Рішення

від 27.01.2015 по справі 909/1425/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2015 р. Справа № 909/1425/14 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І., при секретарі судового засідання Бабенецькій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Ганич Василя Стефановича,

вул. Франка, 124, с.Нагуєвичі, Дрогобицький район, Львівська область, 82126,

до відповідача: Приватного підприємства "ЕКО ЛІС",

вул. Шопена, 5/2, м.Івано-Франківськ, 76013,

про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 69 653,47грн. та пені в сумі 1 175,52грн. за невиконання умов договору поставки №13/11/14 від 13.11.14,

за участю представників сторін:

від позивача: Ганич В.С. - фізична особа-підприємець, спеціальний витяг ЄДРЮОФОП №19826281 станом на 24.12.14,

від відповідача: не з'явились,

встановив: Фізична особа-підприємець Ганич В.С. звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача Приватного підприємства "ЕКО ЛІС" про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 69 653,47грн. та пені в сумі 1 175,52грн.

Позивач позовні вимоги підтримує з підстав викладених в позовній заяві та просить суд позов задоволити. Крім того, в засіданні суду 13.01.15 надав суду клопотання (вх.№234/15 від 13.01.15) про долучення до матеріалів справи документів, а саме: оригінал квитанції про сплату судового збору №105 від 19.12.14; оригінал квитанції №ПН4391 від 13.11.14 на суму 69 653,47грн.; фіскальний чек від 10.12.14 та опис вкладення у цінний лист.

Позивач в судовому засіданні вказує на:

- укладення між сторонами договору поставки №13/11/14 від 13.11.14, на виконання умов якого, за домовленістю сторін, покупець/позивач, платіжним дорученням №ПН4391 від 13.11.14, перерахував на рахунок продавця/відповідача 69 653,47грн., в якості попередньої оплати за продукцію, обумовлену договором;

- неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, в частині поставки продукції на суму 69 653,47грн.;

- п.7.3 договору, на підставі якого, відповідачу нараховано 1 175,52грн. пені;

- приписи ст.ст.712,610,611,693 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,193 Господарського кодексу України.

Представник відповідача двічі в судові засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується ухвалами суду від 24.12.14 (вих.№12555-556 від 25.12.14) та 13.01.15 (вих.№179-180 від 14.01.15), які направлялась відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві. Крім того, вимоги суду вказані в ухвалах від 24.12.14 та 13.01.15 не виконав.

При цьому суд зауважує, що згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №19826394 від 24.12.14 місцезнаходженням відповідача вказано: вул. Шопена, 5/2, м.Івано-Франківськ, 76013, що є ідентичною тій адресі на яку надсилались ухвали суду відповідачу.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зі змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд прийшов до висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між Приватним підприємством "ЕКО ЛІС" та Фізичною особою - підприємцем Ганич В.С. укладено договір поставки №13/11/14 від 13.11.14.

Відповідно до п.1.1 вказаного вище договору, постачальник (відповідач) потсавляє (продає) у власність покупцеві (позивачу), а покупець (позивач) приймає (придбає) та оплачує на умовах і протягом дії цього договору цукор - пісок, та інші товари (надалі - продукція) різної розфасовки.

Поставка продукції здійснюється постачальником на підставі замовлення. Замовлення складається покупцем у письмовій формі і надсилається постачальнику поштою, факсом, електронною поштою або ж передається через кур'єра. Замовлення може також здійснюватись покупцем усно (п.1.2 договору).

В засіданні суду позивач зазначив, що ним усно (за допомогою телефонного зв'язку) здійснено у відповідача замовлення на поставку 10 тон цукру бурякового кристалічного по 50кг за ціною 7 000,00грн. за 1 тону, на загальну суму 70 000,00грн. Замовлення прийнято відповідачем та виставлено позивачу 13.11.14 рахунок - фактуру №1311.

Сторони п.2.1 договору погодили, що оплата вартості поставленої продукції проводиться покупцем самостійно, безготівково в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на банківський рахунок постачальника шляхом 100% попередньої оплати згідно рахунку - фактури висланого постачальником на адресу покупця.

Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що позивач на виконання умов договору, згідно рахунку - фактури №1311 від 13.11.14, перерахував на рахунок відповідача 69 653,47грн. (за цукор буряковий кристалічний в мішках). Даний факт підтверджується квитанцією №ПН4391 від 13.11.14, яка знаходиться в матеріалах справи і є додатком до позовної заяви.

Позивач зазначив, що за попередньою домовленістю між позивачем та відповідачем половину витрат, пов'язаних з банківським переказом грошових коштів у розмірі 350,00грн., несе відповідач.

Датою оплати вартості продукції вважається дата надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника (п.2.4 договору).

Розділом 3 договору встановлено умови та строки передачі продукції.

Згідно п.3.2 договору, постачальник здійснює поставку продукції окремими партіями на власному автотранспорті, узгоджену заявками не пізніше 3 (трьох) днів з моменту отримання коштів на свій банківський рахунок.

Однак, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання в частині поставки на суму здійсненої позивачем передоплати. В порушення п.3.2 договору цукор - пісок (цукор буряковий кристалічний в мішках) не поставлений позивачу до 16.11.14 (не пізніше 3 (трьох) днів з моменту отримання відповідачем коштів на банківський рахунок).

Позивачем доведено перед судом, факт наявності у відповідача боргу за непоставлену продукцію в сумі 69 653,47грн.

Враховуючи той факт, що станом на 27.01.15 в матеріалах справи відсутні відомості, які б підтвердили повернення відповідачем коштів в сумі 69 653,47грн., то позивачем правомірно заявлено вимогу про їх стягнення.

В разі прострочення строку поставки або до поставки продукції постачальник зобов'язаний сплатити на користь покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у вказаному періоді) від вартості непоставленої партії продукції за кожен день прострочення (п.7.3 договору).

Позивач за прострочення строку поставки продукції нарахував відповідачу пеню в розмірі 1 175,52грн.

На думку позивача, станом на день звернення до господарського суду Івано-Франківської області борг відповідача, за невиконання умов договору поставки №13/11/14 від 13.11.14, становить: 69 653,47грн. суми неповернутої відповідачем попередньої оплати та пеня, що становить 1 175,52грн.

Беручи до уваги викладене вище суд вважає за правильне позов задоволити частково та виходить з наступних підстав.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.

Договір поставки №13/11/14 від 13.11.14, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).

В силу ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем . Тобто, наведена норма є спеціальною нормою, яка регулює такі правовідносини.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Більше того, як вказує ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідач не виконав свої зобов'язання, які випливають з договору та закону, то вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за непоставлену продукцію в сумі 69 653,47грн ., підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається з договору, відповідно до п.7.3, за прострочення відповідачем строків поставки, позивач нарахував відповідачу пеню, що становить 1 175,52грн.

Господарським судом здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку пені. Згідно з арифметичним розрахунком, проведеним судом за допомогою ІПС «Законодавство», з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 1 122,09грн. З огляду на викладене вище, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 53,43грн. задоволенню не підлягають.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, тобто не виконав визначені на розсуд сторонами і погоджені ними умови договору, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідач порушив договірні зобов'язання що стосуються поставки продукції. Відповідачем позовні вимоги доказами не спростовано. На момент звернення до суду відповідач борг не погасив. Позивачем доведено обставини, на які він посилався, щодо стягнення боргу в сумі 69 653,47грн. та 1 122,09грн. пені. В стягненні 53,43грн. пені слід вімовити.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на фактичні обставини справи суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для частково задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст.ст.11,204,509,525,526,629,530,610,611,612,655,693,712 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,193,216,230 Господарського кодексу України, ст.ст.33,49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Фізичної особи - підприємця Ганич Василя Стефановича до відповідача Приватного підприємства "ЕКО ЛІС" про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 69 653,47грн. та пені в сумі 1 175,52грн. - задоволити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "ЕКО ЛІС", вул. Шопена, 5/2, м.Івано-Франківськ (код ЄДРПОУ 37598098) на користь Фізичної особи - підприємця Ганич Василя Стефановича, вул. Франка, 124, с.Нагуєвичі, Дрогобицький район, Львівська область (реєстраційний номер в ЄДР 20099097389) 69 653,47грн. (шістдесят дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят три грн. 47коп.)боргу, 1 122,09грн. (одну тисячу сто двадцять дві грн. 09коп.) пені, 1 825,54грн. (одну тисячу вісімсот двадцять п'ять грн. 54коп.) судового збору.

Видати наказ.

В стягненні з відповідача 53,43грн. пені - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.01.15.

Суддя Булка В.І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

Помічник судді Гандера М.В. 31.01.15