Рішення

від 20.01.2015 по справі 922/5432/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2015 р.Справа № 922/5432/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.

розглянувши справу

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м. Харків до Товариства з обмеежною відповідальністю "ДВС-Стар", м. Горлівка про стягнення 2621262,02 грн. за участю представників сторін:

позивача - Ісмайлова Т.О., за довіреністю № 57 від 29.01.2013 року;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Харківське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Стар" про стягнення основної заборгованості (авансу) у розмірі 281250,00 грн., пені у розмірі 2340000,00 грн., та 3% річних у розмірі 12,02 грн.. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором про закупівлю послуг дитячих закладів оздоровлення від 15 травня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.12.2014 року за позовною заявою було порушено провадження по справі №922/5432/14 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16 грудня 2014 року.

Ухвалою суду від 16.12.2014 року розгляд справи було відкладено на 14 січня 2015 року.

Через канцелярію суду 14.01.2015 року позивач надав клопотання (вх.№1033) про долучення до матеріалів справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців стосовно відповідача станом на 11.12.2014 року.

Надані документи були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.01.2015 року розгляд справи було відкладено на 20.01.2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні 20.01.2015 року позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 20.01.2015 року не з`явився, відзив на позов не надав.

Відповідно до відомостей, зазначених в матеріалах господарської справи № 922/5432/14 відповідач знаходиться за адресою: 84647, Донецька область, м. Горлівка, вул. 40 років України, 50/12.

Харківська дирекція Поштамт-Центр поштового зв'язку № 1 в своєму листі від 26.09.14 р. № 7-14-608 проінформувала господарський суд Харківської області, що, у зв'язку з проведенням бойових дій в зоні АТО, з 22.07.14 р. до окремої вказівки, призупиняється приймання для пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської областей.

16.01.2015 р. заступником начальника відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) господарського суду Харківської області складений акт про те, що у зв'язку із зупиненням приймання та пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської областей, у зв`яку з чим працівники канцелярії відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) не мають можливості направити за належністю поштову кореспонденцію за вих. № 001191/1 до ТОВ "ДВС-Стар", м. Горлівка, Донецька область, 84647, справа № 922/5432/14.

Оскільки телефонний (факсимільний) зв'язок з відповідачем також відсутній, суд розмістив ухвалу про порушення провадження у справі від 01.12.2014 року відповідно до Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішеньзатверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року № 740 (зі змінами).

Направлення до Єдиного державного реєстру судових рішеньелектронних копій судових рішень, які засвідчені електронним цифровимпідписом (ЕЦП), здійснюється за допомогою автоматизованої системидокументообігу суду у порядку, визначеному Порядком ведення Єдиногодержавного реєстру судових рішень, та відповідно до пункту 4.4 Положенняпро автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 та погодженого Державною судовою адміністрацією України (із змінами і доповненнями). Електронну копію судового рішення суду можна переглянути у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/, щоміститься на офіційному веб-порталі судової влади України..

Враховуючи викладене, відповідач вважається судом таким, що був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень.

Таким чином, права № 922/5432/14 розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

15.05.2014 року між Харківським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності (позивач) та Товариством з обмежноню відповідальністю "ДВС-Стар" (відповідач) було укладено договір про закупівлю послуг дитячих закладів оздоровлення, у відповідності до умов якого відповідач зобов`язується за завданням позивача надати послуги щодо тимчасового розміщування під час відпусток та інші послуги щодо тимчасового розміщування, а позивач зобов`язується прийняти та оплатити їх вартість.

Відповідно до п. 3.2 договору, вартість однієї доби перебування дитини, що потребує оздоровлення, становить 178,58 грн., вартість однієї путівки строком 21 день погоджена сторонами та дорівнює 3750,00 грн., ПДВ не передбачено згідно п. 197.1.6 ст. 197 Податкового кодексу України і не включено до калькуляції вартості путівки.

Відповідно до п. 3.3 договору, загальна вартість послуг за цим договором складає 4 500 000,00 грн., що еквівалента 1200 путівкам.

Відповідно до п. 4.1 договору відповідачем за власний рахунок відправляє позивачу у кількості, визначеній у п. 3.3 цього договору, не пізніше, ніж на 15 днів до початку оздоровчої зміни. Одночасно відповідач направляє позивачу належним чином оформлені накладну та рахунок на оплату послуг.

Відповідно до п. 4.2 договору після отримання путівок позивач перераховує відповідачу аванс в розмірі 25% від загальної вартості отриманих путівок на зміну.

Відповідно до п. 4.3 договору основну частину вартості путівок позивач оплачує протягом періоду оздоровчої зміни в сумі, яка разом з авансовим платежем складає 95% від загальної вартості. Залишок вартості у розмірі 5% оплачується після проведення звірки розрахунків за результатами оздоровчої зміни.

На виконання умов вищезазначеного договору, 15.05.2014 року згідно накладної № 24 від 15.05.2014 року позивачем було отримано путівки на першу зміну від відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи, 29.05.2014 року позивачем було перерховано на адресу відповідача грошові кошти в сумі 281250,00 грн., в якості попередньої оплати (п. 4.2 договору), що підтверджується платіжним дорученням № 2883 від 26.05.2014 року на суму 281250,00 грн. (а.с. 22).

Відповідач в порушення умов договору, не забезпечив надання послуг щодо тимчасового розміщування під час відпусток та інші послуги щодо тимчасового розміщування, у строки передбачені договором.

Як свідчать матеріали справи, 22.09.2014 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію за вих. № 564/07-17-юр (а.с. 23) щодо повернення авансу в сумі 281250,00 грн.

Відповідач відповіді на претензію не надав, свої зобов'язання щодо надання послуг з тимчасового розміщення під час відпусток та інші послуги щодо тимчосового розміщення не виконав, передплату позивачу в сумі 281250,00 грн. не повернув, що і стало підставою останньому для звернення до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги те, що факт перерахування коштів позивачем підтверджується належними доказами, а саме платіжним дорученням № 2883 від 26.05.2014 року на суму 281250,00 грн. (а.с. 22) враховуючи те, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо надання послуг, чим суттєво порушив умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача передплати в сумі 281250,00 грн., які було перераховано відповідачу в якості авансу правомірна та обґрунтована, тому підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 12,02 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення 3% річних в сумі 12,02 грн. заявлена позивачем обґрунтовано, доведена матеріалами справи, вірно нарахована та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 2340000,00 грн. штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.2 договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за даним договором відповідач сплачує позивачу штрафні санкції у розмірі 1% від загальної вартості послуг за цим договором, а у разі здійснення попередньої оплати відповідач, крім сплати зазанчених штрафних санкцій, повертає позивачу сплачені ним кошти з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 1.12. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем штрафних санкцій в сумі 2340000,00 грн. та встановлено, що позивачем допущено помилку при здійсненні даного розрахунку.

Зважаючи на норми діючого законодаства та враховуючи п. 6.2 договору, судом встановлено, що штрафні санкції, передбачені даним пунктом договору є штрафом, який обчислюється у відсотках від загальної вартості послуг та одноразово спалчується порушником зобов`язання.

Враховуючи викладене, судом здійснено перерахунок штрафу ,нараховано позивачем на підставі п. 6.2 договору та встановлено, що задоволенню підлягає 45000,00 грн. (4500000,00*1%=45000,00).

Щодо стягення з відповідача штрафу в сумі 2295000,00 грн., суд відмовляє в їх задоволенні, як безпідставно нарахованих.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам. У зв`язку з чим з відповідача підлягає стягненню 6525,24 грн. витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 693 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Стар" (84647, Донецька область, м. Горлівка, вул. 40 років України, 50/12, код ЄДРПОУ 37160858) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчосової втрати працездатності (61200, м. Харків ,м-н Конституції, 1, Палац Праці, 3 під`їзд, 4 поверх, р/р 37171200800020 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 21224442) 281 250,00 грн. суми попередньої оплати, 45000,00 грн. штрафу, 12,02 грн. 3% річних та 6525,24 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 2295000,00 грн. пені в задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 26.01.2015 р.

Суддя Т.С. Денисюк