Рішення

від 23.01.2015 по справі 910/21758/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2015Справа № 910/21758/14 Колегія суддів у складі головуючого судді Отрош І.М., суддів Літвінової М.Є., Сташківа Р.Б., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Новус Україна» доФізичної особи-підприємця Мандюка Ігоря Володимировича Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтех Сервіс» простягнення 71331 грн. 57 коп. Представники сторін:

від позивача: Кобилінський Б.О. - представник за довіреністю б/н від 05.01.2015;

від відповідача 1: Мандюк І.В. - паспорт серія МС 262174 виданий Тернопільським МУ УМВС України в Тернопільській області 23.01.1998;

від відповідача 2: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09.10.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Новус Україна» з вимогами до Фізичної особи-підприємця Мандюка Ігоря Володимировича про стягнення 71357 грн. 32 коп., з яких 16867 грн. 71 коп. основного боргу (14277 грн. 18 коп. заборгованості зі сплати орендних платежів, 2538 грн. 58 коп. заборгованості зі сплати експлуатаційних витрат, 24 грн. 21 коп. заборгованості зі сплати комунальних платежів, 27 грн. 74 коп. заборгованості зі сплати маркетингових платежів), 1667 грн. 89 коп. пені, 52821 грн. 72 коп. штрафів та вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтех Сервіс» про стягнення 100 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач 1 в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору суборенди № А0801073002 від 01.07.2013 не виконував належним чином своїх зобов'язань за договором щодо сплати орендних та інших платежів, внаслідок чого у нього виникла заборгованість зі сплати орендних платежів в розмірі 14277 грн. 18 коп. з 01.03.2014 по 12.05.2014; заборгованість зі сплати експлуатаційних витрат в розмірі 2538 грн. 58 коп. з 01.04.2014 по 12.05.2014; заборгованість зі сплати комунальних платежів в розмірі 24 грн. 21 коп. за травень 2014 року та заборгованість зі сплати маркетингових платежів в розмірі 27 грн. 74 коп. з 01.04.2014 по 12.05.2014. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 1 своїх зобов'язань зі сплати орендних та інших передбачених Договором суборенди № А0801073002 від 01.07.2013 платежів, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1 пеню в розмірі 1667 грн. 89 коп. щодо кожного простроченого платежу в межах шестимісячного періоду нарахування. Також, позивач просив стягнути з відповідача 26410 грн. 86 коп. штрафу за несвоєчасне повернення об'єкту оренди та 26410 грн. 86 коп. штрафу за несвоєчасне підписання акту приймання-передачі (повернення) приміщення. Зважаючи на те, що 01.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Балтех Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новус Україна» було укладено Договір поруки, відповідно до умов якого відповідач 2 зобов'язався солідарно з відповідачем 1 відповідати перед позивачем за невиконання відповідачем 1 зобов'язань з оплати орендної плати та інших платежів в сумі не більше 100 грн. 00 коп., позивач просив стягнути з відповідача 100 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2014 порушено провадження у справі № 910/21758/14 та справу призначено до розгляду на 27.10.2014.

24.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

24.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача 1 надійшов відзив та клопотання про відкладення розгляду справи.

Заперечуючи на позовні вимоги, відповідач 1 зазначив, що він фактично не користувався об'єктом оренди з 07.03.2014 по 29.04.2014 у зв'язку з тим, що позивач безпідставно примусово обмежив доступ до приміщення, а тому розмір нарахованих позивачем орендних та інших платежів, не відповідають дійсності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2014 розгляд справи відкладено на 14.11.2014, у зв'язку із задоволенням клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи, та необхідністю подання сторонами додаткових доказів по справі.

10.11.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача 1 надійшли пояснення по справі, які суд долучив до матеріалів справи.

14.11.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі та заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 1 суму основного боргу в розмірі 16743 грн. 50 коп., пеню в розмірі 1666 грн. 35 коп., штрафи в розмірі 52821 грн. 72 коп. та з відповідача 2 - 100 грн. 00 коп., що разом становить 71331 грн. 57 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2014 розгляд справи відкладено на 01.12.2014, у зв'язку із неявкою представника відповідача 2 у судове засідання та необхідністю подання сторонами додаткових доказів по справі.

25.11.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача 1 надішли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду.

01.12.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду, які суд долучив до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2014, відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 15.12.2014.

12.12.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог суду.

У судовому засіданні 15.12.2014, розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, суд прийняв її до розгляду, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Таким чином, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог, як зменшення позовних вимог в частині основного боргу та пені і розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 заборгованості за Договором суборенди № А0801073002 від 01.07.2013 у загальному розмірі 71231 грн. 57 коп. та вимоги позивача про стягнення відповідача 2 суми боргу в розмірі 100 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2014 призначено колегіальний розгляд справи № 910/21758/14.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 15.12.2014 розгляд справи № 910/21758/14 доручено здійснювати колегіально у складі: головуючий суддя Отрош І.М., судді Літвінова М.Є., Сташків Р.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2014 колегією суддів справу № 910/21758/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.01.2015.

15.01.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які суд долучив до матеріалів справи.

Ухвало Господарського суду міста Києва від 16.01.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 23.01.2015.

23.01.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача та відповідача 1 надійшли письмові пояснення по справі, які суд долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 23.01.2015 представник позивача надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги в редакції заяви про зменшення позовних вимог підтримав в повному обсязі.

Відповідач 1 у судовому засіданні 23.01.2015 надав усні пояснення по суті спору; проти задоволення позову заперечив.

Представники відповідача 2 у судове засідання 23.01.2015 не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, про причини неявки у судове засідання суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином за адресою, яка вказана в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 19428929 від 10.10.2014, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У судовому засіданні 23.01.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача 1, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новус Україна» (орендар) та Фізичною особою-підприємцем Мандюком Ігорем Володимировичем (суборендар) укладено Договір суборенди № А0801073002, відповідно до умов якого орендар зобов'язується передати суборендарю в тимчасове платне користування приміщення в торговому центрі, а суборендар зобов'язується прийняти приміщення, сплачувати орендну плату та інші встановлені цим Договором платежі, а також виконувати інші встановлені цим Договором зобов'язання, і повернути приміщення орендарю в строки і на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 3.2 Договору, об'єктом суборенди є приміщення (частина торгового центру) загальною площею 61,00 кв.м., секція № 2-14, на другому поверсі.

Згідно з п. 17.2 Договору, факт передачі приміщення в суборенду підтверджується актом приймання-передачі приміщення в суборенду, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 18.1 Договору сторони погодили, що суборендар зобов'язаний сплачувати за користування приміщенням в розмірі та в строки, встановлені цим Договором.

Суборендар зобов'язується сплачувати орендну плату в розмірі, встановленому в п. 6.1 спеціальної частини Договору, та у строк, зазначений в п. 7.1 спеціальної частини Договору (п. 18.2 Договору).

Відповідно до п. 6.1.1 Договору, розмір ставки основної орендної плати з 15.08.2013 по 30.09.2013 становить 83,34 грн., без ПДВ, за 1 кв.м.; з 01.10.2013 до кінця дії договору - 104,17 грн., без ПДВ.

Пунктом 6.2 Договору сторони визначили, що розмір ставки експлуатаційних платежів становить 25,00 грн. без ПДВ за 1 кв.м. помісячно.

Відповідно до п. 6.3 Договору, розмір комунальних платежів нараховується згідно з Додатком до Договору «Комунальні платежі».

Згідно з п. 6.4 Договору, розмір маркетингового платежу становить 20,00 грн., в т.ч. ПДВ, за все приміщення, помісячно.

Згідно з п. 6.5 Договору, розмір гарантійного платежу встановлений у розмірі орендної плати за один місяць 7625,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1270,83 грн.

Пунктом 7 Договору сторони погодили, що орендна плата сплачується щомісячно авансом, не пізніше 25-го числа місяця, що передує оплачуваному (п. 7.1); експлуатаційні платежі - щомісячно, авансом, не пізніше 25-го числа місяця, що передує оплачуваному (п. 7.2); комунальні платежі - щомісячно, не пізніше 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 7.3); маркетингові платежі - щомісячно, авансом, не пізніше 25-го числа місяця, що передує оплачуваному (п. 7.4); гарантійний платіж - не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з моменту укладення даного Договору (п. 7.5).

Відповідно до п. 18.3 Договору, умови розрахунку орендної плати визначені сторонами в Додатку до Договору - «розрахунок орендної плати».

Згідно з п. 18.4 Договору, у разі якщо суборендар оплачує кілька рахунків одним платежем, така сума зараховується в рахунок погашення зобов'язань суборендаря перед орендарем в наступній послідовності: будь-які види неустойок, штрафні санкції, якщо вони передбачені цим Договором або законодавством; відшкодування будь-яких збитків, які поніс орендар з вини суборендаря в ході виконання цього Договору, зокрема, пов'язаних з одержанням виконання відповідно до цього Договору; компенсація будь-яких ушкоджень торгового центру, завданих з вини суборендаря; комунальні платежі; експлуатаційні платежі; прострочена орендна плата; орендна плата.

Відповідно до п. 19.1 Договору, перелік експлуатаційних послуг, які надаються орендарем за цим Договором та порядок їх розрахунку визначається в Додатку до Договору «Перелік експлуатаційних послуг та порядок їх розрахунків».

Суборендар зобов'язується сплачувати орендарю плату за експлуатаційні послуги в розмірі, встановленому в п. 6.2 спеціальної частини Договору та у строк, зазначений в п. 7.2 спеціальної частини Договору (п. 19.2 Договору).

Відповідно до п. 20.1 Договору, орендар забезпечує надання комунальних послуг в приміщенні згідно Додатку до Договору «Розрахунок комунальних платежів».

Суборендар компенсує орендарю витрати за комунальні послуги в розмірі, встановленому в п. 6.3 спеціальної частини Договору, та в строк, зазначений у п. 7.3 спеціальної частини Договору (п. 20.2 Договору).

Згідно з п. 20.3 Договору, порядок розрахунку витрат за комунальні послуги визначений в Додатку до Договору «Розрахунок комунальних платежів».

Суборендар компенсує орендарю комунальні платежі з дня підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення для виконання опоряджувальних (підготовчих) робіт (п. 20.4 Договору).

Суборендар відшкодовує вартість комунальних платежів щомісяця, згідно відповідних рахунків, виставлених орендарем. Неотримання рахунків не є приводом для ухилення від відшкодування вартості комунальних платежів. У разі неотримання зазначених рахунків, суборендар оплачує орендарю вартість зазначених послуг у сумі, яка була оплачена за аналогічні послуги в попередньому місяці (п. 20.5 Договору).

Відповідно до п. 21.1 Договору, суборендар зобов'язується сплачувати маркетинговий платіж в розмірі, встановленому в п. 6.4 спеціальної частини Договору, та в строк, зазначений у п. 7.4 спеціальної частини Договору.

Пунктами 22.1 та 22.2 Договору сторони визначили, що суборендар зобов'язаний сплатити орендарю гарантійний платіж у розмірі, визначеному в п. 6.5 спеціальної частини Договору, та в строк, зазначений в п. 7.5 спеціальної частини Договору; гарантійний платіж є одночасно забезпеченням виконання суборендарем зобов'язань, що виникають з цього Договору, а саме, із суми гарантійного платежу орендар має право зарахувати, утримати суми грошових вимог до суборендаря, зокрема: з оплати комунальних платежів, експлуатаційних платежів, маркетингових платежів, несплачених штрафів та пені, неустойки; сум, необхідних для усунення пошкоджень приміщення або системи забезпечення, завданих з вини суборендаря; інших дійсних вимог згідно даного Договору. Черговість утримання суми грошових вимог до суборендаря із гарантійного платежу орендар визначає на свій розсуд.

Відповідно до п. 22.6 Договору, у випадку, якщо сума компенсації комунальних платежів та/або інших платежів за останній місяць користування приміщенням перевищує суму гарантійного платежу, суборендар зобов'язаний таку різницю сплатити орендарю протягом 5 календарних днів з моменту повернення приміщення.

Суборендар зобов'язаний повернути приміщення орендарю у випадку розірвання або припинення даного Договору (п. 24.1.1 Договору) та при закінченні строку дії Договору (п. 24.1.2 Договору).

Відповідно до п. 24.2 Договору, повернення приміщення суборендарем відбувається в день закінчення строку дії Договору та полягає у звільненні приміщення від будь-якого майна суборендаря і здійснення сторонами приймання-передачі (повернення) приміщення, шляхом підписання відповідного акту. У випадку не підписання суборендарем акта приймання-передачі (повернення) приміщення в день закінчення строку дії Договору суборендар сплачує орендарю штраф в розмірі, встановленому в п. 25.11 Договору.

У випадку неповернення суборендарем приміщення в день закінчення строку дії Договору орендна плата та інші платежі, що передбачені Договором нараховуються орендарем та підлягають сплаті суборендарем по дату підписання сторонами акту приймання-передачі (повернення) приміщення (п. 24.2 Договору).

Згідно з п. 25.6 Договору, у випадку прострочення виконання суборендарем будь-яких грошових зобов'язань за цим Договором більш ніж на 10 календарних днів або невиконання вимог п. 16.2.3 цього Договору, орендар має право на власний розсуд застосувати до суборендаря наступні оперативно-господарські санкції: обмеження приміщення в наданні послуг забезпечення, яке полягає у тимчасовому припиненні постачання до приміщення будь-яких послуг забезпечення (на розсуд орендаря), передбачених цим Договором; обмеження доступу в приміщення, яке полягає у забороні працівникам, представникам, відвідувачам суборендаря та будь-яким третім особам проходити в приміщення та перебувати в ньому.

Оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено п. 25.6 загальної частини Договору, тривають до належного та повного виконання суборендарем своїх зобов'язань за цим Договором, що були підставою застосування таких санкцій (п. 25.7 Договору).

Застосування до суборендаря оперативно-господарський санкцій, передбачених п. 25.6 та 25.7 загальної частини Договору, не звільняють його від сплати платежів, передбачених цим Договором (п. 25.9 Договору).

Додатковою угодою № 1 від 16.12.2013 до Договору сторони погодили, що розмір маркетингового платежу встановлюється в розмірі 16,67 грн., без ПДВ, та розмір гарантійного платежу встановлений в розмірі 6354,17 грн., без ПДВ.

Додатком № 5 до Договору (розрахунок орендної плати) сторони визначили, що у випадку необхідності визначення розміру основної орендної плати за неповний календарний місяць, розмір основної орендної плати за один календарний місяць повинен бути розділений на кількість днів у відповідному місяці і помножений на кількість днів фактичного використання приміщення суборендарем (п. 2 Додатку №5).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором суборенди майна.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (частина 3 статті 774 Цивільного кодексу України).

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору суборенди № А0801073002 від 01.07.2013 позивач передав відповідачу 1 об'єкт оренди: приміщення, загальною площею 61,00 кв.м., яке знаходиться на другому поверсі в будівлі торгового центру, що розташований за адресою: м. Тернопіль, вул. Перля, 3, що підтверджується складеним сторонами актом приймання-передачі приміщення від 16.08.2013, який підписаний та скріплений печатками уповноваженими представниками сторін та належним чином копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Як встановлено судом, Додатковою угодою № 2 від 20.03.2014 до Договору сторони погодили достроково розірвати Договір суборенди № А0801073002 від 01.07.2013 з 18.04.2014, та зазначили, що приміщення вважається переданим від суборендаря до орендаря в момент підписання акту приймання-передачі (повернення) приміщення.

Як вбачається з підписаного та скріпленого печатками уповноважених представників сторін акту приймання-передачі (повернення) приміщення, належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи, фактична передача об'єкта оренди (приміщення, загальною площею 61,00 кв.м., яке знаходиться на другому поверсі в будівлі торгового центру, що розташований за адресою: м. Тернопіль, вул. Перля, 3) від суборендаря до орендаря відбулась 12.05.2014.

Звертаючись з позовом до суду, позивач пояснив, що пунктом 24.2 Договору сторони погодили, що у випадку неповернення суборендарем приміщення в день закінчення строку дії Договору орендна плата та інші платежі, що передбачені Договором нараховуються орендарем та підлягають сплаті суборендарем по дату підписання сторонами акту приймання-передачі (повернення) приміщення. Зважаючи на те, що фактична передача (повернення) об'єкта оренди відповідачем 1 позивачу відбулась 12.05.2014, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1 заборгованість зі сплати орендних платежів за Договором суборенди № А0801073002 від 01.07.2013 в розмірі 14277 грн. 18 коп. за період з 01.03.2014 по 12.05.2014.

Відповідно до письмових пояснень позивача, заборгованість зі сплати орендних платежів в розмірі 14277 грн. 18 коп. складається з заборгованості за березень 2014 року в розмірі 509 грн. 72 коп., заборгованості за квітень 2014 року в розмірі 9038 грн. 74 коп. та заборгованості за травень 2014 року (по 12.05.2014) в розмірі 4728 грн. 72 коп.

Суд зазначає, що порядок нарахування орендної плати погоджений сторонами у Додатку № 5 до Договору суборенди № А0801073002 від 01.07.2013, де зазначено, що розмір основної орендної плати за один календарний місяць визначається як сума в гривнях, що обчислюється за такою формулою: Основна орендна плата = «Коефіцієнт К» х «Площа Приміщення» х «Орендна ставка» + ПДВ, де «Коефіцієнт К» - співвідношення середньозваженого курсу гривні до долара СІЛА на міжбанківському ринку України, встановленого Національним банком України на календарну дату, що передує даті виставлення Рахунку на сплату Орендної плати, а за його відсутності - на 14 число місяця, що передує оплачуваному, до середньозваженого курсу гривні до долара США на міжбанківському ринку України, встановленого Національним банком України на дату укладення цього Договору. Коефіцієнт К застосовується лише у випадках, коли він більше одиниці. «Коефіцієнт К» розраховується за формулою: К=К1/К2, де: «К1» - це середньозважений курс гривні до долара США на міжбанківському ринку України, встановлений Національним банком України на календарну дату, що передує даті виставлення Рахунку на сплату Орендної плати,а за його відсутності - на 14 число місяця, що передує оплачуваному; «К2» - це середньозважений курс гривні до долара США на міжбанківському ринку України, встановленого Національним банком України на дату укладення цього Договору. «Площа Приміщення» - загальна площа Приміщення, вказана у п.3.2.1. Спеціальної частини Договору. «Орендна ставка» - ставка, що вказується в пункті 6.1.1. Спеціальної частини Договору. «ПДВ» - встановлений законодавством розмір податку на додану вартість, та/або подібного податку на оборот, у разі його введення під час дії цього Договору.

Враховуючи вищевикладене, позивачем було нараховано відповідачу 1 орендну плату за березень 2014 року в розмірі 8134 грн. 72 коп., орендну плату за квітень 2014 року в розмірі 9038 грн. 74 коп. та оренду плату за травень 2014 року (по 12.05.2014) в розмірі 4728 грн. 72 коп.

Однак, зважаючи на те, що 16.07.2013 відповідачем 1 був сплачений гарантований платіж, згідно з положеннями п. 6.5 та п. 7.5 Договору, в розмірі 7625 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 275 від 16.07.2013, позивач врахував суму гарантованого платежу в якості погашення заборгованості з орендної плати за березень 2014 року (8134,72 грн. - 7625,00 грн. = 509,72 грн.), у зв'язку з чим позивач заявляє до стягнення заборгованість відповідача 1 з оплати орендних платежів за березень 2014 у розмірі 509 грн. 72 коп.

Таким чином, за розрахунком позивача заборгованість відповідача 1 зі сплати орендних платежів в розмірі 14277 грн. 18 коп. складається з заборгованості за березень 2014 року в розмірі 509 грн. 72 коп., заборгованості за квітень 2014 року в розмірі 9038 грн. 74 коп. та заборгованості за травень 2014 року (по 12.05.2014) в розмірі 4728 грн. 72 коп.

Однак, суд не вбачає підстав для стягнення з Фізичної особи-підприємця Мандюка Ігоря Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новус Україна» заборгованості в розмірі 14277 грн. 18 коп. зі сплати орендних платежів за період з 01.03.2014 року по 12.05.2014 в повному обсязі, зважаючи на наступне.

Як встановлено судом, у зв'язку з несплатою відповідачем 1 орендних платежів за березень 2014 року за Договором суборенди № А0801073002 від 01.07.2013, позивач, на підставі п. 25.6 Договору, обмежив доступ в приміщення, яке полягає у забороні працівникам, представникам, відвідувачам суборендаря та будь-яким третім особам проходити в приміщення та перебувати в ньому, про що 07.03.2014 було складено акт за участі представників сторін та зазначено, що приміщення буде зачинене до моменту повного погашення заборгованості в розмірі 9984 грн. 72 коп. Факт недопуску позивачем відповідача у орендоване приміщення з 07.03.2014 не заперечується сторонами.

Пунктом 7 Договору сторони погодили, що орендна плата сплачується щомісячно авансом, не пізніше 25-го числа місяця, що передує оплачуваному.

Судом встановлено, що відповідачем не було сплачено оренду плату за березень 2014 року у строки, передбачені договором.

При цьому, відповідно до п. 25.6 Договору, у випадку прострочення виконання суборендарем будь-яких грошових зобов'язань за цим Договором більш ніж на 10 календарних днів або невиконання вимог п. 16.2.3 цього Договору, орендар має право обмежити доступ в приміщення, яке полягає у забороні працівникам, представникам, відвідувачам суборендаря та будь-яким третім особам проходити в приміщення та перебувати в ньому.

Таким чином, враховуючи, що десятиденний строк невиконання відповідачем 1 своїх зобов'язань зі сплати орендних платежів за березень 2014 року закінчується 07.03.2014 (з 26.02.2014 по 07.03.2014), суд приходить до висновку, що право позивача на обмеження доступу в приміщення виникає з 08.03.2014 , а не з 07.03.2014.

При цьому суд зазначає, що обмеження позивачем доступу до об'єкта оренди є оперативно-господарською санкцією.

Нормами статті 235 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Частиною першою статті 236 Господарського кодексу України встановлено види господарсько-оперативних санкцій, в числі яких, зокрема, передбачена одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управленою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною.

За приписами частини другої статті 236 Господарського кодексу України перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 237 Господарського кодексу України, підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.

Згідно з частиною другою статті 237 Господарського кодексу України порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач безпідставно застосував оперативно-господарську санкцію до відповідача 1 з 07.03.2014, позбавивши його права фактичного користування об'єктом оренди 07.03.2014, тоді як правомірним буде застосування вказаної оперативного-господарської санкції з 08.03.2014.

Відповідно до частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Суд приходить до висновку, що застосування такої оперативно-господарської санкції до відповідача 1 як обмеження доступу в приміщення у зв'язку з несплатою відповідачем 1 орендної плати за березень 2014 року не є підставою для звільнення останнього від плати за весь час, протягом якого орендар не міг фактично користуватися об'єктом оренди, оскільки підставою для застосування такої санкції є порушення орендарем зобов'язань за договором та відповідна обставина залежить від орендаря та є такою, за яку він відповідає, тобто у випадку сплати орендних платежів належним чином відповідач мав би можливість користуватися об'єктом оренди.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідач 1 звільняється від сплати орендних платежів за 07.03.2014, оскільки об'єкт оренди не міг використовуватися ним через обставини, за які він не відповідає, а саме, такою обставиною є неправомірні дії позивача щодо позбавлення відповідача доступу до орендованого майна, які були вчинені до моменту виникнення права на застосування оперативно-господарської санкції у порядку, передбаченому договором.

Як встановлено судом, Додатковою угодою № 2 від 20.03.2014 до Договору сторони погодили достроково розірвати Договір суборенди № А0801073002 від 01.07.2013 з 18.04.2014.

При цьому, відповідно до складеного представниками сторін акту, приміщення (об'єкт оренди) було відкрите позивачем, тобто відповідач 1 знову почав ним фактично користуватись, з 29.04.2014 (належним чином засвідчена копія акту знаходиться в матеріалах справи). Факт недопуску відповідача до орендованого приміщення до 29.04.2014 не заперечувався позивачем.

Суд зазначає, що з моменту розірвання договору (з 18.04.2014) застосування оперативно-господарської санкції є неправомірним, оскільки її застосування можливе лише в період дії договору, тобто прострочення виконання грошових зобов'язань повинно мати місце в межах строку дії договору, в протилежному випадку, сам факт невиконання грошового зобов'язання може мати наслідком застосування оперативно-господарської санкції протягом необмеженого періоду у часі доки існує заборгованість. У зв'язку з цим у позивача не було правових підстав не допускати відповідача 1 до приміщення у період з 18.04.2014 по 28.04.2014 (включно).

Тобто, за період з 18.04.2014 по 28.04.2014 у відповідач 1 відсутній обов'язок зі сплати орендних платежів, оскільки зобов'язання сторін за договором оренди були припинені у зв'язку з розірванням договору та було відсутнє фактичне користування об'єктом оренди відповідачем 1 (мало місце неправомірне застосування оперативно-господарської санкції позивачем після розірвання договору).

При цьому, зважаючи на те, що акт приймання-передачі (повернення) приміщення від відповідача 1 до позивача був складений та підписаний сторонами 12.05.2014, суд приходить до висновку, що нарахування позивачем орендної плати за 12.05.2014 є безпідставним, оскільки 12.05.2014 орендоване майно було повернуто орендодавцю.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в межах заявленого позивачем періоду для стягнення з відповідача 1 заборгованості зі сплати орендної плати (з 01.03.2014 по 12.05.2014), орендна плата за 07.03.2014, з 18.04.2014 по 28.04.2014 та за 12.05.2014 не підлягає нарахуванню та стягненню з відповідача 1.

Судом встановлено, що 16.07.2013 відповідач 1 сплатив позивачу гарантійний платіж у розмірі 7625 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 275 від 16.07.2013.

Відповідно до письмових пояснень позивача сума гарантійного платежу була зарахована ним в рахунок погашення заборгованості за орендну плату за березень 2014 року з урахуванням положень п. 22.2 договору оренди.

Судом встановлено, що відповідач 1 сплатив на користь позивача 1379 грн. 14 коп. відповідно до платіжного доручення № E0528YLQB3 від 28.05.2014, вказавши призначення платежу - погашення заборгованості згідно акту звірки розрахунків станом на 12.05.2014.

Проте суд зазначає, що вказаний акт є непогодженим між сторонами, враховуючи те, що відповідач 1 та позивач не дійшли згоди щодо розміру заборгованості зі сплати орендних та інших платежів.

Згідно з п. 18.4 Договору, у разі якщо суборендар оплачує кілька рахунків одним платежем, така сума зараховується в рахунок погашення зобов'язань суборендаря перед орендарем в наступній послідовності: будь-які види неустойок, штрафні санкції, якщо вони передбачені цим Договором або законодавством; відшкодування будь-яких збитків, які поніс орендар з вини суборендаря в ході виконання цього Договору, зокрема, пов'язаних з одержанням виконання відповідно до цього Договору; компенсація будь-яких ушкоджень торгового центру, завданих з вини суборендаря; комунальні платежі; експлуатаційні платежі; прострочена орендна плата; орендна плата.

Як вбачається з письмових пояснень позивача, вказана грошова сума в розмірі 1379 грн. 14 коп. була зарахована позивачем, відповідно до п. 18.4 Договору, в погашення заборгованості зі сплати комунальних платежів за лютий - травень 2014 року.

З урахуванням викладеного, здійснивши власний розрахунок (з розрахунку розміру орендної плати за кожен день), суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача 1 за оренду в березні 2014 року становить 247 грн. 30 коп. (262,41 грн. * 30 днів (за винятком 07.03.2014) - 7625,00 грн. (гарантійний платіж) = 247,30 грн.); заборгованість у квітні 2014 року становить 5724 грн. 51 коп. (301,29 грн. * 19 днів (за винятком 11 днів з 18.04.2014 по 28.04.2014) = 5724,51 грн.), заборгованість у травні 2014 року становить 4334 грн. 66 коп. (394,06 грн. * 11 днів (з 01.05.2014 по 11.05.2014) = 4334,66 грн.), що разом становить 10306 грн. 47 коп.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новус Україна» в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Мандюка Ігоря Володимировича заборгованості з орендної плати за Договором суборенди № А0801073002 від 01.07.2013 та за період фактичного користування об'єктом оренди в розмірі 14277 грн. 18 коп. з 01.03.2014 по 12.05.2014 підлягають частковому задоволенні в розмірі 10306 грн. 47 коп.

Позивачем також були заявлені позовні вимоги щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Мандюка Ігоря Володимировича заборгованості зі сплати експлуатаційних платежів за квітень-травень 2014 року в розмірі 2538 грн. 58 коп., яка складається із заборгованості за квітень в розмірі 1830 грн. 00 коп. та за травень 2014 року в розмірі 708 грн. 58 коп.

Оскільки, як встановлено судом, за період з 18 по 28 квітня 2014 року у відповідача були відсутні правові підстави для користування об'єктом оренди та відповідач не здійснював фактичного користування об'єктом оренди (у період неправомірного застосування оперативно-господарської санкції), суд приходить до висновку, що у позивача відсутні підстави для стягнення з відповідача 1 експлуатаційних витрат за період з 18.04.2014 по 28.04.2014, так само як і за 12.05.2014 (день повернення орендованого приміщення).

Здійснивши власний розрахунок (з урахуванням розміру експлуатаційних платежів за кожен день), суд приходить до висновку, що заборгованість Фізичної особи-підприємця Мандюка Ігоря Володимировича зі сплати експлуатаційних платежів за квітень 2014 року становить 1159 грн. 00 коп. (61,00 грн. * 19 днів (за винятком 11 днів з 18.04.2014 по 28.04.2014) = 1159,00 грн.) та за травень 2014 року становить 649 грн. 55 коп. (59,05 грн. * 11 днів (з 01.05.2014 по 11.05.2014) = 649,55 грн.), що разом становить 1808 грн. 55 коп.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новус Україна» до Фізичної особи-підприємця Мандюка Ігоря Володимировича про стягнення 2538 грн. 58 коп. заборгованості з експлуатаційних витрат за квітень-травень 2014 року підлягають частковому задоволенню в розмірі 1808 грн. 55 коп.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 1 заборгованість зі сплати маркетингових платежів за квітень-травень 2014 року в розмірі 27 грн. 74 коп.

Здійснивши власний розрахунок (з урахуванням розміру маркетингового платежу за кожен день та встановленого судом періоду користування орендованим майном), суд приходить до висновку, що заборгованість Фізичної особи-підприємця Мандюка Ігоря Володимировича зі сплати маркетингових платежів за квітень 2014 року становить 12 грн. 73 коп. (0,67 грн. * 19 днів (за винятком 11 днів з 18.04.2014 по 28.04.2014) = 12,73 грн.) та за травень 2014 року становить 7 грн. 15 коп. (0,65 грн. * 11 днів (з 01.05.2014 по 11.05.2014) = 7,15 грн.), що разом становить 19 грн. 88 коп.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новус Україна» до Фізичної особи-підприємця Мандюка Ігоря Володимировича про стягнення 27 грн. 74 коп. заборгованості з маркетингових платежів за квітень-травень 2014 року підлягають частковому задоволенню в розмірі 19 грн. 88 коп.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наявність та обсяг заборгованості Фізичної особи-підприємця Мандюка Ігоря Володимировича в загальному розмірі 12134 грн. 90 коп. (10306 грн. 47 коп. заборгованості з орендних платежів + 1808 грн. 55 коп. заборгованості з експлуатаційних витрат + 19 грн. 88 коп. заборгованості з маркетингових платежів) підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем 1 не спростовані, зокрема відповідачем 1 не надано суду доказів сплати 12134 грн. 90 коп.

При цьому, судом встановлено, що 01.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Балтех Сервіс» (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новус Україна» (кредитор) укладено Договір поруки № 01/05-14, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується солідарно з Фізичною особою-підприємцем Мандюком Ігорем Володимировичем (боржник) відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язань з оплати орендної плати та інших платежів відповідно до Договору суборенди № А0801073002 від 01.07.2013, укладеним між кредитором та боржником.

Відповідно до п. 1.2 Договору поруки, поручитель відповідно до п. 1.1 цього Договору відповідає перед кредитором у наступному обсязі: за зобов'язаннями зі сплати орендної плати та інших платежів встановлених основним договором, в сумі не більше 100,00 грн..

Згідно з п. 1.3 Договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором тільки щодо оплати орендної плати та інших платежів встановлених основним договором. Сторони дійшли згоди, що порука в будь-якому випадку не розповсюджується на сплату пені, неустойки, відшкодування збитків, тощо.

Пунктом 2.1.1 Договору поруки сторони погодили, що у випадку прострочки боржником виконання грошового зобов'язання, визначеного відповідно до п. 1.2 цього Договору, понад один банківський день, поручитель зобов'язується за вимогою кредитора протягом двох банківських днів з дати надходження до нього такої вимоги сплатити за грошовими зобов'язаннями боржника, у розмірі, що не перевищує суму, передбачену п. 1.2 цього Договору.

Згідно з п. 5.3 Договору поруки, керуючись ст. 559 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що порука припиняється, а термін дії цього Договору закінчується, в разі повного виконання зобов'язань, вказаних в п. 1.2 даного Договору та припинення забезпеченого порукою зобов'язання.

Згідно з нормами статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Нормами частини 1 та 2 статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача 2 з вимогою про сплату частини боргу (вих. № 05 від 07.05.2014) в розмірі 100 грн. 00 коп. та просив Товариство з обмеженою відповідальністю «Балтех Сервіс» сплатити вказану грошову суму у дводенний строк з дня отримання даної вимоги.

Як встановлено судом, вказану вимогу відповідач 2 отримав 07.05.2014, що підтверджується відміткою про отримання та відтиском печатки відповідача 2, однак на дату звернення позивача до суду відповідач 2 відповіді на вимогу про сплату частини боргу не надав, грошові кошти в розмірі 100 грн. 00 коп. не сплатив.

Зважаючи на встановлення судом факту порушення відповідачем 1 своїх зобов'язань за Договором суборенди № А0801073002 від 01.07.2013 щодо сплати орендних та інших платежів, а також невиконання відповідачем 2 свого обов'язку зі сплати грошових коштів в розмірі 100 грн. 00 коп., суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новус Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтех Сервіс» про стягнення 100 грн. 00 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі, а позовні вимоги до Фізичної особи-підприємця Мандюка Ігоря Володимировича в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню у розмірі 12034 грн. 90 коп.

Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1 пеню в розмірі 1666 грн. 35 коп. щодо кожного простроченого платежу окремо в межах шестимісячного періоду нарахування.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 25.4 Договору, у випадку прострочення виконання суборендарем будь-яких грошових зобов'язань за цим Договором суборендар зобов'язаний сплатити орендарю пеню в розмірі, визначеному в п. 8.4 Договору.

Пунктом 8.4 Договору сторони погодили, що розмір відповідальності суборендаря згідно п. 25.4 загальної частини Договору, встановлений в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в розмірі 1666 грн. 35 коп., суд дійшов висновку в його необґрунтованості у зв'язку з неправильним зазначенням дати початку періоду нарахування (позивачем здійснюється нарахування з 25 числа місяця, тоді як правильним є нарахування з наступного дня після закінчення строку для сплати платежу, тобто з 26 числа відповідного місяця) та неправильним зазначенням сум заборгованості, на які здійснюється нарахування пені. Суд здійснив власний розрахунок у межах заявленого позивачем періоду нарахування, відповідно до якого з відповідача 1 підлягає стягненню пеня за неналежне виконання грошових зобов'язань за Договором суборенди № А0801073002 від 01.07.2013 в загальному розмірі 1190 грн. 26 коп. (пеня за несплату орендних платежів за березень 2014 року - 22,64 грн.; пеня за несплату орендних платежів за квітень 2014 року - 576,69 грн.; пені за несплату орендних платежів за травень 2014 року - 410,66 грн.; пеня за несплату експлуатаційних витрат за квітень 2014 року - 116,76 грн.; пеня за несплату експлуатаційних витрат за травень 2014 року - 61,54 грн.; пеня за несплату маркетингових послуг за квітень 2014 року - 1,29 грн.; пеня за несплату маркетингових послуг за травень 2014 року - 0,68 грн.).

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новус Україна» в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Мандюка Ігоря Володимировича пені в розмірі 1666 грн. 35 коп. підлягають частковому задоволенню в розмірі 1190 грн. 26 коп.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 пеню в розмірі 26410 грн. 86 коп. за прострочення виконання суборендарем зобов'язань щодо повернення приміщення та штраф в розмірі 26410 грн. 86 коп. за несвоєчасне підписання суборендарем акта приймання-передачі (повернення) приміщення, які передбачені п. п. 25.5, 25.11 договору.

Суд зазначає, що виконання суборендарем зобов'язань щодо повернення приміщення та підписання суборендарем акта приймання-передачі (повернення) приміщення є негрошовим зобов'язанням, а тому розмір нарахованої пені не обмежується подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

Разом з тим суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання, як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Відповідно до п. 24.2 Договору, повернення приміщення суборендарем відбувається в день закінчення строку дії Договору та полягає у звільненні приміщення від будь-якого майна суборендаря і здійснення сторонами приймання-передачі (повернення) приміщення, шляхом підписання відповідного акту. У випадку не підписання суборендарем акта приймання-передачі (повернення) приміщення в день закінчення строку дії Договору суборендар сплачує орендарю штраф в розмірі, встановленому в п. 25.11 Договору.

Відповідно до п. 25.11 Договору, у випадку не підписання та/або несвоєчасного підписання суборендарем акта приймання-передачі (повернення) приміщення, суборендар зобов'язаний сплатити орендарю штраф в розмірі, визначеному у п. 8.7 спеціальної частини Договору.

Пунктом 8.7 Договору сторони погодили, що розмір відповідальності суборендаря згідно п. 25.11 загальної частини Договору встановлений в розмірі 10% від розміру місячної орендної плати за кожен день прострочення .

Згідно з п. 25.5 Договору, у випадку прострочення виконання суборендарем зобов'язань щодо повернення приміщення суборендар зобов'язаний сплатити орендарю пеню , визначеному в п. 8.5 Договору.

Пунктом 8.5 Договору сторони погодили, що розмір відповідальності суборендаря згідно з п. 25.5 загальної частини Договору встановлений в розмірі 10% від розміру місячної орендної плати за кожен день прострочення .

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 1 пеню (п.25.5) та штраф (п. 25.11) за несвоєчасне виконання останнім обов'язку з повернення приміщення та підписання акту приймання-передачі. Однак, з огляду на п. 24.2 договору, повернення приміщення полягає у звільненні приміщення від будь-якого майна суборендаря і здійснення приймання-передачі (повернення) приміщення, шляхом підписання відповідного акту, тобто повернення об'єкта оренди передбачає дві дії - звільнення від майна орендаря та підписання акту повернення майна.

Суд приходить до висновку, що такі поняття як підписання акта приймання-передачі (повернення) приміщення та повернення приміщення є взаємопоглинаючими, оскільки передача чи повернення об'єкта оренди відбувається шляхом підписання акту приймання-передачі (повернення) приміщення. Тобто, приміщення буде вважатися повернутим тільки тоді, коли буде підписаний акт щодо його повернення.

Водночас, суд зазначає, що передбачене п.п. 25.11 та 8.7 Договору право позивача стягнути з відповідача 1 штраф в розмірі 10% від розміру місячної орендної плати за кожен день прострочення , є за правовою природою пенею, право на стягнення якої за невиконання суборендарем негрошового зобов'язання та розмір визначені п.п. 25.5 та 8.5 договору.

Таким чином, позивач просить стягнути, по суті, пеню відповідно до п.п. 25.11 та 8.7 та пеню відповідно до п.п. 25.5 та 8.5 договору за одне й те саме порушення зобов'язання (несвоєчасне підписання акта приймання-передачі (повернення) приміщення та несвоєчасне повернення приміщення).

Відповідно до статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, суд не знаходить підстав для одночасного стягнення з відповідача 1 пені в розмірі 26410 грн. 86 коп. за прострочення виконання суборендарем зобов'язань щодо повернення приміщення та пені в розмірі 26410 грн. 86 коп. за несвоєчасне підписання суборендарем акта приймання-передачі (повернення) приміщення та приходить до висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача 1 однієї пені в розмірі 10% від розміру місячної орендної плати за кожен день прострочення за вказані порушення зобов'язань.

Як вбачається з розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 пені в розмірі 10% від місячної орендної плати за кожен день прострочення повернення приміщення (підписання акту повернення), позивач зазначає період нарахування з 18.04.2014 по 12.05.2014.

Втім, суд вважає заявлений позивачем період для нарахування пені необґрунтованим, оскільки, як встановлено судом, відповідач 1 фактично не користувався і не міг користуватись об'єктом оренди по 28.04.2014, що підтверджується складеним сторонами актом про відкриття приміщення від 29.04.2014, оскільки позивач безпідставно не допускав відповідача 1 до об'єкта оренди після розірвання Договору суборенди № А0801073002 від 01.07.2013.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у зв'язку з незаконними діями позивача, відповідач був позбавлений можливості вчасно та належним чином повернути об'єкт оренди Товариству з обмеженою відповідальністю «Новус Україна».

Водночас, суд зазначає, що договором та законом не передбачено строку для звільнення приміщення від речей орендаря та його повернення орендодавцю. Договором встановлено обов'язок з повернення приміщення суборендарем в день закінчення строку дії договору. Однак, з урахуванням незаконних дій позивача відповідач 1 був позбавлений можливості повернути приміщення 18.04.2014.

Зважаючи на те, що Фізична особа-підприємець Мандюк Ігорь Володимирович був фактично допущений до приміщення лише 29.04.2014, а фактично повернув приміщення за актом приймання-передачі (повернення) 12.05.2014, суд приходить до висновку, що обґрунтованим для нарахування пені, відповідно до п.п. 25.5 та 8.5 (п.п. 25.11 та 8.7) Договору, є період з 30.04.2014 по 11.05.2014.

Зважаючи на те, що п.п. 8.5 та 8.7 Договору визначено, що розмір пені становить 10% від розміру місячної орендної плати за кожен день прострочення, та враховуючи, що розмір орендної плати за квітень 2014 року становить 9038 грн. 70 коп., а розмір орендної плати за травень 2014 року становить 12215 грн. 86 коп., беручи до уваги період нарахування пені з 30.04.2014 по 11.05.2014, здійснивши власний розрахунок (9038,70 грн. * 10% * 1 день прострочення = 903,87 грн.; 12215,86 коп. * 10% * 11 днів прострочення = 13437,45 грн.), суд дійшов висновку, що обґрунтованим розміром пені для стягнення з відповідача 1 є 14341 грн. 32 коп.

Однак, суд приходить до висновку про необхідність зменшення суми пені за порушення обов'язку з повернення приміщення з оренди, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина третя статті 551 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд зазначає, що позивачем не надано суду доказів того, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 1 своїх зобов'язань щодо несвоєчасного повернення приміщення та підписання акту приймання-передачі позивачем були понесені реальні збитки або наявна упущена вигода.

Суд зазначає, що відповідальність за порушення зобов'язань у формі стягнення неустойки (штрафу) має передусім превентивну, а не компенсаційну функцію. Стягнення штрафних санкцій є своєрідним покаранням за допущене правопорушення, а не способом отримання доходу чи компенсації.

Суд бере до уваги, що сторонами в договорі не було передбачено розумного строку на звільнення відповідачем 1 об'єкта оренди, а враховуючи, що позивач неправомірно не допускав відповідача 1 до приміщення з 18.04.2014 по 28.04.2014, причиною порушення відповідачем 1 своїх зобов'язань є, зокрема, неправомірна поведінка позивача.

Крім того, відповідач 1 надав суду докази того, що він виховує дитину-інваліда, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією довідки МСЕ №072770.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, зважаючи на фактичні обставини справи, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача 1 за несвоєчасного повернення об'єкта оренди, до 1000 грн. 00 коп.

Згідно з частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з Фізичної особи-підприємця Мандюка Ігоря Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новус Україна» підлягає стягненню 12034 грн. 90 коп. основної заборгованості, 1190 грн. 26 коп. пені за неналежне виконання зобов'язання з оплати орендних та інших платежів та 1000 грн. 00 коп. пені за несвоєчасне повернення об'єкта оренди (підписання акту повернення); з Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтех Сервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новус Україна» підлягають стягненню грошові кошти в розмірі 100 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в частині позовних вимог про стягнення неустойки, яка була зменшена судом, покладається на відповідача 1.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, п. 3 ч. 1 ст. 83, ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новус Україна» до Фізичної особи-підприємця Мандюка Ігоря Володимировича задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мандюка Ігоря Володимировича (46018, Тернопільска обл., м. Тернопіль, вул. Карпенка, буд. 17, кв. 19; ідентифікаційний код: 2290702354) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новус Україна» (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 52; ідентифікаційний код: 36003603) суму основного боргу в розмірі 12034 (дванадцять тисяч тридцять чотири) грн. 90 коп., пеню за порушення грошового зобов'язання в розмірі 1190 (одна тисяча сто дев'яносто) грн. 26 коп., пеню за порушення негрошового зобов'язання в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 705 (сімсот п'ять) грн. 80 коп.

3. В іншій частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Новус Україна» до Фізичної особи-підприємця Мандюка Ігоря Володимировича відмовити.

4. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новус Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтех Сервіс» задовольнити повністю.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтех Сервіс» (04073, м. Київ, просп. Московський, буд. 28-А, літ. В; ідентифікаційний код: 38443802) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новус Україна» (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 52; ідентифікаційний код: 36003603) грошові кошти в розмірі 100 (сто) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 2 (дві) грн. 56 коп.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 28.01.2015

Головуючий суддя І.М. Отрош

Судді М.Є. Літвінова

Р.Б. Сташків