Рішення

від 30.01.2015 по справі 904/9937/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.01.15р. Справа № 904/9937/14

За позовом Приватного підприємства "Снабтехмонтаж", м. Алчевськ, Луганська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за договором поставки

Суддя Петрова В.І.

Представники:

від позивача: Швець Н.О., дов. від 01.10.14р.

від відповідача: не з"явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Снабтехмонтаж" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь" про стягнення заборгованості за договором поставки №133 від 24.02.2014р. у розмірі 572 748,56грн., пені у розмірі 71 526,33грн., 3% річних у розмірі 10 437,43грн. та інфляційних у розмірі 80 525,31грн.

Позовні вимоги обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №133 від 24.02.2014р., укладеного між сторонами, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов та витребувані судом документи не подав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення "Укрпошта" №4994522333271 (а.с.73), з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався.

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти відкладення розгляду справи у зв"язку із нез"явленням відповідача, оскільки останній був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи, що відповідач заздалегідь був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи і мав можливість надати документи, витребувані судом, для розгляду справи по суті без його участі, суд вважає за доцільне розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

23.01.2015 року по даній справі оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.02.2014р. між Приватним підприємством "Снабтехмонтаж" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь" (покупець) був укладений договір поставки №133, за умовами якого постачальник зобов"язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити продукцію матеріально-технічного призначення (далі - товар), найменування, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови та строки поставки якої вказані у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є його невід"ємною частиною.

Згідно п.2.3. договору ціна товару, вказана у специфікаціях, є фіксованою та не підлягає збільшенню. Сума договору складається із сум специфікацій (п.2.4. договору).

Відповідно до п.3.1. договору товар поставляється на умовах, вказаних у специфікаціях до договору, відповідно до Інкотермс -2000. Товар поставляється партіями в строки, узгоджені сторонами у специфікаціях (п.3.2. договору).

За п.3.3. договору постачальник сповіщає покупця про готовність товару до відвантаження за телефоном, по факсу або телеграфу.

Відповідно до п.3.4. договору разом із товаром постачальник передає покупцю наступні документи: рахунок-фактуру, товарну накладну, товарно-транспортну накладну (якщо товар постачається залізничним або автомобільним транспортом), податкову накладну, сертифікат якості виробника, інші документи.

Товар передається постачальником покупцю за підписаним сторонами актом приймання-передачі та/або товаросупровідним документом з відміткою покупця про приймання товару (п.3.8. договору).

Пунктом 3.9. договору передбачено, що датою поставки товару та датою переходу права власності є дата підписання сторонами акту приймання- передачі або дата, вказана покупцем на товарно-транспортній накладній під час приймання товару. Сторони у відповідності до специфікації можуть визначити інші умови переходу права власності на товар або дати поставки.

Договір вступає в силу з дати підписання його уповноваженими представниками сторін та діє до 31.07.2014р., а в частині невиконання зобов"язань за договором - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов"язань (п.10.1. договору).

Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору позивач, враховуючи корегування, за період з 04.03.2014р. по 13.03.2014р. поставив відповідачу товар на загальну суму 942 748,56грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000044 від 04.03.2014р., №РН-0000043 від 04.03.2014р., №РН-0000049 від 10.03.2014р., №РН-0000050 від 10.03.2014р., №РН-0000051 від 12.03.2014р., №РН-0000052 від 13.03.2014р., №РН-0000053 від 13.03.2014р., а також залізничними накладними (а.с.26-53).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно п.4.1. договору розрахунки за договором проводяться покупцем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості партії товару на рахунок постачальника в порядку та строки, передбачені відповідною специфікацією.

Специфікацією №1 від 03.03.2014р. передбачено, що оплата товару здійснюється протягом 15 календарних днів після поставки товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи умови договору, відповідач повинен був здійснити оплату за видатковими накладними №РН-0000044 від 04.03.2014р. та №РН-0000043 від 04.03.2014р. - по 19.03.2014р., за видатковими накладними №РН-0000049 від 10.03.2014р. та №РН-0000050 від 10.03.2014р. - по 25.03.2014р., за видатковою накладною №РН-0000051 від 12.03.2014р. - по 27.03.2014р., за видатковими накладними №РН-0000052 від 13.03.2014р. та №РН-0000053 від 13.03.2014р. - по 28.03.2014р.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач частково розрахувався за поставлений товар на загальну суму 370 000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №6863 від 31.03.2014р. на суму 220 000,00грн. та №7599 від 10.06.2014р. на суму 150 000,00грн. (а.с.24-25).

27.06.2014р. позивач надіслав відповідачу претензію за №88 про сплату заборгованості (а.с.54-55), однак останній відповіді не надав, вимогу не задовольнив.

Станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за період поставки з 04.03.2014р. по 13.03.2014р. складає 572 748,56грн., що підтверджується матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

За ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Позивач, посилаючись на п.7.5. договору, просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 71 526,33грн. за загальний період з 20.03.2014р. по 10.10.2014р.

Суд вважає, що дана вимога не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. ч. 4, 6 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Оскільки законом у даному випадку не передбачено розмір штрафних санкцій, то застосовуються санкції, передбачені договором.

Згідно п.7.5. договору у випадку несвоєчасної оплати за договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від вартості несплаченої суми за кожен день прострочки.

Отже, сторони в договорі не визначили конкретний розмір пені, а обмежили лише її граничний розмір подвійною обліковою ставкою НБУ (не більше подвійної облікової ставки НБУ).

Натомість ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за просторочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Тобто у законі йдеться про чітко визначений розмір пені, який мають визначити сторони у договорі.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що підстави для стягнення пені з відповідача відсутні, оскільки конкретний її розмір договором не врегульований.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 10 437,43грн. за загальний період з 20.03.2014р. по 10.10.2014р., а також інфляційні у розмірі 80 525,31грн. з квітня по вересень 2014р.

Господарський суд, перевіривши розрахунки позивача, визнав їх правильними, у зв"язку з чим 3 % річних у розмірі 10 437,43грн. та інфляційні у розмірі 80 525,31грн. підлягають до стягнення.

У зв'язку із частковим задоволенням позову судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь" (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, 4, ЄДРПОУ 33718431) на користь Приватного підприємства "Снабтехмонтаж" (94220, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Волгоградська, 132, блок Д, офіс 430, ЄДРПОУ 35413288) заборгованість за договором поставки №133 від 24.02.2014р. у розмірі 572 748,56грн. (п"ятсот сімдесят дві тисячі сімсот сорок вісім грн. 56коп.), 3% річних у розмірі 10 437,43грн. (десять тисяч чотириста тридцять сім грн. 43коп.), інфляційні в розмірі 80 525,31грн. (вісімдесят тисяч п"ятсот двадцять п"ять грн. 31коп.) та 13 274,22грн. (тринадцять тисяч двісті сімдесят чотири грн. 22коп.) судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.01.2015р.

Суддя В.І. Петрова