Рішення

від 21.01.2015 по справі 910/26092/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26092/14 21.01.15 За позовом Фермерського господарства "Руслан"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бритиш Моторс Україна"

про стягнення 355 179, 63 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Кулик А.М. - ьпо дов. №б/н від 04.12.2014р.

Від відповідача Бульдяк Марко Р. - по дов. №б/н від 05.01.2015р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Фермерське господарство "Руслан" звернулася до Господарського суду міста Києва з вимогою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бритиш Моторс Україна" про стягнення 355 179, 63 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2014р. порушено провадження у справі № 910/26092/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.12.2014р.

Даною ухвалою суд зобов"язав позивача надати

- оригінали всіх документів по суті спору, доданих до позовної заяви (для огляду);

- власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору;

- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на відповідача станом на день вирішення спору.

- на підтвердження статусу юридичної особи і повного найменування належним чином засвідчені копії (для залучення до матеріалів справи) статуту у повному обсязі, свідоцтва про державну реєстрацію (оригінали для огляду), довідку про включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на день вирішення спору .

Запропонував відповідачу надати суду відзив на позов у порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини, викладені у ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

Зобов'язав сторін провести звірку взаєморозрахунків, для чого відповідачу направити компетентного представника до позивача. Акт звірки надати в судове засідання.

Зобов'язав сторони надати суду:

- на підтвердження їх статусу юридичної особи і повного найменування належним чином засвідчені копії (для залучення до матеріалів справи) статуту у повному обсязі, свідоцтва про державну реєстрацію (оригінали для огляду), довідку про включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на день вирішення спору.

Представники сторін в судове засідання 22.12.2014р. не з"явилися.

19.12.2014р. від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивоване тим, що представник позивача не можу прийняти участь в даному судовому засіданні. Крім того, представник відповідача зазначає, що позовні вимоги визнає частково.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, неподання витребуваних доказів, необхідності витребування нових доказів.

Оскільки нез'явлення у судове засідання повноважних представників сторін та невиконання ними вимог суду перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, суд визнав за необхідне відкласти розгляд справи на 21.01.2015р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні та наданому відзиві позовні вимоги визнав частково в сумі 168 810, 70 грн. В іншій частині проти задоволення позовних вимог заперечував.

В судовому засіданні 21.01.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази та заслухавши в засіданні пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

14.12.2013 р. між Фермерським господарством «Руслан» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бритиш Моторс Україна" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №145-14/12/13 (надалі - "Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець, реалізуючи наміри та побажання покупця, в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується передати у власність покупця 1 новий автомобіль марки Land Rover, найменування моделі, комплектація та ціна якого попередньо визначені покупцем та містяться в додатку №1 до даного договору, а покупець на зазначених у договорі умовах зобов'язується оплатити та прийняти товар .

Згідно з п. 3.2 Договору покупець зобов'язаний здійснити оплату ціни товару відповідно до рахунків продавця шляхом здійснення попереднього та остаточного платежів за рахунок власних або кредитних грошових коштів, наданих йому банківською установою на підставі кредитного договору: попередній платіж становить 30% від ціни визначеної у додатку №1 до цього договору. Покупець зобов'язаний здійснити попередній платіж протягом 15 банківських днів з дати укладення цього договору з урахуванням ст. 2 цього договору (п. 3.2.1); остаточний платіж становить 70% від ціни товару, визначеної у додатку №1 до цього договору з урахуванням ст. 2 цього договору (п. 3.2.2).

За змістом п. 1.2 Договору місцем призначення замовленого товару є склад продавця, розташований за адресою: м. Київ, вул. Кіровоградська, 21-А.

Пунктом 4.2 Договору у випадку відсутності на складі продавця товару, визначеного додатком №1 до договору, останній зобов'язаний замовити поставку товару у пункт призначення, орієнтовна дата якої 15.05.2014 р. У разі прострочення покупцем попереднього платежу термін виконання поставки відповідно збільшується.

Додатком №1 до Договору сторони погодили комплектація автомобіля, та його ціну -1 694 263,00 грн., що є еквівалентом 153 879,00 Євро.

На виконання умов Договору позивачем було перераховано суму попередньої оплати у розмірі 518 810,70 грн., що підтверджується платіжним дорученням №136 від 30.12.2013 р.

Листом №1143 від 23.05.2014 р. відповідач повідомив позивача про неможливість поставки обумовленого умовами Договору транспортного засобу, а також вказував на повернення позивачеві грошових коштів, сплачених на виконання такого договору.

Відповідач частково повернув позивачу грошові кошти.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по поставці товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 168 810,70 грн.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи (платіжне доручення №136 від 30.12.2013 р.) підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача 30% вартості товару у розмірі 518 810,70 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2 Договору у випадку відсутності на складі продавця товару, визначеного додатком №1 до договору, останній зобов'язаний замовити поставку товару у пункт призначення, орієнтовна дата якої 15.05.2014 р. У разі прострочення покупцем попереднього платежу термін виконання поставки відповідно збільшується.

Матеріали справи не містять доказів замовлення та поставки відповідачем товару у визначений пунктом 4.2 Договору строк.

Більш того, листом №1143 від 23.05.2014 р. відповідач повідомив позивача про неможливість поставки обумовленого умовами Договору транспортного засобу у зв'язку з розірванням угоди з постачальником транспортних засобів.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Листом №1143 від 23.05.2014 р. відповідач зобов'язувався погасити заборгованість перед позивачем у розмірі 518 810,70 грн., проте станом на момент звернення позивача до суду сума попередньої оплати відповідачем повернута не була в повному обсязі.

Таким чином, у відповідача виникло грошове зобов'язання по поверненню позивачу передоплати у розмірі 168 810,70 грн., а строк його виконання настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 168 810,70 грн. згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 168 810,70 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 16 942,63 грн. та вартість відступного у розмірі 169 426,30 грн. внаслідок неналежного виконання зобов'язання з поставки товару.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по поставці товару не виконав, а тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Викладене підтверджується постановами Верховного Суду України від 28.02.2011 р. у справі №23/225 та 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011.

Пунктом 5.7 Договору встановлено, що у разі невиконання продавцем зобов'язань, передбачених у п. 4.2 цього договору, до 20 календарних днів, продавець сплачує покупцю пеню в розмірі 0,05% від ціни товару за кожен день такого прострочення. При невиконанні продавцем зобов'язань визначених п. 4.2 цього договору понад 20 календарних днів, договір вважається розірваним за згодою сторін. В такому випадку продавець сплачує на користь покупця відступне у розмірі 10% від ціни товару і повертає всі платежі згідно п. 3.2.

При цьому суд відзначає, що відступне, передбачене приписами п. 5.7 Договору, за своєю правовою природою є неустойкою у вигляді штрафу, оскільки обчислюється у відсотках від суми неналежно виконаного зобов'язання.

Таким чином, умовами Договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати пені та штрафу.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 16 942, 63 грн.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання зобов'язання з поставки товару більше ніж на 20 днів, то правомірним є стягнення з відповідача штрафу (відступного) у розмірі 169 942,63 грн. (1 694 263,00 грн.*10%).

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Бритиш Моторс Україна" на користь Фермерського господарства «Руслан» заборгованості у розмірі 168 810,70 грн., пені у розмірі 16 942,63 грн. та вартість відступного у розмірі 169 426,30 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фермерського господарства «Руслан» задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бритиш Моторс Україна" (03069, м. Київ, вул. Кіровоградська, 21-А; ідентифікаційний код 31200706) на користь Фермерського господарства «Руслан» " (27620, Кіровоградська область, Кіровоградський район, село Аджманка, вул. Пушкіна, 21, ідентифікаційний код 06687073) заборгованість у розмірі 168 810 грн. 70 коп., пеню у розмірі 16 942 грн. 63 коп., відступне у розмірі 169 426 грн. 63 коп. та судовий збір у розмірі 7 103грн. 59 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.01.2015р.

Суддя Трофименко Т.Ю.