ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 січня 2015 р. Справа № 923/1538/14
Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В. при секретарі Степановій Н.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, с. Шотівка, Іванівський р-н, Херсонська обл.,
до:
відповідача-1: Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2, смт Іванівка, Іванівський р-н, Херсонська обл.,
відповідача-2: Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3, смт. Іванівка, Іванівський р-н, Херсонська обл.,
відповідача-3: Комунального підприємства "Іванівський комунальний сервіс", смт. Іванівка, Херсонська область,
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
Іванівська селищна рада Іванівського району Херсонської області, смт. Іванівка, Херсонська обл.,
про усунення перешкод в проведенні реконструкції і користуванні нежитловим приміщенням під магазин
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача-1: не прибув;
від відповідача-2: не прибув;
від відповідача-3: не прибув;
від 3-ї особи: не прибув.
Обставини справи : провадження у справі розпочато за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (позивач) до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (відповідач-1) та суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 (відповідач-2) з вимогою про усунення відповідачами перешкод в проведенні реконструкції і користуванні належним позивачу на праві власності нежитловим приміщенням комерційного призначення (під магазин), з місцезнаходженням по АДРЕСА_1 шляхом переміщення тимчасових споруд відповідача-1 та відповідача-2 на інше місце на території ринку, а також, з вимогою про зобов'язання комунального підприємства "Іванівський комунальний сервіс", яке визначено у позовній заяві як третю особу, узгодити з відповідачами та надати відповідачам інше місце на території ринку для переміщення даних тимчасових споруд.
Ухвалою суду від 21.10.2014р. комунальне підприємство "Іванівський комунальний сервіс" залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача-1.
Ухвалою суду від 11.12.2014р. комунальне підприємство "Іванівський комунальний сервіс" залучено до участі у справі в якості відповідача-3. З набуттям статусу відповідача-3 у справі вказане комунальне підприємство втратило статус третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача-1 у справі.
Ухвалою суду від 11.12.2014р. Іванівську селищну раду Іванівського району Херсонської області залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача.
02.12.2014р. від позивача надійшли додаткові письмові пояснення на обґрунтування позову (т. 2 а.с.36-38).
Згідно з письмовою заявою позивача від 25.12.2014р. (т. 2 а.с.64-65) позовні вимоги уточнено, у зв'язку із чим викладено наступним чином.
"1. Зобов'язати відповідача-1 та відповідача-2 усунути перешкоди в проведенні реконструкції та користуванні нежитловим приміщенням під магазин, який розташований за адресою АДРЕСА_1, шляхом переміщення тимчасових споруд відповідача-1 та відповідача-2, а саме, ларька № 15 та ларька № 17, на відстань 10 метрів від вказаного нежитлового приміщення позивача.
2. Зобов'язати відповідача-3 визначити місце на території ринку для переміщення тимчасових споруд відповідача-1 та відповідача-2, а саме, ларька № 15 та ларька № 17, на відстань 10 метрів від вказаного нежитлового приміщення позивача".
Судом прийнято дану заяву позивача. Розгляд справи здійснюється виходячи з викладених в цій заяві позовних вимог.
Відповідач-1, відповідач-2 та відповідач-3 надали відзиви на позовну заяву, згідно з якими проти позову заперечують та просять відмовити в задоволенні позову, стверджуючи про розміщення тимчасових споруд цих відповідачів на території ринку на законних підставах та про необґрунтованість позову, відсутність правових та фактичних підстав для його задоволення (т.1 а.с.130-131; т.2 а.с.1-3, 26-28). Додатково, у відзивах відповідач-2- та відповідача-3 стверджується про проведення реконструкції нежитлового приміщення під магазин, яке належить позивачу на праві власності та розташоване за адресою АДРЕСА_1, з порушенням нормативно-технічних документів у галузі будівництва.
Третя особа, Іванівська селищна рада, надала письмові пояснення по суті спору, згідно з якими стверджує про необґрунтованість позову та просить відмовити в задоволенні позову (т.2 а.с.71-72, 89).
В судовому засіданні 18.11.2014р. оголошено перерву до 11.12.2014р. 11-00 год.
Ухвалою суду від 11.12.2014р. розгляд справи відкладено на 15.01.2015р.
В судовому засіданні 15.01.2015р. оголошено перерву до 27.01.2014р. 11-30 год.
Учасників судового процесу належним чином повідомлено судом про місце та час розгляду справи, що слідує з протоколу судового засідання від 15.01.2015р. (т.2 а.с. 84).
Проте, представники учасників судового процесу в судове засідання 27.01.2015р. не прибули. Від учасників судового процесу не надходило заяв або клопотань щодо судового засідання 27.01.2015р.
Суд не визнавав обов'язковою явку представників учасників судового процесу в судове засідання 27.01.2015р.
Відповідно до ст.77 ГПК України неявка представника сторони у судове засідання є підставою для відкладення розгляду справи у разі, якщо за його відсутності неможливо розглянути певну справу. Неявка представників сторін не унеможливлює розгляд справи № 923/1538/14. Розгляд справи за відсутності представників сторін, при тому, що сторони належним чином повідомлено судом про місце та час розгляду справи, не є порушенням процесуальних прав сторін.
За вказаних обставин та з аналогічних підстав розгляду даної справи не перешкоджає неявка представника третьої особи (Іванівської селищної ради) в судове засідання 27.01.2015р., а розгляд справи за відсутності представника 3-ї особи не порушує процесуальні права цієї особи.
Дослідивши матеріали справи суд,
в с т а н о в и в:
Іванівською селищною радою Іванівського району Херсонської області 10.09.2010р. отримано Державні акти на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,9282 га (кадастровий № 6522955100:050:0025) та земельною ділянкою площею 0,8691 га (кадастровий № 6522955100:03:050:0018), з місцезнаходженням: АДРЕСА_2, для розміщення та обслуговування ринку (т.2 а.с.73-74).
Рішенням Іванівської селищної ради Іванівського району Херсонської області від 17.05.2011р. № 105 вирішено передати Іванівський центральний ринок в оперативне управління Комунальному підприємству "Іванівський комунальний сервіс".
Відповідно до договору № 39 від 03.04.2012р. про передачу в оперативне управління території центрального ринку Іванівська селищна рада Іванівського району Херсонської області передала Комунальному підприємству "Іванівський комунальний сервіс" (надалі - Підприємство) в оперативне управління на безкоштовній основі земельну ділянку загальною площею 1,8373 га під розміщення центрального ринку по АДРЕСА_2, з метою утримання Підприємством даної земельної ділянки в належному стані, а також, забезпечення Підприємством санітарно-гігієнічних та протипожежних норм, належних умов праці приватним підприємцям. Згідно складеного на виконання договору № 39 від 03.04.2012р. акту від 03.04.2012р. дану земельну ділянку було передано Підприємству.
Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2 (надалі - відповідач-1) та суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_3 (надалі - відповідач-2) здійснюють власну господарську діяльність з роздрібної торгівлі, використовуючи для цього на підставі договорів торгівельні місця на Іванівському центральному ринку, згідно Генерального плану цього ринку .
Зокрема, згідно з укладеним між Підприємством та відповідачем-1 договором від 01.01.2014р. оренди торгівельного місця та надання послуг ринку, відповідачу-1 надано право на встановлення тимчасової споруди - кіоску (торгівельне місце № 15), площею 3,0 кв.м., та здійснення роздрібної торгівлі з лотків.
Зокрема, згідно з укладеним між Підприємством та відповідачем-2 договором від 27.02.2012р. оренди торгівельного місця та надання послуг ринку, відповідачу-2 надано право на встановлення тимчасової споруди - кіоску (торгівельне місце № 17), площею 9,0 кв.м., та здійснення торгівлі промисловими товарами.
Пунктами 4.1. даних договорів передбачено можливість неодноразової автоматичної пролонгації цих договорів на наступний річний термін, у разі, якщо жодна з сторін договору не заявила про його розірвання.
Суду не надано доказів припинення дії вказаних договорів за станом на час розгляду даної справи.
На підставі договору купівлі - продажу від 16.12.2008р. фізична особа ОСОБА_4 передала за плату у власність фізичній особі ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме, 1/4 (одну четверту) частину нежитлової будівлі - магазину, розташованої за адресою АДРЕСА_1, на земельній ділянці з земель Іванівської селищної ради Іванівського району Херсонської області. Складовими цієї 1/4 частини даної будівлі є приміщення № 3 площею 42,9 кв.м., приміщення № 4 площею 13,3 кв.м., приміщення №8 площею 58,5 кв.м., приміщення № 16 площею 85,9 кв.м., з загальною площею цих приміщень 200,6 кв.м.
16.12.2014р. даний договір купівлі-продажу був нотаріально посвідчений та зареєстрований за реєстр. № 1027 приватним нотаріусом Іванівського районного нотаріального округу Херсонської області.
13.01.2009р. даний договір купівлі-продажу був зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Вказане підтверджується укладеним між фізичними особами ОСОБА_4 та ОСОБА_1 договором купівлі - продажу нерухомого майна від 16.12.2008р., витягом з Державного реєстру правочинів від 16.12.2008р. та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.01.2009р.
Пунктом 1.3. рішення Іванівської селищної ради Іванівського району Херсонської області (надалі - Рада) від 30.07.2011р. № 569 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання договору оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_1 (надалі - позивач) на земельні ділянки загальною площею 0,282 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (територія ринку) для обслуговування магазину, з земель запасу Ради (землі житлової та громадської забудови), терміном на 10 (десять) років, з встановленням відповідної орендної плати. Пунктом 4 цього ж рішення Ради позивача зобов'язано в двомісячний термін оформити відповідні договори оренди.
10.11.2010р. Рада та позивач уклали між собою договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення, згідно з яким Рада надала, а позивач прийняв в строкове, а саме, на 10 (десять) років, платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 0,0115 га, із земель запасу населеного пункту, категорії землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться на території Ради в межах АДРЕСА_1, для обслуговування частини нежитлової будівлі (магазину). Згідно з п. 3 цього договору вказано, що на даній земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна, які знаходяться на праві приватної власності. Згідно з п. 6 цього ж договору вказано, що недоліків, які б могли перешкоджати ефективному використанню земельної ділянки за цільовим призначенням, не виявлено. Згідно з п. 7 цього ж договору вказано, що особливості об'єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини, відсутні.
Під час розгляду судом даної справи, а саме, 22.12.2014р., між Радою та позивачем укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно з яким у власність позивача за плату передано земельну ділянку з земель Ради (землі несільськогосподарського призначення) загальною площею 0,0115 га, із земель запасу населеного пункту, категорії землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, для обслуговування нежитлових приміщень (магазину).
На замовлення позивача, проектною організацією було виготовлено проектну документацію щодо реконструкції належного позивачу на праві власності нежитлового приміщення (під магазин промислових товарів), з місцезнаходженням по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.47-59).
15.08.2014р. позивачем отримано в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області Декларацію про початок виконання будівельних робіт по реконструкції вказаного нежитлового приміщення (т. 1 а.с.16).
Проектною документацією щодо реконструкції належного позивачу на праві власності нежитлового приміщення (під магазин промислових товарів), з місцезнаходженням по АДРЕСА_1 передбачено, зокрема, виконання дверного отвору в зовнішній стіні даного приміщення, перед якою встановлено тимчасові споруди відповідача-1 (кіоск № 15) та відповідача-2 (кіоск № 17), а також, улаштування пандусу перед цією стіною.
Відповідно до ст. 318 Цивільного кодексу України суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно з частиною 3 цієї ж статті усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 4 ст. 373 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 374 Цивільного кодексу України суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Відповідно до ч. 1 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Згідно з частиною 2 цієї ж статті власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 395 Цивільного кодексу України речовими правами на чуже майно є: право володіння, право користування (сервітуту), право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Згідно з частиною 2 цієї ж статті законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.
Причому об'єктом володіння може бути будь-яка річ, а об'єктом права користування чужим майном діючим цивільним законодавством визначено лише нерухомі речі: земельну ділянку, інші природні ресурси, інше нерухоме майно.
Відповідно до ст. 398 Цивільного кодексу України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також, на інших підставах встановлених законом.
Відповідно до ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Згідно з ч. 1 ст. 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Згідно з частиною 2 цієї ж статті земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. Відповідно до ст. 403 Цивільного кодексу України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном; сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку; особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Згідно з частиною 2 цієї ж статті особа має права вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) надання земельного сервітуту.
Відповідно до ч. 1 ст. 413 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту. Згідно з частиною 4 цієї ж статті право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено на визначений або невизначений строк. Згідно з частиною 5 цієї ж статті строк користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для забудови не може перевищувати 50 років.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 3 ГПК України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, які (пояснення) на вимогу суду, мають бути викладені письмово. Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розглядові в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як слідує з матеріалів справи, нежитлова будівля з місцезнаходженням АДРЕСА_1, реконструкція частини з якої здійснюється позивачем, по всьому своєму периметру межує з земельною ділянкою з адресою АДРЕСА_2, постійним користувачем якої є територіальна громада, в собі Ради.
Згідно з ч. 1 ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами можуть не доказуватися перед судом, якщо у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
При придбанні земельної ділянки під зазначеною нежитловою будівлею, зокрема, позивачем, останньому було виділено додатково земельну ділянку шириною 1 м. від стіни будівлі по периметру даної будівлі. Під час розгляду справи відповідачами стверджується та визнається позивачем (у письмових поясненнях (т.2 а.с.36-38), про те, що станом на час розгляду даної справи тимчасові споруди відповідача-1 (ларьок № 15) та відповідача-2 (ларьок № 17), перебувають на відстані 1,0 м. від стіни нежитлового приміщення позивача. Виходячи з положень ч. 1 ст. 35 ГПК України суд приймає доведеним даний факт.
При розгляді справи позивачем не доведено наявності встановлених законом підстав для користування позивачем в своїх інтересах певними складовими (території) вказаної земельної ділянки з місцезнаходженням по АДРЕСА_2 (територія Іванівського центрального ринку), які перебувають на відстані більш ніж 1,0 м. від стіни нежитлового приміщення позивача. Відповідні договори оренди, сервітуту тощо не укладалися. Доказів іншого суду не надано.
Використання відповідачем-1 належного їй ларьку № 15, в якості складу, а не в якості торговельного місця, та порушення відповідачем-1 та відповідачем-2 правил улаштування їхніх тимчасових споруд (ларьки №/№ 15, 17), про що стверджується у письмових поясненнях позивача, навіть в разі підтвердження таких фактів, не може бути підставою для задоволення поданого позивачем негаторного позову та зобов'язання відповідача-1, або ж відповідача-1 та відповідача-2 перемістити належні їм тимчасові споруди на певну відстань, більшу, ніж передбачена проектом відстань 1,0 м.) від стіни нежитлового приміщення позивача.
Разом з тим суд не приймає до уваги та відхиляє доводи відповідача-2 та відповідача-3 про проведення реконструкції належного позивачу на праві власності нежитлового приміщення під магазин, який розташований за адресою АДРЕСА_1, з порушенням нормативно-технічних документів у галузі будівництва, оскільки такі доводи не підтверджено будь-якими актами, приписами або іншими документами відповідного реагування органів, які здійснюють державний контроль у сфері містобудування.
За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача-1 та відповідача-2 усунути перешкоди в проведенні реконструкції і користуванні належним позивачу на праві власності нежитловим приміщенням комерційного призначення (під магазин), з місцезнаходженням по АДРЕСА_1 шляхом переміщення тимчасових споруд відповідача-1 та відповідача-2 на відстань 10 (десять) метрів від вказаного нежитлового приміщення позивача, не підлягають задоволенню повністю. У задоволенні цих позовних вимог має бути відмовлено повністю.
Заявлені позивачем позовні вимоги є взаємопов'язаними. У випадку встановлення судом підстав для задоволення вказаних, спрямованих до відповідача-1 та відповідача-2 позовних вимог, необхідним стане визначення відповідачем-3, в оперативне управління якому Іванівською селищною радою переданий такий ринок, нового місця розташування тимчасових споруд відповідача-1 та відповідача-2 на території ринку.
За висновку суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача-1 та відповідача-2 усунути перешкоди в проведенні реконструкції і користуванні належним позивачу на праві власності нежитловим приміщенням комерційного призначення (під магазин), шляхом переміщення тимчасових споруд відповідача-1 та відповідача-2 на інше місце, не підлягають задоволенню й позовні вимоги про зобов'язання відповідача-3 визначити місце на для переміщення тимчасових споруд відповідача-1 та відповідача-2. У задоволенні вказаних, спрямованих до відповідача-3 позовних вимог має бути відмовлено.
Відповідно до ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з відмовою в повному обсязі у задоволенні позову, судовий збір повністю покладається на позивача.
Згідно п. 2.2. ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір за ставкою сплачується судовий збір за ставкою, що дорівнює 1 розміру мінімальної заробітної плати. При цьому, ставки судового збору визначаються виходячи із встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати, у місячному її розмірі, станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.
У п. 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", із змінами та доповненнями, роз'яснено, що у випадку, коли в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.
Позовна заява надійшла до суду 20.10.2014р. Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2014р. становив 1 218,00 грн.
Оскільки, згідно з позовною заявою позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру (перша, спрямована до відповідача-1 та відповідача-2, інша - до відповідача-3), а сплачено 1 218,00 грн. судового збору згідно з квитанцією банку від 09.10.2014р. № 14619.192.1, як за одну вимогу немайнового характеру, стягненню з позивача до Державного бюджету підлягає 1 218,00 грн.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -
в и р і ш и в:
1. Відмовити в задоволенні позовних вимог.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; інші реквізити суду невідомі) до спеціального рахунку державного бюджету (р/р №31215206783002, МФО 852010, код ЄДРПОУ - 37959779, одержувач УДКСУ у місті Херсоні, Банк ГУДКСУ у Херсонській області) 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.
Стягувач: Генічеська об'єднана державна податкова інспекція Головного Управління ДФС у Херсонській області (код ЄДР 38053457, Херсонська обл., м.Генічеськ, вул. Братів Коваленків, буд. 60, відомості про реквізити банківського рахунку суду не відомі).
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 30.01.2015р.
Суддя К.В. Соловйов
Суд | Господарський суд Херсонської області |
Дата ухвалення рішення | 27.01.2015 |
Оприлюднено | 31.01.2015 |
Номер документу | 42499005 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Херсонської області
Соловйов К.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні