cpg1251 Харківський окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 січня 2015 р. справа №820/19276/14
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Гумінській Л.М.,
за участі сторін:
представника позивача - Рябініної М.М.,
представника відповідача - Кобилінської О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмський хлібокомбінат "Кулиничі" до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізюмський хлібокомбінат "Кулиничі", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, у якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 22.08.2014 року №0000462220 та №0000452220.
У обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача, які містяться в акті "Про результати виїзної документальної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмський хлібокомбінат "Кулиничі" (код ЄДРПОУ 37714687) з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.10.2012 року по 31.12.2013 року, іншого законодавства за період 22.10.2012 року по 31.12.2013 року" №674/2220/377714687 від 15.07.2014 року є необґрунтованими та незаконними, оскільки зроблені на підставі припущень та перевірки не самого позивача, а його контрагента за ланцюгом правовідносин. Також зазначав, що угоди, укладені між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Енерго Холдінг" носять реальний характер, при виконанні таких угод складались всі необхідні первинні документи бухгалтерського обліку, які передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Представник позивача у судовому засіданні підтримав правову позицію, викладену у позовній заяві, та просив адміністративний позов задовольнити з підстав та мотивів, викладених в ньому.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у запереченнях на адміністративний позов, та просив суд у задоволенні позову відмовити
Заслухавши пояснення представників по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18.12.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізюмський хлібокомбінат "Кулиничі" (код ЄДРПОУ 37714687) зареєстроване як юридична особа 18.10.2012 року; місцезнаходження юридичної особи: 64300, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Київська, буд.89 (а.с.160).
Фахівцями Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку, за результатами якої складено акт "Про результати виїзної документальної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмський хлібокомбінат "Кулиничі" (код ЄДРПОУ 37714687) з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.10.2012 року по 31.12.2013 року, іншого законодавства за період 22.10.2012 року по 31.12.2013 року" №674/2220/377714687 від 15.07.2014 р. (далі по тексту - Акт перевірки, акт - Т.1, а.с.8-30).
На підставі Акту перевірки відповідачем 22.08.2014 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0000452220 та №0000462220, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств (Т.1, а.с.35-36).
Вищезазначені податкові повідомлення-рішення та Акт перевірки були оскаржені позивачем в адміністративному порядку (скарга №28/08 від 28.08.2014 року) до Головного управління Міндоходів у Харківській області (Т.1,а.с.46-50). Рішенням №6900/10/20-40-10-04-17 від 21.10.2014 року скарга залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін (Т.1, а.с.52-57).
Позивач, не погодившись з результатами розгляду скарги, звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою №70 від 29.10.2014 року (Т.1, а.с.58-62). Рішенням №6368/6/99-99-10-01-15 від 18.11.2014 року Державна фіскальна служба України в задоволенні скарги позивачеві відмовила, податкові повідомлення-рішення залишила без змін (Т.1, а.с.63-66).
Згідно з Довідкою АБ №632697 з ЄДРПОУ від 19.10.2012 року основними видами діяльності за КВЕД-2010 Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмський хлібокомбінат "Кулиничі" (код ЄДРПОУ 3771468) є:
-10.71 виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання;
- 10.72 виробництво сухарів і сухого печива; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання;
- 46.39 неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;
- 47.29 роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах;
- 47.81 роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами;
- 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного та орендованого нерухомого майна.
У висновках Акту перевірки відповідачем зазначено, що господарська діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмський хлібокомбінат "Кулиничі" по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Енерго Холдінг" за жовтень 2013 року, листопад 2013 року, за грудень 2013 року має ознаки нереальності здійснення; Товариством з обмеженою відповідальністю "Ізюмський хлібокомбінат "Кулиничі" завищено податковий кредит, в результаті взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Енерго Холдінг".
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізюмський хлібокомбінат "Кулиничі" мало взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Енерго Холдінг".
Між позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Енерго Холдінг" (Постачальник) 17.09.2013 року було укладено договір про постачання газу №Г-13/070, за яким Постачальник зобов'язується надати у власність Покупцю в 2013-2014 роках природний газ, а Покупець зобов'язується оплатити вартість прийнятого обсягу газу на умовах договору.
Відповідно до п.2.1-2.3 договору №Г-13/070 від 17.09.2013 року кількість постачання газу (об'єм) розраховано по місяцях, якість Газу має відповідати вимогам ТУ У 320.001.58764007-95 та ТУ У 320.001.58764-008-95.
Постачальник передає газ Покупцеві згідно з п.3.1 вищевказаного договору, на комерційних вузлах обліку газу, що постачається Споживачем. Пунктом 3.2 договору передбачено, що кількість газу, поставленого Покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, в яких визначається фактичний обсяг спожитого газу і які підписуються повноважними представниками Постачальника і Покупця.
Копія договору про постачання природного газу №Г-13/070 від 17.09.2013 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Енерго Холдінг" наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с.67-70).
Транспортування природного газу здійснено згідно з договором №09Т-ПРФ8-2013 на розподіл природного газу (промисловими та іншими суб'єктами господарювання) від 30.09.2013 року, такий договір укладено між позивачем (Замовник) та Публічним акціонерним товариством "Харківгаз" (Газорозподільне підприємство). За вищезазначеним договором, відповідно до п.2.1 Газорозподільне підприємство зобов'язується надати Замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до балансової належності об'єктів Замовника відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводно-експлуатаційної відповідальності сторін (Т.1, а.с.71-78)
Газ поставлений Покупцю згідно з копіями актів приймання-передачі природного газу №1046 від 31.12.2013 року, №930 від 30.11.2013 року, №904 від 31.10.2013 року, а також актами про надання послуг №1047 від 31.12.2013 року, №931 від 30.11.2013 року, №905 від 31.10.2013 року (Т.1, а.с.80-85).
За результатами зазначених господарських операцій Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Енерго Холдінг" виписано податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи (Т.1, а.с.86-144).
Оплата за договором №Г-13/070 від 17.09.2013 року здійснена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Енерго Холдінг", що підтверджується реєстром платіжних доручень, засвідченим печаткою банківської установи (Т.1, а.с.183-196).
Від спірних операцій позивач отримав прибуток, оскільки використовував газ для виготовлення продукції, яку в подальшому реалізовував. Виробництво хліба та хлібобулочних виробів підтверджується копіями звіту про виробництво промислової продукції, оборотно-сальдовими відомостями по рахункам та відомостями по врахуванню витрат (Т.1, а.с.198-216).
Суд приходить до висновку про те, що за результатами спірних поставок досягнута ділова мета, їх здійснення було економічно та ринково обумовлене.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Енерго Холдінг" виконало свої зобов'язання за договором, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізюмський хлібокомбінат "Кулиничі" отримало природний газ, оплатило його та використало у своїй господарській діяльності, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку та первинними документами.
Відповідачем у акті перевірки зазначено, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентом позивача вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту та витрат.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до пункту 200.1 статті 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).
Водночас відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За результатами системного аналізу вказаних правових норм, суд приходить до висновку про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий ними товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
З положень ч.1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Як вбачається з матеріалів справи, усі суми податкового кредиту у спірних правовідносинах підтверджені відповідними податковими накладними, а також належним чином складеними первинними документами.
Відповідно до п.п. 4-6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. № 984, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
У ході перевірки відповідачем не встановлено та не відображено у акті перевірки наміру позивача отримати за вказаними вище договорами іншого результату, ніж придбання товару та отримання послуг. Досліджуючи надані позивачем та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом на виконання вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.
Доказів, які б вказували на відсутність реальності господарської операції за вказаними договорами поставки та надання послуг, за правилами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач до суду не надав, а судом самостійно таких доказів не виявлено.
Щодо посилання податкового органу в Акті перевірки про вплив при визначенні позивачем розміру валових витрат за 2013 рік факту включення підприємством до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів витрат по придбанню газу внаслідок правочинів, які, за твердженням відповідача, не спрямовані на реальне настання наслідків, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.138.8. ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);
Пунктом 138.8.1. Податкового кодексу України передбачено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.
Не включаються до складу витрат, при визначенні оподатковуваного прибутку , витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу) ( п.139.1.1. ст.139 Податкового кодексу України).
Судом встановлено факт реального придбання газу та безпосередній зв'язок оплати газу з господарською діяльністю позивача; договірні відносини між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Енерго Холдінг" мали реальний характер. З огляду на встановлені у справі обставини суд приходить до висновку про те, що формування позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань платника ПДВ здійснено у відповідності до вимог ст. ст. 187, 198 Податкового кодексу України; позивачем визначено розмір валових витрат (за наслідками господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Енерго Холдінг") відповідно до вимог податкового законодавства.
Суд зазначає, що висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентом базуються на висновках Акту Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 18.06.2014 р. №488/3-22-08/38038769 "Про результати виїзної позапланової перевірки звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Енерго Холдінг" - (код ЄДРПОУ 38038769) з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податків по взаємовідносинам із Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Тек 2011" (код ЄДРПОУ 37757736) за період з 01.01.2012 року по 31.04.2014 року", яким податковий орган вказує на нереальний характер вчинення дій пов'язаних з постачанням газу та надання послуг по його транспортуванню між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Енерго Холдінг" та його контрагентами.
У зв'язку з тим, що перевіркою зазначена відсутність можливостей у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Енерго Холдінг" вчинення дій, пов'язаних з поставкою газу та послуг по його транспортуванню, такі обставини, на думку податкового органу, є доказом відсутності реального здійснення господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Енерго Холдінг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ізюмський хлібокомбінат "Кулиничі".
Висновки Акту Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 18.06.2014 р. №488/3-22-08/38038769 в свою чергу ґрунтувались на висновках Акту перевірки Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області №209/22-00/37757736 від 08.04.2014 року "Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Тек 2011" (код ЄДРПОУ 37757736) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 28.02.2014 року" де зазначено, що фінансово-господарські взаємовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Тек 2011" та його контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків.
Дані щодо проведених щодо контрагентів позивача звірок податковими органами не можуть бути підставою для висновку про неправомірність віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. Доказами порушення правил формування податкового кредиту можуть слугувати лише досліджені первинні бухгалтерські документи підприємства позивача.
Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 КАС України доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).
Між тим, в акті перевірки відповідачем не наведено доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача чи його контрагентів або за викладеними в акті фактами їх діяльності, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або рішення суду про визнання правочину недійсним.
Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних та документів, що підтверджують склад витрат, фактичним обставинам правовідносин.
Суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 16 ПК України передбачено, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету - є платники податку.
Відповідно до п.36.5 ст.36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.
При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, допущені безпосередньо ним самим. Отже, відповідальність є персональною; обов'язковою правовою підставою для неї є наявність вини конкретного платника податків у допущених порушеннях, відповідно, вона не може автоматично поширюватись на контрагентів платника податків. Порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.
Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість та податку на прибуток, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування штрафної (фінансової) санкції, передбаченої п.п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.
За таких обставин, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми доказами неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами, внаслідок чого спірні податкові повідомлення-рішення №0000452220 та №0000462220 від 22.08.2014р. підлягають скасуванню.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
За приписами ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмський хлібокомбінат "Кулиничі" до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 22.08.2014 року №0000462220 та №0000452220.
Стягнути з Державного бюджету України (р/р: 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код: 37999628, МФО: 851011, банк: ГУДКСУ у Харківській області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмський хлібокомбінат "Кулиничі" (код ЄДРПОУ 37714687, адреса місцезнаходження: 64300, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Київська, буд.89) судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанову у повному обсязі виготовлено 31 січня 2015 року.
Суддя Котеньов О.Г.
Суд | Харківський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 27.01.2015 |
Оприлюднено | 03.02.2015 |
Номер документу | 42515045 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Харківський окружний адміністративний суд
Котеньов О.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні