Рішення

від 27.01.2015 по справі 914/4033/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2015 р. справа № 914/4033/14

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Діалог Діагностікс», м. Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Унілаб», Львів

про стягнення 609 698,01 грн.

суддя Юркевич М.В.

за участю представників сторін:

від позивача : Павлюк О.В. - представник

від відповідача: Самардак І.С. - представник

На розгляд до господарського суду Львівської області поступила позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Діалог Діагностікс» до товариства з обмеженою відповідальністю «Унілаб» про стягнення 473 176,72 грн. основного боргу, 13 108,67 грн. 3% річних та 48 568,07 грн. пені.

Ухвалою господарського суду від 14.11.2014 р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 09.12.2014 р.

09.12.2014р. розгляд справи було відкладено на 23.12.2014р., з підстав викладених у відповідній ухвалі суду.

В судовому засіданні 23.12.2014р. представник позивача роз'яснив та підтримав заявлені позовні вимоги, а також на виконання вимог ухвали суду від 14.11.2014р. надав витребувані документи.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві.

Крім того, позивачем, на розгляд суду було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній здійснив перерахунок суми основного боргу, пені та річних в національній валюті гривні до еквіваленту іноземної валюти Євро за офіційним курсом НБУ станом на час розгляду спору. Відтак, з урахуванням вказаної заяви позивач просив суд стягнути з відповідача 523 373,29 грн. основного боргу, 69 591,14 грн. пені та 16 733,24 грн. 3% річних.

Господарський суд, в порядку ч.6 ст. 22 ГПК України перевіривши, що подана заява не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і законні інтереси, дійшов висновку її задоволити та розглядати позовні вимоги з урахуванням зазначеної заяви.

В даному судовому засіданні представником позивача також було надано суду проект акту звірки взаєморозрахунків за позовними вимогами.

Відповідачем, поданий акт звірки підтверджено не було, натомість останній надав суду контррозрахунок до акту позивача, в якому визнав свою заборгованість лише частково.

Ухвалою від 23.12.2014р. розгляд справи, за заявою сторін було продовжено на 15 днів. Цією ж ухвалою судом було відкладено розгляд справи на 27.01.2015р.

В останньому судовому засіданні сторони підтримали раніше викладені свої позиції стосовно даного спору, додаткових заяв та клопотань не подавали.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом з'ясовано:

08.06.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Діалог Діагностікс» (позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Унілаб» (відповідачем) було укладено договори поставки №1551 та №1552, відповідно до умов яких постачальник зобов'язався передати медичне обладнання згідно з специфікаціями №1 та №2 до цих договорів, а покупець взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити обладнання на умовах зазначених у договорі.

В п.2.1. зазначених договорів, передбачено, що позивач зобов'язаний поставити відповідачу обладнання протягом 45 днів з моменту підписання договорів.

Пунктом 6.1. укладених договорів сторони передбачили, що вартість договору №1551 на момент підписання сторонами становить 538 930,80 грн., що є еквівалентом 53 624,96 Євро по офіційному курсу НБУ на день укладення договору., а вартість договору №1552 становить 405 281,37 грн., що є еквівалентом 40 326,50 Євро по офіційному курсу НБУ.

Сторони також погодили графік розрахунків, зокрема, в п.6.2, 6.2.1, 6.2.2:

· договору №1551 передбачено, що відповідач здійснює оплату, еквівалент 1489,82 Євро протягом трьох днів з моменту поставки обладнання. Остаточну оплату обладнання відповідач здійснює рівними частинами протягом 35 місяців, починаючи з серпня 2012р., з розрахунку еквівалент 1489,82 Євро. Оплата здійснюється в українській національній валюті гривні по офіційному курсу НБУ до Євро, встановленому на день оплати.

· договору №1552 передбачено, що відповідач здійснює оплату, еквівалент 1120,18 Євро протягом трьох днів з моменту поставки обладнання. Остаточну оплату обладнання відповідач здійснює рівними частинами протягом 35 місяців, починаючи з липня 2012р., з розрахунку еквівалент 1120,18 Євро. Оплата здійснюється в українській національній валюті гривні по офіційному курсу НБУ до Євро, встановленому на день оплати.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем, на виконання укладених договорів, було поставлено відповідачу обладнання:

- за договором №1551 - на суму 538 930,80 грн. (53 624,96 Євро по курсу НБУ), що підтверджується видатковими накладними №3189/6940 та №3189/6941 від 02.08.2012р. (а.с.30-31).

- за договором №1552 - на суму 405 281,47 грн. (40 326,50 Євро по курсу НБУ), що підтверджується видатковими накладними №3175/6938 та №3175/6937 від 02.08.2012р. (а.с.38-39).

Як зазначає позивач, відповідач своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару належним чином не виконує, зокрема, станом на 03.12.2014р. відповідачем лише частково здійснено оплату:

- за договором №1551 - на суму 280 813,90 грн. (еквівалент 25 109,65 Євро по курсу НБУ на день оплати).

- за договором №1552 - на суму 228 835,98 грн. (еквівалент 20 711,70 Євро по курсу НБУ на день оплати).

Відтак, позивачем здійснено нарахування відповідачу заборгованості за неоплачений товар, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 03.12.2014р. , по договору №1551 - 16 605,27 Євро, що за офіційним курсом НБУ становить 313 285,15 грн. та по договору №1552 - 11 135,45 Євро, що за офіційним курсом НБУ становить 210 088,13 грн.

Загальна сума основного боргу нарахованого позивачем за двома договорами становить 523 373,29 грн. (еквівалент 27 740,72 Євро офіційним курсом НБУ на день платежу).

Вказану вище суму заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача з врахуванням 69 591,14 грн. пені та 16 733,24 грн. 3% річних.

Відповідач у своєму відзиві на позов підтвердив факт прострочення оплати за поставлений товар. Крім того, відповідач зазначив, що ним дійсно лише частково сплачено за договором №1551 - 280 813,90 грн. та за договором №1552 - 228 835,98 грн., однак останній заперечує проти розрахунку позивачем суми основного боргу в еквіваленті до іноземної валюти Євро за офіційним курсом НБУ станом на день здійснення платежів за договором.

Розглянувши доводи позовних вимог, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають до задоволення повністю. При цьому, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що укладені між сторонами договори вступили в силу з дати їх підписання (08.06.2012р.) та діють до повного виконання сторонами всіх умов передбачених цим договором. (п.11.1). Відтак, судом встановлено, що на момент розгляду даної справи договори №1551 та №1552 діють, зокрема до повної оплати їх вартості з боку відповідача (згідно порядку погашення платежів встановленому в п.6.2.2. договорів - до червня 2015р.)

В силу приписів ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 7.4. договорів, у випадку прострочення оплати за обладнання з боку покупця постачальник матиме право розірвати договір та стягнути збитки за неналежне виконання зобов'язання покупцем.

У зв'язку з тим, що відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов'язання позивач, на підставі п.7.4 договору, звернувся до останнього з вимогою про стягнення заборгованості за 27 місяців прострочення з нарахуванням пені та 3 % річних на суму наявного на час розгляду спору боргу.

Кожна сторона, згідно ст.193 ГК України повинна вжити усіх заходів,

необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.(ст. 625 ЦК України).

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з наявних матеріалів справи та підтверджується поданими доказами, позивач поставив відповідачу обладнання за договором №1551 на суму на суму 538 930,80 грн. (53 624,96 Євро по курсу НБУ), про що свідчать видаткові накладні №3189/6940 та №3189/6941 від 02.08.2012р. (а.с.30-31), за договором №1552 на суму 405 281,47 грн. (40 326,50 Євро по курсу НБУ), що підтверджується видатковими накладними №3175/6938 та №3175/6937 від 02.08.2012р. (а.с.38-39).

Видаткові накладні підписані двома сторонами та скріплені печатками підприємств. Крім того, факт належної поставки товару також підтвердив пвідповідачв ході розгляду даної справи, зокрема у відзиві на позов (а.с.112).

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Ч. 2 ст. 524 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно з ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначений грошовий еквівалент у іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони, у відповідності до вищенаведених норм, передбачили в п. 6.1 укладених договорів №1551 та №1552 їх вартість у національній валюті гривні еквівалентом до іноземної валюти Євро по курсу НБУ станом на день укладення договорів. Крім того, в п.6.2.2. договорів останні погодили порядок розрахунків за обладнання, зокрема, встановлено, що відповідач здійснює остаточну оплату рівними частинами протягом 35 місяців - за договором №1551, починаючи з серпня 2012р. з розрахунку еквівалент 1489,82 Євро, а за договором№1552, починаючи з липня 2012р. з розрахунку 1120,18 Євро відповідно.

Більше того, в п.6.2.2 сторони зазначили, що оплата здійснюється на поточний рахунок постачальника в українській національній валюті гривні по офіційному курсу НБУ до іноземної валюти Євро, встановленому на день платежу.

Так, позивачем, у зв'язку з простроченням платежів на оплату поставленого товару з боку відповідача було здійснено нарахування суми заборгованості за кожен місяць такого прострочення в еквіваленті іноземної валюти Євро (за договором №1551 - 1489,82 Євро щомісячно по офіційному курсу НБУ станом на день платежу; за договором №1552 - 1120,18 Євро щомісячно по офіційному курсу НБУ станом на день платежу). Зокрема, за період з серпня 2012р. по жовтень 2014р. (за 27 місяців) - по договору №1551 позивачем нараховано відповідачу 16 605,27 Євро основного боргу, що в еквіваленті до національної валюти гривні за офіційним курсом НБУ станом на кожен місяць такого прострочення становить 313 285,15 грн. (а.с.96), а по договору №1552 нараховано 11 135,45 Євро основного боргу, що в еквіваленті до національної валюти гривні за офіційним курсом НБУ станом на кожен місяць такого прострочення становить 210 088,14 грн. (а.с.97).

Господарський суд, перевіривши підставність та обгрунтованість нарахування суми основного боргу, дійшов висновку, що позивачем у відповідності до п.6.2.2 договору такий розрахунок здійснено правильно, обгрунтовано, а тому вимога про стягнення з відповідача 523 373,29 грн. основної заборгованості за поставлений товар підлягає до задоволення.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п.7.2 договорів №1551 та №1552 сторони погодили, що у випадку неоплати відповідачем обладнання в строки згідно умов договору, відповідач зобов'язаний сплати позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені від суми боргу за кожен день прострочки.

У відповідності до вищенаведених норм, а також згідно розділу 7 укладених договорів, позивачем здійснено нарахування відповідачу, у зв'язку з прострочення оплати за обладнання по договору №1551- пеню в розмірі 42 489,16 грн. (за період з 17.10.2013р. по 03.12.2014р.) та 10 906,60 грн. 3 % річних (за період з 05.08.2012р. по 03.12.2014р.) та по договору №1552 пеню в розмірі 27 102,28 грн. (за період з 17.10.2013р. по 03.12.2014р.) та 5 826,68 грн. 3 % річних (за період з 05.08.2012р. по 03.12.2014р.).

Господарський суд, дослідивши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені та річних за позовними вимогами, беручи до уваги заяву про збільшення розміру позовних вимог від 03.12.2014р., дійшов висновку, що такі нараховані правильно, є підставними, а тому підлягають до задоволення повністю.

В той же час, господарський суд розглянувши заперечення на позовні вимоги, викладені відповідачем у відзиві від 09.12.2014р., вважає їх безпідставними та такими, що не можуть бути взяті до уваги з наступних мотивів:

Так, відповідач у своєму відзиві повністю підтверджує факт укладення між сторонами договорів поставки, а також одержання медичного обладнання. Крім того, останній визнає факт прострочення виконання зобов'язання перед позивачем в частині оплати за товар - по договору №1551 в сумі 278 116,91 грн. та по договору №1552 в сумі 176 445,49 грн.

Разом з тим, відповідач заперечує проти того, що вказані суми заборгованості за договорами повинні визначатися в еквіваленті іноземної валюти Євро у співвідношенні до гривні по офіційному курсу НБУ станом на день платежу.

Господарський суд, не може погодитися з такими твердженнями відповідача, оскільки останні не підтверджені матеріалами справи та суперечать укладеним між сторонами договорам.

Зокрема, суд звертає увагу відповідача, на те, що в п.6.2.2. договорів поставки, які підписані сторонами і є чинними на час розгляду спору передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється на поточний рахунок постачальника в національній валюті гривні по офіційному курсу НБУ до іноземної валюти Євро, встановленому на день платежу. Більше того, сторони у цьому пункті договору передбачили, що чергові місячні платежі на оплату вартості обладнання здійснюються в еквіваленті іноземної валюти Євро (за договором №1551 - 1489,82 Євро та за договором №1552 - 1120,18 Євро).

З огляду на це, господарський суд констатує, що відповідач згідно укладених договорів, повинен був здійснювати оплату за обладнання в національній валюті гривні по офіційному курсу НБУ до Євро встановленому на день платежу.

Не заслуговує на увагу суду також твердження відповідача про те, що вартість майна за договорами у даній справі визначена у національній валюті гривні, а не в грошовому еквіваленті іноземної валюти Євро. Так, в п. 6.1 договорів зазначено, що вартість договору №1551 на момент підписання становить 538 930,80 грн., що є еквівалентом 53 624,96 Євро по офіційному курсу НБУ на день укладення договору ., а вартість договору №1552 становить 405 281,37 грн., що є еквівалентом 40 326,50 Євро по офіційному курсу НБУ на день укладення договору.

Таке положення договору узгоджується з приписами ч.2 ст. 524 та ч.2 ст. 533 ЦК України, в яких передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент у іноземній валюті. Якщо у зобов'язанні визначений грошовий еквівалент у іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором.

У спірному випадку сторони скористалися своїм правом та встановили у договорі вартість товару в еквівалентні іноземної валюти Євро, що підлягає сплаті в національній валюті гривні у співвідношення до Євро за офіційним курсом НБУ станом на дату платежу.

Правова позиція господарського суду також узгоджується із положеннями викладеними у Постанові Вищого господарського суду України від 01.12.2014р. у справі №914/1687/14.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем не подано доказів погашення боргу повністю, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4 3 ,33,34,44,49,69,82,82-1,83,84,85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Діалог Діагностікс» з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 03.12.2014р., задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Унілаб» (04205, м. Київ, пр. Оболонський, 32, код ЄДРПОУ 34839344) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діалог Діагностікс» (79015, м. Львів, вул. Героїв УПА, 72, код ЄДРПОУ 32712114) 523 373,29 грн. основного боргу, 69 591,44 грн. пені, 16 733,28 грн. 3% річних та 12 193,96 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.116 та 117 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 27.01.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 29.01.2015р.

Суддя Юркевич М. В.