Постанова

від 15.01.2015 по справі 826/18502/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 січня 2015 року № 826/18502/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., при секретарі судового засідання Берко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Авто-Актив" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0003382203 від 08.08.2014 та №0003392203 від 08.08.2014

за участю представників сторін:

від позивача: Миронов Ілля Євгенович, Перепьолкіна Юлія В'ячеславівна

від відповідача: Гомольська Яна Павлівна, Розмаїтий Олександр Сергійович

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15.01.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Авто-Актив" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0003382203 від 08.08.2014 та № 0003392203 від 08.08.2014.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мікас Плюс» за період з 01.01.2013 по 30.04.2014. Підставою нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що договір підряду укладений між позивачем та контрагентами ТОВ «Мікас Плюс» був укладений без мети настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись з таким висновком податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з «Мікас Плюс» за договором, який мав реальний характер та за яким ним було сплачено та надано послуги, який було використано у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представники позивача у судовому засіданні 15.01.2015 підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні представники надали суду письмові заперечення, у яких відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені його представниками під час судового засідання аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 23/26-57-22-03-07/32669813 від 25.07.2014.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти позовних вимог, надали додаткові усні пояснення та просила суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив наступне.

В С Т А Н О В И В:

В період з 15.07.2014 по 21.07.2014 Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного підприємства "Авто-Актив" з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток, податок на додану вартість по взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Мікас Плюс» (код ЄДРПОУ 38148234) за період 01.01.2013 по 30.04.2014.

Перевіркою встановлено порушення: пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.1 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункту 2.5 пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1 243 075 грн.; п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198., п. 201.1, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 р. № 1379, та Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затверджених наказом ДПА України 24.12.2010 р. №1002, пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні», підпункту 2.5 пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 1 308 500 грн.

За результатами перевірки складено акт від 25.07.2014 №23/26-57-22-03-07/32669813 на підставі якого прийнято податкові повідомлення - рішення №0003392203 від 08.08.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 1962750,00 грн., у тому числі, за основним платежем 1308500 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 654250,00 грн. та № 0003382203 від 08.08.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток на загальну суму 1864612,50 грн. у тому числі, основним платежем 1243075,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 621537,50 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями позивачем було подано скарги до Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - ГУ Міндоходів у м. Києві) та до Державної фіскальної служби України (надалі - ДФС України), за результатом розгляду скарги ГУ Міндоходів у м. Києві 07.10.2014 №10618/10/26-15-10-06-15 прийнято рішення, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу позивача без задоволення та рішенням ДФС України від 18.11.2014 №6961/6/99-99-10-01-15 було залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу позивача без задоволення.

Приватне підприємство "Авто-Актив" не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями №0003392203 від 08.08.2014 та №0003382203 від 08.08.2014, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Замовник), з одного боку, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мікас Плюс» (Виконавець), з іншого боку, було укладено договір №13-03/13 від 19.03.2013 (надалі - Договір №13-03/13).

У відповідності до пункту 1 Договору №13-03/13, Виконавець зобов'язується надавати, а Замовник бере на себе технічне обслуговування виробничого устаткування Замовника (згідно з переліком, наведеному в Додатку № 1 до цього Договору). До обслуговування приймається виробниче устаткування та технічні засоби, що знаходяться в експлуатації у справному стані. Технічний стан виробничого устаткування та технічних засобів визначається представником Виконавця у присутності представника Замовника. Замовник зобов'язаний прияти виконанню робіт Виконавцем. Персонал Замовника, що експлуатує виробниче устаткування, зобов'язаний на вимогу Виконавця надати можливість виконати обслуговування виробничого обладнання.

Згідно з пунктом 2 вищезазначеного Договору, технічне обслуговування виробничого устаткування за цим Договором включає в себе: надання телефонних консультацій персоналу Замовника, щодо експлуатації та використання устаткування; надання необхідної інформації персоналу Замовника по електронній пошті; виїзд на територію Замовника у випадку неможливості з'ясування причин неполадки за телефоном або електронною поштою; дрібний ремонт техніки. Середній та капітальний ремонт устаткування, а також будь-які інші послуги здійснюються Виконавцем тільки за умовою укладання додаткової угоди до цього Договору. Сторони зобов'язані виділити відповідальних осіб для зв'язку одна з одною і для оформлення необхідної документації. Персонал Замовника має право звертатись до представника Виконавця в усіх випадках необхідності отримання консультацій Виконавця. Представник Виконавця зобов'язаний надати необхідну консультацію протягом однієї години або з'явитися до Замовника не пізніше чотирьох годин з моменту звернення. При зміні переліку устаткування, стосовно якого Виконавцем надаються послуги, або виникнення у Замовника необхідності у отриманні додаткових послуг, Сторони зобов'язані негайно повідомити про це одна одну для внесення відповідних змін до Договору. Реєстрація консультацій, наданих за телефоном або по електронній пошті, ведеться представником Виконавця самостійно.

Відповідно до підпунктів 4.1-4.3 Договору №13-03/13, Замовник оплачує Виконавцю вартість виконаних робіт з технічного обслуговування та дрібного ремонту виробничого устаткування згідно Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) та Рахунку-фактури Виконавця. Оплата виконаних робіт, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця згідно виставлених рахунків Виконавця протягом 180 (сто вісімдесят) банківських днів з дати отримання Рахунку-фактури та Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг). Порядок оплати середнього і капітального ремонт, а також інших робіт, що будуть виконуватись Виконавцем відповідно до п. 2.2. цього Договору, будуть визначатись Сторонами шляхом укладання Додаткових угод до цього Договору.

До вищезазначеного Договору сторонами було підписано Додаток №1, в якому зазначено наступне: Перелік устаткування: Електронний тестер CONSULN II; Пандус поворотний + підйомник плунжерний Z55VР252013К; Підйомники плунжерні 3.5 т; Підйомники плужерні 5.0 т (пакет великі "лапи"); Підйомник плунжерний під розв.-сход. 5т. VS Skquare; Рихтовочний комплекс "System 5000" (напольна версія); Рихтовочний комплекс "CRIFFON EVOLUTION" GR04; Стенд для виміру шасі ML 5000 №932500001; Тест-лінія з ролікплощадкою 4026290 д/діагн.; авто Тестер фар LITE 3,0 Bluetooth VP 185030; Фарбувальна камера (метал. основа) Extra-Spray 8.0; Станок для правки колісних дисків RSМ220; Станок проточки тормозних дисків легкових автомобілів RL-4500; Апарати для очищення повітря DEOMATIC.

На підтвердження факту реального існування фінансово-господарських правовідносин за договором №13-03/13 від 19.03.2013 позивачем надано суду: копія зазначеного вище договору, Акти здачі-приймання робіт (надання послуг): №25/04-1 від 25.04.2013, №26/04-2 від 26.04.2013, №26/04-1 від 26.04.2013, №29/04-2 від 29.04.2013, №29/04-1 від 29.04.2013, №30/04-2 від 30.04.2013, №30/04-1 від 30.04.2013; податкові накладні: від 25.04.2013 №1100, від 26.04.2013 №1148, від 26.04.2013 №1149, від 29.04.2013 №1203, від 29.04.2013 №1204, від 30.04.2013 №1265, від 30.04.2013 №1266; платіжні доручення: №6183 від 04.03.2014, №5137 від 13.11.2013, довідка про балансову приналежність обладнання, яке визначене в Додатку №1 до №13-03/13 від 19.03.2013.

Суд звертає увагу, що підтвердженням отриманих послуг є рахунки-фактури, Акти здачі-приймання робіт (надання послуг), проте, в матеріалах справи відсутні рахунки-фактури, а Акт здачі-приймання робіт містять перелік робіт, проте, не зазначено на якому обладнані здійснювалися дані роботи (заміна мастила, заміна шлангів, заміна фільтрів), також має місце надання послуг, як заміна електродвигуна, що не є наданням мілкого ремонту (підпункт 4.1 Договору №19-03/13), а є по складності середнім та капітальним ремонтом устаткування, що в свою чергу, передбачено укладанням додаткової угоди, яка відсутня в матеріалах справи.

Крім того, суд звертає увагу, що свідоцтво ПДВ «Мікас Плюс» було анульовано 04.04.2014.

Позивачем не надано суду доказів замовлення послу та доказів, що ремонтні роботи здійснювалися на обладнанні, які передбачені додатком до договору №19-03/13 від 19.03.2013.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З первинної документації (договір, акти здачі-приймання робіт (надання послуг)) вбачається, що в даних документах міститься підпис ОСОБА_5, як директора ТОВ «Мікас Плюс» (контрагента позивача).

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься Протокол допиту свідка від 01.04.2014, в якому ОСОБА_5 надала наступні пояснення: «Я, ОСОБА_5, директором, бухгалтером, засновником будь-яких підприємств, установ, організацій ніколи не була. Підприємство ТОВ «Мікас Плюс» (код за ЄДРПОУ 38148234) було зареєстроване на моє прізвище незаконно за грошову винагороду без мети ведення фінансово-господарської діяльності. Грошових коштів або іншого майна, цінних паперів в статутний фонд ТОВ «Мікас Плюс» я не вносила та нікого на це не уповноважувала.

Де знаходяться підприємство ТОВ «Мікас Плюс», який вид діяльності здійснює та чи здійснюють взагалі - мені не відомо. Установчих, фінансово-господарських, бухгалтерських, звітних-документів і печаток ТОВ «Мікас Плюс» у мене ніколи не було і де вони знаходяться мені невідомо.

Податкові декларації з податку на додану вартість та податкові декларації з податку на прибуток ТОВ «Мікас Плюс» я ніколи не створювала та не підписувала, до податкової інспекції не подавала. Нікого на вказані дії не уповноважувала.

Фінансово-господарську діяльність ТОВ «Мікас Плюс» я ніколи не проводила та не мала наміру проводити. Довіреностей на ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Мікас Плюс» нікому не надавала. Функцій засновника, директора та бухгалтера ТОВ «Мікас Плюс» не виконувала і ніколи ними не була. Покупці та продавці продукції ТОВ «Мікас Плюс» мені невідомі. Банківськими рахунками ТОВ «Мікас Плюс» я ніколи не керувала та нікого на це не уповноважувала.

Договори, накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт (прийому-передачі), рахунки-фактури, довіреності та інші фінансово-господарські документи ТОВ «Мікас Плюс» я ніколи не створювала, не підписувала та нікого на це не уповноважувала. Підприємства ТОВ «ТД«СИСТЕМА» (код 30264156); ТОВ «ГК«ГАЗОВИЙ АЛЬЯНС» (код 37147753); ТОВ «ЮРИДИЧНА ФІРМА «АСТЕЙС» (код 35464641); ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «ІНТЕРМЕДІА» (код 32360925); ТОВ «ІНТЕРКАБЕЛЬ КИЇВ» (код 32739864); ТОВ «ФРЕШ-ПАК-УКРАЇНА» (код 38398561); ТОВ «ЛУВЕРС» (код 24734014); ТОВ «УКРМЕДСЕРВІС» (код 30637748); ТОВ «Т-ПЛЮС КАЛУШ» (код 36381912); ТОВ «БІ-МАКС» (код 36825354): ТОВ «ИНТЕРПАЛЕТА-ПЛЮС» (код 37849072); ТОВ «ЛІГІР-ІТБС» (код 30522499); ТОВ «КВАДРОТЕК» (код 33945804); ТОВ «ВС ІНВЕСТ» (код 35122737); ТОВ «ЄВРОІНДЕКС-ЕКСПЙ» (код 34532427); ТОВ «КП ЕМІР» (код 31202834); ТОВ «ГРЕЙД» (код,: 32045351); ТОВ «ЛІЦЕНЗІЙНИЙ КОНСОРТІУМ» (код 36519261); ПП «ЮНІВЕРСУМ-1» (код 38746285): ТОВ «ЕЙР ЕКСПРЕС» (код 30435146); ТОВ«ЕТС» (код 33302953); ТОВ «ОНІКС-ЛТД» (код 23510152); ПП «ЛІГА НОВА: КРІСЛА, СТІЛЬЦІ, СТОЛИ» (код 24584081); ТОВ «УПІ-МАГІСТРАЛЬ» (код 36240675); ПП «АВТО-АКТИВ» (код 32669813); ПП «АДА-СЕРВІС» (код 31280137); ТОВ «ТД «ЗДРАВО» (код 38040207); ТОВ «ТЕМІС» (код 32421233); ТОВ «РЕКЛАМНЕ АГЕНТСТВО «ПРОФІ МЕДІА» (код 34577253); ТОВ «МЕДІЙНІ СИСТЕМИ» (код 33401113); ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ ВІСНИК» (код 33831475); ТОВ «ДИТЯЧА КОСМЕТИКА» (код 36124117); ТОВ «КДРМА АУДІО» (код 33735352); ТОВ «НІКОЛСАН» (код 37559551); ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ "МІШЕЛЬ» (код 32109671); ТОВ «ДАТА ФОРУМС» (код 37771703); ТОВ «ТЕДДІ ГРУП» (код 35570788); ТОВ «ДАФНА ТЕЛЕКОМ»;/код 33099334); ТОВ «КОМПАНІЯ «ПРЕСТО» (код 34584894); ТОВ «КОМАНДА-СБ» (код 37391806); ТОВ «ФРАКІЯ» 38497800); ТОВ «НОВІ ТРАНСПОРТНІ ТЕХНОЛОГІЇ» (код 30776773); ТОВ «Ф1 ЦЕНТР» (код 36309349); ТОВ «БЕЛЬ-ТЕКСТИЛЬ» (код 34344287); ТОВ «СТАЛЬ - XXI» (код 31202180); ТОВ «МЕД-ІНФО» (код 25289823); ОСОБА_8 (код НОМЕР_3); мені невідомі, я про дані підприємства вперше чую. З посадовими та довіреними особами даних підприємств я не знайома. Фінансово-господарських взаємовідносин з вказаними СГД я як службова особа ТОВ «Мікас Плюс» ніколи не проводила. Договорів (угод, контрактів) на постачання товару (надання послуг) та будь-якими іншими підприємствами я ніколи не укладала та не підписувала. Видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, акти прийому-передачі, рахунки фактури, інші фінансово-господарські документи щодо взаємовідносин з даними СГД я не створювала та не підписувала, нікого на це не уповноважувала. Вказані документи службовим та довіреним особам перелічених СГД не передавала, нікого на це не уповноважувала.».

Судом не беруться до уваги надана позивачем копія нотаріально засвідчених пояснень ОСОБА_5, що нею здійснювалася підприємницька діяльність, а зі сторони правоохоронних органів здійснено тиск, оскільки з Журналу судового засідання від 11.07.2014 у кримінальній справі №1-кс/761/7899/2014 вбачається, що в присутності Слідчого судді Волокітіна Н.Б., при секретарі судового засідання Михнюк В.М за участі сторін: Слідчого Фєдосова М.В., Прокурора Дитренко В.В. було допитано у якості свідка ОСОБА_5, яка надала такі ж пояснення, які було надано під час складання Протоколу допиту свідка від 01.04.2014.

Для з'ясування всіх обставин справи Окружним адміністративним судом міста Києва також було викликано у якості свідка директор ТОВ «Мікас Плюс» ОСОБА_5, проте на адресу суду повернулися конверти та судові повістки.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю .

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Повний текст постанови виготовлено 21.01.2015.