Рішення

від 28.01.2015 по справі 923/1897/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2015 р. Справа № 923/1897/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Кудак М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Херсон

до товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування" в особі філії ТОВ "Асоціація дитячого харчування " в м.Херсоні - Завод дитячого харчування, м. Херсон

про стягнення 19636 грн. 86 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача - ФОП ОСОБА_1, витяг з ЄДР НОМЕР_2 від 15.07.2008р.;

від відповідача - Гололобов М.І., представник, дов. від 03.01.2013 року № 03/02-Д.

В судовому засіданні згідно з приписами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування" в особі філії ТОВ "Асоціація дитячого харчування" в м. Херсоні - Завод дитячого харчування, яким, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог б/н від 28.01.2015 р. (а.с. 43), просить стягнути заборгованість за неналежне виконання договору перевезення вантажів №11/01/12 від 11.01.2012 року у сумі 19636,86 грн., з яких 15549,80 грн. - основного боргу, 1026,59 грн. - 3% річних, 1570,52 грн. - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 16, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 25.12.2014 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 14.01.2015 р. Ухвалою від 14.01.2015 р. відкладено розгляд справи на 28.01.2015 р.

Представник позивача, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог б/н від 28.01.2015 р., підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити повністю з зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог б/н від 28.01.2015 р., визнає позовні вимоги (а.с. 44).

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в:

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування" в особі філії ТОВ "Асоціація дитячого харчування " в м.Херсоні - Завод дитячого харчування було укладено договір перевезення вантажів № 11/01/12 від 11.01.2012 року. (надалі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору виконавець надає послуги з перевезень вантажів вантажним автомобілем КАЗАЗ-55102

Згідно п.2.1.5 Договору, замовник зобов'язується своєчасно оплачувати послуги, надані за цим Договором.

При укладанні договору сторонами була погоджена ціна на транспортні послуги: в межах міста погодинна оплата за вивіз сміття 146 грн., за годину. Перевезення вантажу за межами міста плата становить 9 грн. за 1 кілометр пробігу.

Відповідно до вимог 4.1 Договору, підставою для оплати є направлення виконавцем замовнику рахунків та актів виконаних робіт.

Відповідно до умов п. 4.2 Договору, розрахунки за цим договором здійснюються у готівковій або безготівковій формі протягом 5 (п'яти) днів з моменту отримання рахунку та акту виконаних робіт.

На підставі п.4.1 Договору позивачем були надані відповідачу для підпису Акти виконаних робіт від 08.10.2012 р., від 31.10.2012 р. та рахунки № 12010 від 08.10.2012 р. на суму 5429 грн. 80 коп., № 12014 від 31.10.2012 р. на суму 15120 грн.

В рахунок оплати послуг з перевезення вантажу відповідач перерахував позивачу 12.07.2013 р. - 1000 грн., 15.07.2013 р. - 1000 грн., 26.07.2013 р. - 2000 грн., 03.09.2013 р. - 1000 грн. (а.с. 11).

Отже, відповідачем здійснено часткову оплату послуг з перевезення вантажу в розмірі 5000 грн.

Таким чином за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 15549 грн. 80 коп.

Позивач належним чином виконував умови договору, що підтверджується Актами виконаних робіт, проте, в порушення умов договору, відповідач не розрахувався за перевезення вантажу, хоча претензій по виконанню позивачем взятих на себе зобов'язань у сторін не виникало.

04.07.2013 р. позивач на адресу відповідача скерував претензію щодо сплати вартості послуг за перевезення вантажу б/н від 04.07.2013 р.

Факт надсилання та отримання претензії відповідачем підтверджується копією копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з проставленою датою та підписом уповноваженої особи про одержання (а.с. 12).

Однак відповіді на претензію відповідач не надіслав, борг не сплатив.

Отже, у відповідача існує заборгованість в сумі 15549 грн. 80 коп., яка до цього часу не погашена.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У зв'язку з цим вимога про стягнення суми основного боргу - 15549 грн. 80 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми позивач обґрунтовано нарахував відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання 1026 грн. 59 коп. 3% річних та 1570 грн. 52 коп. інфляційних втрат.

Суд за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі «Ліга-Закон» перевірив розрахунок нарахованих відповідачу збитків від інфляції і 3% річних та встановив, що він здійснений позивачем арифметично та методологічно вірно.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 1026 грн. 59 коп. 3% річних та 1570 грн. 52 коп. інфляційних втрат відповідають наведеним нормам, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За правилами ч. 1 ст. 32, ст. 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду зазделегіть встановленої сили.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи, оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами докази та проаналізувавши їх згідно з вимогами діючого законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову. До стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 15549 грн. 80 коп. основного боргу, 1026 грн. 59 коп. 3% річних, 1570 грн. 52 коп. інфляційних втрат.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У пункті 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" висловлено правову позицію згідно якої зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

Згідно вказаної вище правової позиції, суд покладає судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1827 грн. на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування" в особі філії ТОВ "Асоціація дитячого харчування " в м.Херсоні - Завод дитячого харчування (73025, м. Херсон, вул. Петренка, буд. 7, ідентифікаційний код 25775044) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (73000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) - 15549 грн. 80 коп. основного боргу, 1026 грн. 59 коп. 3% річних, 1570 грн. 52 коп. інфляційних втрат та 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.01.2015 р.

Суддя Л.І. Александрова