Рішення

від 27.01.2015 по справі 906/42/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" січня 2015 р. Справа № 906/42/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Ріпа С.І. - адвокат (посвідчення №229 від 04.01.2012);

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал-Сервіс" (м. Луцьк Волинська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юка-Інвест" (с. Оліївка Житомирський район Житомирська область)

про стягнення 7911,20 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 7911,20грн., з яких: 7654,00грн. - основний борг, 54,77грн. - 3% річних, 202,43,грн. - інфляційні. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Подав заяву про зменшення ціни позову від 26.01.2015, відповідно до якої повідомляє про часткове погашення відповідачем суми основного боргу, в зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 4654,00грн. - основного боргу, 62,21грн. - 3% річних та 202,43грн. - інфляційних, всього 4918,64грн.

Згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Подана позивачем заява про зменшення позовних вимог в частині суми основного боргу приймається судом, оскільки в даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії позивача стосовно зменшення позовних вимог не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

При цьому суд враховує положення п.3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якого під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо заяву прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Однак, як вбачається із заяви про зменшення ціни позову, позивач одночасно із зменшенням суми основного боргу збільшує нарахування річних із 54,77грн. до 62,21грн., що суперечить приписам ст.22 ГПК України, оскільки відсутні докази направлення відповідачу заяви про збільшення вказаних нарахувань.

За таких обставин суд не приймає подану заяву в частині збільшення суми нарахувань 3% річних і розглядає позов, виходячи з його ціни - 4911,20грн., а саме: 4654,00грн. - основний борг, 202,43грн. - інфляційні, 54,77грн. - 3% річних.

Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 20.01.2015 (а.с.44).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 04 вересня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юка-Інвест" (замовник/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріал-Сервіс" (перевізник/позивач) укладено договір на транспортне обслуговування №04/09 (а.с.25-26), за умовами якого замовник замовляє, а перевізник надає послуги з організації та виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору його невід'ємною частиною є договір-заявка, в якому зазначається: пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об'єм та вага вантажу, вартість перевезення та додаткові вимоги.

Відповідно до договору-заявки № 04/09, укладеного сторонами 04.09.2014, перевізник зобов'язався здійснити перевезення вантажу - пластик на палетах в кількості 11 штук, вагою до 4,1 тони за маршрутом м. Баццано (Італія) до м. Житомир (Україна). Вартість перевезення, визначена сторонами, відповідно до договору-заявки склала 635 євро 00 центів.

Пунктом 4.1 Договору та договором-заявкою сторони узгодили, що оплата послуг перевізника здійснюється замовником шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок перевізника в національній валюті України протягом 21-ти (двадцяти одного) банківських днів після отримання рахунку фактури перевізника, товарно-транспортної накладної (CMR) або TIR-CARNET з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту виконаних робіт та податкової накладної, якщо в "Замовленні на перевезення" не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення.

Термін доставки вантажу сторони визначили 9-10 вересня 2014 року. Також сторони узгодили, що грошове зобов'язання замовника визначатиметься в національній валюті в еквіваленті до валюти зобов'язання за курсом Національного банку України на день розмитнення вантажу.

Взяте на себе зобов'язання за договором з перевезення вантажу позивач виконав належним чином. 10 вересня 2014 року вантаж був доставлений до пункту призначення та отриманий відповідачем, що підтверджується печаткою та підписом відповідача в 24 графі Міжнародної товарно-транспортною накладної - CMR № 437425, а також актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ЛВ-0000112 від 11 вересня 2014 року. Крім цього, після доставки вантажу сторонами остаточно, шляхом підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ЛВ-0000112 від 11 вересня 2014 року узгоджено суму зобов'язання відповідача в національній валюті Україні за договором, яка склала 10 654,00грн. (а.с.28-29).

Позивач на виконання вимог п.4.1 договору 24 вересня 2014 року направив на адресу відповідача рахунок № ЛВ - 0000112 від 10.09.2014 року, акт прийому - передач виконаних робіт № ЛВ-0000112 від 11.09.2014 року, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) 437425, податкову накладну № 112 від 11.09.2014.

Як було зазначено вище, відповідач зобов'язаний був здійснити розрахунок з позивачем за надані послуги перевезення протягом 21-го банківського дня від дати отримання пакету документів, визначеного сторонами в 4.1 Договору.

Оскільки відповідач отримав необхідні для оплати послуг перевезення документи 24.09.2014, то відповідно останній день строку для проведення розрахунку, визначений 21 банківським днем, - 24.10.2014.

Проте, відповідач своє зобов'язання з оплати послуг перевезення виконав частково на суму 6000,00грн.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість за отримані послуги в сумі 4654,00грн.

Не проведення відповідачем розрахунків за надані послуги стало приводом для звернення позивача з даним позовом до суду.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 54,77грн. - 3% річних та 202,43грн. - інфляційних.

Оцінюючи подані докази, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, з врахуванням приписів чинного законодавства, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтями 11, 509 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору - є договір.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4654,00грн. боргу за надані послуги з перевезення вантажу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 54,77грн. - 3 % річних та 202,43грн. - інфляційних за період з 25.10.2014 по 06.01.2015.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних є вірним, відповідає обставинам справи, умовам договору та чинному законодавству та підлягає задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Також позивач в складі судових витрат просить стягнути з відповідача 1250,00грн. витрат на послуги адвоката.

Розглянувши вказану вимогу, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Виходячи з викладеного, відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги можливе при сукупності наступних підстав: послуги повинні надаватись адвокатом (адвокатським бюро, колегією, фірмою, конторою чи іншими адвокатськими об'єднаннями); реальної оплати таких послуг до прийняття рішення у справі та підтвердження цієї оплати відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Згідно ст. 12 вказаного Закону, оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Як вбачається із матеріалів справи, 05.01.2014 між Адвокатом Ріпою Сергієм Івановичем та ТОВ "Ріал-Сервіс" укладено договір про надання правової допомоги №1/2015-ю.

Підтвердженням того, що представник позивача Ріпа С.І. має статус адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №596, видане Волинською обласною КДКА 12 грудня 2011 року.

Згідно п.4.1 договору про надання правової допомоги розмір гонорару становить 1250,00грн.

Суду надано платіжне доручення №2178 від 23.01.2015, що підтверджує сплату позивачем відповідних послуг до прийняття рішення у справі в розмірі 1250,00грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті, зокрема, за послуги адвоката, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення витрат на правову допомогу є обґрунтованою та законною, а тому підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору також покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юка-Інвест" (12402, Житомирська область, Житомирський район, с. Оліївка, вул. Звягельська, буд.12 літ. "Б", код ЄДРПОУ 34400718)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал-Сервіс" (43026, Волинська область, м. Луцьк, пр-т. Соборності, 8, кв.132, код ЄДРПОУ 34745445) - 4911,20грн., з яких: 4654,00грн. - основний борг, 202,43грн. - інфляційні, 54,77грн. - 3% річних, а також 1250,00грн. - витрат на оплату послуг адвоката та 1827,00грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 31 січня 2015 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (за заявою)

3 - відповідачу (рек. з повід.)