Постанова

від 12.01.2015 по справі 818/2720/14

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2015 р. Справа №818/2720/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Мікулінцевої А.П.,

представників позивача - Потапенко Н.І., Мороз А.І.,

представника відповідача - Дмитрієвої М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/2720/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтозапчастина"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрнафтазапчастина» (далі по тексту - позивач) звернулося до суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.07.2014 року №0002122204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 169320грн., в тому числі 112880грн. - за основним платежем та 56440грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Свої вимоги мотивує тим, що за результатами позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Укрнафтозапчастина» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Альтком-Буд» за квітень 2014 року складено акт від 15.07.2014 року №2510/2204/30175077/250 та винесено спірне податкове повідомлення-рішення, з яким позивач не згоден, оскільки настання правових наслідків для правочинів, укладених між ним та ТОВ «Альтком-Буд», підтверджується наявними та належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами. Поставка товарно-матеріальних цінностей відбулася партіями в квітні 2014 року, про що виписані видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні. Товар був отриманий на підставі довіреності №239/1 від 28.04.2014 року через працівника позивача ОСОБА_4 та в подальшому використаний підприємством в своїй господарській діяльності для виробництва готової продукції. Оплата проведена у повному обсязі. Тому відповідач безпідставно зробив висновок про порушення товариством пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185.1, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі із зазначених вище підстав.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував (т.1, а.с.127-129)? пояснивши, що причиною заниження суми податку на додану вартість стало зменшення за результатами перевірки податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2014 року на 112880грн. по задокументованих операціях з реалізації товарно-матеріальних цінностей (кругів сталевих, ковки, листів сталевих) ТОВ «Альтком-Буд» на адресу ТОВ «Укрнафтозапчастина», оскільки перевіркою не підтверджено факт реального здійснення цих операцій. Зокрема, товарно-транспортні накладні, в яких зазначено: перевізник ФОП ОСОБА_5, автомобіль НОМЕР_1, вантажовідправник ТОВ «Альткомбуд», пункт навантаження м. Київ, пункт розвантаження - м. Суми, не містять обов'язкового реквізиту, а саме - пункт навантаження вказаний не повністю - м. Київ, що не дає змоги встановити реальне місце відвантаження товару. Крім того, згідно з актом ОУ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва обстеження приміщення щодо ведення господарської діяльності ТОВ «Альтком-Буд» від 06.05.2014 року №б/н встановлено, що підприємство за юридичною адресою: м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд.1-А, не знаходиться. Актом «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Альтком-Буд» щодо підтвердження господарських відносин із постачальником ТОВ «Леван-Трейд» та покупцями за листопад 2013року-квітень 2014 року» від 23.05.2014 року №1540/10-02-22-01/38911099, складеним Білоцерківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, встановлено, що податковий кредит ТОВ «Альтком-Буд» за цей період сформовано на 89,45% за рахунок ТОВ «Леван-Трейд», реальність здійснення господарських операцій якого із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, в свою чергу, не підтверджені актами перевірки від 24.04.2014 року №1163/10-02-22-01/38911240 та від 23.05.2014 року №1539/10-02-22-01/38911240. У задоволенні позовних вимог, на думку відповідача, слід відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 09.07.2014 року до 11.07.2014 року ДПІ у м. Сумах проводилася позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Укрнафтозапчастина» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Альтком-Буд» за квітень 2014 року, за результатами якої складено акт від 15.07.2014 року №2510/2204/30175077/250 внаслідок порушення підприємством пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185.1, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (т.1, а.с.18-34).

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 30.07.2014 року №0002122204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 169320грн., в тому числі 112880грн. - за основним платежем та 56440грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с.8).

Проте, суд не погоджується із висновками контролюючого органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 112880грн.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи встановлено, що позивач на підставі договору поставки №КП 280314 від 28.03.2014 року прибав у ТОВ «Альтком-Буд» продукцію, перелічену у специфікаціях №1 та №2 до договору (круги сталеві, ковку, листі сталеві), на загальну суму 677 281грн.44коп., в тому числі ПДВ на суму 112 880грн.24коп. (т.1, а.с.44-47).

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Альтком-Буд» підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи: видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення (т.1, а.с.48-50, 53-56, 71-78).

Транспортування продукції здійснювалося за рахунок підприємства ТОВ «Укрнафтозапчастина» відповідно до договору на перевезення №010411 від 01.04.2011 року з ФОП ОСОБА_5 (т.1, а.с.79-86).

В подальшому придбаний товар був використаний ТОВ «Укрнафтозапчастина» на виробництво готової продукції (т.1,а.с.145-159), яка реалізовувалась в наступних податкових періодах іншим суб'єктам господарювання - ПАТ «Укргазвибодування» (поршні поліуретанові насосів, штоки поршнів, клапани) та ТОВ «Бурова компанія Укрбурсервіс» (блок виготовлення бурового розчину у складі) (т.1, а.с.160-164, 173-174, 178-202, 204-205).

Про здійснення платником податків операцій по реалізації промислової продукції власного виробництва вказано і в акті перевірки від 15.07.2014 року №2510/2204/30175077/250 (т.1, а.с.22).

Як вбачається зі змісту акту перевірки від 15.07.2014 року №2510/2204/30175077/250 (т.1, а.с.26-31), висновки податкового органу аргументовані в тому числі і тим, що згідно з актом ОУ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва обстеження приміщення щодо ведення господарської діяльності ТОВ «Альтком-Буд» від 06.05.2014 року №б/н встановлено, що підприємство за юридичною адресою: м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд.1-А, не знаходиться. Актом «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Альтком-Буд» щодо підтвердження господарських відносин із постачальником ТОВ «Леван-Трейд» та покупцями за листопад 2013року- квітень 2014 року» від 23.05.2014 року №1540/10-02-22-01/38911099, складеним Білоцерківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області (т.1, а.с.130-139), встановлено, що податковий кредит ТОВ «Альтком-Буд» за цей період сформовано на 89,45% за рахунок ТОВ «Леван-Трейд», реальність здійснення господарських операцій якого із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, в свою чергу, не підтверджені актами перевірки від 24.04.2014 року №1163/10-02-22-01/38911240 та від 23.05.2014 року №1539/10-02-22-01/38911240.

Проте, суд не може взяти до уваги ці доводи, оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено право відповідача в ході проведення перевірки суб'єкта господарювання використовувати акти перевірок інших суб'єктів господарювання як підставу для висновку про порушення приписів податкового законодавства.

Також посилання відповідача на відсутність у контрагента позивача фондів, складських приміщень, транспортних засобів та відсутності його за місцезнаходженням, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, є неправомірними, у зв'язку з тим, що зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки ПК України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагента чи відсутність його за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагента основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Стосовно доводів відповідача про наявність окремих помилок в оформленні товарно-транспортних накладних №199 від 29.04.2014 року та №205 від 30.04.2014 року внаслідок не зазначення в них повністю пункту розвантаження та навантаження товару (т.1, а.с.50,55-56), суд відмічає, що неповне заповнення граф товарно-транспортної накладних щодо адрес пункту навантаження та пункту розвантаження (в них зазначено лише місто без точної адреси) також не є свідченням нереальності господарської операції позивача з його вищевказаним контрагентом, оскільки певні недоліки складання цих документів, при наявності в них інших обов'язкових реквізитів та відомостей, що дають змогу ідентифікувати учасників господарської операції, її зміст та обсяг, не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту за умови дотримання інших вимог податкового законодавства, що регулюють дане питання.

Зокрема, дослідженням наданих представниками позивача ТТН встановлено, що в них відображено відомості про вантажовідправника, вантажоодержувача, перевізника, замовника (платника), посадових осіб, які діють від імені вказаних сторін; пункт навантаження та пункт розвантаження товару; найменування товару, яке відповідає видатковим накладним та специфікаціям до договору; загальну суму, на яку відпущено товару.

Крім того, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568), якими визначено такий документ як товарно-транспортна накладна, не встановлюють правил формування податкового кредиту для платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників) та вантажовідправників і вантажоодержувачів (замовників).

При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортні накладні, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Доводи ДПІ у м. Сумах про те, що підприємством до перевірки було надано сертифікати якості, в яких виробником товару значиться ПАТ «ММК ім.Ільіча» м. Маріуполь та ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» м. Алчевськ (т.1, а.с.58-69), суд не приймає, оскільки згідно з ч.2 ст.662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Отже, надання документів, підтверджуючих якісні характеристики товару, стосується лише правовідносин між продавцем і покупцем щодо підтвердження першим дотримання ним умов договору, що визначають якість та комплектність предмету поставки.

Відповідно до ч.1 ст. 673, ст..674 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, сертифікат якості є лише документом, що посвідчує придатність товару для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується в господарській діяльності.

Більш того, постачальник товару може і не бути його виробником, тому зазначення в сертифікатах якості виробниками продукції інших суб'єктів господарювання, ніж постачальник, не є доказом нереальності здійснення відповідної господарської операції.

Також, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність оплати ТОВ «Укрнафтозапчастина» промислової продукції згідно з договором поставки №КП 280314 від 28.03.2014 року, оскільки копії платіжних доручень додавалися позивачем до його заперечень від 17.07.2014 року №280 на акт перевірки від 15.07.2014 року №2510/2204/30175077/250 (т.1, а.с.36), за якими товариство у травні-липні 2014 року сплатило у повному обсязі вартість поставленої продукції, в т.ч. ПДВ в загальній сумі 112 880грн.24коп. (т.1, а.с.71-78).

Зі змісту відповіді ДПІ у м. Сумах від 25.07.2014 року №39296/10/18-19-22.04-12 на заперечення підприємства на акт перевірки вбачається (т.1,а.с.37-40), що «до розгляду заперечення ТОВ «Укрнафтозапчастина» надано копії банківських платіжних документів на оплату поставлених ТОВ «Альтком-Буд» товарно-матеріальних цінностей, а саме платіжні доручення №643 від 19.05.2014 року на суму 34682грн., №655 від 21.05.2014 року на суму 100000грн., №1503 від 22.05.2014 року на суму 124201грн., №676 від 30.05.2014 року на суму 67705грн., №1512 від 30.05.2014 року на суму 50000грн., №1605 від 19.06.2014 року №21112грн., №699 від 07.07.2014 року на суму 142858грн., №709 від 14.07.2014 року на суму 158803грн.37коп.» (т.1, а.с.39).

Тобто, товариство застосувало право платника податку на податковий кредит в даній господарській операції за датою отримання товарів від платника податку на додану вартість, що підтверджено податковими накладними та не суперечить вимогам п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Проте, ці обставини не були враховані контролюючим органом під час винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності свого рішення.

На підставі викладеного, позивачем належним чином було підтверджено правомірність віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними та іншими документами.

Зібрані у справі докази свідчать про виконання зобов'язань між сторонами господарських операцій, відповідності господарських операції видам діяльності позивача - виробництво машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва (т.1, а.с.219,221,зворотній бік), у зв'язку з чим суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість позивачу у перевіреному періоді, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення від 30.07.2014 року №0002122204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з п. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, розмір яких у даному випадку складає 1827 грн. (т.1, а.с.2).

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтозапчастина" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.07.2014 року №0002122204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 169320грн., в тому числі 112880грн. - за основним платежем та 56440грн.- за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтозапчастина" (код 30175077, адреса: 40020, м. Суми, вул. Машинобудіників, буд.1) судовий збір в сумі 1827грн.00коп. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 16.01.2015 року.

Суддя (підпис) О.О. Осіпова

З оригіналом згідно

Суддя О.О. Осіпова