Рішення

від 21.01.2015 по справі 922/5361/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2015 р.Справа № 922/5361/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Спеціалізована експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи" (ДП "Укрдержбудекспертиза") м. Київ до Зміївської районної державної адміністрації м. Зміїв про стягнення 1691,55 грн. за участю представників:

позивача - Скрипка К.М., довіреність № 45-13 від 24.12.14 р.,

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Спеціалізована експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи" (ДП "Укрдержбудекспертиза") звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути зі Зміївської районної державної адміністрації заборгованість за договором №21-01283-11 від 03.11.14р. на проведення експертизи в сумі 1691,55 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 24.11.14р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

23.12.14р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та зазначає, що під час підписання договору відповідачем не було взято на себе відповідних бюджетних зобов`язань.

21.01.15р. представник позивача надав заперечення на відзив на позовну заяву, в яких зазначає, що договором сторін не встановлено джерело фінансування замовлених відповідачем робіт і в ньому відсутні будь-які умови, що пов'язують виконання зобов'язання відповідача з наявністю або відсутністю бюджетних асигнувань, отже правовідносини, що виникли зданого договору є суто цивільно-правовими, тобто, як зазначено в ст. 1 ЦК України, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників і той факт, що відповідачем порушено вимоги ст. 48 Бюджетного кодексу України не звільняє його від обов'язку виконання договірних зобов'язань.

Представник позивача в судовому засіданні 21.01.15р. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 21.01.15р. не з`явився.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

На підставі наданої Зміївською районною Державною адміністрацією Харківської області (Відповідач) заяви між філією ДП "Укрдержбудекспертиза" у Харківській області (Позивач) та Відповідачем було укладено договір №21-01283-11 від 03.11.2011 року (надалі - Договір) на проведення експертизи проекту будівництва "Реконструкція системи теплопостачання мікрорайону залізничного вокзалу з впровадженням енергозберігаючого обладнання м. Зміїв Харківської області".

Вартість робіт з проведення експертизи була визначена відповідно до ДБН Д. 1.1-7-2000 "Правила визначення вартості проектно-вишукувальних робіт для будівництва, що здійснюється на території України".

Відповідно до п.2.2. Договору вартість експертизи вказаного проекту будівництва склала 1315,86грн.

У встановлені умовами Договору строки позивачем були виконані роботи з проведення експертизи зазначеної проектно-кошторисної документації та Замовнику надано позитивний експертний звіт щодо розгляду проектної документації №21-01283-11 від 18.11.2011 року.

Факт прийому-передачі виконаних робіт за Договором підтверджується підписаним Сторонами актом прийому-передачі робіт від 18.11.2011 року.

Згідно з п. 2.4 Договору оплата робіт здійснюється замовником протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт.

Всупереч умовам Договору, оплата Відповідачем здійснена не була.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу Відповідача направлено претензію №215 від 17.12.2012 року про сплату у добровільному порядку грошових коштів за виконані роботи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ДП "Укрпошта".

У встановлений чинним законодавством України строк відповідь на претензію Відповідачем надана не була.

Такі дії відповідача на думку позивача є порушенням його законних прав та інтересів, що і стало підставою для звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 1315,86 грн. заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1315,86 грн. заборгованості, правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних, приходить до висновку, що він є вірним, тому вимога про сплату 118,32 грн. 3% річних та 257,37грн. інфляційних є правомірною та законною, тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 509, 525, 598, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193, 197 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Зміївської районної Державної адміністрації Харківської області (код ЄДРПОУ 04059639, юридична адреса: 63404, Харківська обл., Зміївський район, місто Зміїв, вул. Леніна, буд. 9, р/р 35212001000764 у ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011) на користь філії ДП "Укрдержбудекспертиза" у Харківській області (код ЄДРПОУ 35851636, юридична адреса: 61052, м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд. 1, р/р 26001000130067 у філії АТ "Укрексімбанк" м. Харків, МФО 351618) заборгованість в сумі 1315,86 грн., інфляційні втрати в розмірі 257,37 грн., 3% річних в розмірі 118,32 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.01.2015 р.

Суддя Л.В. Шарко