Ухвала

від 20.01.2015 по справі 815/4482/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

20 січня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/4482/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Милосердного М.М.

- Лук'янчук О.В.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України)

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Омега-2012» до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега-2012» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 17 лютого 2014 року №0000422260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму у розмірі 160 574, 00 грн., з яких 128 459, 00 грн. за основним платежем та 32 115, 00 грн. штрафних санкцій.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Омега-2012» до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 17 лютого 2014 року №0000422260 - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 17 лютого 2014 року №0000422260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму у розмірі 160 574, 00 грн., з яких 128 459, 00 грн. за основним платежем та 32 115, 00 грн. штрафних санкцій.

В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу суд першої інстанції встановив, що у період з 17 грудня 2013 року по 23 грудня 2013 року відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Омега-2012» щодо підтвердження господарський відносин з ТОВ «ТПА «Україна». За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 30 грудня 2013 року №3448/22-6/38350598 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Омега-2012», щодо підтвердження господарський відносин з платником податків ТОВ «ТПА «Україна».

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000422260 від 17 лютого 2014 року, яким ТОВ «Омега-2012» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 160 574, 00 грн., з яких 128 459, 00 грн. за основним платежем та 32 115, 00 грн. за штрафними санкціями.

Відповідно до акту, перевіркою встановлено взаємовідносини ТОВ «Омега-2012» з ТОВ «ТПА «Україна» на суму 770 754, 14 грн. та порушення п. 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого занижено значення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 128 459 грн., у тому числі травень 2013 року у сумі 128 459 грн.

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до Головного управління Міндоходів в Одеській області з первинною скаргою від 13 березня 2014 року. Рішенням Головного управління Міндоходів в Одеській області від 12 травня 2014 року №1113/10/15-32-10-02-07, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №0000422260 від 17 лютого 2014 року залишено без змін, а первинну скаргу ТОВ «Омега-2012» без задоволення.

ТОВ «Омега-2012» зверталося до Міністерства доходів і зборів України з повторною скаргою на податкове повідомлення-рішення №0000422260 від 17 лютого 2014 року, проте рішенням від 17 червня 2014 року №10729/6/99-99-10-01-15 скаргу залишено без задоволення.

Задовольняючи адміністративний позову суд першої інстанції зазначив, що ТОВ «Омега-2012» виконало всі передбачені Податковим кодексом України , а також іншими нормативно-правовими актами, дії з метою віднесення суми ПДВ, сплаченої при придбанні товару у ТОВ «ТПА «Україна» до складу податкового кредиту у травні 2013 року.

Колегія суддів погоджується з вище вказаним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, висновки Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області щодо підтвердження господарський відносин з ТОВ «ТПА «Україна» базуються на акті ДПІ у Шевченківському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТПА «Україна»…».

В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся між ТОВ «Омега-2012» та ТОВ «ТПА «Україна» були укладені господарські договори, а саме договір №30/04-1 від 30 квітня 2013 року, за яким позивачу були надані юридичні послуги, та договір поставки дошки хвойних порід №13/05-3 від 13 травня 2013 року. На підтвердження виконання умов договорів та товарності операцій по даним договорам сторонами складено та видано: акти виконаних робіт, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури та платіжні доручення, які надані позивачем до матеріалів справи та необґрунтовано не взяті до уваги податковим органом, який не надав вказаним документам жодної оцінки, посилаючись лише на вказаний вище акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем надані всі необхідні первинні документи для підтвердження реальності господарських взаємовідносин з його контрагентом ТОВ «ТПА «Україна», у зв'язку з чим є обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо безпідставного збільшення ТОВ «Омега-2012» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ТПА «Україна».

Доводи податкового органу щодо безпідставності формування позивачем у спірний період податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість, згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «ТПА «Україна», через неможливість здійснення господарської діяльності контрагентом з урахуванням відсутності у контрагента необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутності договорів про господарську діяльність, складських приміщень та транспортних засобів та інших первинних документів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки податковий орган невірно ставить правомірність та реальність господарських правовідносин позивача в залежність від результатів фінансово-господарської діяльності його контрагента та висновків щодо неможливості перевірки такого контрагента, з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України.

Між іншим, колегія суддів звертає увагу на те, що діючим податковим законодавством не пов'язане право платника на податковий кредит з фактичним знаходженням його контрагента за юридичною адресою, натомість податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством, зокрема, перевіряти наявність постачальника зі місцем реєстрації.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вважає, що вони ґрунтуються на помилковому застосуванні апелянтом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, які в свою чергу були правильно застосовані судом першої інстанції з урахуванням усіх обставин по справі при прийнятті оскаржуваного рішення.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: М.М. Милосердний

О.В. Лук'янчук