Постанова

від 27.01.2015 по справі 820/19961/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2015 р. № 820/19961/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В.,

при секретарі судового засідання Кульчій А.М.

за участю :

представника позивача - Слінявчук М.В.

представника відповідача - Бондар Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальний центр тягового рухомого складу" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальний центр тягового рухомого складу", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0002881502 від 24.11.2014 р., №0004182201 від 27.11.2014 р. у повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не згоден з податковими повідомленнями-рішеннями №0002881502 від 24.11.2014 р., №0004182201 від 27.11.2014 р., вважає їх такими, що прийняті з порушенням норм законодавства та підлягають скасуванню, оскільки дії відповідача щодо висновків, які вказано в акті на думку позивача є незаконними.

Представник відповідача у судовому засіданні та письмових запереченнях наданих до суду проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання прибув, просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальний центр тягового рухомого складу" пройшло встановлену процедуру державної реєстрації та зареєстровано в Управлінні державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Харківської міської ради 27.04.2001 року що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Перебуває на податковому обліку в ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області з 21.05.2001 року за №134. В перевіряємий період відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 24.05.2001 № 29277902, виданого ДПІ у Московському районі м. Харкова був зареєстрований платником ПДВ з 24.05.2001 року .

Судом встановлено, що фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі направлення від 21.10.2014 року №2076 та наказу від 31.10.2014 року "Про проведення позапланової перевірки", згідно з пп. 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України було проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальний центр тягового рухомого складу" з питань дослідження взаємовідносин з ТОВ "Айверін Компані" (податковий номер 38892464) за період з 01.07.2014 по 31.04.2014 року та подальшої участі придбаних тмц (робіт, послуг) у фінансово-господарській діяльності підприємства.

За результатами перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області було складено Акт № 3808/20-34-22-01-05/31438728 від 13.11.2014 року ( а.с. 10-19).

Згідно висновків вказаного акту перевірки в діяльності "Науково-впроваджувальний центр тягового рухомого складу" встановлено порушення: п. 198.3 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит липня 2014 року у сумі 7675,0 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2014 року на суму 7675,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 3808/20-34-22-01-05/31438728 від 13.11.2014 року ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області винесено податкове повідомлення - рішення №0004182201 від 27.11.2014 р. яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 11512,50 грн.

Як свідчать матеріали справи, фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем пункту п.198.3 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 7675,0 грн. слугував викладений в акті висновок відповідача про те, що неможливо встановити який обсяг робіт повинно виконати ТОВ "Айвері Компані", яка кількість осіб залучається до виконання даних робіт, яка кількість людино-годин потрібна на виконання послуг, якими саме документами оформлюється передача даних робіт, не доведено доцільність придбання даних послуг та використання у власній господарській діяльності ТОВ "Науково-впроваджувальний центр тягового рухомого складу".

Судом вставлено, що порушення ТОВ "Науково-впроваджувальний центр тягового рухомого складу" вимог Податкового кодексу України визначене відповідачем, зокрема, у зв'язку з не наданням позивачем під час перевірки у повному обсязі первинних документів, що підтверджують взаємовідносини з ТОВ "Айвері Компані".

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі таких висновків спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Частина 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV встановлює, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 9 вказаного Закону передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Обов'язковими реквізитами первинних документів є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників (пункт 2.15 вищевказаного Порядку).

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Судом встановлено, що взаємовідносини між ТОВ"Науково-впроваджувальний центр тягового рухомого складу" та контрагентом ТОВ "Айвері Компані" здійснювалися на підставі договору на виконання науково-дослідних робіт № 0605/14 від 05.06.2014 року (а.с. 22-24).

Згідно умов договору, виконавець, ТОВ "Айвері Компані", приймає на себе виконання науково-дослідних робіт " Проведення інформаційного пошуку та формування технологічних інструкції з обслуговування та ремонту спеціалізованого обладнання закордонного виробництва".

Пунктом 1.2. даного договору визначено, що вимоги до результатів даної роботи визначені Технічним завданням, що є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2.1 вказаного договору передбачено, що ціна договору визначається протоколом узгодження договірної ціни на виконання НДР, який є невід'ємною частиною Договору.

На підтвердження взаємовідносин ТОВ"Науково-впроваджувальний центр тягового рухомого складу" та контрагентом ТОВ "Айвері Компані" позивачем до суду було надано наступні копії документів: договір № 0605/14 від 05.06.2014 року, технічне завдання, протокол узгодження договірної ціни на виконання науково-дослідної роботи, податкова накладна №703001 від 03.07.2014 р. на суму 46050,0 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 7675,0 грн., Акт здачі-приймання виконаних науково-дослідних робіт за договором №0605/14 від 05.06.2014 року.

Дослідивши зміст вказаних первинних документів, суд зазначає, що ані зі змісту договору, ані зі змісту акта здачі-приймання виконаних науково-дослідних робіт взагалі не можливо встановити які саме роботи виконувались, неможливо встановити який обсяг робіт повинно виконати ТОВ "Айвері Компані", яка кількість осіб була залучена до виконання даних робіт, яка кількість людино-годин потрібна на виконання робіт.

Надані позивачем документи не свідчать про доцільність придбання ним вищезазначених робіт, а саме наявності реальної та обґрунтованої потреби позивача в отриманні науково-дослідних робіт.

Розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок відшкодування з бюджету ПДВ. Намір одержати дохід лише в зазначений спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету. Встановлення таких обставин дає підставу для відмови у відшкодуванні ПДВ.

З урахуванням наведених норм та вищевказаних обставин справи, надані позивачем договорі, податкова накладна та платіжне доручення не можуть вважатися первинними документами (при відсутності інших необхідних первинних документів), що підтверджують факти виконання наданих послуг, оскільки не містять інформації про конкретні об'єми та направлення, по яким проводились відповідні послуги.

В наданих позивачем документах не значиться, які саме критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності (направленість на отримання прибутку, а не на завищення валових витрат) і податкового кредиту. Таким чином, надані позивачем первинні документи на підтвердження господарської операції з отримання науково-дослідних робіт не відповідають вимогам діючого законодавства.

В випадку, що є предметом судового розгляду, досліджені фактичні дані вказують на недоведеність позивачем економічної доцільності витрат на послуги та причинного зв'язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, направленої на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, та наміру придбання платником податку послуг для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Також, щодо документів наданих до суду, але не наданих до ДПІ у Московському районі м. Харкова під час перевірки, а саме: технічне завдання, протокол узгодження договірної ціни на виконання науково-дослідної роботи, Акт здачі-приймання виконаних науково-дослідних робіт за договором №0605/14 від 05.06.2014 року, які є невід'ємною частиною договору, суд зазначає наступне.

За приписами п. 85.2 ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов"язаний надати посадовим особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов"язані з предметом перевірки. При цьому, за змістом абз. 1 п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни визначені законодавством платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.

З огляду на положення п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України та ч.4 ст.70 КАС України суд зазначає, що вищевказані документи надані до суду але не надані до ДПІ у Московському районі м. Харкова під час перевірки, а саме: технічне завдання, протокол узгодження договірної ціни на виконання науково-дослідної роботи, Акт здачі-приймання виконаних науково-дослідних робіт за договором №0605/14 від 05.06.2014 року - не є допустимими доказами по справі.

Враховуючи викладені обставини справи, суд дійшов до висновку про обґрунтованість встановлених порушень, які відображені в акті перевірки № 3808/20-34-22-01-05/31438728 від 13.11.2014 року та законність винесеного податкового повідомлення-рішення №0004182201 від 27.11.2014 р. Позовні вимоги позивача щодо скасування вказаного податкового повідомлення -рішення є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Стосовно іншої частини позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0002881502 від 24.11.2014 р. суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на підставі висновків Акту перевірки №526/23/31438728 від 27.02.2012 року податковим органом було винесено, зокрема, податкове повідомлення-рішення №0000082220 від 04.04.2012 року, яким нараховано до сплати податок на прибуток на загальну суму 41373,00 грн.

Позивачем, ТОВ "Науково-впроваджувальний центр тягового рухомого складу", зазначене податкове повідомлення-рішення було подано адміністративний позов до Харківського окружного адміністративного суду про скасування, зокрема, податкового повідомлення-рішення №0000082220 від 04.04.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2012 року по справі №2а-5273/10/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 року, в задоволенні адміністративного позову ТОВ "Науково-впроваджувальний центр тягового рухомого складу" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Вказана постанова суду набрала законної сили 03.12.2012 року.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України - обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до вимог ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Так, податковим органом 13.10.2014 року було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податку на прибуток ТОВ "Науково-впроваджувальний центр тягового рухомого складу", за результатами якої складено Акт № 3151/20-34-15-02-16/31438728 від 13.10.2014 року.

Згідно висновків вказаного акту перевірки, платник порушив термін сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства визначених п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України по акту планової виїзної документальної перевірки від 27.02.2012 р. № 526/23/31438728.

На підставі Акту № 3151/20-34-15-02-16/31438728 від 13.10.2014 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0002881502 від 24.11.2014 р.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі таких висновків спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

У відповідності до п. 36.1 ст. 36 ПК України, податковим обов'язком визначається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.

Згідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до ст. 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 126 ПК України передбачено застосування санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання, а саме у випадку, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Науково-впроваджувальний центр тягового рухомого складу" було порушено вимоги п. 57.1 ст. 57 ПК України щодо граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток на 97 днів.

Разом з тим, суд зазначає, що представником ТОВ "Науково-впроваджувальний центр тягового рухомого складу" не заперечується факт порушення ним граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток та не зазначено обґрунтувань стосовно неправомірності винесеного податковим органом податкового повідомлення-рішення №0002881502 від 24.11.2014 р.

Отже, виходячи з вищевказаних норм законодавства та з урахуванням досліджених судом обставин справи, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0002881502 від 24.11.2014 р. про застосування до позивача за затримку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 41337,9 грн. штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 20 відсотків на суму 8267,58 грн., винесене ДПІ у Московському районі м. Харкова правомірно.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення №0002881502 від 24.11.2014 р. є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" .

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 19.09.2013 року N 590-VII, який набув чинності 23.10.2013 року, внесені зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема, відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з ТОВ "Проектстройсервіс Плюс" суму судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру в розмірі 1644,30 грн. на користь Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 72, 94, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальний центр тягового рухомого складу" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальний центр тягового рухомого складу" (код 31438728) до Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, МФО 851011, банк ГУДКСУ у Харківській області) судовий збір у розмірі 1644,30 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.

Повний текст постанови виготовлений 30.01.2015 року.