Ухвала

від 12.01.2015 по справі 11/94/09-ап

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2015 року м. Київ К/9991/16442/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуВільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Господарського суду Запорізької області від 08.04.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011

у справі №11/94/09-АП

за позовом Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах в інтересах держави в особі Державного департаменту України з питань виконання покарань Державного підприємства «Підприємство Вільнянської виправної колонії УДДУ ПВП у Запорізькій області (№ 20)»

до Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

треті особи 1) Вільнянський районний відділ земельний ресурсів Запорізької області, 2) Вільнянський міський відділ земельний ресурсів Запорізької області

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 08.04.2009, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Вільнянської МДПІ Запорізької області №0002361503/0 від 13.04.2007. В іншій частині позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності подання податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища та своєчасності сплати комунального податку, збору за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення, податку на додану вартість та земельного податку, за результатами якої складено акт №170/15-08680069 від 06.04.2007.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення норм підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов?язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закону № 2181-ІІІ) та ст. 17 Закону України «Про плату за землю» (Закон № 2535-XII) щодо граничних строків сплати сум узгодженого податкового зобов`язання із земельного податку.

На підставі акта перевірки прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення №0002361503/0 від 13.04.2007 про застосування штрафних санкцій, встановлених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону №2181-Ш, в розмірі 2148,98 грн. за затримку на 671 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання із земельного податку у сумі 4297,96 грн.

Відповідно до ст. 2 Закону № 2535-XII використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Частиною 1 статті 5 цього Закону встановлено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) згідно з частиною 2 цієї статті є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) або землекористувач, у тому числі орендар земельної ділянки.

Як свідчать додані до матеріалів справи копії державного акту на право постійного користування землею від 10.09.2004 серії ІІ - ЗП № 002996 та листа виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області від 08.04.2009 № 04-05/509, оцінка яким дана судом з дотриманням норм ст. 86 КАС України, земельна ділянка загальною площею 41,3393 га була надана Вільнянській виправній колонії № 20 УДДУ ПВП у Запорізькій області на праві постійного користування. ДП «Підприємство Вільнянської виправної колонії УДДУ ПВП у Запорізькій області (№20)» знаходиться на території Вільнянської виправної колонії №20, однак не є користувачем (власником) цієї земельної ділянки, а відтак - і платником земельного податку за цю земельну ділянку, оскільки платником є землекористувач.

У податковому розрахунку земельного податку за березень 2005 року ДП «Підприємство Вільнянської виправної колонії УДДУ ПВП у Запорізькій області № 20» помилково відображено податкові зобов`язання з земельного податку за звітний період у сумі 4297,96 грн. Вказана помилка була виправлена поданим 17.11.2006 уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань із земельного податку у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Дії позивача щодо виправлення помилки в розрахунку з земельного податку на землю за 2005 рік були прирівняні податковим органом до самостійного погашення суми податкового боргу платником податків.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 2181-ІII податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

За змістом вказаних норм обов'язок щодо дотримання встановленого законом строку сплати узгоджених сум податкових зобов'язань виникає лише у випадку наявності цих зобов'язань. Зменшення позивачем суми податкових зобов'язань в уточнюючому розрахунку виключає узгодженість такої суми як суми податкових зобов'язань, а відтак виключає обов'язок позивача сплатити цю суму та правомірність застосування штрафу за несвоєчасну сплату податкового зобов?язання.

Нормами підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ передбачено застосування штрафних санкцій за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, у розмірах в залежності від терміну такої прострочення платежу. При цьому, обов`язковою умовою застосування штрафу є наявність узгодженого податкового зобов`язання, яке у позивача відсутнє з огляду на відсутність земельної ділянки на праві користування або власності, та сплати такого зобов?язання з порушенням строку, що не відбулося, оскільки виправлення платником податку самостійно виявлених помилок шляхом подання уточнюючого розрахунку не є сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання в розумінні приписів підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III, у зв'язку з чим підстави для застосування штрафу в даному випадку відсутні.

За встановлених обставин, підстав для скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області відхилити, а постанову Господарського суду Запорізької області від 08.04.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун