Рішення

від 26.01.2015 по справі 910/27610/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/27610/14 26.01.15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокат-захист"

до Приватного підприємства "Спаркмаркетінг"

про стягнення 278 812,83 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники :

від позивача: Давидов О.В. (дов. від 07.10.2014)

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому 26.01.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09.12.2014 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокат-захист" (надалі - позивач) до Приватного підприємства "Спаркмаркетінг" (надалі - відповідач) про стягнення 278 812,83 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/27610/14, розгляд справи призначено на 14.01.2015.

В судове засідання, призначене на 14.01.2015, представник позивача з'явився та просив відкласти розгляд справи.

В судове засідання, призначене на 14.01.2015, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

14.01.2015 відповідно до пункту 1, 2 частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладав розгляд справи на 26.01.2015.

В судове засідання, призначене на 26.01.2015, представник позивача з'явився та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 26.01.2015, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.03.2014 між Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизайн монтаж" (надалі - Виконавець) та Приватне підприємство "Спаркмаркетінг" (далі по тексту - Замовник) (разом - Сторони), було укладено договір № 18/03/Д/14 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір послуг).

Відповідно до п. 1 Договору Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати роботи з технічного обслуговування конференції.

За своєю правовою природою вказаний Договір, є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до акту здачі-прийняття робіт від 17.04.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дизайн монтаж" виконало взяті на себе зобов'язання надавши послуги на суму 349 998 грн.

Згідно п. 5.5 Договору остаточний розрахунок здійснюється Замовником не пізніше двох банківських днів від дати підписання Акту здачі-прийняття робіт.

Однак, відповідач в порушення умов договору, не виконав основного обов'язку за Договором, плату за надані послуги не вніс, в результаті чого виникла заборгованість яка, за розрахунками позивача, складає 249 998 грн., що підтверджується актами надання послуг (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

10.06.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДИЗАЙН МОНТАЖ" (надалі - Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АДВОКАТ-ЗАХИСТ" (надалі - Новий кредитор), було укладено договір про відступлення права вимоги № 12.08.1.2014. Відповідно до даного договору до Позивача перейшло право вимагати з Боржника належного та реального виконання наступних зобов'язань:

по сплаті вартості робіт та послуг на підставі розділу 5 Основного договору та акту здачі прийняття робіт від 17.05.2014 у розмірі 249 998 (двісті сорок дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 00 коп. в т. ч. ПДВ 20%.

по сплаті суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3-ох процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність будь-яких доказів щодо оплати заборгованості за Договором, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за Договором про відступлення права вимоги № 12.08.1.2014. в сумі 249 998 грн.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 249 998 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати послуг, у відповідності до п. 5.5 Договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі про відступлення права вимоги № 12.08.1.2014. грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 20 561,47 грн. пені в розмірі подвійної ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення, відповідно до п. 6.4 Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Суд перевірив розрахунок позивача та вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2 753,40 грн. та інфляційні втрати в сумі 5 499,96 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає задовольнити вказані вимоги, щодо стягнення 3% річних у розмірі 2 753,40 грн. та інфляційні втрат в сумі 5 499,96 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокат-захист" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Спаркмаркетінг" (04071, м. Київ, вулиця Введенська, будинок 6-Б; ідентифікаційний код: 33230774) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокат-захист" (01024, м. Київ, вул. Богомольця, будинок 4; ідентифікаційний код 31925807) 249 998 (двісті сорок дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім ) грн. 00 коп. - основного боргу, 20 561 (двадцять тисяч п'ятсот шістдесят одну) грн. 47 коп. - пені, 2 753 (дві тисячі сімсот п'ятдесят три) грн. 40 коп. - 3 % річних, 5 499 (п'ять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 96 коп. - інфляційне збільшення та 5 576 (п'ять тисяч п'ятсот сімдесят шість) грн. 24 коп. - суму судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 30.01.2015

Суддя М.О. Лиськов