Постанова

від 21.01.2015 по справі 826/14126/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 січня 2015 року № 826/14126/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Огурцова О.П., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігар"

до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України

про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної

декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів

комерційного призначення № 100270001/2014/00449 від 06.08.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ігар" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №100270001/2014/00449 від 06.08.2014; стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігар", код ЄДРПОУ 19243202, надмірно сплачену суму податку на додану вартість в розмірі 340746 (Триста сорок тисяч сімсот сорок шість) гривень 30 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії Відповідача щодо витребування додаткових технічних документів з метою підтвердження належності рукавичок латексних оглядових нестерильних припудрених Sempercare до медичних виробів є протиправними, визнати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270001/2014/00449 від 06 серпня 2014, виписаної Відповідачем, протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а сума надміру сплаченого податку на додану вартість в розмірі 340746,30 грн. підлягає поверненню позивачу.

У судовому засіданні 09.10.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

В судове засідання представники відповідача не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

На адресу Окружного адміністративного суду міста Києва 15.01.2015 від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, в яких відповідач зазначає, що на товар - рукавички латексні не стерильні - позивачем повинна застосовуватися ставка ПДВ 20%, а не ставка ПДВ 7%, оскільки, даний товар не віднесено виключно для медичного призначення, а можливо використовувати у господарстві.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІГАР" (Покупець), з однієї сторони, та Компанією "Semperit Technische Produkte Gesellschaft m.b.H." (Австрія, Продавець), з іншого боку, було укладено контракт №02/2013 від 04.01.2013 (надалі - Контракт №02/2013).

В пункті 1.1 та пункті 1.2 Контракту №02/2013 зазначено наступне: «Продавец продает, а Покупатель покупает на условиях: «DAP, Одесса», в соответствии с «Инкотермс-2010» товары медицинского назначения (далее «продукцию»). Продукция поставляется отдельными товарными партиями. Каждая товарная партия сопровождается отдельной спецификацией к контракту и инвойсом, где указаны наименование, количество, цена и стоимость поставленной продукции.»

Також, між сторонами до Контракту №02/2013 було укладено додаткову Угоду №19 від 12.05.2014 р., згідно якої здійснюється поставка рукавичок латексних оглядових нестерильних припудрених Sempercare в асортименті на загальну суму 97759,20 доларів США.

04 серпня 2014р. Позивачем через особу, уповноважену на роботу з митними органами, в порядку електронного декларування було подано до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів ВМД №100270001/2014/214297 для митного оформлення рукавичок латексних оглядових нестерильних припудрених Sempercare у кількості 2310000 пар, придбаних за контрактом №02/2013 від 04 січня 2013 та угоди №19 від 12 травня 2014 до контракту №02/2013 від 04 січня 2014.

Після прийняття митної декларації до митного оформлення, декларантом ОСОБА_1 04.08.2014 у електронному вигляді було надано заяву про подовження часу митного оформлення у зв'язку з необхідністю надання додаткових документів (відповідно до ч.2 п.2 ст. 255 МКУ).

05.08.2014 декларантом було надано додаткові документи про технічний опис товару та його призначення.

06.08.14 митним органом було прийнято картку відмови 100270001/2014/00449, при прийнятті картки відмови митним органом було здійснено перевірку правильності застосування пільг в оподаткуванні, виписано у зв'язку з неможливістю застосування ставки ПДВ 7% та порушенням вимог п.1 Постанови КМУ від 01.07.14 №216 у частини застосування виробу, як виробу медичного призначення. Відповідно до наданих додаткових документів від виробника «рукавички для огляду латексні нестерильні припудрені» застосовуються окрім медичної галузі також у роботі з хімічними речовинами та для миття неагресивними миючими засобами.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІГАР" не погоджуючись з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № 100270001/2014/00449 від 06.08.2014, звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 7 Митного кодексу України визначено, що державну митну справу становлять встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять.

Частиною першою статті 49 Митного кодексу України, визначено, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Пунктом 5 статті 54 Митного кодексу України, передбачено, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Суд звертає увагу, що митний орган може вимагати, а декларант має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Дана правова позиція підтверджується постановою Верховного суду України від 10.04.2012 у справі №К-20026/10 якою визначено, що "надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів".

Перелік документів, які подаються декларантом або уповноваженою ним особою для підтвердження заявленої митної вартості товару, визначений частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а саме:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У випадках, встановлених Кодексом, митний орган має право запитувати у декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи, визначені частинами третьою - четвертою статті 53 цього Кодексу.

Згідно пункту 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Таким чином на митний орган покладено обов'язок здійснювати контроль правильності визначення митної вартості товарів, під час якого, зокрема, митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При розгляді документів під час контролю за правильністю визначення митної вартості товару, що імпортується позивачем па підставі контракту №02/2013 було проаналізовано інформацію, що містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення та цінову інформацію на подібні за якісними характеристиками товари, що ввозились на митну територію України.

При опрацюванні наданих документів було виявлено, що сферою застосування даного товару (латексні рукавички (перчатки) не стерильні) є використання як медичного виробу та/або як захисного обладнання, а саме, використання як захисту від специфічних хімічних речовин, спиртів та неагресивних миючих засобів. Тобто, нестерильні латексні перчатки використовуються у господарстві, чим порушується підпункт 9 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.13 № 753 «Про затвердження Технічного регламенту щодо медичних виробів» у частини призначення виробником для використання як медичного виробу.

У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.14 № 216 «Про затвердження переліку медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків» (2 липня 2014 року набрала чинності), до цього переліку належать медичні вироби, для визначення яких вживаються, зокрема, такі терміни: медичний виріб - у значенні, наведеному у підпункті 9 пункту 2 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.13 № 753.

Відповідно до пункту 2 вищезазначеної Постанови визначення терміна "медичний виріб", наведені в інших нормативно-правових актах і нормативних документах, не можуть застосовуватися для віднесення виробу до цього переліку.

У відповідності до підпункту 9 пункту 2 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. N 753 (далі - Технічний регламент), медичний виріб - будь-який інструмент, апарат, прилад, пристрій, програмне забезпечення, матеріал або інший виріб, що застосовуються як окремо, так і в поєднанні між собою (включаючи програмне забезпечення, передбачене виробником для застосування спеціально для діагностичних та/або терапевтичних цілей та необхідне для належного функціонування медичного виробу), призначені виробником для застосування з метою забезпечення діагностики, профілактики, моніторингу, лікування або полегшення перебігу хвороби пацієнта в разі захворювання, діагностики, моніторингу, лікування, полегшення стану пацієнта в разі травми чи інвалідності або їх компенсації, дослідження, заміни, видозмінювання або підтримування анатомії чи фізіологічного процесу, контролю процесу запліднення та основна передбачувана дія яких в організмі або на організм людини не досягається за допомогою фармакологічних, імунологічних або метаболічних засобів, але функціонуванню яких такі засоби можуть сприяти.

Митним органом було запропоновано позивачу здійснити митне оформлення з застосуванням ставки ПДВ 20% у відповідності до вимог статті 193-1 Податкового кодексу України та повідомлено про те, що рішення митного органу щодо відмови у митному оформленні може бути оскаржено в порядку, встановленому главою 4 МК України.

Суд звертає увагу, що у відповідності до абзацу четвертого пункту 1 Призначення/Класифікація оглядових рукавичок визначено, що персональне захисне обладнання категорії І: Оглядові рукавички призначені для захищення проти необоротних ризиків, зв'язаних з роботою слабкими, неагресивними миючими засобами.

Відповідач зазначає, що 07.08.14 декларантом ОСОБА_1 подано до митного оформлення нову МД (вн. номер 1665) на товар «рукавички для огляду латексні нестерильні припудрені» за ставкою ПДВ 20% та присвоєно номер 100270001/2014/214649. Після надходження коштів на рахунок ТОВ «Ігар» 07.08.14 здійснено митне оформлення зазначеної МД.

Позивачем (Декларантом) самостійно подано МД №100270001/2014/214649 і задекларовано імпортований товар за ставкою 20%.

Постанова Кабінету Міністрів України від 01.07.14 № 216 «Про затвердження переліку медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків» втратила чинність з 10.09.14, згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.14 № 410 «Про затвердження Переліку медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків» (далі - Перелік).

У Перелік, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.14 № 410, включені медичні вироби за кодом УКТЗЕД « 4015110000», що мають найменування «рукавички хірургічні та оглядові з гуми», та мають позначення «*» - медичні вироби повинні мати відповідне маркування. Але до переліку не включені товари за кодом УКТ ЗЕД « 4015190000», згідно якого ТОВ «Ігар» здійснювало митне оформлення товарів за МД від 04.08.14 №100270001/2014/214297 (відмовлена) та МД від 07.08.14 №100270001/2014/214649.

Таким чином, митне оформлення імпортованого товару відбувалось у період дії Постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.14 № 216 «Про затвердження переліку медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків», отже мають бути розмитнені за ставкою ПДВ 20%, із чого випливає, що оскаржувана позивачем картка відмови № 100270001/2014/00449 від 06.08.14 винесена із дотриманням вимог законодавства, є законною та обґрунтованою.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання. Митна декларація прирівнюється до податкової декларації для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків. Тобто, у зв'язку із тим, що МД №100270001/2014/214649 є самостійно визначеним зобов'язанням, за яким декларант самостійно визначив ставку ПДВ у розмірі 20%.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю .

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов