Рішення

від 26.01.2015 по справі 915/1946/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2015 року Справа № 915/1946/14

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Бездолі Ю.С. (прізвище змінено у зв'язку з реєстрацією шлюбу та на підставі наказу заступника голови господарського суду Миколаївської області від 01.12.2014р. №189-а)

при секретарі судового засідання: Кривулько І.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Жосан В.М., довіреність від 04.02.2014р.

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Малого підприємства «Орбита-Н» (54020, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 1, кв. 27, код ЄДРПОУ 01194839)

до відповідача: Фермерського господарства «Елітарне» (56203, Миколаївська обл., Березнегуватський р-н, смт. Березнегувате, вул. Піонерська, 68, кв. 29, код ЄДРПОУ 32548189)

про: стягнення 29508,54 грн.

Суть спору: Мале підприємство «Орбита-Н» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Фермерського господарства «Елітарне» 29508,54 грн., з яких: 20250 грн. сплачених за непоставлену продукцію коштів, 307,91 грн. 3% річних, 1560,02 грн. витрат від інфляції, 2390,61 грн. пені, 5000 грн. компенсації моральної шкоди, а також 5000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу №20/05 від 20.05.2014р. в частині поставки у власність покупця передплаченого товару.

Ухвалою суду від 01.12.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі; розгляд справи призначено на 23.12.2014р. о 16:00; витребувано додаткові докази у справі.

11.12.2014р. за вх.№22975/14 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 23.12.2014р. розгляд справи відкладено на 26.01.2015р. о 15:30; витребувано додаткові докази у справі.

21.01.2015р. за вх.№929/15 до суду від позивача надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

26.01.2015р. за вх.№1179/15 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судові засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень, які повернулись до суду з відповідними відмітками пошти «адресат не відповідає», «за даною адресою адресата не існує». При цьому відповідні ухвали суду направлялись відповідачу за його юридичною адресою - адресою його реєстрації.

Водночас слід враховувати, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. При цьому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Така ж правова позиція викладена і у п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. №01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році».

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Така ж правова позиція викладена і у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

За таких обставин господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача в порядку ст. 75 ГПК України - за наявними матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:

20.05.2014р. між Малим підприємством «Орбита-Н» (Покупець, позивач) та Фермерським господарством «Елітарне» (Постачальник, відповідач) укладений договір купівлі-продажу №20/05, відповідно до умов якого Постачальник поставляє (продає) у власність Покупцеві, а Покупець приймає (придбає) та оплачує на умовах і протягом дії цього договору насіння люцерни (продукція).

Відповідно до п.2.1 договору оплата вартості поставленої продукції проводиться Покупцем самостійно, розрахунок за готівку, або безготівково в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на банківський рахунок Постачальника. Умови оплати - 100% передоплата, поставка продукції здійснюється протягом трьох днів після отримання коштів на рахунок Постачальника. Оплата вартості продукції проводиться Покупцем по кожній окремій партії поставленої продукції на підставі виставленого Постачальником рахунку.

Згідно з п.3.2 договору датою поставки продукції вважається дата підписання сторонами накладної на повний об'єм партії продукції належної якості, яка становить невід'ємну частину цього договору.

За п.5.1 договору продукція вважається переданою Покупцю: по кількості - відповідно до кількості, зазначеної в замовленні та накладній, чином оформлені документи, зазначені у пункті 3.1 цього договору, по якості - відповідно нормативних вимог та якісних показників, зазначених у відповідному документі, що посвідчує якість продукції.

Пунктом 6.2.1 договору передбачено, що Постачальник зобов'язаний поставити (передати) Покупцю якісну продукцію, а також необхідну документацію на неї в порядку встановленому цим договором.

У відповідності до п.7.2 договору в разі порушення строку поставки або допоставки продукції Постачальник зобов'язаний сплатити на користь Покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у вказаному періоді) від суми договору за кожен день прострочення.

Згідно з п.п. 10.1, 10.2 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.10.1 цього договору та закінчується після належного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно цього договору.

На виконання умов укладеного договору відповідачем виставлено позивачу рахунок №51 від 20.05.2014р. на оплату 675 кг люцерни на суму 20250 грн.

У відповідності до п.2.1 договору позивачем перераховано відповідачу 20250 грн., з призначенням платежу «Оплата за насіння люцерни, згідно рахунку №51 від 20.05.2014р., без ПДВ», що підтверджується відповідною випискою з банківського рахунку позивача за 20.05.2014р.

Між тим, відповідачем у встановлений договором строк не було поставлено позивачу передплачений товар.

Листом від 24.09.2014р. за вих.№24/09 (який надісланий на юридичну адресу відповідача та повернутий у зв'язку з відмовою останнього прийняти цей лист, що підтверджується довідкою пошти від 13.10.2014р.) позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення сплачених за договором коштів в сумі 20250 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За вимогами ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата ), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати .

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Господарським судом встановлений факт перерахування позивачем відповідачу 20250 грн. в якості передплати за обумовлений договором купівлі-продажу №20/05 від 20.05.2014р. товар.

Також господарським судом встановлено, що відповідач не поставив позивачу передплачений товар у встановлений строк, а також не повернув позивачу на його вимогу сплачену суму попередньої оплати, внаслідок чого слід стягнути з відповідача сплачені за непоставлену продукцію кошти у розмірі 20250 грн.

Іншого відповідачем не доведено.

Жодних доказів поставки позивачу у встановлений строк передплаченого товару відповідач до суду не надав. Так само відповідачем не надано і відзиву на позовну заяву, будь-яких заперечень проти переплати товару та вимоги повернути сплачені кошти тощо.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги МП «Орбита-Н» про стягнення з відповідача 20250 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних та витрат від інфляції господарський суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата відповідачем пені за неналежне виконання відповідачем товарного зобов'язання передбачена п.7.2 договору купівлі-продажу №20/05 від 20.05.2014р.

Господарський суд не може в повному обсязі прийняти до уваги виконаний позивачем розрахунок пені, наданий до суду в додатку до позовної заяви, оскільки позивачем неправильно визначений період нарахування пені, який з урахуванням строків банківського переказу, приймаючи до уваги строки поставки, встановлені п.2.1 договору, починається з 27.05.2014р., у зв'язку з чим розмір пені складає відповідно 2358,99 грн.

Таким чином, господарський суд вважає правомірними та підставними позовні вимоги МП «Орбита-Н» в частині стягнення з відповідача 2358,99 грн. пені.

Натомість є безпідставними та не підлягають задоволенню позовні вимоги МП «Орбита-Н» про стягнення з відповідача 307,91 грн. 3% річних, нарахованих з 24.05.2014р., а також 1560,02 грн. витрат від інфляції, нарахованих з червня 2014 року, оскільки позивачем не доведено суду наявність у відповідача грошового зобов'язання за спірні періоди, за прострочення якого йому нараховувались відповідні 3% річних та витрати від інфляції.

Також не підлягають задоволенню заявлені МП «Орбита-Н» позовні вимоги про стягнення з відповідача 5000 грн. моральної шкоди, з огляду на наступне.

В обґрунтування заявлених вимог про стягнення моральної шкоди позивач посилається на те, що порушення відповідачем умов договору призвело до негативних наслідків для позивача, а саме: порушення строків виконання зобов'язань перед суміжними контрагентами внаслідок неотримання сировини і як наслідок зниження розміру прибутку підприємства і його престижу та інших належних йому нематеріальних активів серед кола споживачів і товарів та послуг, в результаті чого за посиланнями позивача виникло напружене становище у трудового колективі, що негативно відобразилось на всіх його працівниках.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано до суду лише довідку МП «Орбита-Н» від 21.01.2015р. №21/01/15 про зменшення об'ємів реалізацій виробленої продукції в жовтні-грудні 2014 року в порівнянні з червнем-вереснем 2014 року внаслідок необхідності вирішення юридичних питань і спорів в судах.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Статтею 94 ЦК України встановлено, що ділова репутація є особистим немайновим правом юридичної особи.

Частиною першою ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, фактами, з якими матеріальний закон пов'язує настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди, є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Під діловою репутацією, зокрема, юридичної особи, розуміється оцінка її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Ділова репутація юридичної особи може бути погіршена шляхом поширення неправдивих, недостовірних відомостей про неї (постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).

Між тим, в матеріалах справи відсутні, позивачем до суду не надані належні у розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України докази приниження ділової репутації позивача та підриву довіри до його діяльності.

За таких обставин, заявлені МП «Орбита-Н» позовні вимоги про стягнення з відповідача 5000 грн. моральної шкоди є недоведеними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги МП «Орбита-Н» підлягають частковому задоволенню.

Іншого сторонами не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Окрім того, пунктом 2 ч.5 ст. 49 ГПК України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», який втратив чинність на підставі Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012р. №5076-VI, адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності). Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами. Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

Таким чином, вказана процесуальна норма не обмежує юридичних осіб у виборі осіб, які будуть здійснювати їх представництво в господарському суді.

З цього приводу Вищий господарський суд України у п.5 інформаційного листа від 14.07.2004р. №01-8/1270 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» зазначив, що судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником (постанова Верховного суду України від 01.10.2002р. у справі № 30/63).

Окрім того, у п.10 листа від 14.12.2007р. №01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» Вищий господарський суд України зазначив, що стаття 44 ГПК передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не будь-яких представників.

Зі змісту ст.ст. 13-15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вбачається, що адвокатська діяльність здійснюється адвокатом індивідуально (самозайнята особа) та шляхом створення юридичної особи у формі адвокатського бюро та адвокатського об'єднання.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 4 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури 01.10.1999р. (протокол №6/VI), угода про надання правової допомоги - договір (контракт), згідно з яким одна сторона - адвокат, що практикує індивідуально, або адвокатське об'єднання - приймає на себе доручення іншої сторони - клієнта (або його представника) - про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сторона - клієнт (або його представник) - зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов'язані з виконанням угоди. Угодою можуть передбачатися також інші умови надання юридичної допомоги.

Гонорар - передбачена угодою про надання правової допомоги винагорода за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги; гонорар не включає кошти, що вносяться клієнтом (його представником) на покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням угоди.

Відповідно до п.1 ст. 33 Правил адвокатської етики гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту.

На підтвердження понесення позивачем заявлених як судових - витрат на оплату послуг адвоката МП «Орбита-Н» надано до суду договір про надання правової допомоги у господарському провадженні, укладений між позивачем та адвокатом Жосан В.М. 11.11.2014р., розрахунок суми гонорару, витяг з Єдиного реєстру адвокатів України, квитанцію до прибуткового касового ордера від 11.11.2014р. про сплату витрат на правову допомогу на суму 5000 грн.

За таких обставин, керуючись вищезазначеними нормами права, господарський суд вважає, що сплачені позивачем адвокату Жосан В.М. 5000 грн. за надану правову допомогу відносяться до складу судових витрат і тому підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Малого підприємства «Орбита-Н» задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Елітарне» (56203, Миколаївська обл., Березнегуватський р-н, смт. Березнегувате, вул. Піонерська, 68, кв. 29, код ЄДРПОУ 32548189) на користь Малого підприємства «Орбита-Н» (54020, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 1, кв. 27, код ЄДРПОУ 01194839) 20250 (двадцять тисяч двісті п'ятдесят) грн. сплачених за недопоставлену продукцію коштів, 2358 (дві тисячі триста п'ятдесят вісім) грн. 99 коп. пені, 1399 (одну тисячу триста дев'яносто дев'ять) грн. 85 коп. судового збору та 5000 (п'ять тисяч) грн. витрат на оплату послуг адвоката.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Миколаївської області.

Повне рішення складено 31 січня 2015 року.

Суддя Ю.С. Бездоля