Постанова

від 21.01.2015 по справі 826/18771/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 січня 2015 року 11:32 № 826/18771/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Трухан К.В., розглянувши адміністративну справу та додані до неї матеріали

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно-експериментальний завод «Залізничник» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

від позивача: Міщенко П.В.

від відповідача: Сперкач С.В.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 січня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідно-експериментальний завод "ЗАЛІЗНИЧНИК" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.11.2014 р. № 159126552208 та № 159226552208.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ у Печерському районі на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 29.10.2014р. № 1021/26-55-22-08/24919498 винесено податкові повідомлення-рішення від 17.11.23014р., якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам, оскільки реальність господарських операцій з контрагентом підтверджується первинною документацією.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, з підстав відсутності господарської мети здійсненої операції та наявності порушень, встановлених перевіркою.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві (далі - відповідач) була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно - експериментальний завод «Залізничник» (далі - позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Старксервіс» за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 року.

За результатами проведеної перевірки був складений Акт від 29.10.2014 № 1021/26-55-22-08/24919498 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЗ «Залізничник» (ПН 24919498) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Старксервіс» (ПН 38292311) за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 року» (далі - акт перевірки).

Актом перевірки сформульовано висновок про порушення позивачем ст. 134. пп. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з тим, що до складу валових витрат безпідставно віднесені витрати по фінансово-господарським відносинам з ТОВ «Старксервіс» на загальну суму 30 345 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 6 373 грн., та завищено суму від'ємного значення з податку на прибуток на загальну суму 288 430 грн.,

Також актом перевірки було сформульовано висновок про порушення позивачем п. 185.1. ст. 185. п. 198.1. п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 63 759 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було 17.11.20147р. винесено

податкові повідомлення-рішення:

- № 159026552208, яким було визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 7966 грн., в тому числі за основним платежем - 6 373 гривень та штрафних (фінансових) санкцій - 1593 грн.;

- № 159126552208 яким було визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 79 699 грн., в тому числі 63 759грн. основного платежу та 15940грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 159226552208 яким було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 288 430 грн.

Прийняття зазначених рішень мотивовано наступними висновками акту перевірки.

Актом перевірки було встановлено, що між ТОВ «ДЕЗ «Залізничник» (Замовник) та ТОВ «Старксервіс» (Виконавець) було укладено договір №В1/12 від 05.12.2012 року на надання консультаційних послуг з підготовки документів, необхідних для отримання річного дозволу на скид стічних вод, який укладений та підписаний Генеральним директором ТОВ «ДЕЗ «Залізничник» Бровко В.Е., що діє на підставі Статуту та директором ТОВ «Старксервіс» ОСОБА_4, що діє на підставі Статуту.

На що ТОВ «Старксервіс» було складено та видано для ТОВ «ДЕЗ «Залізничник» податкову накладну.

Крім того, на підставі наданих до перевірки документів встановлено, що між ТОВ «ДЕЗ «Залізничник» (Замовник) та ТОВ «Старксервіс» (Виконавець) було укладено договір №К1/13 від 02.01.2013 року на надання консультаційних послуг, який укладений та підписаний Генеральним директором ТОВ «ДЕЗ «Залізничник» Бровко В.Е., що діє на підставі Статуту та директором ТОВ «Старксервіс» ОСОБА_4, що діє на підставі Статуту.

На виконання вищевказаного договору між ТОВ «Старксервіс» (Виконавець) було складено акти прийому-передачі наданих послуг та податкові накладні.

З огляду на те, що вироком Шевченківського районного суду м.Києва від 24.09.2013 у кримінальній справі № 761/22932/13-К засновника вказаного підприємства, визнано винним та засуджено за злочини, передбачені ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст.205 КК України та ч.5 ст.27 ч.2 ст.205 КК України, відповідач дійшов висновків про порушення позивачем норм податкового законодавства та відсутність підстав для формування податкового кредиту та витрат виробництва.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас частиною четвертою статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Диспозиція ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України на відміну від норми частини першої цієї статті, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок. Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.09.2013 р. Шевченківським районним судом м. Києва у справі № 761/22932/13-а, розглянуто обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, та винесено вирок, яким ОСОБА_5 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України. Вирок у справі № 761/22932/13-а не оскаржувався.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 приблизно в середині липня 2012 року в денний час, реалізуючи злочинний умисел, з невстановленою слідством особою скерував ОСОБА_6 прибути до нотаріальної контори, усвідомлюючи, що реєструє суб'єкт господарської діяльності з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб схилив ОСОБА_6, який не мав наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, у присутності приватного нотаріуса підписати завчасно підготовлені невстановленими особами: довіреність; протокол загальних зборів учасників ТОВ "Старксервіс"; статут ТОВ "Старксервіс" (код ЄДРПОУ 38292311); реєстр нотаріальних дій, після чого передати статут невстановленій слідством особі, тобто вчинив дії, направлені на реєстрацію суб'єкта підприємництва.

Підписання ОСОБА_6 статутних документів ТОВ "Старксервіс" (код ЄДРПОУ 38292311) дало змогу невстановленим слідством особам здійснити реєстрацію підприємства в Шевченківській районній в м. Києві державній адміністрації.

Однак судом також встановлено, що первинні документи у відносинах з позивачем зі сторони ТОВ "Старксервіс" були складені ОСОБА_4, винуватість якого при здійсненні керівництва зазначеним товариством вироком у справі № 761/22932/13-а не встановлена.

Викликаний для допиту у якості свідка ОСОБА_4 у судове засідання 21.01.2015 р. не з'явився.

Отже, суд не може вважати таким, що має преюдиційне значення вирок суду у кримінальній справі № 761/22932/13-а при надання оцінки господарським відносинам, які склалися між позивачем та ТОВ "Старксервіс" у особі його директора ОСОБА_4

Втім, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом, суд враховує наступне.

Відповідно до приписів пункту 14.1.36 статті 14.1 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Суд доходить висновків, що з урахуванням вищезазначених правових норм Податкового кодексу та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарську діяльність особи слід вважати сукупністю господарських операцій цієї особи.

Також суд вважає, що пунктом 14.1.36 статті 14.1 Податкового кодексу України встановлено такий критерій господарської діяльності, як направлення діяльності на отримання доходу.

Згідно з п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати-сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються, серед іншого, згідно з п. 138.10.3 цієї статті.

Згідно з пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включається, серед іншого, витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема витрат на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Натомість позивачем не надано жодних доказів щодо наявності прямого або опосередкованого зв'язку витрат позивача з одержанням прибутку, або намаганням його одержати, наявності причинно-наслідкового зв'язку між питаннями, з яких надавалися консультації та діяльністю позивача. На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем не надано жодних доказів надання консультаційних послуг.

Платником податку в даному випадку виступає юридична особа - позивач. Отже, послуги мали надаватися саме юридичній особі у зв'язку зі здійсненням нею господарської діяльності. Зв'язок з господарською діяльністю позивача має бути або прямим (отримання вигоди від конкретної операції), або опосередкованим, тобто теоретично припустимим. Судом вбачається, що надання послуг юридичній особі передбачає вчинення конкретних дій на користь такої юридичної особи. Вчинення зазначених дій має бути пов'язано з господарською діяльністю саме юридичної особи.

Зазначене передбачає отримання матеріальних носіїв інформації з результатом наданих консультаційних послуг для можливості використання юридичною особою, проте, позивачем жодних доказів існування таких носіїв не надано.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Окрім того, обґрунтовуючи свою правову позицію позивач посилається на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.04.2014 р. по справі № 826/5015/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 р., за позовом ТОВ "Старксервіс" до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю "Старксервіс" задоволено повністю. Визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по проведенню зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю "Старксервіс" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2012 по 28.02.2014. Визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по оформленню результатів зустрічних звірок товариства з обмеженою відповідальністю "Старксервіс" у формі Акту від 03.04.2014 № 1066/26-55-22-08/38292311 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2012 по 28.02.2014. Визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по внесенню змін до облікових даних платника - товариства з обмеженою відповідальністю "Старксервіс", зокрема, до комп'ютерної автоматизованої інформаційної системи "Інтегрована автоматизована інформаційна система ГУ Міндоходів України "Податковий Блок", у тому числі в базу даних "Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України", на підставі Акту від 03.04.2014 № 1066/26-55-22-08/38292311 про неможливість проведення зустрічної звірки. Зобов'язано державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відновити в облікових даних платника - товариства з обмеженою відповідальністю "Старксервіс" в усіх базах даних, зокрема, у комп'ютерній автоматизованій інформаційній системі "Інтегрована автоматизована інформаційна система ГУ Міндоходів України "Податковий Блок", в базі даних "Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" показників сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.09.2012 по 28.02.2014. Вказане рішення набрало законної сили.

Стосовно посилання позивача на рішення суду у справі № 826/5015/14, яким визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по проведенню зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю "Старксервіс" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2012 по 28.02.2014, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В силу приписів статті 16 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1999 № 2657-ХП податковою інформацією є сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статті 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Так, в силу приписів пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, податкова інформація є підставою для прийняття посадовими особами органів державної податкової служби відповідних висновків під час проведення перевірок.

Оформлення результатів перевірок здійснюється шляхом складання акта перевірки, який є носієм доказової інформації та повинен містити висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання законодавства.

У свою чергу, метою проведення зустрічної звірки платника податків є виключно отримання податкової інформації, тобто, зібрання відомостей, які розкривають процес поточної господарської діяльності платника податків, дані про його контрагентів, кількісні, якісні та інші характеристики отриманих та наданих товарів (робіт, послуг).

Отже, зустрічна перевірка носить лише інформативний характер та не може бути засобом доказової інформації.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ «Старксервіс» (виконавець) укладено договір № К 1/13 на консультаційні послуги від 02.01.2013 р., відповідно до умов якого, виконавець за завданням замовника зобов'язується надавати консультаційні послуги з питань комерційної діяльності виробничими процесами замовника.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано суду акти прийому-передачі наданих послуг, податкові накладні, виписані ТОВ «Старксервіс», виписки по рахункам, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, квитанції про прийняття податкових накладних.

Також між позивачем (замовник) та ТОВ «Старксервіс» укладено договір № В1/12 на консультаційні послуги з підготовки документів, необхідних для отримання річного дозволу на скид стічних вод від 05.12.2012 р., відповідно до умов якого, виконавець приймає на себе зобов'язання надання консультаційних послуг замовнику з підготовки документів, необхідних для отримання річного дозволу на скид стічних вод.

На підтвердження виконання цього договору позивачем надано суду виписку по рахунку, акт прийому-передачі наданих послуг, податкову накладну, реєстр виданих та отриманих податкових накладних. Позивачем декларувалися податкові зобов'язання.

Однак суд критично оцінює надані позивачем первинні документи з огляду на те, що з останніх не вбачається, які саме консультаційні послуги надавалися з питань комерційної діяльності ТОВ «Старксервіс», їх об'єм, джерела, звіти по виконанню. З огляду на відсутність вказаної інформації не можливо встановити чи відповідає наданим послугам їх вартість, тобто остання є необґрунтованою. Позивачем не надано доказів використання отриманих послуг, обґрунтування необхідності отримання останніх з метою подальшого використання у власній господарській діяльності. Про виконання операцій свідчить лише фактичний рух активів.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи, дослідивши надані позивачем первинні документи, суд дійшов висновку, про те, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Старксервіс» не підтверджуються належними доказами у справі, зокрема, не підтверджується реальне здійснення платником податків зазначених операцій.

Суд зазначає, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, а роботи не виконувалися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг, виконання робіт не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Враховуючи вищенаведене, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту та валових витрат є правомірними.

Враховуючи фактичні обставини справи, дослідивши надані позивачем первинні документи, суд дійшов висновку, про те, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Старксервіс" не підтверджуються належними доказами у справі, зокрема, судом встановлено відсутність об'єктів оподаткування, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету та податок на прибуток.

Отже, позивач не надав суду документів, що є обов'язковими для формування валових витрат та податкового кредиту. Аналіз матеріалів справи у сукупності свідчить про те, що зазначені угоди укладалися без їх фактичного виконання сторонами, а тому, суд дійшов висновку, що позивач протиправно включив до складу валових витрат витрати по взаємовідносинам із вказаними контрагентами, а також сформував податковий кредит за вказаними вище угодами.

Враховуючи вищенаведене, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту та валових витрат є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено право на включення до податкового кредиту та валових витрат сум податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Старксервіс". Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач довів належними документально підтвердженими доказами правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 69- 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно-експериментальний завод «Залізничник» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідно-експериментальний завод «Залізничник» (код ЄДРПОУ 24919498) решту суму судового збору у розмірі 4384,80 грн. до Державного бюджету України.

3. Стягнення решти суми судового збору у розмірі 4384,80 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідно-експериментальний завод «Залізничник» (код ЄДРПОУ 24919498) доручити ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук

Повний текст постанови виготовлено 23.01.2015 р.