Рішення

від 29.01.2015 по справі 927/72/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

29 січня 2015 року справа № 927/72/15

позивач: державне підприємство "Чернігівський експертно-технічний центр

Держгірпромнагляду України, вул. Красносільського, 89, м. Чернігів, 14026

відповідач: Ніжинська центральна районна лікарня,

вул. Семашка, 1, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600

предмет спору: про стягнення 4428,19 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Марченко Р.Г., довіреність №43 від 28.01.2015 року, представник

від відповідача: не з»явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем - державним підприємством "Чернігівський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України подано позов про стягнення з відповідача - Ніжинської центральної районної лікарні 2821,62 грн. боргу; 618,29 грн. пені; 197,51 грн. штрафу; 89,06 грн. 3% річних та 701,71 грн. інфляційних втрат, за неналежне виконання договору №4716 на проведення експертизи щодо додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки від 18.10.2013 року.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №00372495 від 21.01.2015 року, але повноважного представника в судове засідання 29.01.2015 року не направив, документів, витребуваних ухвалою суду від 21.01.2015 року суду не надав.

Представник позивача в судовому засіданні 29.01.2015 року надав письмове клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, яке задоволено судом.

До початку розгляду справи від відповідача факсимільним зв»язком надійшло клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника. Проти суми боргу відповідач не заперечує.

Щодо клопотання відповідача про розгляд справи без участі його повноважного представника, представник позивача не заперечував.

Суд задовольнив клопотання відповідача про розгляд справи без участі його повноважного представника, оскільки участь в судовому засіданні є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Також представником позивача була подана письмова заява про уточнення (збільшення) позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд також стягнути з відповідача судові витрати понесені позивачем на отримання витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в розмірі 115,60 грн. та понесені позивачем поштові витрати в розмірі 21,78 грн., посилаючись на ст.44 Господарського процесуального кодексу України та постанову Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року. Дана заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою суду від 21.01.2015 року сторони були повідомлені, що нез»явлення в судове засідання повноважного представника відповідача не є перешкодою для розгляду спору по суті.

В судовому засіданні 29.01.2015 року суд продовжив розгляд справи по суті.

Представник позивача виклав позовні вимоги.

Рішення приймається на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив:

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

18.10.2013р. між Ніжинською центральною районною лікарнею (замовник) та державним підприємством "Чернігівський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» (виконавець) було укладено договір №4716 на проведення експертизи щодо додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, копія якого додана до матеріалів справи, а оригінал будо оглянуто в судовому засіданні, про що зазначено в протоколі судового засідання

Відповідно до п. 1.1. договору №4716 від 18.10.2013 року, замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) приймає до виконання наступні роботи: -експертиза щодо додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки згідно заяви власника.

Експертиза проводиться у відповідності з чинним законодавством України та діючими нормативно-правовими актами з охорони праці (п. 1.2. договору №4716 від 18.10.2013 року).

Вартість виконаних робіт за даним договором, відповідно до п. 2.1. договору №4716 від 18.10.2013 року), визначена на основі заяви та калькуляції, розробленої у відповідності з постановою КМУ №1251 від 04.11.2009 року на проведення експертизи і становить 2821,62 грн., в т.ч. ПДВ - 470,27 грн.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За юридичною природою вказаний договір №4716 на проведення експертизи щодо додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки від 18.10.2013 року є договором надання послуг.

Статтею 905 Цивільного кодексу України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно п. 9.1. договору №4716 від 18.10.2013 року, договір вступає в дію з дня підписання сторонами та діє до 31.12.2013 року.

Пунктом 3.1. договору №4716 від 18.10.2013 року передбачено, що дату закінчення експертизи погоджено сторонами і встановлено до 31.12.2013 року при умові виконання замовником п.п.3.2.2.,3.2.3., а виконавцем п. 3.2.4. договору.

Відповідно до п. 3.2.4. договору №4716 від 18.10.2013 року, за результатами проведеного аналізу поданих документів (п. 3.2.2. договору) та проведеного обстеження виробництва виконавець розробляє та надає замовнику висновок експертизи щодо додержання (не додержання див. п.3.5. договору) суб»єктом господарювання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Дата видачі висновку експертизи є датою закінчення експертизи.

Видача висновку експертизи, згідно п. 3.3. договору №4716 від 18.10.2013 року, проводиться після надання замовником підписаного акту здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору №4716 від 18.10.2013 року, позивач (виконавець) виконав взяті на себе зобов'язання та надав відповідачу (замовнику) послуги обумовлені по проведенню експертизи щодо додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що підтверджується актом №4716 приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 04.12.2013 року на суму 2821,62 грн., підписаного сторонами та скріпленого печатками сторін, копія якого додана до матеріалів справи (а.с.10), а оригінал оглянуто в судовому засіданні, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Після підписання сторонами акту №4716 приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 04.12.2013 року на суму 2821,62 грн., виконавцем (позивачем) на виконання п. 3.3. договору №4716 від 18.10.2013 року та на підставі заяви відповідача (а.с.14), було видано замовнику (відповідачу) висновок експертизи №074.02.2.02-1109.13 від 04.12.2013 року стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб»єкта господарювання, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.11-13), а оригінал було оглянуто в судовому засіданні, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов»язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 2.2. договору №4716 від 18.10.2013 року передбачено, що оплата робіт виконавця здійснюється замовником на підставі акту здачі-приймання виконаних робіт в строк до 31.12.2013 року.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання стосовно оплати наданих послуг в строк до 31.12.2013 року не виконав. Заборгованість за надані послуги становить 2821,62 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 5.1. договору №4716 від 18.10.2013 року передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов»язань за договором замовник несе майнову відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 618,29 грн. пені за період з 01.01.2014 року по 19.01.2015 року, а також штраф у сумі 197,51 грн., які розраховані відповідно до п.п. 5.3.,5.4. договору №4716 від 18.10.2013 року.

Відповідно до п. 5.3. договору №4716 від 18.10.2013 року, за несвоєчасну оплату наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної ставки Національного банку України, що діяла на момент фактичного проведення платежів, від вартості послуг по договору, за кожний день такої затримки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.

Пунктом 5.4. договору №4716 від 18.10.2013 року також передбачено, що строк, визначений ч.6 ст.232 Господарського кодексу України до сторін не застосовується, пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов»язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України ).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України ).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 № 06/5026/1052/2011.

Матеріалами справи підтверджується прострочка оплати відповідачем понад 30 днів за надані послуги у сумі 2821,62 грн., а тому позивачем правомірно нараховано 197,51 грн. штрафу у розмірі 7% від суми основного боргу.

Також позивачем обґрунтовано нарахована пеня в сумі 618,29 грн. пені за період прострочки з 01.01.2014 року по 19.01.2015 року, за несвоєчасну оплату послуг, оскільки матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань щодо оплати, і п. 5.4. договору визначено, що пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов»язання, що не протирічить п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Позивач також просить стягнути з відповідача 89,06 грн. 3% річних за період з 01.01.2014 року по 19.01.2015 року та 701,71 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої.

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати наданих позивачем (виконавцем) послуг, тому суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу 701,71 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

Вимоги позивача щодо стягнення 3% річних за період з 01.01.2014 року по 19.01.2015 року підлягають стягненню в сумі 89,05 грн. у зв»язку з допущеною позивачем арифметичною помилкою при їх нарахуванні.

Листом №154 від 21.02.2014 року, виконавець (позивач) звернувся до замовника (відповідача) з вимогою про погашення 2821,62 грн. заборгованості за договором №4716 від 18.10.2013 року. Вказаний лист №154 від 21.02.2014 року було отримано (замовником) 26.02.2014 року представником за довіреністю Максименко Н.М., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №00151177 від 25.02.2014 року, копія якого додана до матеріалів справи (а.с.15-16).

Листом №291 від 27.03.2014 року виконавець (позивач) повторно звернувся до замовника (відповідача) з претензією (кредиторською вимогою) №2 про погашення заборгованості у сумі 2821,62 грн. за договором №4716 від 18.10.2013 року, а також надіслав відповідачу рахунки на оплату штрафних санкцій №91 на суму 282,93 грн. (85,42 грн. пені+197,51 грн. штрафу) та №92 на суму 19,17 грн. (19,17 грн. 3% річних) від 26.03.2014 року. Лист №291 від 27.03.2014 року та рахунки були отримані 29.03.2014 року представником за довіреністю Максименко Н.М., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №00154850 від 28.03.2014 року, копія якого додана до матеріалів справи (а.с.17-22).

Листом №1004 від 28.11.2014 року виконавець (позивач) звернувся до замовника (відповідача) з претензією (кредиторською вимогою) №3 про погашення заборгованості у сумі 2821,62 грн. за договором №4716 від 18.10.2013 року, а також надіслав відповідачу рахунок на оплату штрафних санкцій №185 від 26.11.2014 року на суму 1308,36 грн. (499,23 грн. пені+197,51 грн. штрафу+76,30 грн. 3% річних та 535,32 грн. інфляційних втрат). Лист №1004 від 28.11.2014 року та рахунок №185 від 26.11.2014 року були отримані 11.12.2014 року представником відповідача за довіреністю, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №01002145 від 10.12.2014 року, копія якого додана до матеріалів справи (а.с.23-28).

Листи позивача (виконавця) №154 від 21.02.2014 року, №291 від 27.03.2014 року, №1004 від 28.11.2014 року з вимогою про оплату заборгованості по договору №4716 від 18.10.2013 року залишені відповідачем (замовником) без відповіді та задоволення.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умов договору, взяті на себе зобов'язання не виконав, заборгованість за отримані послуги не сплатив, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення 2821,62 грн. боргу; 618,29 грн. пені; 197,51 грн. штрафу; 89,05 грн. 3% річних та 701,71 грн. інфляційних втрат. В решті позову відмовити.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Вимога позивача щодо стягнення з відповідача судових витрат, які понесені позивачем на отримання витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в розмірі 115,60 грн. та понесені позивачем поштові витрати в розмірі 21,78 грн. задоволенню не підлягають з наступних підстав:

Частиною 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов»язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов»язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України, судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України, відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Таким чином, витрати на отримання витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та поштові витрати не входять до складу судових витрат, в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, і нормами процесуального законодавства не передбачено покладення цих витрат на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 625, 626, 629, 901, 903, 905 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 193, 218, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. 4 Закону України „Про судовий збір", ст.ст. 22, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Ніжинської центральної районної лікарні, вул. Семашка, 1, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600 (код ЄДРПОУ 02006389, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь державного підприємства «Чернігівський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України», вул. Красносільського, 89, м. Чернігів, 14026 (р/р 26007000110792 в філії АТ «Укрексімбанк» в м. Чернігові, МФО 353549, код ЄДРПОУ 22825669) 2821,62 грн. боргу; 618,29 грн. пені; 197,51 грн. штрафу; 89,05 грн. 3% річних; 701,71 грн. інфляційних втрат та 1827,00 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення підписано 30.01.2015 року.

Суддя Л.М. Лавриненко

.