Рішення

від 27.01.2015 по справі 911/5154/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2015 р. Справа №911/5154/14

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства «Будівельник», Вінницька область, м. Тульчин

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карталбуд», Київська область, м. Вишгород

про стягнення 51742,92 грн.

секретар судового засідання Колісник Ю.І.

за участю представників:

від позивача : Левицька-Корчун В.І. (довіреність №01/09-14-1 від 1 вересня 2014 року); Люлькіс І.М. (довіреність №01/09-14 від 1 вересня 2014 року); Ковінько В.Г. - керівник (витяг з ЄДРПОУ №19950831 від 22 січня 2015 року);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне виробничо-комерційне підприємство «Будівельник» (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карталбуд» (далі - відповідач) про стягнення 51742,92 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором на виконання будівельних робіт №05/05 від 5 травня 2013 року, а саме: не оплатив виконані роботи, у зв'язку з чим позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 44279,00 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу 1549,77 грн. 3 % річних та 5914,15 грн. інфляційних втрат.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 2 грудня 2014 року та призначено справу до розгляду на 16 грудня 2014 року.

Ухвалою суду від 16 грудня 2014 року розгляд справи відкладено на 27 січня 2015 року.

Представники позивача в судовому засіданні 27 січня 2015 року позовні вимоги підтримали.

Відповідач у судові засідання 16 грудня 2014 року та 27 січня 2015 року представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалами суду від 2 грудня 2014 року та 16 грудня 2014 року, оскільки, кореспонденція направлялась на адресу відповідача, за якою він зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими відправленнями, які 9 грудня 2014 року та 29 грудня 2014 року повернулись до суду з відмітками «за зазначеною адресою не проживає».

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №19248463 від 5 вересня 2014 року, юридичною адресою відповідача є: Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 6 Г, оф. 189.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відзиву на позовну заяву відповідач до суду не надав.

Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

27 січня 2015 року відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним виробничо-комерційним підприємством «Будівельник» (за договором - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карталбуд» (за договором - замовник) було укладено договір на виконання будівельних робіт №05/05 від 5 травня 2013 року (далі - договір).

Пунктом 1.1. договору визначено, що замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати у відповідності до умов даного договору роботу: демонтажні роботи тваринницького корпусу №1 с. Дзигівка, Ямпільского району, Вінницької області.

Відповідно до п.п. 1.2. та 1.4. договору, результатом виконаних робіт за даним договором є акт здачі-прийняття робіт. Термін здачі робіт за договором до 30 липня 2013 року.

Відповідно до п. 2 договору, вартість виконання робіт - 44794,00 грн. Оплата проводиться замовником на протязі 5-ти банківських днів на розрахунковий рахунок виконавця, після завершення робіт на підставі акту здачі-приймання виконаних робіт.

Пунктом 6.1. договору визначено, що строк дії договору починається 5 травня 2013 року, закінчується 30 липня 2013 року.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

На виконання умов договору позивачем було виконано демонтажні роботи по тваринницькій фермі №1 с. Дзигівка, Ямпільского району, Вінницької області на загальну суму 44794,00 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1-13 від 10 липня 2013 року на суму 44794,00 грн.

З наявного в матеріалах справи акта звіряння взаємних розрахунків за період з 1 травня 2013 року по 1 серпня 2013 року між Приватним виробничо-комерційним підприємством «Будівельник» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карталбуд», підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого печатками підприємств, вбачається, що відповідно до акту надання послуг №1-13 від 10 липня 2013 року за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 44794,00 грн.

Згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, вимога позивача про стягнення з відповідача 44279,00 грн. підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 1549,77 грн. 3 % річних та 5914,15 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача у розмірі 44279,00 грн., за період з 1 серпня 2013 року по 1 жовтня 2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком 3% річних, здійсненим судом, належні до стягнення з відповідача 3% річних становлять 1554,01 грн., проте, підлягають стягненню на користь позивача у сумі 1549,77 грн., в межах заявлених позовних вимог.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком інфляційних втрат, здійсненим судом, належне до стягнення з відповідача інфляційне збільшення заборгованості становить 7369,75 грн., проте, підлягає стягненню на користь позивача у сумі 5914,15 грн., в межах заявлених позовних вимог.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 33-35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карталбуд» (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 6 Г, оф. 189, код 37250401) на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства «Будівельник» (23600, Вінницька область, м. Тульчин, вул. Пестеля, 65, код 30806734) - 44279 (сорок чотири тисячі двісті сімдесят дев'ять) грн. 00 коп. заборгованості, 1549 (одна тисяча п'ятсот сорок дев'ять) грн. 77 коп. 3 % річних, 5914 (п'ять тисяч дев'ятсот чотирнадцять) грн. 15 коп. інфляційних втрат та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 30 січня 2015 року

Суддя Д.Г. Заєць