Рішення

від 28.01.2015 по справі 910/26790/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2015№ 910/26790/14

За позовомПублічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Шляхбуд" простягнення 72 378,62 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Побережець К.А. - представник за дов.;

від відповідача: не з'явились.

У судовому засіданні 28.01.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Шляхбуд" про стягнення 72 378,62 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.12.2014 порушено провадження у справі №910/26790/14, розгляд справи призначений на 12.01.2015.

В судовому засіданні 12.01.2015 оголошено перерву на 28.01.2015, в порядку статті 77 ГПК України.

У відзиві на позов, відповідач заперечив проти позову з тих підстав, що відповідно до розрахунку 06.03.2013 у відповідача виник обов'язок зі сплати боргу в сумі 50 000,00 грн., а 15.08.2013 відповідачем погашено заборгованість у розмірі 30 000,000 грн.: 19 061,65 грн. було зараховано в рахунок погашення заборгованості за кредитом, 10 938,35 грн. - в рахунок погашення заборгованості по процентах за користування кредитом. Таким чином, згідно з розрахунком заборгованість за кредитом становить 30 938,35 грн., заборгованість за процентами - 23 680,56 грн. Таким чином, відповідач зазначає про не підтвердження належними доказами розрахунку заборгованості. Крім того, з посиланням на положення ст. 614 ЦК України, відповідач зазначив, що заборгованість утворилась внаслідок накладення арешту на банківські рахунки відповідача, у зв'язку з чим діяльність підприємства фактично паралізована, внаслідок чого відповідач не мав можливості здійснити у встановлений строк платежі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентах, що свідчить про те, що шкоду завдано не з вини відповідача та свідчить про відсутність у діях відповідача склад правопорушення і як наслідок - не можливість настання для відповідача відповідальності зі стягнення неустойки.

В судовому засіданні 28.01.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2013 між ПАТ "УкрСиббанк" (банк) та ТОВ "ВМ Шляхбуд" (позичальник) укладений договір №26001246692300 UAН про надання овердрафту (далі -договір), за умовами якого, банк надає позичальнику овердрафт за поточним рахунком останнього №26001246692300 UAH, що відкритий в АТ "УкрСиббанк", зі сплатою процентів та інших платежів відповідно до умов цього Договору.

Ліміт овердрафту встановлюється на загальну суму 50 000,00 грн., якщо не встановлено інший ліміт овердрафту відповідно до умов, визначених цим договором.

Ліміт овердрафту розраховується банком самостійно. Зміна ліміту овердрафту здійснюється відповідно до внутрішніх процедур банку та умов цього Договору. Розрахований банком ліміт не може перевищувати граничний ліміт овердрафту. Загальна сума заборгованості не повинна перевищувати встановленого банком ліміту овердрафту за цим Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору, позичальник має можливість отримання овердрафту, починаючи із дня укладення сторонами цього договору по 03.07.2013 включно, якщо інший термін припинення овердрафту не встановлено згідно договору.

Плата за овердрафт (під терміном "плата за овердрафт" у даному договорі розуміється як проценти так і комісії). Процентна ставка є фіксованою: за час фактичного користування овердрафтом позичальник сплачує банку проценти у розмірі 30 % річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов Договору. За користування овердрафтом понад встановлений договором термін встановлюється процента ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми заборгованості на дату виникнення такого прострочення. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої заборгованості за овердрафтом з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після для несплати або не повної сплати платежу, встановленого в договорі, до моменту повного погашення позичальником такої заборгованості.

Відповідно до п. 1.3.3 Договору, проценти на відповідну суму овердрафту нараховуються та сплачуються за час фактичного користування позичальником грошовими коштами банку відповідно до умов Договору.

Нарахування процентів здійснюється з моменту проведення платежів з поточного рахунку позичальника за рахунок грошових коштів банку, тобто з дня та години фактичного надання грошових коштів позичальнику до дня та години повернення позичальником їх у власність банку, якщо інше не визначено умовами Договору.

Розрахунок процентів здійснюється погодинно кожного дня, із періодичністю в одну годину, а кількість днів при нарахуванні процентів визначається за методом "факт/факт".

Днем нарахування процентів є останній робочий день місяця. У випадку припинення дії Договору, днем нарахування процентів є день припинення дії договору.

Згідно п. 1.3.6 Договору, проценти сплачуються на рахунок №26073000001400, протягом 30 календарних днів із дня їх нарахування, а при закінченні строку дії договору - в день їх нарахування. При цьому у разі наявності на поточному рахунку позичальника коштів, нараховані проценти погашаються банком самостійно, на умовах договірного списання, визначеного цим договором, починаючи з дня нарахування таких процентів.

Заборгованість за овердрафтом повинна бути погашена позичальником: протягом 30 календарних днів з дня отримання окремого овердрафту. У випадку якщо день погашення кожного окремого овердрафту припадає на вихідних, святковий або не робочий день, днем погашення вважається робочий день, що передує вихідному, святковому або не робочому дню; у випадку закінчення строку дії договору, в останній робочий день, що передує дню закінчення строку дії договору, в тому числі якщо день закінчення строку дії договору припадає на вихідний, святковий або не робочий день.

В пункті 1.7 Договору, сторони погодили наступну черговість погашення позичальником свої грошових зобов'язань за даним договором: прострочені комісії, строкові комісії, прострочені проценти, строкові проценти, прострочена сума основного боргу, строкова сума основного боргу, штрафні санкції за договором.

У випадку перерахування грошових коштів на погашення овердрафту та/або процентів у порушення вищевказаної черговості з вини позичальника, банк вправі самостійно перерозподілити кошти позичальника, що надійшли, у відповідності з черговістю, викладеною в цьому пункті, шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок за відповідними рахунками.

Відповідно до п. 10.3 Договору, він діє з дати його укладення і до 31.07.2013, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

За правовою природою укладений між сторонами Договір є кредитним договором, а відтак між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно з положеннями ст.ст. 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

На виконання умов Договору позивачем 31.01.2013 було надано відповідачу овердрафт у розмірі 50 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з рахунку №26001246692300. Згідно цієї виписки, позичальник використав встановлений договором ліміт у розмірі 50 000,00 грн.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що позичальник має можливість отримати овердрафт починаючи з дня підписання цього договору (31.01.2013) по 30.07.2013 включно.

05.03.2013 наданий ліміт в розмірі 50 000,00 грн. був перенесений в прострочену заборгованість, на яку відповідно до умов договору нараховувались проценти та штрафні санкції.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за наданим кредитом у розмірі 19 061,65 грн. 15.08.2013, тобто залишилась не погашеною заборгованість за кредитом у розмірі 30 938,35 грн. Доказів погашення заборгованості за кредитом в повному обсязі, відповідач суду не надав.

Також, за умовами Договору позивачем були нараховані проценти за користування кредитом у розмірі 34 618,91 грн., з яких 15.08.2013 було сплачено лише 10 938,35 грн., тобто не погашеною залишилась заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 23 680,56 грн., що не спростовано відповідачем належними доказами.

18.09.2014 позивач звернувся до позичальника з вимогою про погашення заборгованості за договором, яка залишена без відповіді та задоволення. Докази направлення відповідачу вимоги та отримання її ним, наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості та її розмір не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 30 938,35 грн. та заборгованість за відсотками за користування кредитом - 23 680,56 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 12 759,71 грн.: пеню за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 9 421,19 грн., пеню за несвоєчасне погашення прострочених процентів у розмірі 3 338,52 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконував, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положеннями ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидами якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 7.1 Договору, за порушення позичальником термінів погашення будь-яких грошових зобов'язань, банк має право вимагати від позичальника сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу; пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості і розраховується за методом "факт/365".

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п. 1.9 постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013).

З огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно , то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) (п.1.12 постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013).

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане ; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.5 постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013).

Крім того, нарахування пені позивач проводив на наростаючу суму заборгованості процентів за користування коштами, що є не вірним, тому суд при перерахунку пені суд враховував суму заборгованості процентів за кожним періодом окремо.

З урахуванням всіх вищенаведених положень та норм, суд здійснив перерахунок пені не виходячи за межі періодів вказаних позивачем та відповідно до якого розмір пені, що підлягає задоволенню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом становить 3 171,63 грн. та пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом - 399,41 грн.

Відповідно до п. 7.4 Договору, позичальник зобов'язаний за вимогою банку сплатити неустойку за порушення своїх зобов'язань встановлених в п. 4.3, 4.6, 4.8, 4.10, 4.12 договору у розмірі 5 000,00 грн.

Таким чином, вимога про стягнення 5 000,00 грн. в порядку ст.611 ЦК України, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Твердження відповідача щодо відсутності його вини у виникненні заборгованості, судом визнано необґрунтованими та безпідставними, враховуючи, що умовами Договору передбачена відповідальність за порушення чи не виконання зобов'язання.

Отже, враховуючи, що відповідачем не спростовано належними та допустимим доказами, наведені обставини позивачем та наявні документи в матеріалах справи, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі - 30 938,35 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом - 23 680,56 грн., пені - 3 571,00 грн., неустойки - 5 000,00 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Шляхбуд" (02090, м. Київ, вул.Хорольська, 10, кв. 140, код 36601963) на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (61001, Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, 60, код 09807750) заборгованість за кредитом - 30 938,35 грн. (тридцять тисяч дев'ятсот тридцять вісім гривень 35 коп.), заборгованість за процентами - 23 680,56 грн. (двадцять три тисячі шістсот вісімдесят гривень 56 коп.), пеню - 3 571,04 грн. (три тисячі п'ятсот сімдесят чотири гривні 04 коп.), неустойку - 5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 коп.) та 1 595,06 грн. (одна тисяча п'ятсот дев'яносто п'ять гривень 06 коп.) судового збору.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 31.01.2015.

Суддя М.Є. Літвінова