cpg1251
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
У Х В А Л А
"26" січня 2015 р. Справа № 911/735/14
Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Жилі Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЯРОШ ТРАСТ", в особі ліквідатора Банкрута - Коптєвої А.Є. (Заявник ),
до відповідача, - товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "М'ЯСНИЙ МАГНАТ", ідентифікаційний код: 35551058, місцезнаходження: 03027, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Новосілки, вул. Садова, буд. 3-А,
про визнання недійсним правочину,
в межах справи № 911/735/14
за заявою: голови ліквідаційної комісії ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЯРОШ ТРАСТ", ідентифікаційний код юридичної особи: 36940861, місцезнаходження: 07415, Київська обл., Броварський район, с. Зазим'є, вул. Київська, буд. 20 (надалі "Заявник-боржник " / "Банкрут" ),
про банкрутство ,
учасники у справі про банкрутство:
ліквідатор Банкрута: Коптєва Алла Євгенівна, Київська обл., м. Вишгород, вул. Київська, 4, кв. 8, яка діє на підставі постанови господарського суду Київської області від 31.03.2014 р. у справі;
Кредитор 1 - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРАВЕКС-БАНК" , ідентифікаційний код: 14360920, місцезнаходження: 02121, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/2;
Кредитор 2 - товариство з обмеженою відповідальністю "Гранула плюс" , ідентифікаційний код: 37678199, місцезнаходження: 77631, Івано-Франківська обл., Роднятівський район, с. Рівня, вул. Шевченка, 2,
Кредитор 3 - Броварська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області , місцезнаходження: 07400, м. Бровари Київської області, вул. Київська, буд. 286, ідентифікаційний код: 38564761;
за участю представників учасників у справі:
від Заявника /Банкрута: Атаманчук Н.І., яка діє на підставі довіреності від 05.01.2015 року б/№;
від Кредитора 1: Куліш О.О., який діє на підставі довіреності від 28.07.2014 року №914;
ліквідатор Банкрута: не з'явився;
від Відповідача: не з'явився;
від Кредиторів 2, 3: не з'явились, -
В С Т А Н О В И В:
в провадженні господарського суду Київської області перебуває справа про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРОШ ТРАСТ", ідентифікаційний код юридичної особи: 36940861, місцезнаходження: 07415, Київська обл., Броварський район, с. Зазим'є, вул. Київська, буд. 20 ("Заявник-боржник ") за заявою голови ліквідаційної комісії № 06/2014 від 28.02.2014 року про визнання банкрутом боржника, - товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРОШ ТРАСТ", ідентифікаційний код юридичної особи: 36940861 (Банкрут / боржник), з підстав наявності у Боржника перед кредиторами заборгованості, визнаної Боржником в ході досудової процедури припинення юридичної особи у сумі 39 158 946,95 грн., в той час як вартості активів Боржника, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію недостатньо для задоволення вимог кредиторів та на підставі ст. 95 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі за текстом: "Закон про банкрутство").
Ухвалою господарського суду Київської області від 11.03.2014 року прийнято заяву голови ліквідаційної комісії ТОВ "ЯРОШ ТРАСТ" № 06/2014 від 28.02.2014 р. про порушення справи про банкрутство, до розгляду.
Ухвалою господарського суду Київської області від 24.03.2014 р. порушено провадження за заявою голови ліквідаційної комісії ТОВ "ЯРОШ ТРАСТ"; визнано заборгованість ТОВ "ЯРОШ ТРАСТ": перед ПАТ КБ "ПРАВЕКС-БАНК"; перед ТОВ "Гранула плюс" у визначених ухвалою сумах.
25.03.2014 року оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про порушення господарським судом Київської області справи № 911/735/14 про банкрутство ТОВ "ЯРОШ ТРАСТ".
Постановою господарського суду Київської області від 31.03.2014 року визнано банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю "ЯРОШ ТРАСТ"; відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором Банкрута Коптєву А.Є.; вирішено низку інших процесуальних питань у справі.
01.04.2014 року оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання боржника, - товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРОШ ТРАСТ" банкрутом і про відкриття ліквідаційної процедури.
Ухвалою господарського суду Київської області від 02.06.2014 року визнано вимоги Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області у сумі 678 363,90 грн., які віднесено до шостої черги задоволення вимог кредиторів; визнано ТОВ "Гранула плюс" конкурсним кредитором банкрута на суму 1482 712,99 грн., конкурсна заборгованість перед яким вже була підтверджена у постанові господарського суду Київської області у справі № 911/735/14 від 31.03.2014 року у заявленій сумі, яка підлягає задоволенню у четверту чергу задоволення вимог кредиторів банкрута; вирішено інші процедурні питання по справі.
Ухвалою господарського суду Київської області від 27.10.2014 року визнано вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРАВЕКС-БАНК" до Банкрута в загальному розмірі 38 815 685,34 грн. з яких: 30 000 000,00 грн. сума простроченої кредитної заборгованості, 1 032 712,47 грн. - сума прострочених процентів; 7 487 711,65 грн. - пеня по кредиту; 295 261,21 грн. - пеня по процентам, з яких заборгованість боржника перед ПАТ комерційний банк "Правекс-Банк" на суму 37 676 233,96 грн. вже була підтверджена ухвалою господарського суду Київської області від 24.03.2014 року; судове засідання для розгляду реєстру вимог кредиторів банкрута відкладено на 22 грудня 2014 року; вирішено інші процедурні питання по справі.
01.12.2014 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Банкрута в особі ліквідатора Банкрута надійшла заява про визнання недійсним правочину б/н, б/д (вх. № 5344/14 від 01.12.2014 року) з доданими документами, у якій Заявник просить визнати недійсним Договір прощення боргу № 06/12 від 01.06.2012 року за яким ТОВ "ЯРОШ ТРАСТ" списало 522 819,95 гривень; в якості реституції стягнути з ТОВ "ТД "М'ясний магнат" на користь ТОВ "ЯРОШ ТРАСТ" заборгованість за Договором поставки від 11.11.2010 року в сумі 872 821,39 гривень.
Ухвалою господарського суду Київської області від 03.12.2014 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРОШ ТРАСТ", в особі ліквідатора Банкрута - Коптєвої А.Є. про визнання недійсним правочину прийнято до розгляду; призначено розгляд заяви у судовому засіданні на 29 грудня 2014 року; зобов'язано Заявника та Відповідача подати низку доказів у справі.
Ухвалою господарського суду Київської області від 22.12.2014 року судове засідання для розгляду реєстру вимог кредиторів банкрута, розгляд вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Правекс-Банк", викладених у п.п. 3, 4 прохальної частини заяви № 6353/97-04 від 25.04.2014 року про внесення вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Правекс-Банк" до реєстру вимог кредиторів, відкладено на 16 лютого 2015 року.
Ухвалою господарського суду Київської області від 29.12.2014 року відкладено розгляд заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЯРОШ ТРАСТ" в особі ліквідатора Банкрута - Коптєвої А.Є. про визнання недійсним правочину б/н, б/д (вх. №5344/14 від 01.12.2014 року) у судовому засіданні на 26 січня 2015 року; зобов'язано Заявника та Відповідача подати низку доказів у справі.
26.01.2015 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідача надійшло клопотання від 26.01.2015 року б/н (вх. № 1537/15 від 26.01.2015 року), у якому Відповідач просить призначити судовий розгляд заяви Позивача в межах справи №911/735/14 з 26.01.2015 року на інший час.
26.01.2015 року в судове засідання з'явився представник Заявника, який надав пояснення по заяві, підтримав заяву про визнання недійсним правочину б/н, б/д (вх. №5344/14 від 01.12.2014 року) та просив її задовольнити. В судове засідання з'явився представник Кредитора 1, який надав пояснення по справі. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвал суду від 03.12.2014 року та 29.12.2014 року не виконав, витребувані судом докази не подав. Інші учасники у справі в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Розглянувши клопотання Відповідача від 26.01.2015 року б/н, заслухавши пояснення представників Заявника та Кредитора 1, судом встановлене наступне.
У своєму клопотанні від 26.01.2015 року б/н Відповідач просить призначити судовий розгляд заяви Позивача в межах справи №911/735/14 з 26.01.2015 року на інший час, обґрунтовуючи це тим, що 26.01.2015 року о 15 год. 30 хв. Броварським міськрайонний судом Київської області призначено розгляд кримінального провадження, винесеного до ЄРДР за № 42014110000000261 від 12.07.2014 року, по обвинуваченню Ситюка О.В. за ч. 3 ст. 368 КК України та Теплюка Є.О. за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 268 КК України, у якому представник Відповідача приймає участь в якості захисника обвинуваченого Ситюка О.В. У зв'язку з цим, призначений на 26.01.2015 року о 16 год. 10 хв. розгляд заяви Позивача в межах справи № 911/735/14 позбавляє представника Відповідача можливості приймати участь у судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Київської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
Згідно п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п. ). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Таким чином, Відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого належного представника. Разом з тим, Відповідачем не надано суду жодних належних доказів на підтвердження перебування представника Відповідача в інших судових засіданнях.
Судом встановлено, що 26.12.2014 року Відповідачем подавалось аналогічне за змістом клопотання про відкладення розгляду заяви, яке було задоволено судом та відкладено розгляд заяви на 26.01.2015 року.
Частиною 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами , виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Суд приходить до висновку про те, що дії відповідача щодо подання клопотань про відкладення розгляду заяви на іншу дату у зв'язку з неможливістю участі у засідання представника Відповідача, без надання належних доказів неможливості такої участі та неподання витребуваних судом доказів, спрямовані на затягування розгляду заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЯРОШ ТРАСТ" в особі ліквідатора Банкрута - Коптєвої А.Є. про визнання недійсним правочину б/н, б/д (вх. №5344/14 від 01.12.2014 року).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що клопотання Відповідача від 26.01.2015 року б/н є безпідставним та необґрунтованим, у зв'язку з чим задоволенню не підлягає.
Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Беручи до уваги те, що копія ухвали господарського суду Київської області від 29.12.2014 року завчасно надіслана на адресу Відповідача, а також те, що Відповідачу відомо про призначений на 26.01.2015 року розгляд заяви про визнання недійсним правочину б/н, б/д (вх. №5344/14 від 01.12.2014 року), що підтверджується клопотанням Відповідача від 26.01.2015 року б/н, суд дійшов висновку про те, що Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду заяви про визнання недійсним правочину б/н, б/д (вх. №5344/14 від 01.12.2014 року).
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
У зв'язку з неподанням Відповідачем відзиву на заяву та витребуваних судом документів, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Детально дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників Заявника та Кредитора 1, вивчивши подані у справі докази, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Згідно ч. 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
У заяві про визнання недійсним правочину б/н, б/д (вх. №5344/14 від 01.12.2014 року) Банкрут в особі ліквідатора Банкрута просить визнати недійсним Договір прощення боргу № 06/12 від 01.06.2012 року за яким ТОВ "ЯРОШ ТРАСТ" списало 522 819,95 гривень; в якості реституції стягнути з ТОВ "ТД "М'ясний магнат" на користь ТОВ "ЯРОШ ТРАСТ" заборгованість за Договором поставки від 11.11.2010 року в сумі 872 821,39 гривень.
Вказані вимоги обґрунтовані тим, що 01.06.2012 року між ТОВ "ЯРОШ ТРАСТ" та ТОВ "ТД "М'ЯСНИЙ МАГНАТ" було укладено договір № 06/12, за яким зобов'язання ТОВ "ТД "М'ЯСНИЙ МАГНАТ" перед ТОВ "ЯРОШ ТРАСТ" були списані на суму 522 819,95 грн. шляхом прощення боргу, але на час укладання спірного договору № 06/12 від 01.06.2012 року з ТОВ "ЯРОШ ТРАСТ" в органах ВДВС та судах стягненню підлягало більш ніж 4 000 000,00 грн.; генеральний директор Середа А.В. укладаючи договір на прощення боргу № 06/12 від 01.06.2012 року порушив п. 8.6 статуту ТОВ "ЯРОШ ТРАСТ", згідно якого Генеральний директор товариства без попередньої згоди Вищого органу Товариства підписує від імені Товариства господарські договори на загальну суму, що не перевищує 500 000,00 гривень в розрізі одного контрагента, а також договори, за якими загальна сума не визначена на момент укладення, тому укладаючи договір № 06/12 від 01.06.2012 року генеральний директор Середа А.В. перевищив свої повноваження; на час укладення спірного договору № 06/12 від 01.06.2012 року у ТОВ "ЯРОШ ТРАСТ" склалася велика заборгованість перед кредиторами, та безоплатне списання боргу зробило неможливим погашення кредиторських вимог.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частиною 2 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Судом встановлено, що 01.06.2012 року між Банкрутом (сторона 1) та Відповідачем (сторона 2) укладено договір від 01.06.2012 року №06/12, відповідно до умов якого, враховуючи наявність заборгованості сторони 2 перед стороною 1 у розмірі 872 821,39 грн. за договором поставки №231, укладеного між сторонами цього договору 11 листопада 2010 року, сторони вирішили: зобов'язання сторони 2 щодо оплати стороні за договором поставки 522 821,95 грн. припиняються шляхом прощення боргу.
Згідно п. 2 договору від 01.06.2012 року №06/12, в зв'язку з частковим припиненням зобов'язань сторони 2 згідно з п. 1 цього договору, сторона 1 заявляє про матеріальні претензії до сторони 2 лише у сумі 350 000,00 грн.
Відповідно до ст. 605 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Як вказує Заявник у заяві про визнання недійсним правочину б/н, б/д, метою укладення договору від 01.06.2012 року №06/12 є не здійснення підприємницької діяльності з метою отримання прибутку, а навпаки - безпідставне неотримання грошових коштів ТОВ «Ярош Траст» з боржника - ТОВ "ТД "М'ЯСНИЙ МАГНАТ" у зв'язку з прощенням боргу, в той час як на момент укладення даного договору в органах ВДВС та судах підлягало стягненню з Банкрута більш ніж 4 000 000,00 грн. Так, рішенням господарського суду Київської області від 05.01.2012 року у справі №5/116-11 вирішено стягнути з Банкрута на користь ПАТ «Миронівський хлібопродукт» 4 804 904,70 грн. основного боргу, 1 767,80 грн. інфляційних втрат, 78 263,51 грн. тридцять процентів річних, 40 436,59 грн. пені, 56 460,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Як встановлено судом, згідно умов договору від 01.06.2012 року №06/12, Банкрутом та Відповідачем не визначено умови, яка б свідчила про отримання вигоди Банкрутом за вчинення такого правочину.
Таким чином, враховуючи наявність рішення про стягнення з Банкрута грошових коштів, суд дійшов висновку про те, що метою укладення договору від 01.06.2012 року №06/12 не було отримання прибутку чи іншої вигоди, а навпаки - зменшення дебіторської заборгованості Банкрута з метою ухилення від погашення кредиторської заборгованості Банкрута, що спричинило збитків кредиторам Банкрута, та в свою чергу зумовило необхідність звернення до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство.
Разом з тим, судом встановлено, що згідно договору від 01.06.2012 року №06/12 від імені Банкрута діяв генеральний директор Середа А.В. на підставі статуту.
Відповідно до п.п. «и» п. 8.2 статуту товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРОШ ТРАСТ", затвердженого протоколом загальних зборів учасників від 26.07.2011 року №22/2011 та зареєстрованого 02.08.2011 року за №10661050006007130, до виключно компетенції зборів учасників товариства відносяться: надання згоди на укладання договорів та угод на суму, що перевищує 500 000 гривень в розрізі одного контрагента, договорів, щодо яких сума не є чітко визначеною на момент укладення, договорів застави, іпотеки, довгострокової оренди, відчуження нерухомого майна та інших основних засобів, кредитних договорів, договорів страхування, а також інших правочинів, на укладення яких встановлено обмеження рішенням зборів учасників товариства.
Згідно п. 8.6 статуту товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРОШ ТРАСТ", затвердженого протоколом загальних зборів учасників від 26.07.2011 року №22/2011 та зареєстрованого 02.08.2011 року за №10661050006007130, генеральний директор товариства без попередньої згоди вищого органу товариства господарські договори на загальну суму, що не перевищує 500 000,00 гривень в розрізі одного контрагента, договорів, щодо яких сума не є чітко визначеною на момент укладення.
Як встановлено судом, загальна сума договору від 01.06.2012 року №06/12, складає 522 821,95 грн. Таким чином, сума договору від 01.06.2012 року №06/12 перевищує суму (500 000,00 грн.), в межах якої, згідно п.п. «и» п. 8.2 статуту товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРОШ ТРАСТ", затвердженого протоколом загальних зборів учасників від 26.07.2011 року №22/2011 та зареєстрованого 02.08.2011 року за №10661050006007130, генеральний директор товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА» має право укладати господарські договори.
Згідно ч.ч. 1, 3 Цивільного кодексу України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про господарські товариства», управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.
Згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 89 Господарського кодексу України, управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства. Посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради. Обмеження щодо поєднання однією особою зазначених посад встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про господарські товариства», вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
Статтею 98 Цивільного кодексу України у ч.ч. 1-3 встановлено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, у відповідності до положень п.п. «и» п. 8.2 статуту товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРОШ ТРАСТ", укладення договору від 01.06.2012 року №06/12 генеральним директором товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРОШ ТРАСТ" можливо лише виключно за згодою зборів учасників товариства, оскільки сума договору від 01.06.2012 року №06/12 складає 522 821,95 грн., що є перевищенням суми, в межах якої генеральний директор має право укладати господарські договори без попередньої згоди зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРОШ ТРАСТ".
Як вказує Заявник, загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРОШ ТРАСТ" не приймалось рішення про надання згоди на укладення генеральним директором Банкрута договору від 01.06.2012 року №06/12.
Дослідивши матеріали заяви судом встановлено, що в матеріалах відсутні будь-які рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРОШ ТРАСТ" про надання згоди на укладення генеральним директором Банкрута договору від 01.06.2012 року №06/12.
При розгляді заяви Банкрута в особі ліквідатора Банкрута про визнання недійсним правочину б/н, б/д (вх. № 5344/14 від 01.12.2014 року) суд враховує те, що Відповідачем не виконано вимоги суду, не надано витребувані судом докази, зокрема, не подано відзив на заяву про визнання недійсним правочину; Відповідач не направив для участі у судових засіданнях 29.12.2014 року та 26.01.2015 року свого представника, хоча був повідомлений про час та місце розгляду заяви про визнання недійсним правочину б/н, б/д (вх. № 5344/14 від 01.12.2014 року); жодних заперечень щодо обставин та вимог, викладених у заяві про визнання недійсним правочину б/н, б/д (вх. № 5344/14 від 01.12.2014 року) суду не надав.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що дії Банкрута щодо прощення боргу ТОВ "ТД "М'ЯСНИЙ МАГНАТ" у сумі 522 821,95 грн. є свідченням того, що Банкрутом свідомо вживались заходи щодо зменшення дебіторської заборгованості Банкрута з метою ухилення від погашення кредиторської заборгованості Банкрута, що спричинило збитків кредиторам Банкрута.
Згідно ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Частиною 1 ст. 20 Закону про банкрутство визначено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог ; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю "ЯРОШ ТРАСТ" було укладено договір від 01.06.2012 року №06/12, за яким прощено борг ТОВ "ТД "М'ЯСНИЙ МАГНАТ" у сумі 522 821,95 грн., що зробило неможливим погашення Банкрутом заборгованості перед кредиторами, наявність якої на момент відчуження було встановлено судовим рішенням, а такі дії Банкрута вказують на умисне зменшення дебіторської заборгованості Банкрута з метою ухилення від погашення кредиторської заборгованості Банкрута, що завдає значної шкоди кредиторам Банкрута та виключає максимальне задоволення їхніх вимог. Встановлені судом обставини, відповідно до положень ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство, є безумовною підставою для визнання недійсним договору від 01.06.2012 року №06/12, у зв'язку з чим вказаний договір визнається судом недійсним.
Також Заявник просить в якості реституції стягнути з ТОВ "ТД "М'ясний магнат" на користь ТОВ "ЯРОШ ТРАСТ" заборгованість за Договором поставки від 11.11.2010 року в сумі 872 821,39 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю . У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Абзацом 1 ч. 5 ст. 216 Цивільного кодексу України визначено, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Згідно абз. 1 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року №9, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.
У п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 року № 11 роз'яснено, що правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших .
За таких обставин, враховуючи те, що договір від 01.06.2012 року №06/12, за яким Банкрут безоплатно відмовився від своїх грошових вимог до Відповідача, визнано судом недійсним, виходячи з положень ст. 216 Цивільного кодексу України, з метою забезпечення прав кредиторів Банкрута, суд дійшов висновку про застосування наслідків недійсності правочину - договору від 01.06.2012 року №06/12.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність за допомогою належних та допустимих доказів вимог Заявника, викладених у заяві про визнання недійсним правочину б/н, б/д (вх. № 5344/14 від 01.12.2014 року), у зв'язку з чим вказані вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Заявником суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються обставин справи.
Абзацом 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з задоволенням вимог Заявника у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору у сумі 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 коп.), відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача.
Керуючись ст.ст. 4-1, 4-3, 32-34, 49, 86 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 2, 10, 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд -
УХВАЛИВ:
1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРОШ ТРАСТ", в особі ліквідатора Банкрута - Коптєвої А.Є. про визнання недійсним правочину б/н, б/д (вх. № 5344/14 від 01.12.2014 року), - задовольнити повністю.
2. Визнати договір від 01.06.2012 року № 06/12, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "ЯРОШ ТРАСТ" та товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "М'ЯСНИЙ МАГНАТ", за яким ТОВ "ЯРОШ ТРАСТ" прощено борг ТОВ "ТД "М'ЯСНИЙ МАГНАТ", - недійсним з моменту укладення.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "М'ЯСНИЙ МАГНАТ", ідентифікаційний код: 35551058, місцезнаходження: 03027, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Новосілки, вул. Садова, буд. 3-А, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРОШ ТРАСТ", ідентифікаційний код юридичної особи: 36940861, місцезнаходження: 07415, Київська обл., Броварський район, с. Зазим'є, вул. Київська, буд. 20, заборгованість у сумі 872 821,39 грн. (вісімсот сімдесят дві тисячі вісімсот двадцять одна гривня 39 коп.) та судовий збір у сумі 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 коп.).
4. Видати наказ.
5. Копію ухвали надіслати учасникам у справі.
Суддя П.Ф. Скутельник
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 26.01.2015 |
Оприлюднено | 31.01.2015 |
Номер документу | 42497736 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні