Постанова

від 28.01.2015 по справі 910/20301/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2015 р. Справа№ 910/20301/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 28.01.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства «Київський бронетанковий завод» на рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2014 (повне рішення складено 17.11.2014)

у справі №910/20301/14 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сорбіт-Метал»

до державного підприємства «Київський бронетанковий завод»

про стягнення 22 062,86 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.11.2014 у справі №910/20301/14 позов задоволено. Стягнуто з державного підприємства «Київський бронетанковий завод» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сорбіт-Метал» 12 858,09 грн. пені, 4 627,86 грн. 3% річних, 4 524,99 грн. інфляційних втрат та 1 827,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, державне підприємство «Київський бронетанковий завод» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2014 у справі №910/20301/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені на загальну суму 8 219,59 грн.

В своїх доводах апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні суду не відповідають обставинам справи та має місце порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 11.12.2014 Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/20301/14 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Сорбіт-Метал» на підставі ст. 96 Господарського процесуального кодексу України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає, що апеляційна скарга ДП «Київський бронетанковий завод» на рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2014 у справі №910/20301/14 задоволенню не підлягає.

26.01.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання з проханням розглянути справу за відсутності представників позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу «Київський бронетанковий завод» задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2014 у справі №910/20301/14 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені на загальну суму 8 219,59 грн.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2013 між державним підприємством «Київський бронетанковий завод» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Сорбіт-Метал» (постачальник) укладено договір купівлі-продажу №03/01-1, за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, металопродукцію в листах, кругах, шестигранників, швелерів, труб, проволоки, катанки (товар), асортимент, кількість, якість та ціна якої вказані у рахунку-фактурі, який надається постачальником покупцю відповідно до умов цього договору та є його невід'ємною частиною (а. с. 8-10).

Відповідно до п. п. 6.3., 6.4. договору строк оплати товару вказується на рахунку-фактурі, та здійснюється покупцем шляхом 100% попередньої оплати товару. Покупець зобов'язаний оплатити постачальнику фактично поставлений товар незалежно від виконання ним зобов'язань щодо об'єму поставки, передбачених сторонами в договорі (рахунку фактурі/ах, що є додатком/ми до договору).

Згідно з п. 8.3. договору у випадку порушення строків оплати (п.6.3.) за наявності умови фактичного отримання покупцем товару покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не оплаченого товару за кожен день прострочення.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.02.2014 у справі №910/24167/13 позовні вимоги ТОВ «Сорбіт-Метал» до ДП «Київський бронетанковий завод» про стягнення 132 445,74 грн., за договором купівлі продажу №03/01-1 від 03.01.2013, за видатковими накладними №РН-53 від 21.01.2013 на суму 13 800,00 грн., №РН-142 від 07.02.2013 на суму 56 686,50 грн., №РН-141 від 07.02.2013 на суму 5 325,30 грн., №РН-140 від 07.02.2013 на суму 3 738,00 грн., №РН-205 від 15.02.2013 на суму 5 000,00 грн., №РН-260 від 27.02.2013 на суму 18 837,50 грн., №РН-261 від 27.02.2013 на суму 12 971,00 грн., №РН-320 від 13.03.2013 на суму 10 530,00 грн., №РН-93 від 12.04.2013 на 1 600 грн., №РН-49 від 21.01.2013 на суму 50 345,00 грн., №РН-94 від 25.01.2013 на суму 7 150 грн. задоволено.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі вищенаведеного факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 132 445,74 грн. станом на 14.03.2014 встановлено вищезазначеним рішенням суду.

Судом першої інстанції встановлено, 10.04.2014 відповідач сплатив заборгованість, що підтверджується платіжним дорученням №500 від 10.04.2014 (а. с. 28).

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання передбачені договором купівлі-продажу №03/01-1 від 03.01.2013 з поставки товару, однак відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару у передбачений договором строк.

У вересні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Сорбіт-Метал» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства «Київський бронетанковий завод» про стягнення 12 858,09 грн. пені, 4 679,78 грн. 3% річних, 4 524,99 грн. втрат від інфляційних процесів у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань з оплати вартості поставленого товару за договором купівлі-продажу №03/01-1 від 03.01.2013.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач звернувся із заявою про уточнення позовних вимог в частині нарахування 3% річних, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 12 858,09 грн. пені, 4 627,86 грн. 3% річних та 4 524,99 грн. втрат від інфляційних процесів.

При прийнятті оскаржуваного рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 12 858,09 грн. пені, 4 627,86 грн. 3% річних та 4 524,99 грн. втрат від інфляційних процесів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Однак, ДП «Київський бронетанковий завод» не погоджується з даним рішенням суду, посилаючись в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не враховано сплив строку позовної давності.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Київський апеляційний господарський суд провівши перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що розрахунок який здійснено позивачем та перевірено господарським судом міста Києва, є арифметично вірним, а тому судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з 12 858,09 грн. пені, 4 627,86 грн. 3% річних та 4 524,99 грн. інфляційних втрат за час прострочення.

Стосовно посилань відповідача в апеляційній скарзі, на те, що позивачем було пропущено строк позовної давності щодо стягнення пені за видатковими накладними №РН-53 від 21.01.2013, №РН-94 від 25.01.2013, №РН-142 від 07.02.2013, №РН-140 від 07.02.2013, №РН-141 від 07.02.2013 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 3 ст. 257 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, відповідач брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції та з відповідною заявою про застосування спливу строку позовної давності під час розгляду справи в суді першої інстанції не звертався.

Також відповідачем не доведено неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції.

Отже, з огляду на вищенаведене, посилання відповідача про незастосування місцевим господарським судом спливу строку позовної давності є безпідставним та необґрунтованим.

Таким чином, оскільки відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку з оплати за поставлений товар не виконав, прострочивши виконання грошового зобов'язання, з ДП «Київським бронетанковий завод» на користь ТОВ «Сорбіт-Метал» підлягає стягненню 12 858,09 грн. пені, 4 627,86 грн. 3% річних та 4 524,99 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, апелянтом не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2014 у справі №910/20301/14 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2014 у справі №910/20301/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу державного підприємства «Київський бронетанковий завод» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу державного підприємства «Київський бронетанковий завод» на рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2014 у справі №910/20301/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2014 у справі №910/20301/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/20301/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.І. Лобань

Р.В. Федорчук