Рішення

від 14.01.2015 по справі 910/27939/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/27939/14 14.01.15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудінвест -3»

до Департаменту міського благоустрою та збереження природного

середовища виконавчого орагну Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 111209,74 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Стрижов В.В. - по довю №б/н від 09.12.2014р.

Від відповідача Ходич О.М. - по дов. №064-10819 від 21.10.2014р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промбудінвест - 3» звернулося до господарського суду міста Києва з позововм до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого орагну Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення 111209,74 грн., із яких: 94 006, 80 грн. - основний борг, 8 554, 62 грн. - пеня, 7 2423, 08 грн. - інфляційні, 1 406, 24 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 14.01.2015 р.

В судовому засіланні 14.01.2015р. представником позивача подана заява про зменшення розмір позовних вимог.

Відповідно до даної заяви позивач просить стягнути з відповідача 8 554, 62 грн. пені, 7 2423, 08 грн. інфляційних, 1 406, 24 грн. - 3% річних.

Вимоги вмотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору №7 від 08.10.2013р. не здійснив своєчасно здійснив оплату виконаних позивачем робіт.

Суд розглянувши дану заяву придумає її до розгляду з огляду на нижчевикладене.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Представник відповідача судовому зісадння надав письмову заяву, відповідно до якої просить зменшити розмір штрафних санкцій на 50%.

Заява мотивована тим, що 15.12.2014 року ухвалою суду було порушено провадження у справі. 18.12.2014 року кошти у сумі 94006,80 грн., за поточний ремонт об'єкту «Міський» згідно договору № 7 від 08.10.2013 року по акту № 16 від 26.05.2014 року, були перераховані позивачу згідно платіжного доручення № 1455 від 18.12.2014 року.

Дата сплати боргу та дата порушення провадження у справі вказує, що сума боргу була сплачена при надходженні коштів з державного бюджету на рахунки Департаменту, а не у зв'язку з поданням позову до Господарського суду м. Києва. Крім того, відповідач зазначає, що в даний час Департамент знаходиться у скрутному фінансовому стані у зв»язку з недофінансуванням, що пов»язано з бойовими діями на Донбасі. Відповідач посилається на те, що на даний час його рахунки арештовані ВДВС у зв»язку з примусовим виконанням рішень Господарського суду мсіта Києва про стягнення коштів за невиконеавння зобов»язань.

В судовому засіданні 14.01.2015р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

08.10.2013 року між між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промбудінвест-3» (надалі -позивач ) та Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого орагну Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - відповідач) було укладено договір підряду на ремонтно - будівельні роботи №7.

Відповідно до умов Договору позивач зобов»язався за дорученням відповідача виконати ремонтні роботи на об»єкгі "Міський" Управління з питань надзвичайних ситуацій Департаменту по вул. Вишгородська, 21 в м. Києві, а відповідач в свою чергу зобов'язувався прийняти виконану роботу та оплатити її.

Згідно пункту 3.3. договору, розрахунки за виконані роботи за цим договором здійснюються щомісячно протягом 5-ти робочих днів після підписання акту приймання-здачі робіт по формі КБ-2в.

На виконання умов Договору у квітня 2014 року позивачем було виконано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму 94 006,80 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за ківтень 2014 року та актом приймання виконаних підрядних робіт, який підписаний сторонами 26 травня 2014року.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті виконаних на підставі договору робіт, у зв'язку з чим позивач просить стятнгути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні.

Договір є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами та згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань.

Укладений між товариством та управлінням договір є договором підряду, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Пункт 1 статті 837 Цивільного кодексу України визначає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріалами справи підтверджується виконання позивачем робіт на загальну суму 94 006,80 грн., зокрема, актом приймання виконаних робіт, який підписано сторонами без зауважень.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням дати складання акту приймання виконаних робіт та п. 3.3 договору, згідно з яким відповідач був зобов'язаний розрахуватися за виконані позивачем згідно договору роботи на протязі п»яти банківських днів з моменту його підписання, суд приходить до висновку, що строк виконання зобов'язання відповідачем було порушено.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем строку виконання грошового зобов'язання. Суму основного боргу в розмірі 94 006, 80 грн. відповідач перерахував позивачу після порушення провадження у справі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежу, позивач на підставі п. 5.2 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 8 554,62 грн. - пені.

Відповідно до п.5.2 Договору у випадку порушення терміну оплати виконаних робіт відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,005% від суми заборгованості за кожний день затримки оплати, але не більше подвійної облікової ставки.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

При цьому слід враховувати, що позовна вимога про стягнення пені пов'язана з триваючим правопорушенням - простроченням виконання зобов'язання. Оскільки пеня стягується у певних відсотках від простроченого зобов'язання за кожен день такого прострочення, то строк позовної давності (один рік) починається для кожної позовної вимоги про сплату пені окремо за кожен прострочений день. (Такої ж правової позиції притримується Вищий господарський суд України, Постанова № 41/153-07 від 11.10.2007 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

В силу приписів ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи встановлену ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України свободу договору, сторони при укладені договору мають право визначити його умови на власний розсуд, проте суд, розглядаючи спір та встановивши наявність підстав до стягнення пені, повинен обмежувати її розмір до розмірі, встановленого положення ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

З урахуванням вказаних положень судом здійснено перевірку нарахування позивачем пені й встановлено, що позивачем вірно здайснено нарухвання пені в сумі 8 554,62 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина третя статті 551 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Приймаючи до уваги наведене та те, що на даний час Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого орагну Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є неприбутковою організацією, суд дійшов висновку зменшити розмір стягнення пені на 50%, тобто до 4 277, 31 грн.

Також, позивач в порядку ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 406, 24 грн. - 3% річних та 7 242, 08 грн. - інфляційні.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Судом здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 406, 24 грн. - 3% річних та 7 242, 08 грн. - інфляційних, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов"язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача: при відмові в позові -на позивача; при частковому задоволенні позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі ж зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню (пункт 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір").

З урахуваннямя викладеного з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 1 827 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" підлягає поверненню позивачу судовий збір в сумі 403 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково..

Стягнути з Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого орагну Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01032. М. Київ вул.. Саксаганського, 143, код ЄДРПОУ 34926981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудінвест - 3" (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23-Б; ідентифікаційний код 31779623) 1406 грн. 24 коп. - 3 % річних, 7 242 грн. 08 коп. - інфляційні, 4 277грн. 31 коп. - пені та 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено 17.01.2014 р.

Суддя Трофименко Т.Ю.