Постанова

від 28.01.2015 по справі 907/943/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2015 р. Справа № 907/943/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді Кузя В.Л.

суддів Галушко Н.А.

Данко Л.С.

за участю представників сторін:

від позивача - Голдій М.В. - представник;

від відповідача - Калі Т.Н. - директор, Буря В.В. - представник.

Розглянувши апеляційну скаргу б/н від 31.12.14 Сількогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «АТАК», с. Великі Береги, Берегівський район, Закарпатська область

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.12.14

у справі № 907/943/13

за позовом Антимонопольного комітету України, м. Київ

до відповідача Сількогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «АТАК», с. Великі Береги, Берегівський район, Закарпатська область

про стягнення 44 000 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 907/943/13 розподілено до розгляду судді доповідачу Кузю В.Л.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 13.01.15 до складу судової колегії введено суддів Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.12.14 у справі № 907/943/13 (суддя Ремецькі О.Ф.) задоволено позов, стягнуто з Сількогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «АТАК» (далі по тексту - СТОВ «АТАК») в доход Державного бюджету України 22 000 грн. штрафу та 22 000 грн. пені, 1 827 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.12.14 у справі № 907/943/13 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

При цьому, скаржник посилається на те, що судом при прийнятті рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.12.14 у справі № 907/943/13 (апелянт помилково в апеляційній скарзі зазначив про рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.14 по справі № 907/943/13) порушено норми матеріального права та не враховано наступне:

- судом не досліджено обставин справи щодо правомірності застосування до СТОВ «АТАК» штрафу у розмірі 22 000 грн. на підставі рішення Антимонопольного комітету України від 14.05.13 № 376-р "За результатами розгляду справи № 126-26.13/195-12 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції", адже судом не враховано, що підпис, який виконано на повідомленні про вручення поштового відправлення № 0303505138026 та в журналі обліку візуально не схожий на підпис колишнього головного бухгалтера та одночасно відповідальної особи за отримання і надіслання поштової кореспонденції СТОВ «АТАК»;

- скаржник звертає увагу суду на те, що факт повторного надіслання позивачем листом від 17.10.12 № 126-26.13/07-10723 копії вимоги, на яку відповідач листом від 13.11.12 № 90 надав інформацію, запитувану у вимозі, підтверджує ту обставину, що ненадання позивачем відповіді на першу вимогу позивача від 23.02.12 зумовлено неумисною поведінкою господарюючого суб'єкта, а фактом неотримання останнім поштової кореспонденції;

- судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги про стягнення з СТОВ «АТАК» пені у розмірі 22 000 грн., оскільки не враховано, що на період, протягом якого справа про визнання недійсним рішення позивача перебувала на розгляді в суді першої, апеляційної та касаційної інстанціях - з 16.07.13 по 30.09.14, нарахування пені повинно бути зупинене на підставі ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі по тексту - Закон), адже скаржник 16.07.13 звернувся у встановлений законодавством двомісячний строк до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення від 14.05.13 № 376-р про результати розгляду справи № 126-26.13/195-12.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.15 до складу судової колегії внесено зміни - замість судді Орищин Г.В. введено суддю Данко Л.С. з підстав, викладених у розпорядженні.

У судовому засіданні представником скаржника було подано клопотання про приєднання доказів - копій позовної заяви СТОВ «АТАК» від 16.07.13, ухвали Господарського суду м. Києва від 22.07.13, постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.12.13 та копії ухвали Господарського суду м. Києва від 26.02.14 по справі № 910/13775/13, яке судом задоволено, подані докази долучені до матеріалів справи.

Представники сторін навели у судовому засіданні свої доводи та заперечення з приводу поданої апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 28.01.15 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.12.14 у справі № 907/943/13, з огляду на наступне:

Антимонопольним комітетом України 14.05.13 прийнято рішення № 376-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», яким визнано, що відповідач вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене п. 13 ст. 50 Закону, у вигляді неподання інформації Антимонопольного комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 23.02.12 № 126-21/03-2157 у встановлений ним строк; за порушення, вказане в п. 1 цього рішення, накладено на відповідача штраф у розмірі 22 000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Антимонопольного комітету України отримано представником відповідача 24.05.13, що підтверджується відповідною відміткою на поштовому повідомленні (а.с.14).

Отже, строк сплати штрафу, накладеного рішенням від 14.05.13 № 376-р, закінчився 24.07.13.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у справі оскаржив рішення позивача № 376-р від 24.07.13 шляхом звернення до Господарського суду м. Києва з відповідною позовною заявою, яка ухвалою від 26.02.14 у справі № 910/13775/13 була прийнята до розгляду.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.04.14 у справі № 910/13775/13 відмовлено у задоволенні позову СТОВ «АТАК» до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення від 14.05.13 № 376-р у справі № 126-26.13/195-12.

Вказане рішення Господарського суду м. Києва було оскаржено до Київського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.14 та постановою Вищого господарського суду України від 30.09.14 у справі № 910/13775/13 судові рішення були залишені без змін.

Відповідно до ст. 48 Закону за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення.

Статтею 14 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України уповноважена приймати рішення, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції.

Згідно з ст. 56 Закону рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Статтею 62 вказаного закону передбачено порядок обчислення строків у законодавстві про захист економічної конкуренції, згідно з яким перебіг строку, який обчислюється роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок. При цьому, строк, який обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, який обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця.

В матеріалах справи не міститься доказів сплати відповідачем накладеного штрафу в розмірі 22 000 грн. у встановлений законом строк.

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожен день прострочення сплати штрафу стягується пеня в розмірі 1,5 % від суми штрафу, при цьому розмір пені не може перевищувати розмір штрафу , накладеного відповідним рішенням органу АМК.

У разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку. Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету (ч.ч. 7,9 ст. 56 Закону).

Як вбачається із заявлених позовних вимог (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 08.10.13), позивач просить стягнути з відповідача 22 000 грн. пені за період з 25.07.13 (наступний день після спливу строку для добровільного виконання відповідачем рішення позивача) по 01.10.13 (останній день необхідності нарахування пені, що обмежена розміром накладеного штрафу, згідно з рішенням відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону).

Як вбачається з розрахунку пені на суму 22 000 грн., позивач провів нарахування пені за заявлений період відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням правил обчислення строку нарахування пені, передбачених ч. 5 ст. 56 Закону (а.с. 26-27).

Враховуючи обставини справи та факт несплати СТОВ «АТАК» штрафу у строк, визначений рішенням Антимонопольного комітету України від 14.05.13 № 376-р у справі № 126-26.13/195-12, вимоги позивача про стягнення 22 000 грн. штрафу та 22 000 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Доводи скаржника про те, що факт повторного надіслання позивачем листом від 17.10.12 № 126-26.13/07-10723 копії вимоги, про надання інформації, на яку відповідач листом від 13.11.12 № 90 надав інформацію, запитувану у вимозі, підтверджує ту обставину, що ненадання позивачем відповіді на першу вимогу позивача від 23.02.12 зумовлено неумисною поведінкою господарюючого суб'єкта, а фактом неотримання останнім поштової кореспонденції, стосуються оцінки рішення Антимонопольного комітету України від 14.05.13 № 376-р у справі № 126-26.13/195-12, і яка була надана господарськими судам під час розгляду справи № 910/13775/13.

Обставини справи щодо правомірності застосування до СТОВ «АТАК» штрафу у розмірі 22 000 грн. на підставі рішення Антимонопольного комітету України від 14.05.13 № 376-р про результати розгляду справи № 126-26.13/195-12, про які зазначає скаржник в апеляційній скарзі, не можуть бути предметом розгляду в даній справі, в якій розглядається стягнення штрафу та пені з відповідача на підставі чинного рішення Антимонопольного комітету України від 14.05.13 № 376-р., а не перегляд законності та обґрунтованості цього рішення.

Як зазначалось вище та вбачається з матеріалів справи, оцінка рішенню Антимонопольного комітету України від 14.05.13 № 376-р була надана при розгляді справи № 910/13775/13 у Господарському суді міста Києва.

За таких обставин, відповідач скористався своїм правом на оскарження рішення позивача від 14.05.13 № 376-р у справі № 126-26.13/195-12, а тому, враховуючи встановлену судами законність цього рішення, таке рішення є чинним та обов'язковим до виконання (ч. 2 ст. 56 Закону).

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються обставинами справи № 907/943/13 та п. 20.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства», відповідно до якого абзацами третім - п'ятим частини п'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», на яку також посилався скаржник і якою передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися. Відтак, ні нормою ст. 56 Закону, ні положеннями згаданої постанови Вищого господарського суду України не встановлено, що в даний період включається час вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду, адже як вбачається з матеріалів справи, позов СТОВ «АТАК» про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України було прийнято до розгляду господарським судом міста Києва 26.02.14, що підтверджується копією ухвали про порушення провадження у справі № 910/13775/13.

Таким чином, позивач підставно нарахував пеню за період з 25.07.13 по 01.10.13, оскільки в цей період розгляд судами справи про визнання недійсним рішення позивача не здійснювався, а відтак і законодавчі підстави для зупинення нарахування пені - відсутні.

Щодо документів, які були подані з клопотанням скаржника від 28.01.15, то судова колегія зазначає, що підтвердження факту звернення СТОВ «АТАК» до суду з позовною вимогою про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України у справі № 910/13775/13 не зупиняє строк, протягом якого законодавчо допускається нарахування пені, про що зазначено вище.

Проаналізувавши вищенаведене, Львівським апеляційним господарським судом не знайдено підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи наведене, судові витрати покласти на скаржника в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.12.14 у справі № 907/943/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Сількогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «АТАК» без задоволення.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на скаржника.

3. Місцевому господарському суду видати наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 30.01.15.

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Данко Л.С.