Рішення

від 27.01.2015 по справі 910/28679/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2015Справа № 910/28679/14 Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгово промислова компанія "РіКо" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХКОМ" простягнення 16 535 грн 67 коп. Представники сторін: від позивача:Лисенко Р.В., довіреність від 01.11.2014 від відповідача: не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22.12.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово промислова компанія "РіКо" з вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХКОМ" заборгованості за договором оренди №115 від 11.12.2013 у розмірі 16 535 грн 67 коп., в тому числі: 15 130 грн 29 коп. основного боргу, 222 грн 54 коп. 3% річних та 1 182 грн 82 коп. пені.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХКОМ" в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору оренди №115 від 11.12.2013 належним чином не виконало взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з оплати отриманого товару у розмірі 16 535 грн 67 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором, позивачем нараховано 222 грн 54 коп. 3% річних та 1 182 грн 82 коп. пені за несвоєчасну оплату.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 порушено провадження у справі № 910/28679/14, розгляд справи призначений на 27.01.2015.

В судове засідання 27.01.2015 з'явився представник позивача, надав пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 27.01.2015 не з'явився, вимоги ухвал суду від 23.12.2014 не виконав, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив, хоча про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 27.01.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

11.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово промислова компанія "РіКо" (орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХКОМ" (орендар за договором) укладено договір оренди №115, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення.

Розмір орендної плати сторони домовились встановити в сумі 2 970 грн 00 коп. (п. 4.1. договору). Розмір орендної плати коригується на індекс інфляції (п. 4.5. договору). Умовами укладеної 30.05.2014 між сторонами додаткової угоди до договору №115 передбачено внести зміни до п. 4.5. договору, а саме - орендна плата з 01.06.2014 по 31.12.2014 не коригується на індекс інфляції.

Орендна плата сплачується орендарем в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 15 числа поточного місяця (п. 4.3. договору).

Відповідно до пункту 12.1. договору даний договір набуває чинності в момент підписання та діє до 31.12.2014.

Розділ 13 договору №115 встановлює правила дострокового припинення договору. Так, п. 13.5. договору встановлено, що орендодавець має право без попередження орендаря достроково розірвати договір оренди у випадку, якщо орендар відмовиться від договору без письмового попередження орендодавця, про що свідчитиме відсутність орендаря в орендованому приміщенні протягом чотирьох робочих днів з моменту виявлення орендодавцем факту залишення об'єкту оренди. Вказані обставини мають підтверджуватись актом про порушення умов договору, який складається орендодавцем і вважається достатнім доказом засвідчення факту залишення орендаремоб'єкту оренди (пп. 13.7. та 13.8. договору).

У випадку дострокового розірвання договору у відповідності до п. 13.5. договору він є розірваним з дати складання акту про порушення умов договору.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Як встановлено судом, 01.01.2014 між позивачем та відповідачем було підписано акт прийому-передачі приміщення в оренду, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування - оренду приміщення, загальною площею 18 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Новозабарська, 2/6, офіс 302.

24.09.2014 орендодавцем скдладено акт №1 про встановлення факту залишення орендованого приміщення, після чого відповідно до умов договору №115 від 11.12.2013 було складено акт №2 від 30.09.2014 про порушення умов договору, на підставі якого договір №115 від 11.12.2013 було достроково розірвано з 30.09.2014.

17.10.2014 позивач звернувся до відповідача з претензією №90, в якій повідомляв про дострокове розірвання договору оренди №115 від 11.12.2013 та вимагав сплатити заборгованість по орендній платі за період з квітня 2014 року по серпень 2014 року.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання зі сплати орендних платежів, у зв'язку з чим за період з квітня 2014 року по серпень 2014 року в останнього виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 15 130 грн 29 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (акти надання послуг за січень-липень 2014 року, довідка банку від 10.11.2014 №2153) та не спростовано відповідачем, а саме відповідачем не надано суду доказів оплати орендних платежів на суму 15 130 грн 29 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати орендних платежів за договором оренди №115 від 11.12.2013, за період з квітня 2014 року по серпень 2014 року, на загальну суму 15 130 грн 29 коп. вимоги позивача про стягнення суми основного боргу у розмірі 15 130 грн 29 коп. з відповідача підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором оренди (нежитлового офісного приміщення) №115 від 11.12.2013 позивачем нараховано відповідачу 222 грн 54 коп. 3% річних та 1 182 грн 82 коп. пені за несвоєчасну оплату.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 10.3. договору за несвоєчасне перерахування орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 10.3. договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем були правомірно нараховані 3 % річних та пеня.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок 222 грн 54 коп. 3% річних та 1 182 грн 82 коп. пені, суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства про порядок і строки нарахування, зокрема, умовам договору (пункт 10.3.) щодо права позивача на нарахування пені за весь період прострочення, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 222 грн 54 коп. 3% річних та 1 182 грн 82 коп. пені, нарахованих за період прострочення з 15.04.2014 по 09.12.2014 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХКОМ" (04074, м. Київ, вул. Новозабарська, 2/6, офіс 302, ідентифікаційний код 23154935) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово промислова компанія "РіКо" (04074, м. Київ, вул. Новозабарська, 2/6, ідентифікаційний код 30632273) заборгованість у розмірі 15 130 (п'ятнадцять тисяч сто тридцять) грн 29 коп., пеню у розмірі 1 182 (одна тисяча сто вісімдесят дві) грн 84 коп., 3% річних у розмірі 222 (двісті двадцять дві) грн 54 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 31.01.2015

Суддя Н.Б.Плотницька