Постанова

від 26.01.2015 по справі 906/1532/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2015 р. Справа № 906/1532/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Розізнана І.В. ,

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Клімук Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Житомирської області від 25.12.2014 року у справі №906/1532/14

за позовом Лугинського районного споживчого товариства

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 22936,74 грн. та зобов'язання вчинення дій

за участю:

представника позивача - не з'явився,

відповідача - ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Лугинське районне споживче товариство звернулось до місцевого господарського суду із позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 22936,74 грн. та зобов'язання вчинення дій.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 25.12.2014 року (суддя Гансецький В.П.) вказаний позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 22936,74 грн. боргу з орендної плати згідно договору оренди об'єкта нерухомості від 01.10.2012 року. Зобов'язано ФОП ОСОБА_1 протягом двох робочих днів з дня набрання даним рішенням суду законної сили повернути Лугинському районному споживчому товариству об'єкт оренди - частину нежитлової будівлі (комбінату) загальною площею 240,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що відповідач свої договірні зобов'язання по сплаті орендної плати виконала неналежним чином, внаслідок чого за період з квітня по листопад 2014 року допустила прострочення сплати 22936,74 грн. Враховуючи приписи ст.ст. 525, 526, 530, 610, 759, 762 ЦК України, ст.193 ГК України суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до чинного законодавства і укладеного договору. Крім того, з огляду на приписи ст. 782 ЦК України, положення п. 7.4, п. 7.5 договору, суд дійшов висновку, що договір оренди є розірваним, внаслідок чого зобов'язав відповідача протягом двох робочих днів з дня набрання даним рішенням суду законної сили повернути позивачу об'єкт оренди.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернулася із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. Апелянт, зокрема, зазначає, що сторони уклали два додатки до договору оренди об'єкту нерухомості від 01.10.2012 року, згідно з якими погодили, що витрати орендаря по заміні системи опалення та ремонту їдальні зараховуються в рахунок орендної плати. З огляду на вказане, відповідач вважає, що свої договірні зобов'язання не порушувала, з огляду на що відсутні правові підстави для дострокового розірвання договору. Крім того, посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки суд відкрив провадження у справі, хоча позивач не виконав приписи ст. 56 ГПК України в частині надіслання позовної заяви та доданих документів відповідачу.

Позивач своїм правом надати відзив на апеляційну скаргу не скористався, участь у судовому засіданні представника не забезпечив.

У судовому засіданні відповідач підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги.

У додаткових письмових поясненнях відповідач вказала на те, що 27.05.2014 року отримала повідомлення про те, що з 01.06.2014 року Лугинське районне споживче товариство відмовляється від договору. У свою чергу, 28.05.2014 року відповідач направила позивачу свої заперечення, на які 02.06.2014 року отримала вимогу про звільнення приміщення. Вважає, що договір оренди розірвано не було, оскільки відсутня заборгованість зі сплати орендної плати, внаслідок необхідності зарахування вартості проведеного ремонту в її рахунок. Крім того, вказала, що у провадженні господарського суду Житомирської області знаходиться справа №906/75/15 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Лугинського районного споживчого товариства про зобов'язання здійснити зарахування в рахунок орендної плати. Враховуючи, що за позицією апелянта, зазначена справа №906/75/15 має значення при вирішенні даної справи №906/1532/14, подала клопотання про зупинення провадження.

Колегія суддів, розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі, дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому, судом апеляційної інстанції враховано, що неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються (встановлюються) іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. У даному випадку такої неможливості не існує.

Більше того, будь-які факти, які можуть бути встановлені у рішенні по справі №906/75/15 жодним чином не впливають на оцінку доказів апеляційним судом у даній справі, оскільки за змістом ст. 101 ГПК України суд апеляційної інстанції, повторно розглядаючи справу, надає оцінку правомірності оскаржуваного рішення станом на день його прийняття.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 761 ЦК України передбачено право власника речі або особи, якій належать майнові права передання майна у найм.

Аналогічну норму містить ст.283 ГК України.

Як вбачається із свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ від 01.11.2006 року, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССА №831021, власником нежитлової будівлі (комбінату) за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення виконкому Лугинської селищної ради №158 від 30.07.2003 року є Лугинське районне споживче товариство, про що в книзі реєстрації прав власності на нерухоме майно вчинено запис №56 (а.с. 13, 14).

Згідно п. 1 статуту підприємства райспоживтовариства Лугинського комбінату громадського харчування (зареєстрованого 06.10.2003 року) підприємство райспоживтовариства - Лугинський комбінат громадського харчування є підприємством, створеним Лугинським районним споживчим товариством, яке є його засновником та власником.

Відповідно до доповнення до статуту Лугинського районного споживчого товариства (зареєстрованого 08.08.2014 року) вказане товариство є правонаступником реорганізованих підприємств - коопзаготпрому Лугинського районного споживчого товариства, ідентифікаційний код 01783197 та комбінату громадського харчування Лугинського районного споживчого товариства, ідентифікаційний код 01748841.

Згідно із ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

За приписами ч.2 ст.21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Оскільки Лугинське районне споживче товариство є власником приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та правонаступником ліквідованого комбінату громадського харчування Лугинського районного споживчого товариства, апеляційний суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у позивача права вимагати сплати орендних платежів за договором оренди.

При цьому, колегією суддів встановлено, що 01.10.2012 року комбінатом громадського харчування Лугинського районного споживчого товариства (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди об'єкта нерухомості, згідно п.1.1, п. 1.3 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування частину нежитлової будівлі (комбінату), загальною площею 240,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для проведення торгівельної діяльності (далі - договір, а.с. 8-10).

Відповідно до п. 1.4 договору оціночна вартість частини об'єкта оренди на дату укладання договору становила 20000,00 грн.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що об'єкт оренди передається орендарю після укладення цього договору за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно із п. 3.3.2, п. 3.3.7 договору орендар зобов'язався вчасно і в повному обсязі, у відповідності до умов цього договору, сплачувати орендну плату. Самостійно та за власні кошти здійснювати заходи щодо підтримання об'єкта оренди у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду за цим договором, з урахуванням нормального фізичного зносу вказаного об'єкта.

Пунктом 5.2 договору визначено, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок орендодавця до 15-го числа кожного місяця, в якому здійснюється користування об'єктом оренди.

Крім орендної плати орендар на підставі показників лічильника та після отримання рахунків орендодавця відшкодовує вартість енергопостачання, яке споживається орендарем (п. 5.3 договору).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що цей договір діє з 01.10.2012 року до 30.09.2015 року включно.

Як вбачається, 01.10.2012 року на виконання умов договору сторони підписали акт приймання-передачі в оренду об'єкту нерухомості, в якому зафіксували, що об'єкт нерухомості, внутрішньобудинкові та зовнішні прибудинкові комунікації, які передаються в оренду, є в належному технічному стані, відповідають санітарним і протипожежним нормам, не мають механічних пошкоджень (а.с. 11-12).

Поряд з тим, 01.10.2012 року представник орендодавця та орендар обстежили систему опалення орендованого приміщення та встановили, що вказана система повністю вийшла з ладу і проведення її ремонту є недоцільним. Сторони дійшли згоди про повну заміну системи опалення. Всі роботи по заміні системи опалення мав виконати орендар з подальшим відшкодуванням понесених затрат відповідно до п. 5.1 договору за окремим доповненням сторін (а.с. 84).

10.10.2012 року представники сторін склали акт про те, що на орендованій згідно договору від 01.10.2012 року площі було демонтовано систему опалення, після чого всі матеріали із вищезазначеної площі здані орендарем орендодавцю (а.с. 85).

За приписами п. 5.1 договору в редакції додатку до договору б/д (а.с. 81) та додатку від 10.10.2012 року (а.с. 86) орендна плата за користування одним квадратним метром об'єкта оренди становить 12,00 грн. за місяць в т.ч. ПДВ. Загальний розмір орендної місячної плати за користування об'єктом оренди складає 2880,00 грн. в т. ПДВ. Протягом 3-х місяців, на час проведення ремонту їдальні, котла водяного опалення, опалювальної системи орендну плату орендар не сплачує на термін з 01.11.2012 року по 31.01.2013 року включно. Орендна плата сплачується в національній валюті України з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць за даними Держкомстату України. Витрати по заміні системи опалення та ремонту їдальні, понесені орендарем, погоджено зарахувати в рахунок орендної плати.

При цьому, колегія суддів враховує, що додатки до договору у встановленому законом порядку недійсними визнані не були, а тому вирішуючи спір апеляційний суд виходить із положення п. 5.1 договору саме в редакції із змінами внесеними такими додатками, якими сторони погодили розмір орендної плати та період, коли орендар звільняється від сплати орендної плати.

У той же час, із оборотної відомості по рахунку відповідача, довідок про розмір заборгованості №78 від 01.12.2014 року, №91 від 18.12.2014 року, №96 від 25.12.2014 року, банківських виписок по рахунку позивача, прибуткових касових ордерів встановлено, що ФОП ОСОБА_1 своє зобов'язання по сплаті орендної плати починаючи із квітня 2014 року належним чином не виконує.

Як наслідок, 22.05.2014 року на засіданні правління Лугинського районного споживчого товариства за участі відповідача було прийнято рішення, яким попереджено ОСОБА_1 про відмову з 01.06.2014 року від договору оренди у разі несплати нею орендної плати за квітень-травень 2014 року.

Пунктами 3, 4 вказаного рішення вирішено звернутися до Лугинського РЕМ про відключення енергопостачання вказаної будівлі. У разі несплати ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати, голові правління ОСОБА_2 приписано звернутися з позовною заявою в судові органи для примусового стягнення.

Повідомленням № 28 від 27.05.2014 року Лугинське районне споживче товариство відповідно до п. 7.4 договору від 01.10.2012 року та рішення правління №11 від 22.05.2014 року проінформовано ФОП ОСОБА_1 про те, що з 01.06.2014 року позивач відмовляється від договору оренди і вимагає повернення об'єкта оренди.

Згідно письмових пояснень відповідача вказане повідомлення отримано нею 27.05.2014 року, що не заперечувалось апелянтом в суді апеляційної інстанції.

У відповідь на повідомлення №28 від 27.05.2014 року, ФОП ОСОБА_1 надіслала позивачу лист від 28.05.2014 року, в якому вказала на відсутність заборгованості з орендної плати, оскільки понесені нею витрати на ремонт їдальні мають бути зараховані в рахунок орендної плати.

Вказаний лист отримано представником позивача 30.05.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

02.06.2014 року позивач надіслав відповідачу вимогу №31 про звільнення на підставі рішення правління Лугинського районного споживчого товариства №11 від 22.05.2014 року частини приміщення нежитлової будівлі (комбінату) за адресою АДРЕСА_1 та передачу об'єкту оренди по акту приймання-передачі.

03.07.2014 року Лугинське районне споживче товариство повторно прийняло рішення №15 п.3 про відмову від договору оренди об'єкта нерухомості від 01.10.2012 року в порядку ст.782 ЦК України, в зв'язку з наявністю у ОСОБА_1 боргу зі сплати орендної плати за період з 01.04.2014 року по 01.07.2014 року.

16.07.2014 року позивач звернувся до відповідача із листом № 47, в якому просив допустити комісію до нежитлової будівлі (комбінату) АДРЕСА_1, для перевірки та прийняття виконаних робіт по ремонту водяного опалення, раніше орендованої ФОП ОСОБА_1 частини будівлі, на суму 14963,80 грн. відповідно до складеного кошторису для оприбуткування вказаної суми по бухгалтерському обліку. Також, у листі вказано про те, що договір оренди є розірваним з 01.06.2014 року згідно повідомлення № 28 від 27.05.2014 року, заборгованість орендаря станом на 01.07.2014 року становить 21672,97 грн.

15.08.2014 року та 12.09.2014 року Лугинське районне споживче товариство також направляло відповідачу повідомлення про те, що договір оренди від 01.10.2012 року є розірваним.

Поряд з тим, доказів вручення відповідачу листів Лугинського районного споживчого товариства від 16.07.2014 року, від 15.08.2014 року та від 12.09.2014 року матеріали справи не містять, так само як і відсутні докази повернення поштових відправлень, внаслідок відмови адресата від їх отримання.

У той же час, факт вручення відповідачу вказаних листів не впливає на суть спірних відносин, з огляду на те, що перше повідомлення № 28 від 27.05.2014 року про відмову позивача з 01.06.2014 року від договору оренди від 01.10.2012 року, ФОП ОСОБА_1 отримала 27.05.2014 року.

Разом з тим, заперечуючи проти позову відповідач посилається на те, що Лугинське районне споживче товариство в порушення умов договору неправомірно не зарахувало в рахунок орендної плати 74136 грн., витрачених на ремонт орендованого приміщення.

Колегія суддів відхиляє вказані доводи ФОП ОСОБА_1, з огляду на наступне.

Частинами 1, 2 статті 776 ЦК України передбачено, що поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом; капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.2.3 договору у разі припинення або розірвання договору поліпшення об'єкта оренди, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від об'єкта оренди, не завдаючи йому шкоди, визначаються власністю орендаря, а поліпшення об'єкта оренди, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, що не можуть бути відокремлені без пошкодження орендованого майна, переходять у власність власника об'єкта оренди без відшкодування орендарю вартості здійснених поліпшень.

Також, п. 3.3.12 договору передбачено обов'язок орендаря проводити поточний ремонт об'єкта оренди за власний рахунок та без відшкодування понесених витрат.

Згідно із п. 3.4.3 договору орендар має право за власні кошти, за погодженням з орендодавцем, проводити капітальний ремонт, реконструкцію об'єкту оренди. Реконструкцію, пов'язану з переплануванням, перенесенням перегородок і т.д., що тягне необхідність зміни до поверхового плану, здійснювати відповідно до проектно-кошторисної документації (ПКД), погодженої з орендодавцем. Капітальний ремонт, реконструкція та перепланування об'єктів оренди проводяться за рахунок орендаря, не підлягають відшкодуванню орендодавцем та не зараховуються у вартість орендної плати. У випадку створення нової речі в результаті капітального ремонту або реконструкції об'єкту оренди її власником залишається орендодавець, а орендар не має бажання набути право власності на нову річ.

При цьому, п. 3.3.9 договору визначено, що у випадку проведення реконструкції або капітального ремонту, чи будь-яких інших невід'ємних поліпшень орендар зобов'язаний в 30-ти денний термін після їх завершення і документального оформлення передати орендодавцю оригінали проектно-кошторисної документації, акту введення в експлуатацію, акту виконання прихованих робіт, кошторисної документації, усіх дозвільних документів та іншої документації пов'язаної з дозволами і виконанням цих робіт.

Таким чином із змісту вказаних пунктів договору вбачається, що сторони чітко визначили, що вартість поточного чи капітального ремонту, будь-які здійснені орендарем поліпшення, проведення реконструкції об'єкту оренди не підлягають відшкодуванню орендодавцем та не зараховуються у вартість орендної плати.

У разі ж реалізації ФОП ОСОБА_1 визначеного п. 3.4.3 договору права на проведення ремонту, остання на виконання п. 3.3.9 договору зобов'язана була погодити з орендодавцем відповідну проектно-кошторисну документацію та передати йому оригінали таких документів, а також акт введення в експлуатацію, акт виконання скритих робіт, кошторисну документацію, усі дозвільні документи та іншу документацію пов'язану з дозволами і виконанням цих робіт.

При цьому, ч. 1 ст. 778 ЦК України передбачено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

Частиною 3 вказаної статті встановлено, що якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Натомість, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду відповідач жодного належного та допустимого доказу проведення будь-якого ремонту орендованого приміщення взагалі не надала, що у свою чергу унеможливлює встановлення обставин погодження чи непогодження з Лугинським районним споживчим товариством такого ремонту, його виду (капітальний/поточний), вартості, факту передачі проектно-кошторисної документації, з огляду на що відсутні правові підстави для висновку про проведення наймачем поліпшення орендованого приміщення та відповідно застосування до спірних правовідносин положень ч. 3 ст. 778 ЦК України.

Крім того, колегія суддів наголошує, що положення п. 5.1 договору, яким погоджено зарахувати витрати по заміні системи опалення та ремонту їдальні в рахунок орендної плати на термін з 01.11.2012 року по 31.01.2013 року включно слід розглядати в сукупності умов, визначених п. 3.3.9, п. 3.4.3 договору.

Відтак, оскільки доказів погодження із позивачем початку проведення робіт, так само як і проведення таких робіт взагалі, відповідач не надала, а зміни в п. 3.3.9, п. 3.4.3 договору в частині права орендаря на непогодження із орендодавцем ремонту, сторони не вносили, зарахування орендної плати за п. 5.1 договору є неправомірним.

У контексті викладеного колегія суддів звертає увагу на те, що акт обстеження системи опалення орендованого приміщення від 01.10.2012 року та акт демонтажу від 10.10.2012 року не підтверджують проведення робіт по заміні системи опалення, а лише свідчать про факт проведення такого демонтажу, що згідно умов договору не зумовлює відшкодування його вартості чи зарахування в рахунок орендної плати.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 в порушення ст.ст. 33, 34 ГПК України доказів відсутності обов'язку по сплаті орендних платежів не надала.

Приймаючи оскаржене рішення, господарський суд Житомирської області дійшов висновку про те, що внаслідок несплати відповідачем орендної плати за період з квітня по листопад 2014 року утворилась заборгованість в сумі 22936,74 грн., що згідно ст.782 ЦК України, п. 7.4, п. 7.5 договору є підставою для розірвання договору та повернення позивачу об'єкту оренди.

Натомість, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За приписами ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Поряд з тим, п. 7.4 договору передбачено, що орендодавець має право відмовитися від цього договору і вимагати повернення об'єкта оренди, якщо орендар прострочив сплату орендної плати більше як на один місяць. У разі відмови орендодавця від цього договору, договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору.

Згідно п.7.5 договору, орендодавець має право достроково розірвати цей договір і вимагати повернення об'єкта оренди у випадках порушення орендарем будь-якої з умов п.3.3 цього договору.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 4 ст.179 ГК України визначено основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Отже, укладаючи договір оренди, сторони були вільними у визначенні (погодженні) його умов, а відтак, дія учасників правочину, які реалізували свої права на набуття цивільних прав та обов'язків шляхом укладання (підписання) правочину відповідала внутрішній волі сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети.

Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, враховуючи положення п. 7.4 договору, приписи ст.ст. 6, 626, 627, ч. 3 ст. 651 ЦК України, ст. 179 ГК України та те, що повідомлення позивача №28 від 27.05.2014 року про розірвання договору оренди з 01.06.2014 року відповідач отримала 27.05.2014 року, а матеріалами справи доведено факт невиконання останньою взятих на себе зобов'язань щодо своєчасного внесення платежів за користування орендованим майном більше місяця, апеляційний суд дійшов висновку, що з 01.06.2014 року договір оренди є розірваним.

Натомість, суд першої інстанції зазначеного не врахував, висновку про дату, з якого договір оренди є розірваним не навів, хоча встановлення вказаної обставини має визначальне значення при вирішенні даного спору.

Так, відповідно до ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, виходячи зі змісту цієї статті підставою для нарахування вказаної неустойки визначено прострочення виконання орендарем обов'язку по поверненню орендованого майна, а згаданий обов'язок орендаря, в свою чергу, виникає в разі встановлення факту припинення договору оренди.

Враховуючи те, що позивачем заявлено вимогу про стягнення договірної орендної плати за період з квітня по листопад 2014 року, у той час, коли договір оренди було припинено внаслідок його розірвання з 01.06.2014 року, на підставі ст.ст. 525, 526, 610, 759, ч. 1 ст. 762 ЦК України, ст. 193, ч. 1 ст. 283, ч. 1 , ч. 4 ст. 286 ГК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення вимоги позивача та стягнення з відповідача 4347,73 грн. боргу за період з 01.04.2014 року по 31.05.2014 року (день припинення договору).

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що вимоги про стягнення неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України за період з червня по листопад 2014 року позивач не заявляв, а суд не вправі самостійно змінювати підставу позову, з огляду на що у стягненні 18589,01 грн. договірної орендної плати за період, коли договір оренди уже не діяв, слід відмовити, а оскаржене рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Крім того, з урахуванням ч. 1 ст. 785 ЦК України, п. 2.2 договору в орендаря виникло зобов'язання звільнити об'єкт оренди і передати його орендодавцю за актом прийому- передачі.

Доказів повернення орендованого приміщення орендодавцеві за актом прийому-передачі відповідач суду не надала.

Оскільки, з 01.06.2014 року договір оренди розірвано, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для перебування ФОП ОСОБА_1 в орендованому приміщенні та, відповідно, задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути позивачу об'єкт оренди - частину нежитлової будівлі (комбінату) загальною площею 240,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції в частині вирішення спору про стягнення орендної плати за період з квітня по травень 2014 року та вимоги про повернення орендного приміщення повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення в указаних частинах.

За приписами ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволити частково.

Рішення господарського суду Житомирської області від 25.12.2014 року у справі №906/1532/14 змінити, виклавши п. 2 його резолютивної частини в наступній редакції:

"2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (11301, АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Лугинського районного споживчого товариства (11301, смт.Лугини Житомирської області, вул.Леніна 32, ідентифікаційний код 01750003) 4347,73 грн. боргу з орендної плати згідно договору оренди об'єкта нерухомості від 01.10.2012 року та 1564,31 грн. судового збору.

У частині стягнення 18589,01 грн. боргу з орендної плати - відмовити".

У решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Лугинського районного споживчого товариства (11301, смт.Лугини Житомирської області, вул.Леніна 32, ідентифікаційний код 01750003) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (11301, АДРЕСА_2 ідентифікаційний НОМЕР_1) 740,34грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Житомирської області видачу судового наказу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.