42,17 грн. та пені за невиконання зобов'язань щодо сплати суми основного боргу в розмірі 35 193,59 грн.

Проте, вирішуючи питання про розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню із відповідача на користь АТ „Ощадбанк" в межах даної справи, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора , суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з положеннями п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При розгляді даного питання суд вважає за доцільне звернутися також до приписів п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. № 18 (з наступними змінами та доповненнями), якими встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи надане законом право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного з боку ПСП „Визирка" порушення власних грошових зобов'язань, враховуючи причини неналежного виконання відповідачем власних грошових зобов'язань, основним видом господарської діяльності якого є вищування сільськогосподарських культур, у вигляді зменшення обсягів сільськогосподарського виробництва протягом останніх років через несприятливі погодні умови, що підтверджено наданими ПСП „Визирка" доказами /а.с. 51-60/, істотну соціальну роль, яку відіграє господарська діяльність відповідача, з метою недопущення погіршення фінансового стану ПСП „Визирка" суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України , ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України , п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України , вважає за правомірне зменшити загальну суму нарахованих позивачем штрафних санкції до 1 грн. Таким чином, на користь АТ „Ощадбанк" підлягає стягненню пеня в сумі 1,00 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ПСП „Визирка" перед АТ „Ощадбанк" в загальній сумі 566 104,23 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 557 850 грн., заборгованості за відсотками в сумі 8 253,23 грн. та пені в сумі 1 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Відповідачем наведені обставини були визнані під час розгляду даної справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку про необхідність задоволення заявлених позовних вимог у частково на суму 556 104,23 грн. Таким чином, із ПСП „Визирка" слід стягнути на користь АТ „Ощадбанк" заборгованість за кредитом в сумі 557 850 грн., заборгованість за відсотками в сумі 8 253,23 грн. та пеню в сумі 1 грн. відповідно до ст.ст. 193, 231 - 233, 345, 346 ГК України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610 - 612, 617, 625, 629, 640, 1046, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями).

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 12 026,78 за розгляд даних позовних вимог у повному обсязі покладаються на відповідача відповідно до ст.ст. 44 , 49 ГПК України .

При цьому, розглянувши клопотання відповідача про надання йому відстрочки виконання даного судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, згідно із вказаним клопотанням відповідач просить суд відстрочити виконання рішення суду по даній справі до збору врожаю 2015 року, в обґрунтування чого посилається на наступні обставини із наданням нижченаведених доказів:

- сезонна специфіка отримання прибутку відповідачем - виробником сільськогосподарської продукції, яка перебуває у залежності від погодних умов, тобто від обставин, що не залежать від ПСП „Визирка", та яка характеризується отриманням доходу в результаті збору та подальшого продажу врожаю наприкінці календарного року;

- зниження обсягу доходів ПСП „Визирка" протягом останніх років через несприятливі погодні умови, наслідком яких є загибель істотної кількості посівів сільськогосподарських культур відповідача. На підтвердження вказаних обставин відповідачем було надано комісійні акти, складені протягом 2014 року, затверджені начальником агропромислового розвитку Комінтернівської районної державної адміністрації, з яких вбачається списання посівів озимої пшениці на полях площею 125 га, озимого ячменю на полях площі 299 га., озимого ріпаку на полях площею 56 га через їх загибель внаслідок несприятливих погодних умов. Крім того, із листа Відділу статистики в Комінтернівському районі від 11.11.2014р. за № 30-01-13/493 вбачаються наступні показники посівних площ ПСП „Визирка": із засіяної озимою пшеницею посівної площі 181 га збереглась посівна площа 56 га; із засіяної озимим ячменем посівної площі 327 га збереглась посівна площа 28 га; із засіяної озимим ріпаком посівної площі 56 га збереглась посівна площа 0,00 га; із засіяної соняшником посівної площі 320 га збереглась посівна площа 320 га. За розрахунком ПСП „Визирка" /а.с. 59/, внаслідок загибелі врожаю через несприятливі погодні умови протягом 2014 року підприємству було завдано збитків в сумі 445 тис. грн.. Крім того, із висновку про форс-мажорні обставини № 749/05-4 від 12.04.2012р., складеного Торгово-промисловою палатою України, вбачається, що внаслідок стихійного лиха 2012 року на площах ПСП „Визирка" на 29.03.2012р. були пошкоджені та загинули: пшениця озима - 210 га, ячмінь озимий - 203 га, що визнано форс-мажорними обставинами для відповідача;

- за даними балансу (звіту про фінансовий стан) на 30.09.2014р. вбачаться: зменшення обсягу виробничих активів у вигляді незавершеного виробництва (рядок 1102 балансу) з 1 264 тис. грн.. на початок звітного періоду до 591 тис. грн.. на кінець звітного періоду; зменшення обсягу наявних грошових коштів та їх еквівалентів (рядок 1165 балансу) з 46 тис. грн.. на початок звітного періоду до 31 тис. грн. на кінець звітного періоду; збільшення розміру поточної кредиторської заборгованості за довгостроковими зобов'язаннями (рядок 1615 балансу) з 36 тис. грн. на початок звітного періоду до 253 тис. грн.. на кінець звітного періоду. Із звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2014 року вбачається: зменшення доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (код рядка 2000) із 1 565 тис. грн.. за аналогічний період попереднього року до 253 тис. грн. за звітний період; зменшення прибутку як фінансового результату від операційної діяльності (код рядка 2190) з 394 тис. грн.. за аналогічний період попереднього року до 37 тис. грн. за звітний період; відсутність прибутку (фінансовий результат до оподаткування, код рядка 2290) за звітний період порівняно до прибутку в розмірі 97 тис. грн.. за аналогічний період попереднього року; наявність збитку (фінансовий результат до оподаткування, код рядка 2295) в розмірі 483 тис. грн.. порівняно до відсутності збитку за аналогічний період попереднього року.

- відсутність в розпорядженні ПСП „Визирка" необхідних грошових коштів;

- наявність непогашеної кредиторської заборгованості ПСП „Визирка" станом на 30.09.2014р. перед контрагентами в загальній сумі 358 836,99 грн., що значно перевищує розмір існуючої дебіторської заборгованості в сумі 14 854,17 грн.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно п.п. 7.1, 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарські суди повинні мати на увазі таке. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи , зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Проаналізувавши надані ПСП „Визирка" документи, суд дійшов висновку щодо можливості надання відповідачу пільгових умов виконання рішення по даній справі з метою спрямування отриманих відповідачем від своєї господарської діяльності грошових коштів на відновлення платоспроможності підприємства. Приймаючи до уваги, що внаслідок специфіки діяльності ПСП „Визирка" як виробника сільськогосподарської продукції та наявності форс-мажорних погодних обставин протягом останніх років, які значно зменшили врожаї на посівних площах відповідача та, як наслідок, можливість отримання відповідачем прибутку від власної діяльності, суд дійшов висновку про наявність обставин, які можуть значно ускладнити виконання судового рішення по даній справі.

При цьому, відсутність у відповідача на момент вирішення даного спору реальної можливості виконання рішення суду, за умови вжиття органами державної виконавчої служби визначених Законом України „Про виконавче провадження" заходів, направлених на примусове виконання рішення про стягнення у повному обсязі заборгованості на користь АТ „Ощадбанк", може призвести до зупинення господарської діяльності відповідача, втрати значної кількості робочих місць, зупинить можливість здійснення відповідачем поточних платежів за власними грошовими зобов'язаннями та, в подальшому, може призвести до банкрутства підприємства.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги скрутне фінансове становище відповідача, суд доходить висновку щодо наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення господарського суду Одеської області по даній справі, у зв'язку з чим, а також з огляду на здійснення заявником протягом тривалого часу господарської діяльності та необхідність збереження платоспроможності підприємства, продукція якого відіграє значну соціальну роль, суд, керуючись ст. 121 ГПК України, вважає за доцільне і необхідне надати ПСП „Визирка" відстрочку виконання судового рішення по даній справі.

Вирішуючи питання про строк, на який слід відкласти виконання рішення по даній справі про стягнення з ПСП „Визирка" на користь АТ „Ощадбанк" присудженої до стягнення заборгованості, з урахуванням судових витрат, в загальному розмірі 578 131,01 грн. суд зазначає, що специфіка господарської діяльності відповідача як виробника сільськогосподарської продукції дозволяє зробити обґрунтоване припущення щодо отримання ПСП „Визирка" значного обсягу виручки від продажу даного товару наприкінці сезону збирання врожаю поточного року. Таким чином, надання відстрочки виконання даного судового рішення строком до 01.10.2015р., враховуючи всі обставини справи, надасть відповідачу достатньо часу для погашення власної заборгованості перед позивачем, присудженої до стягнення, минуючи можливі негативні наслідки у вигляді застосування процедури банкрутства та неможливості здійснення господарської діяльності.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, господарський суд, керуючись ст. 121 ГПК України, дійшов висновку про наявність підстав для надання відповідачу відстрочки виконання судового рішення по даній справі на строк до 01.10.2015р., у зв'язку з чим, відповідне клопотання ПСП „Визирка" підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610 - 612, 617, 625, 629, 640, 1046, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 32, 33, 43, 82-85, 121 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства „Визирка" /67543, Одеська область, Комінтернівський район, с. Визирка, код ЄДРПОУ 03766932/ на користь публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" в особі філії Одеське обласне управління АТ „Ощадбанк" /65125, м. Одеса, вул. Базарна, 17, код ЄДРПОУ 09328601, р/р 37396900050001 в Одеському обласному управлінні АТ „Ощадбанк", МФО 328845/ заборгованість за кредитом в загальній сумі 557 850 грн. 00 коп. /п'ятсот п'ятдесят сім тисяч вісімсот п'ятдесят грн. 00 коп./, заборгованість за відсотками в сумі 8 253 грн. 23 коп. /вісім тисяч двісті п'ятдесят три грн. 23 коп./, пеню в сумі 1 грн. 00 коп. /одна грн. 00 коп./, судовий збір в сумі 12 026 грн. 78 коп. /дванадцять тисяч двадцять шість грн. 78 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

4. Надати приватному сільськогосподарському підприємству „Визирка" відстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області від 19.01.2014р. по справі № 916/4224/14 до 01.10.2015р.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили з урахуванням наданої судом відстрочки виконання рішення суду.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 26.01.2015р.

Суддя С.П. Желєзна