Постанова

від 26.01.2015 по справі 826/19483/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 січня 2015 року 10:17 № 826/19483/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засіданні Непомнящій О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Альтен" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Альтен» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправними дії та скасувати податкові повідомлення - рішення від 24 вересня 2014 року № 0005982208 та № 0005972208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/19483/14, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 22 січня 2015 року.

У судовому засіданні 22 січня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача заперечив проти позовних вимог.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що на підставі листів ОУ ГУ Міндоходів у м. Києві № 1286/7/26-15-07-0615 від 10 червня 2014 року та № 1517/7/2615-07-0615 від 27 червня 2014 року та у зв'язку із ненаданням відповіді на письмові запити ДПІ у № 13012/10/26-58-22-08-09 від 08 липня 2014 року та № 14288/10/26-58-22-08-09 від 18 липня 2014 року, наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки № 1971 від 04 вересня 2014 року, направлення на перевірку № 1020/26-58-22-08-09 від 04 вересня 2014 року, згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 та підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України , проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «Альтен» (код ЄДРПОУ 31564985) з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Баялд» (код за ЄДРПОУ 37312656) та ТОВ «Которін» (код за ЄДРПОУ 37201087) за період з 01 січня 2011 року по 16 червня 2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 12 вересня 2014 року № 4093/26-58-22-08-11/31564985.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення:

- пунктів 138.1, 138.2, підпункту 138.8.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на прибуток за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року у розмірі 333522,00 грн., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, а саме по періодам: 2011 рік на суму 302389,00 грн., 2013 рік на суму - 31133,00 грн.

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за період з 01 листопада 2011 року по 31 грудня 2012 року у розмірі 224597,00 грн., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, а саме по періодам: жовтень 2011 року - 101663,00 грн., листопад 2011 року - 15284,00 грн., грудень 2011 року - 38303,00 грн., січень 2012 року - 38540,00 грн., лютий 2012 року - 8622,00 грн., березень 2012 року - 21572,00 грн., квітень 2012 року - 613,00 грн.

На підставі вищезазначених висновків акту перевірки, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві прийняті наступні податкові повідомлення - рішення:

- № 0005982208 від 24 вересня 2014 року, яким Приватному підприємству «Альтен» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 341305,25 грн., в тому числі: за основним платежем - 333522,00 грн., за штрафними санкціями - 7783,25 грн.

- № 0005972208 від 24 вересня 2014 року, яким Приватному підприємству «Альтен» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 336895,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 224597,00 грн., за штрафними санкціями - 112298,50 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням - рішенням та податковою вимогою й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «Баялд», ТОВ «Которін».

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 12 вересня 2014 року № 4093/26-58-22-08-11/31564985.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Баялд», ТОВ «Которін», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, що 06 червня 2011 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Которін» (Продавець) укладено Договір купівлі - продажу № 06/06-2011, за умовами якого Продавець зобов'язується передати належний йому товар а саме обмотку статора генератора Г1 в кількості 80 штук у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору.

Відповідно до пункту 3.1 Договору Продавець зобов'язаний - передати на склад Покупцю Товар протягом з днів з моменту 10% оплати.

Ціна за одиницю товару 5100,00 у тому числі ПДВ. Попередня оплата в розмірі 10 % від ціни договору інші 90 % протягом 20 робочих днів з моменту поставки Товару на склад Покупця за адресою: с. Мислятин, Хмельницької області, Ізяславського району, Мислятинська ГЕС. (пункт 4.1 Договору).

На підставі вищезазначеного договору, складені видаткові накладні та ТОВ «Которін» виписані на адресу позивача податкові накладні.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні копії виписки по особовому рахунку.

Також, судом встановлено на підставі Договору від 01 лютого 2012 року № 0102-2 ТОВ «Которін» надавались позивачу послуги з розчистки ВБ від льоду та снігу, чистки верхнього та нижнього бєфу, внутрішніх ремонтних робіт, вивозу та прибирання сміття. На підтвердження надання послуг позивачем надано копії податкових накладних та актів здачі-прийняття робіт.

Щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «Баялд», судом встановлено, що на підставі видаткових накладних позивачем придбано покриття дорожнє бітумне, камінь, бетон М-500. ТОВ «Баялд» виписано на адресу позивача відповідні податкові накладні, згідно яких останні виписані на виконання Договору від 08 вересня 2011 року № 43/09-10, разом з тим, копію зазначеного договору суду не надано.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Баялд», ТОВ «Которін» у зв'язку з придбанням підрядних робіт та товарів.

Суд звертає увагу, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції ; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Вирішуючи питання про реальність операцій й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до матеріалів справи, Приватне підприємство «Альтен» здійснює діяльність у сфері виробництва електроенергії.

Разом з тим, як свідчать надані позивачем документи по взаємовідносинах із ТОВ «Баялд», ТОВ «Которін», позивачем придбавались наступні товари та послуги: обмотка статора генератора Г1, покриття дорожнє бітумне, камінь, бетон М-500, послуги з розчистки ВБ від льоду та снігу, чистки верхнього та нижнього бєфу, внутрішніх ремонтних робіт, вивозу та прибирання сміття, що не узгоджується із основним видом діяльності позивача.

Навіть враховуючи дійсне придбання послуг у ТОВ «Баялд», ТОВ «Которін» не можливо встановити мету та подальше його використання.

Відповідно до частини 2 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2014 року витребувано перелік первинних документів на підтвердження господарських операцій по всьому ланцюгу постачання, проте докази на підтвердження використання у власній господарській діяльності придбаних послуг не надано.

Проте, позивачем не надано доказів на підтвердження реальності здійснених операцій із ТОВ «Баялд», ТОВ «Которін».

З наданих копій податкових накладних вбачається, що згідно Договору від 01 лютого 2012 року № 0102-2, ТОВ «Которін» надавались позивачу послуги з розчистки ВБ від льоду та снігу, чистки верхнього та нижнього бєфу, внутрішніх ремонтних робіт, вивозу та прибирання сміття. При цьому, в матеріалах справи відсутній як Договір від 01 лютого 2012 року № 0102-2, так і будь - які матеріали на підтвердження надання таких послуг, що унеможлює встановлення адреси приміщення, де здійснювались ремонтні роботи та надавались послуги по розчистки ВБ від льоду та снігу, чистки верхнього та нижнього бєфу.

Слід звернути увагу, що в позивачем не надано суду копії Договору від 08 вересня 2011 року № 43/09-10, укладеного із ТОВ «Баялд», на підставі якого останнім виписані податкові накладні. Згідно наданих пояснень представника позивача, зазначені договір втрачений.

Представником позивача зазначено, що згідно наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 6 листопада 2003 року № 425 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2003 року за № 1238/8559 об'єкти, що є у власності ПАТ «Альтен» (ГЕС), відносяться до потенційно небезпечних об'єктів 5 категорії небезпеки та проводитися їх постійний моніторинг міністерством надзвичайних ситуацій (МНС України), Держгірпромнагляду, Водних ресурсів та даються рекомендації та приписи на усунення порушень. Окрім того, на ГЕС встановлені реперні маяки, по яким досліджується просідання ґрунту та греблі, внаслідок чого може відбутися руйнування споруди. Так у 2008 році Аварійно-рятувальний центр проводив водолазні обов'язкові обстеження ГЕС (додані до матеріалів справи). У висновках було зазначено, що необхідно ремонтувати дорожнє покриття, бетонні споруди та проводити розчистку верхнього та нижнього б'єфів. Згідно норм чинного законодавства повторне обстеження на ГЕС ПАТ «Альтен» мало пройти через три роки, а саме в 2011 році. Очистку б'єфів ПАТ «Альтен» має робити щорічно так як внаслідок підйому та зниження рівня води у водосховищі при регулюванні стоку і хвильових явищ проходить переробка берегів водосховища.

Вищезазначені пояснення позивача прийняті судом та враховані, разом з тим, суд зазначає, що з наданих документів та пояснень не вбачається встановити участь ТОВ «Которін» в чистці верхнього та нижнього бєфу. Жодних доказів на підтвердження виконання робіт саме працівниками ТОВ «Которін» матеріали справи не мстять.

Також, судом враховані пояснення щодо доцільності придбання обмотки статорів Г1 та Г2 (фактичний ввід в експлуатацію ГЕС ПАТ «Альтен» відбувся 06 червня 1968 року (Додаток Акт про прийом в постійну експлуатацію Мислятинської ГЕС). В зв'язку з тим що обладнання ГЕС працює більше п'ятдесяти років, а кожен з генераторів має більше 40 таких обмоток в результаті перепаду напруги (коротке замикання) обмотки виходять з ладу та не підлягають відновленню і є витратним матеріалом. Враховуючи вік обладнання дані обмотки неможливо придбати у підприємства-виробника - виготовляються вони вручну по розмірам гідроагрегатів) , проте, суд зазначає, що надані позивачем докази не дають змогу встановити факт придбання обмотки статорів Г1 та Г2 у ТОВ «Которін».

Матеріали справи не містять копії товарно-транспортних накладних, довіреностей водії на отримання товару, первинних документів на підтвердження оприбуткування придбаного товару на склад позивача.

Як зазначено у судовому засіданні, вся первинна документація позивача у період діяльності з 2010 року по 2014 рік була втрачена, про що позивач повідомляв контролюючий орган листами від 08 вересня 2014 року № 054, від 20 серпня 2014 року № 052.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що первинні документи були відновлені у подальшому та надані Державній податковій інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві для перевірки, проте такі доводи не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

Надані позивачем фото роздруківки на підтвердження реальності операцій між ним та контрагентами постачальниками відхиляються судом, оскільки вони не дають змогу ідентифікувати ані вид робіт, ані адресу або місцевість, де здійснювались роботи, тобто зазначені фото не дають змогу встановити участь ані позивача ані його контрагентів у роботах, які містяться на фото роздруківках.

На підтвердження мети подальшої реалізації придбаних ТОВ «Которін» товарів, а саме обмотки статора генератора Г1, позивачем надано копію Договору № 5649/01 від 18 серпня 2009 року, укладеного між ЗАТ «Альтен» та ДП «Енергоринок» про продаж електроенергії, виробленої позивачем.

На переконання суду, вищезазначений договір не може свідчити про реальність операцій позивача із ТОВ «Баялд», ТОВ «Которін», оскільки не дає змогу встановити, що саме за допомогою придбаного товару у зазначених контрагентів у подальшому позивачем виконувались договірні зобов'язання перед ДП «Енергоринок».

Підсумовуючи викладене, суд наголошує, що позивачем не надано доказів реальності придбання товарів і послуг ТОВ «Баялд», ТОВ «Которін». Надані копії первинних документів не дають змогу встановити реальність зазначених операцій.

Позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, а відтак, з урахуванням вказаних обставин такі документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг.

Позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином надані послуги надані саме цим контрагентом.

Разом з тим, судом відхиляються посилання на акти перевірок ТОВ «Баялд», ТОВ «Которін», якими встановлені порушення податкового законодавства, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Також, посилання відповідача на протокол допиту директора ТОВ «Баялд» ОСОБА_3 не є доказом в розумінні статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України та не свідчать про його непричетність до господарської діяльності ТОВ «Баялд».

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення пунктів 138.1, 138.2, підпункту 138.8.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Приватного підприємства «Альтен» не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Законом України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1218,00 грн.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 4872,00 грн.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1862,00 грн., а тому, враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 3010,00 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Альтен» відмовити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Альтен (код ЄДРПОУ 31564985) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 3010,00 грн. (три тисячі десять гривень).

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник