Ухвала

від 22.01.2015 по справі п/811/1341/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 січня 2015 рокусправа № П/811/1341/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Мельника В.В. Юхименка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 червня 2014 року по справі № П/811/1341/14 за позовом Приватного підприємства «Верас» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У травні 2014 року Приватне підприємство «Верас» (надалі - Позивач) звернулося до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (надалі - Відповідач) з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.01.2014 року за № 0000062206, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 9452,00 грн., в тому числі за основним платежем - 8504,00 грн., штрафні санкції - 945,00 грн.

Вимоги адміністративного позову обґрунтовано тим, що факт реального здійснення підприємством господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами та податковим накладними. Висновки податкового органу про заниження Позивачем податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Альянсспецбудгранд», з огляду на дані акту перевірки вказаного контрагента є протиправними та носять характер суб'єктивних припущень. Вважають, що вони не можуть нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства третіми особами. (а.с.3-6)

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 червня 2014 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Судове рішення обґрунтовано тим, що Позивачем було правомірно сформовано податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом, який у перевіряємому періоді був зареєстрований як платник податків, а доказів на підтвердження нікчемності укладених між ПП «Верас» та його контрагентом правочинів податковим органом надано не було.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Кіровоградська ОДПІ звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 червня 2014 року, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги вказували на те, що згідно акту перевірки контрагента Позивача ПП «Альянсспецбудгранд» встановлено, що в ході розслідування кримінальної справи, порушеної за фактом створення суб'єкта підприємницької діяльності ПП «ДОЛ-В» ( контрагента ПП «Альянсспецбудгранд» по ланцюгу постачання) встановлено, що ПП «Альянсспецбудгранд» здійснювало фіктивну діяльність, направлену на ухилення від сплати податків реально діючими суб'єктами господарювання. У зв'язку з вказаним виписані вказаним контрагентом податкові накладні не можуть посвідчувати факт придбання товарів чи послуг та не є первинними. Крім того, у ПП «Альянсспецбудгранд» встановлено відсутність складських та виробничих приміщень, транспорту та устаткування, що унеможливлює здійснення господарської діяльності. Зазначають, що Позивачем також до перевірки не було надано жодних документів, які б підтверджували транспортування товару. (а.с.128-129)

Заперечень на апеляційну скаргу не надходило.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явились, клопотань про розгляд справи за їх участі до суду не надходило, а тому, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПП «Верас» зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Кіровоградськоїміської ради 29.07.1999 року.(а.с.55)

Уповноваженими працівниками Кіровоградської ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Верас» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за ІІ та ІІІ квартали 2011 року по взаємовідносинах з ПП «Альянсспецбудгранд» за червень та вересень 2011 р., за результатами якої складено акт №154/11-23-22-06/30514027 від 20.12.2013 року. (а.с.8-27)

Перевіркою встановлено порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість за ІІ квартал 2011 року на суму 4 717,00 грн. та за ІІІ квартал 2011 року на суму 3 787,00 грн.

За результатами перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 11.01.2014 року за № 0000182330, 0000062206, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 9452,00 грн., в тому числі за основним платежем - 8504,00 грн., штрафні санкції - 945,00 грн. (а.с.7).

Скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення і було предметом судового розгляду.

Задовольняючи позовні вимоги ПП «Верас», суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем було правомірно сформовано податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом, який у перевіряємому періоді був зареєстрований як платник податків, а доказів на підтвердження нікчемності укладених між ПП «Верас» та його контрагентом правочинів податковим органом наведено не було.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) (далі -ПК України), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

В той же час, згідно пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення), забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Як вбачається з матеріалів справи, у ІІ та ІІІ кварталі 2011 року Позивачем віднесено до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 8 504,00 грн. відповідно за податковими накладними, виданими ПП «Альянсспецбудгранд» по придбанню товару (холодильник, стіл та шафа офісна, комп'ютер комлект, принтер лазерний) (а.с.68, 71, 74, 77, 92-95, 106-109).

Вказаний товар Позивачем оприбутковано відповідно до видаткових накладних (а.с.67, 70, 73, 76).

Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в повному обсязі готівковим шляхом, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру та не заперечувалось відповідачем в акті (а.с.85).

Наявність вказаних толварів у Позивача та їх належне оприбуткування податковим органом не заперечується.

Висновки про нереальність угод між ПП «Верас» та його безпосереднім контрагентом ПП «Альянсспецбудгранд», зроблені Відповідачем лише на підставі акту позапланової невиїзної перевірки цього контрагента з питань формування податкового кредиту та податкових зобов'язань вказаних підприємств, з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентів безпосереднього контрагента Позивача. При цьому матеріали такої перевірки містять лише припущення податкового органу про те, що у даного підприємства відсутні власні основні засоби, складські приміщення, транспортне та торгівельне обладнання, але Відповідачем не зазначено конкретних доказів на підтвердження таких припущень, як це передбачено частиною 2 статті 71 КАС України.

Крім того, згідно з приписами статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Щодо посилання Відповідача на нікчемність угод, суд дійшов обґрунтованого висновку, що їх зміст не суперечить актам цивільного законодавства, оскільки Відповідачем, на якого відповідно до ч.2, ст. 70 КАС України, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення , не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, тобто, що угоди є такими, що порушують публічний порядок.

Податковим органом не спростовано, що укладені між Позивачем та його контрагентами угоди ніким не оспорювались, недійсними у передбаченому законом порядку не визнавались, факт їх невиконання хоча би, однією із сторін у судовому порядку не підтверджено.

Відносно посилань заявника апеляційної скарги на те, що реальність господарських відносин між Позивачем та його контрагентом не можливо підтвердити з огляду на неналежне оформлення товарно-транспортних документів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. п. 11.4, 11.5, 11.6, 11.7 Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Тобто, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів. Відсутність саме товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення вартості придбаних товарів до валових витрат та формування податкового кредиту.

Крім того, висновки податкового органу про нікчемність угод між ПП «Верас» з його контрагентом ПП «Альянсспецбудгранд» зроблені Відповідачем на підставі порушеної кримінальної справи за фактом створення суб'єкта підприємницької діяльності, а саме - ПП «ДОЛ-В», що був контрагентом не Позивача, а ПП «Альянсспецбудгранд» по ланцюгу постачання, і то за ознакою злочину, передбаченого ч.1 ст. 205 КК України.(а.с.128 зворот)

В той же час, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що стаття 72 КАС України визначає підстави для звільнення від доказування, згідно частини 4 якої підставою для звільнення від доказування є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

При цьому обов'язковими такий вирок суду для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, є лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, чи є незаконними (фіктивними) взаємовідносини безпосередньо між контрагентами.

Колегія суддів зауважує, що Відповідачем не надано вироків суду по кримінальній справі щодо посадових осіб контрагента Позивача з дослідженням вищевказаної господарської операції. Матеріали кримінальної справи не є вироком суду та не можуть бути взяті до уваги колегією суддів як належний доказ.

У межах доводів апеляційної скарги підстави для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 червня 2014 року по справі № П/811/1341/14 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, передбачені статтею 212 КАС України.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко