Постанова

від 26.01.2015 по справі 910/17472/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2015 р. Справа№ 910/17472/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Алданової С.О.

Дикунської С.Я.

за участю представників:

Від позивача: представник Левицький В.А., Паленко Ю.С. - за довіреностями.

Від відповідача: представник Тур В.А. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ТРАКТ"

на рішення Господарського суду м. Києва від 04.11.2014 року

у справі № 910/17472/14 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-моноліт"

до Публічного акціонерного товариства "ТРАКТ"

про стягнення 579 904,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-моноліт" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "ТРАКТ" про стягнення 579 904,33 грн., з яких 502 678,63 грн. основної заборгованості, 64 335,09 грн. інфляційних втрат, 12 890,61 грн. 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на розірвання договірних відносин між сторонами, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача зайво сплачені кошти на підставі ст. 1212 ЦК України.

30.09.2014 року представник позивача подав до Господарського суду м. Києва заяву про збільшення позовних вимог, в якій, посилаючись на неточності у визначеності періоду нарахування в позовній заяві, просить стягнути з відповідача суми 502 678,63 грн. основного боргу, 70 854,39 грн. інфляційних втрат, 13 960,13 грн. 3 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2014 року у справі № 910/17472/14 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення 388 329,68 грн. основного боргу, 51 647,73 грн. інфляційних втрат, 9 607,17 грн. 3% річних.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не враховано те, що факт отримання позивачем акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в на суму 339 930,68 грн. підтверджується листом позивача № 825 від 26.12.2013 року.

Крім того, апелянт стверджує про те, що кількість піску завезена на будівельний майданчик, крім товарно-транспортної накладної, зафіксована в журналах обліку охорони та загальному журналі виконання робіт підрядником.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судова колегія встановила наступне.

За наслідками дослідження листування між сторонами судовою колегією встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-моноліт" та Відкритим підрозділом "Шляхово-будівельного управління № 3" Публічного акціонерного товариства "ТРАКТ" була досягнена домовленість щодо виконання відповідачем робіт з влаштування благоустрою об'єкта - "Будівництво торгівельного комплексу на бульварі Дружби Народів, 14-16 у Печерському р-ні м. Києва".

Встановлено, що позивачем було перераховано на рахунок відповідача авансові платежі на суму 1 300 000,00 грн. з посиланням на договір № 18/06-ПР/13-Дн від 18.06.2013р., про що свідчать платіжні доручення № 1143 від 16 липня 2013 року, № 168 від 05 серпня 2013 року, № 262 від 14 серпня 2013 року, № 826 від 10 вересня 2013 року, № 902 від 16 вересня 2013 року (а.с. 49-53).

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами було підписано без зауважень акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2013р. форми КБ-2в, на суму 456 583,52 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2013р. форми КБ-3.

За приписами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Отже, враховуючи форму правочину, укладеного між сторонами у справі (акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2013р. на суму 456 583,52 грн. форми КБ-2в , довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2013р. форми КБ-3, листування сторін), сторонами укладено договір підряду у спрощений спосіб. Законом не передбачено обов'язкової письмової форми до даного виду правочину.

За приписами ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач листом за вих. № 527 від 23 вересня 2013 року звернувся до відповідача з метою документального оформлення завершення відносин сторін, передачі обсягів робіт, матеріалів та фронту робіт до наступного виконавця, визначити відповідних співробітників для роботи комісії сторін.

За наслідком чого, як встановлено вище, між сторонами було підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2013р. на суму 456 583,52 грн. форми КБ-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2013р. форми КБ-3.

Крім цього, позивач листом від 08.10.2013 р. звернувся до відповідача з вимогою повернути надлишкові кошти у сумі 725 222,25 грн., що були перераховані відповідачу в якості авансу.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому в силу частини другої цієї статті зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Як свідчать матеріали справи, за видатковою накладною № РН-0000004 від 24.02.2014р. відповідачем було повернено позивачу закуплені, але не використані будівельні матеріали на суму 220 737,85 грн.

Також, відповідачем було повернено позивачу суму 120 000,00 грн. надлишково сплачених грошових коштів, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача за 18.10.2013р.

Окрім цього, відповідач, виконавши земляні роботи, склав та направив позивачу Акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в на суму 339 930,68 грн., довідку про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 та видаткову накладну № 239 від 30.09.2013 року на суму 48 399,00 грн.

Цей факт позивач не заперечував у своєму листі від 26.12.2013 р. № 825, в якому зазначив, що він визнає факт виконання земельних робіт в обсязі 2 323,00 м2, але не погоджується з ціною за виконані роботи.

Крім цього, у зазначеному вище листі позивач вимагає від відповідача повернути протягом двох робочих днів з моменту отримання цього листа безспірно надлишкові кошти в сумі 116 154,72 грн., вираховуючи від суми перерахованого авансу 339 930,68 грн. згідно Акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та 48 399,00 грн. відповідно видатковій накладній № 239 від 30.09.2013 року за завезений на будівельний майданчик пісок.

Судовою колегією встановлено, що вартість виконання земельних робіт розраховувалася відповідачем з використанням програмного комплексу АВК-5, рекомендованого Міністерством регіонального будівництва України, в листі якого від 31 грудня 2008 року № 9/10-1306 вказано, що програмний комплекс АВК-5 дозволяє достовірно визначати вартість будівництва на всіх стадіях його здійснення, відповідає вимогам ДБН Д. 1.1-1- 2000 «Правила визначення вартості будівництва» і рекомендується для застосування учасниками інвестиційного процесу при визначенні вартості будівництва.

За приписами ч.ч. 1,4 ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Проте, позивач не підписав Акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в на суму 339 930,68 грн. та довідку про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, не пояснив відмову від їх підписання та мотиви не погодження з його змістом.

Отже, позивач безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки, у зв'язку з чим він не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 21/5005/14068/2011 від 11.05.2012 року.

З огляду на встановлені вище обставини, судова колегія приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач не направляв позивачу Акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в на суму 339 930,68 грн. та довідку про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, всі земельні роботи на будівельному майданчику виконані.

Проте, доказів того, що ці роботи виконані іншим підрядником позивачем до суду не надано.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що земельні роботи на суму 339 930,68 грн., згідно Акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, виконані відповідачем в повному обсязі.

Стосовно вартості наданих відповідачем послуг із завезення піску на суму 48 399,00 грн. судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відвантаження піску підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 135-143).

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 9 Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала - участь у здійсненні господарської операції.

Отже, судова колегія приходить до висновку про те, що товарно-транспортні накладні є первинними документами, які містять в собі:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала - участь у здійсненні господарської операції.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що надані відповідачем товарно-транспортні накладні на відвантаження піску не є належними доказами у справі, оскільки не містять підпису представника вантажоодержувача, оскільки підпису вантажоодержувача (позивача) в них не має бути, у зв'язку з тим, що пісок завозився не для передачі позивачу, а для ведення будівельних робіт відповідачем.

Крім того, судова колегія зважає на те, що відсутні правові підстави вважати, що надані відповідачем товарно-транспортні накладні викликають сумніви.

Отже, встановлені обставини свідчать про те, що сплачені позивачем кошти у сумі 388 329,68 грн. (Акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в на суму 339 930,68 грн. та 48 399,00 грн. згідно товарно-транспортних накладних) не є зайво сплаченими.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 502 678,63 грн. суми основного боргу підлягає стягненню частково у розмірі 114 348,95 грн.

Окрім стягнення основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перерахувавши нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, у зв'язку з частковим задоволенням позовної вимоги щодо стягнення основного боргу, судовою колегією встановлено та враховуючи заяву про збільшення позовних вимог, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних у розмірі 4 352,96 грн. та інфляційні втрати у розмірі 19 206,66 грн.

За таких обставин, судова колегія дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню; рішення Господарського суду м. Києва від 04.11.2014 р. у даній справі - зміні, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

В силу ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу скаргу Публічного акціонерного товариства "ТРАКТ" на рішення Господарського суду Господарського суду м. Києва від 04.11.2014року задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 04.11.2014 року у справі № 910/17472/14 змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

„ Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ТРАКТ" (03057, м.Київ, провулок Польовий, 6, код ЄДРПОУ 03450318) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-моноліт" (01001, м.Київ, вул.Михайлівська, буд. 18, літ.В, код ЄДРПОУ 37633636) 114 348 (сто чотирнадцять тисяч триста сорок вісім) грн. 95 коп. основного боргу, 19 206 (дев'ятнадцять тисяч двісті шість) грн. 66 коп. інфляційних втрат, 4 352 (чотири тисячі триста п'ятдесят дві) грн. 96 коп. річних, 2 757 (дві тисячі сімсот п'ятдесят сім) грн. 70 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-моноліт" (01001, м.Київ, вул.Михайлівська, буд. 18, літ.В, код ЄДРПОУ 37633636) на користь Публічного акціонерного товариства "ТРАКТ" (03057, м.Київ, провулок Польовий, 6, код ЄДРПОУ 03450318) 3 607 (три тисячі шістсот сім) грн. 16 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

3. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

4. Матеріали справи № 910/17472/14 повернути до Господарського суду м. Києва .

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді С.О. Алданова

С.Я. Дикунська