Ухвала

від 29.01.2015 по справі 826/5671/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5671/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

29 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 02 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 грудня 2013 року №0003921701, визнання протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 грудня 2013 року №0003911701 і рішення про застосування штрафних санкцій від 04 грудня 2013 року №0003901701 в певних частинах, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2014 року, позивач звернулася до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення. Свої позовні вимоги мотивувала тим, що висновки Акта ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 20.11.2013 року №299/17-01/НОМЕР_1, складеного за результатами проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на тому, правомірність формування ФОП ОСОБА_2 сум валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період за рахунок господарських операцій з контрагентами ТОВ «Брама-V» (ідентифікаційний код 33083878, згідно договору від 01.07.2012 року №28 на обслуговування оргтехніки позивачем понесені витрати по ремонту та обслуговуванню принтеру, МФУ системного блоку і ноутбуку), ТОВ «Голден Пікс» (ідентифікаційний код 38448753), ТОВ «Капітал і СТ» (ідентифікаційний код 33829560), ТОВ «УВГ Груп» (ідентифікаційний код 37074628) і ТОВ «Голден Брідж» (ідентифікаційний код 37074633) - щодо надання юридичних, рекламних та інших послуг, підтверджується належним чином оформленими первинними документами і банківськими виписками. Крім того, зазначені господарські операції мають зв'язок із підприємницькою діяльністю позивача (а саме: ФОП ОСОБА_2 спеціалізується, зокрема, на наданні митно-брокерських послуг за наявності відповідної дозвільної документації).

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 02 жовтня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 04 грудня 2013 року №0003921701 в частині нарахованого податку на додану вартість в сумі 66 457, 50 грн. (в тому числі за основним платежем - 53 166, 00 грн., штрафні санкції - 13 291, 50 грн.).

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 04 грудня 2013 року № 0003911701 в частині нарахованого податку з доходів фізичних осіб у розмірі 6 379, 65 грн. (в тому числі за основним платежем - 5 103, 72 грн., штрафні санкції - 1 275, 93 грн.).

Визнано протиправним і скасовано рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 04 грудня 2013 року №0003901701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску в частині нарахованого єдиного внеску в сумі 11 277, 50 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Також, не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, у ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 31.10.2013р. по 13.11.2013р. працівниками відповідача на підставі наказу ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 21.10.2013р. №639 та направлень на перевірку від 31.10.2013р., працівником відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з питань дотримання нею вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої складений Акт від 20.11.2013р. №299/17-01/НОМЕР_1.

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлено, що ФОП ОСОБА_2 зареєстрована фізичною особою-підприємцем 08 грудня 2008 року Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією, та перебуває на обліку в ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві починаючи з 09 грудня 2008 року за № 15588.

ФОП ОСОБА_2 зареєстрована платним податку на додану вартість згідно свідоцтва платника податку на додану вартість №200035793 від 01.04.2012р., індивідуальний податковий номер НОМЕР_1.

Протягом перевіряємого періоду ФОП ОСОБА_2 була платником податку з доходів фізичних осіб, податку на додану вартість та єдиного податку. Зокрема, протягом періоду з 01.01.2011р. по 30.06.2011р. позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, а протягом періоду 01.07.2011р. по 31.12.2012р. - на загальній системі оподаткування обліку та звітності, здійснювала переважно діяльність з надання брокерських послуг з розмитнення вантажів.

Під час проведення зазначеної документальної перевірки перевіряючими встановлено, що за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. ФОП ОСОБА_2 в своїй декларації про майновий стан задекларувала дохід у розмірі 651 617, 40 грн. Разом з тим за даними наданої до перевірки виписки з банку про рух коштів за 2012 рік платник податків отримав дохід в розмірі 665 556, 17 грн. (без урахування ПДВ), тобто на 13 938, 77 грн. більше ніж задекларовано. На думку працівників відповідача, позивач в порушення норми пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України неправомірно занизив розмір оподатковуваного доходу за 2012 року на 13 938, 77 грн.

Згідно поданої до ДПІ податкової звітності ФОП ОСОБА_2 задекларувала за 2012 рік суму витрат у розмірі 557 860, 49 грн. Однак, в ході дослідження наданих підприємцем до перевірки первинних та інших документів перевіряючими не враховані витрати ФОП ОСОБА_2 на суму 32 500, 00 грн., понесені останньою нібито у зв'язку з ремонтом оргтехніки на підставі договору від 01.07.2012р. № 28 на технічне обслуговування ремонту офісної техніки з ТОВ «Брама-V». З урахуванням того, що перевіркою не встановлено використання ФОП ОСОБА_2 протягом 2012 року в своїй підприємницькій діяльності жодних офісних приміщень, то сума витрат позивача у розмірі 32 500, 00 грн. не була визнана податковою інспекцію такою, що має зв'язок із підприємницькою діяльністю фізичної особи-підприємця. За результатами перевірки враховані як належні та документально підтверджені валові витрати за 2012 року лише в сумі 525 360, 49 грн.

З огляду на зазначені вище висновки, та керуючись нормами пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України перевіряючі вирахували суму оподатковуваного доходу ФОП ОСОБА_2 за 2012 рік у розмірі 140 195, 68 грн. та відповідно визначили суму податку з доходів фізичних осіб - 21 258, 07 грн. (сума недоплати становить 7 194, 53 грн.).

Одночасно за наслідками виявлення фактів заниження платником податків за 2012 рік суми оподатковуваного доходу по податку на 46 438, 77 грн., перевіряючими встановлено недоплату ФОП ОСОБА_2 єдиного соціального внеску за вказаний період на загальну суму 16 114, 25 грн. (тобто, 46 438,7 7*34,7= 16 114, 25).

Також, відповідно до поданої податкової звітності з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_2 задекларувала за період з 01.04.2012р. по 31.12.2012р. податковий кредиту на загальну суму податку на додану вартість 85 165, 00 грн., в т.ч. по взаємовідносинам з підприємствами-постачальниками ТОВ «Голден Пікс» (ідентифікаційний код 38448753), ТОВ «Капітал і СТ» (ідентифікаційний код 33829560), ТОВ «УВГ Груп» (ідентифікаційний код 37074628) і ТОВ «Голден Брідж» (ідентифікаційний код 37074633).

Разом з тим, перевіряючими було враховано те, що згідно даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міністерства доходів і зборів України та листа СУ ФР ГУ Міндоходів у Київській області реальність таких господарських операцій не підтверджено (зокрема: щодо названих підприємств до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР) внесені записи про відсутність за місцезнаходженням, та наявні Акти від 10.09.2013р. № 818/26-58-22-08-11, від 09.08.2013р. № 14/04-03-22-03-11, від 09.08.2013р. № 13/04-03-22-03-11 та від 09.08.2013р. № 15/04-03-22-03-11, якими не встановлено факти причетності підприємств ТОВ «Голден Пікс», ТОВ «Капітал і СТ», ТОВ «УВГ Груп» і ТОВ «Голден Брідж» до здійснення господарських операцій, результати яких задекларовані контрагентами, наявні відомості про відкриття певних кримінальних проваджень). На підставі вищевикладеного, перевіряючі прийшли до висновку про завищення ФОП ОСОБА_2 в порушення норми п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаний період на загальну суму 77 059,00 грн., в т.ч. за квітень 2012 року на суму 8 500, 00 грн., за травень 2012 року - 2 443, 00 грн., за червень 2012 року - 15 883, 00 грн., за липень 2012 року - 23 333, 00 грн., за серпень 2012 року - 13 833, 00 грн., за вересень 2012 року - 7 950, 00 грн., за жовтень 2012 року - 3 950, 00 грн., за листопад 2012 року - 1 167, 00 грн.

Крім того, працівниками відповідача в ході здійснення перевірки був зафіксований факт недотримання ФОП ОСОБА_2 вимог норми пп. 177.5.2 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України що полягає у неподанні до податкової інспекції податкової декларації про майновий стан і доходи за 3-и квартали 2011 року. Проте, вказаний епізод порушення не був врахований відповідачем при нарахуванні позивачу до сплати суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб згідно спірного податкового повідомлення-рішення від 04.12.2013р. № 0003911701.

В розділі «Висновок» Акта перевірки від 20.11.2013р. № 299/17-01/НОМЕР_1 перевіряючий встановив порушення ФОП ОСОБА_2 наступних норм податкового законодавства України: п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку з доходів фізичних осіб за 2012 рік на 7 194, 53 грн.; п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за звітні періоди квітень-листопад 2012 року на загальну суму 77 059, 00 грн.: п. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» внаслідок не сплати єдиного соціального внеску за 2012 рік в сумі 16 114, 25 грн.; пп. 177.5.2 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України у зв'язку з неподанням до податкової інспекції податкової декларації про майновий стан і доходи за 3-й квартал 2011 року.

04 грудня 2013 року ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі зазначеного акта перевірки прийняла наступні спірні у даній справі податкові повідомлення-рішення: - за № 0003911701 (форми «Р»), яким визначило ФОП ОСОБА_2 за порушення вимог п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 8 993, 16 грн., в т.ч. 7 194, 53 грн. - основний платіж, 1 798, 63 грн. - штрафні (фінансові) санкції; - за № 0003921701 (форми «Р»), яким визначило ФОП ОСОБА_2 за порушення вимог п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 96 323, 75 грн., в т.ч. 77 059, 00 грн. - основний платіж, 19 264, 75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Дані податкові повідомлення-рішення від 04.12.2013р. №0003911701 і 0003921701 були переглянуті в процедурі адміністративного оскарження у відповідності до ст. 56 Податкового кодексу України, та згідно рішень Головного управління Міндоходів у м. Києві 13.02.2014р. №330/н/26-15-10-09-25 та Міністерства доходів і зборів України від 27.03.2014р. № 1797/н/99-99-10-01-03-14 залишені без змін.

Також, цього ж дня ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м.Києві винесла рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску від 04.12.2013р. № 0003901701, згідно якого ФОП ОСОБА_2 нарахована до сплати сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 16 114, 25 грн.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Одночасно п. 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Зокрема, п. 201.2 ст. 201 ПК України визначено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби. А саме - Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. №1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та був чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому вказаними нормами ПК України не встановлено обов'язкових умов та порядку формування податкового кредиту окремо для суб'єктів господарської діяльності - фізичних осіб-підприємців, які зареєстровані платниками податку на додану вартість, а тому як наслідок застосовуються вищенаведені загальні норми Кодексу.

Також в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 наголошується на тому, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Одночасно судом враховується, що в силу норм абз. 1 і 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

За приписами п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

При цьому необхідно звернути увагу на те, що згідно преамбули Закону №996-ХІV та п. 1.1 Положення застосування приписів цих двох нормативно-правових актів є обов'язковим лише для юридичних осіб. Також, згідно положень ч. 3 ст. 2 Закону №996-ХІV суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

З урахуванням норми абз. 1 ст. 19 Конституції України, згідно якої правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, Закон № 996-ХІV фактично не позбавляє фізичної особи-підприємця права вести бухгалтерський облік валових витрат основних фондів, що підлягають амортизації та витрат на утримання основних засобів.

Вказана норма права кореспондується з приписами статей Господарського кодексу України. А саме відповідно до п. 2 ст. 55 ГК України, фізична особа-підприємець являється суб'єктом господарювання.

Положення п. 8 ст. 19 ГК України, зобов'язують всіх суб'єктів господарювання вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Обов'язки підприємців-фізичних осіб у цьому Кодексі виділені окремо. Так, відповідно до ч. 6 ст. 128 ГК України, громадянин-підприємець зобов'язаний: у передбачених законом випадках і порядку одержати ліцензію на здійснення певних видів господарської діяльності; повідомляти органи державної реєстрації про зміну його адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяльності, інших суттєвих умов своєї підприємницької діяльності, що підлягають відображенню у реєстраційних документах; додержуватися прав і законних інтересів споживачів, забезпечувати належну якість товарів (робіт, послуг), що ним виготовляються, додержуватися правил обов'язкової сертифікації продукції, встановлених законодавством; не допускати недобросовісної конкуренції, інших порушень антимонопольно-конкурентного законодавства; вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства; своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів; сплачувати податки та інші обов'язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Зокрема, у відповідності до норм п. 177.10 ст. 177 ПК України, за фізичною особою-підприємцем, які не перебувають на спрощеній системі оподаткування та звітності, додатково закріплений обов'язок по введенню Книги обліку доходів і витрат (за встановленими формою і порядком, що визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику) та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Особливості ведення книги обліку доходів та витрат для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, протягом 2012 року були врегульовані Наказом Державної податкової інспекції України від 24.12.2010р. №1025 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення» (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010р. за № 425/18720, та діяв до 18.10.2013р.).

В розумінні п. 1 цього Порядку «книга обліку доходів і витрат» (далі - Книга) ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та у якій щоденно на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному (податковому) періоді (в редакції Наказу Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013р. № 481 - «…у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати»).

Суб'єктом підприємницької діяльності до Книги заносяться, зокрема, такі відомості: - дата заповнення; реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, пов'язані з придбанням товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт та наданням послуг (номер, дата і назва документа); сума витрат, яка безпосередньо пов'язана з отриманням доходу; витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату, понесені у звітному місяці; фактично понесені інші витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням доходу, які не зазначені у графах 6 та 9, включаючи вартість оплачених виконаних робіт та наданих послуг (згідно Наказу Державної податкової інспекції України від 24.12.2010р. № 1025); - дата запису; реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом; сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня; сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці; сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв'язку, орендних та комунальних платежів, тощо (згідно Наказу Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013р. № 481).

Дані Книги заповнюються у гривнях з копійками та використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи.

За умовами положень п. 177.2 ст. 177 ПК України, підприємець на загальній системі оподаткування може зменшити свій загальний оподатковуваний дохід (виручка у грошовій та негрошовій формі) на суму документально підтверджених витрат, які безпосередньо пов'язані з отриманням доходів. Згідно п. 177.4 ст. 177 цього Кодексу такі витрати мають відповідати критеріям витрат операційної діяльності згідно з Розділом ІІІ «Податок на прибуток» ПК України.

При цьому в силу норми пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, під «витратами» розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до п 138.1 ст. 138 розд. ІІІ ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Зокрема, пп. «г» пп. 138.8.5 п. 138.1 ст. 138 ПК України передбачає, що до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що витрати на утримання, експлуатацію та ремонт основних засобів є витратами операційної діяльності та можуть бути віднесені фізичною особою - підприємцем до витрат, пов'язаних з господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена в тексті ухвали Вищого адміністративного судочинства України від 18.08.2014р. №К/800/55889/13).

При цьому згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Одночасно пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів до складу витрат не включаються.

При цьому відповідно до пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу, під поняттям «основні засоби» розуміється матеріальні активи, що призначаються платником податків для використання у господарській діяльності, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік.

Також в силу приписів п. 177.3 ст. 177 ПК України, для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

В ході судового розгляду встановлено, що ФОП ОСОБА_2 сформувала та задекларувала у поданих до ДПІ податкових декларацій з податку на додану вартість за звітні періоди квітень-листопад 2012 року податковий кредит на загальну суму 77 059, 00 грн. за рахунок сум податку на додану вартість, сплаченого позивачем у складі вартостей придбаних/отриманих юридичних послуг і послуг з розміщення інформаційних матеріалів в певній інформаційно-мовній мережі від підприємств-контрагентів (ПП «Капітал і СТ», ТОВ «УВГ Груп» і ТОВ «Голден Брідж»), в тому числі за квітень 2012 року на суму 8 500, 00 грн., за травень 2012 року - 2 443, 00 грн., за червень 2012 року - 15 883, 00 грн., за липень 2012 року - 23 333, 00 грн., за серпень 2012 року - 13 833, 00 грн., за вересень 2012 року - 7 950, 00 грн., за жовтень 2012 року - 3 950, 00 грн., за листопад 2012 року - 1 167, 00 грн. Зокрема, за даними наданих позивачем до суду копій реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, ФОП ОСОБА_2 віднесла до складу податкового кредиту за звітні місяці квітень - листопад 2012 року по операціям з ТОВ УВГ Груп» загальну суму ПДВ у розмірі 19 333, 00 грн., з ПП «Капітал і СТ» - 33 833, 00 грн. та з ТОВ «Голден Брідж» - 23 892, 00 грн.

Як вбачається з наявних матеріалів справи протягом 2011 - 2012 років позивач уклав письмові правочини з надання юридичних послуг з підприємствами ТОВ «УВГ Груп» і ПП «Капітал і СТ», а саме: - 01 жовтня 2011 року між ФОП ОСОБА_2 (Клієнт) та ТОВ «УВГ Груп» (Виконавець) був укладений письмовий договір про надання юридичних послуг за №67, за умовами якого Виконавець зобов'язується за дорученням Клієнта надати юридичні послуги (а саме: здійснення правового забезпечення господарської та зовнішньоекономічної діяльності Клієнта, надання консультацій та роз'яснень з юридичних питань, надання усних і письмових довідок щодо законодавства, складання певних документів правового характеру, представництво інтересів Клієнта у судах всіх рівнів, інших державних органах та перед юридичними і фізичними особами, представництво інтересів Клієнта у процесі дізнання та досудового слідства, та надання інших видів юридичних послуг), а Клієнт, в свою чергу, - оплатити вартість таких послуг. Права та обов'язки сторін визначені у п. 2 цього Договору. Також згідно п. 4 зазначеного Договору за надання юридичних послуг Клієнт сплачує Виконавцеві щомісячну абонентську плату у розмірі 8 000, 00 грн. (з ПДВ), а також в залежності від обсягу витраченого спеціалістами Виконавця часу за надання послуг за Договором - додаткові платежі, та фактичні витрати Виконавця.

На підтвердження факту надання ТОВ «УВГ Груп» юридичних послуг на користь ФОП ОСОБА_2 і проведення розрахунків за такі послуги позивач надав до суду оригінали та копії наступних документів: рахунків-фактур, виставлених ТОВ «УВГ Груп» без посилання на реквізити цивільно-правового договору; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), датованих лютим, березнем, квітнем, травнем, червнем, липнем, серпнем, вереснем, жовтнем і листопадом 2012 року, всього на загальну суму 153 200, 00 грн. (з ПДВ), оформлених сторонами за результатами надавання послуг - «консультацій з юридичних питань». За результатами огляду таких актів судом виявлено, що деякі з них оформлені не на підставі договору від 01.10.2011р. № 67, а на підставі певних рахунків-фактур, в тексті яких відсутні посилання на реквізити жодного цивільно-правового договору. Також безпосередньо з текстів актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) не вбачається наявність зв'язку між наданням консультацій з юридичних питань (за відсутності конкретизованого переліку та специфіки таких питань) і підприємницькою діяльністю ФОП ОСОБА_2, разом з тим за змістом Договору мало бути пов'язане із господарською діяльністю Клієнта; податкових накладних від 27.04.2012р. № 276, від 07.05.2012р. № 409, від 06.06.2012р. № 451, від 19.06.2012р. № 452, від 27.06.2012р. № 501, від 05.07.2012р. № 505, від 18.07.2012р. № 516, від 30.07.2012р. № 532, від 17.08.2012р. № 604, від 04.09.2012р. № 699, від 12.10.2012р. № 843 та від 07.11.2012р. № 920, всього на загальну суму ПДВ 19 335, 35 грн.; акта звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2012р. з відомостями про відсутність заборгованості; оригінали виписок Відділення АТ «УкрСиббанк» по особовому рахунку ОСОБА_2 за 2012 рік;

12 квітня 2012 року між ФОП ОСОБА_2 (Замовник) та ПП «Капітал і СТ» (Виконавець) був укладений письмовий договір про надання юридичних послуг з питань зовнішньо-економічної діяльності за №11, за умовами якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику юридичні послуги з питань зовнішньоекономічної діяльності (далі - ЗЕД), а Замовник, в свою чергу, - прийняти та оплатити результати таких послуг в порядку та строки, що передбачені умовами цього Договору. Склад і обсяг надання юридичних послуг визначаються в замовленнях на надання таких послуг в усній чи письмовій формі. Вартість юридичних послуг зазначається у замовленні на надання юридичних послуг (Додаток № 1). Здача-приймання наданих юридичних послуг за даним Договором оформлюється актом здачі-прийняття наданих послуг.

На підтвердження факту надання ПП «Капітал і СТ» юридичних послуг на користь ФОП ОСОБА_2 і проведення розрахунків за такі послуги позивач надав до суду оригінали та копії наступних документів: рахунків-фактур, виставлених ПП «Капітал і СТ» без посилання на реквізити цивільно-правового договору; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) датованих квітнем, червнем, липнем, серпнем, вереснем і жовтнем 2012 року, всього на загальну суму 203 000, 00 грн. (з ПДВ), оформлених сторонами за результатами надавання послуг - «юридичний супровід митно-організаційних питань». За результатами огляду таких актів судом виявлено, що вони оформлені не на підставі договору від 12.04.2012р. № 11, а на підставі певних рахунків-фактур, в тексті яких відсутні посилання на реквізити жодного цивільно-правового договору; податкових накладних від 13.04.2012р. № 3, від 12.06.2012р. № 59, від 06.07.2012р. № 68, від 30.07.2012р. № 70, від 10.08.2012р. № 54, від 20.08.2012р. № 55, від 04.09.2012р. № 88, від 22.10.2012р. № 48, всього на загальну суму ПДВ 33 833, 31 грн.; акта звірки взаєморозрахунків станом на 30.10.2012р. з відомостями про відсутність заборгованості; оригінали виписок Відділення АТ «УкрСиббанк» по особовому рахунку ОСОБА_2 за 2012 рік;

При цьому Додаток №1 до зазначеного Договору від 12.04.2012р. №11 позивач в суді не пред'явив. Разом з тим в тексті цього Договору (п. 9) наведений перелік юридичних послуг, що надаються Замовнику, та їх вартість.

Також позивач до суду не пред'явив суду жодних інших первинних документів, оформлених на підставі та на виконання вказаних договорів про надання юридичних послуг, зокрема: письмових замовлень (заявок) Замовника (ФОП ОСОБА_2) щодо надання консультацій з конкретних юридичних питань, що безпосередньо стосується підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2; готових консультацій та довідок, наданих Виконавцями позивачу в письмовому вигляді; документальних доказів здійснення обміну інформаційними матеріалами та документами між Замовником та Виконавцями в процесі надання консультацій.

Також, 03 січня 2012 року між ФОП ОСОБА_2 (Замовник) та ТОВ «Голден Брідж» (Виконавець) був укладений письмовий договір про надання послуг за № 3, за умовами якого Виконавець зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим Договором розмістити інформаційний матеріал Замовника в інформаційно-мовній мережі (ІММ), яка представляє собою сукупність технічних засобів, що призначені для передачі аудіо- та візуальної інформації в обладнаних ІММ приміщеннях, перелік яких наведений в Додатках до даного Договору, а Замовник, в свою чергу, - прийняти та оплатити належним чином надані послуги в порядку та на умовах, передбачених даним Договором. Кількість виходу інформації, адресна програма, календарний план та вартість послуг узгоджуються сторонами в Додатках до цього Договору - «Графіках трансляції інформаційного матеріалу в ІММ», що є невід'ємною частиною Договору.

Обов'язки сторін визначені у п. 2 Договору, зокрема, Замовник зобов'язаний надати Виконавцю необхідні для розміщення інформаційні матеріали згідно умов даного Договору та технічних вимог ІММ у певні строки. Результати надання послуг оформлюються актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг).

На підтвердження факту надання ТОВ «Голден Брідж» послуг з розміщення інформаційних матеріалів на користь ФОП ОСОБА_2 і проведення розрахунків за такі послуги позивач надав до суду оригінали та копії наступних документів: додатку до Договору - «Графік трансляції реклами в ІММ», згідно якого Виконавець мав розміщувати в мережі магазинів «Watsons» рекламний ролик Замовника, та загальна вартість послуг становить 149 900, 00 грн. (в т.ч. ПДВ і пенсійне нарахування); рахунків-фактур, виставлених ТОВ «Голден Брідж» без посилання на реквізити цивільно-правового договору; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), датовані січнем, лютим, березнем, квітнем, травнем, червнем, липнем, серпнем, вереснем 2012 року, всього на загальну суму 204 200, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 34 033,32 грн.), оформлених сторонами за результатами надавання послуг - «обслуговування рекламного проекту у певному місяці». За результатами огляду таких актів судом виявлено, що деякі з них оформлені не на підставі договору від 03.01.2012р. № 3, а на підставі певних рахунків-фактур, в тексті яких відсутні посилання на реквізити жодного цивільно-правового договору; податкових накладних від 27.04.2012р. № 481, від 23.05.2012р. № 841, від 06.06.2012р. № 916, від 22.06.2012р. № 917, від 25.06.2012р. № 918, від 04.07.2012р. № 1087, від 18.07.2012р. № 1093, від 31.07.2012р. № 1101, від 20.08.2012р. № 1200, від 10.09.2012р. № 1510, всього на загальну суму ПДВ 24 866, 66 грн.; акта звірки взаєморозрахунків станом на 30.11.2012р. з відомостями про відсутність заборгованості; оригінали виписок Відділення АТ «УкрСиббанк» по особовому рахунку ОСОБА_2 за 2012 рік.

Інших первинних документів, оформлених на підставі та на виконання договорів про надання послуг, пов'язаних з розміщенням рекламних матеріалів про ФОП ОСОБА_2, зокрема: документальних доказів щодо здійснення обміну між Замовником і Виконавцями певними інформаційними матеріалами (рекламний ролик), необхідними для розміщення в інформаційно-мовній мережі, позивач до суду не надав.

Відповідно до усних та письмових пояснень представника позивача, наданих 16 червня 2014 року в судовому засіданні у даній справі, результати спірних послуг були використанні ФОП ОСОБА_2 в своїй підприємницькій діяльності. А саме протягом 2012 року ФОП ОСОБА_2 здійснювала діяльність митного брокера (послуги з митного оформлення вантажів) за наявності всіх необхідних для цього дозвільних документів. Даний факт не заперечується відповідачем та засвідчується наявними матеріалами справи (зокрема: копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ОСОБА_2 станом на 22.05.2012р., ліцензії серії АВ № 480547, виданої ФОП ОСОБА_2 на здійснення посередницької діяльності митного брокера (строком дії з 20.07.2009р. по 20.07.2014р.), кваліфікаційного посвідчення представника митного брокера № 000645/00/100, виданого ФОП ОСОБА_2 13.04.2010р., свідоцтва на право здійснення митної брокерської діяльності за № 000879/00, виданого ФОП ОСОБА_2 15.01.2009р. строком дії до 15.01.2014р., виписками по особовому рахунку позивача у банку за 2012 рік та первинними документами, оформленими позивачем із підприємствами-замовниками митно-брокерських послуг, та ін.), та не заперечується відповідачем.

За результатами дослідження вище перелічених первинних і розрахункових документів (а саме - по господарським взаємовідносинам з ТОВ «УВГ Груп» і ПП «Капітал і СТ») суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону №996-ХІV та Положення. Наявні в матеріалах податкові накладні, що були виписані цими суб'єктами господарської діяльності на адресу позивача за результатами надання послуг, за своїм змістом відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України. Також, наявність зв'язку між спірними господарськими операціями з названими підприємствами і підприємницькою діяльністю ФОП ОСОБА_2 підтверджується матеріалами справи.

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних вище договорів підряду, зокрема того, що вказане підприємства не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірних правочинів.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у підприємств ТОВ «УВГ Груп» і ПП «Капітал і СТ» умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент вчинення спірного правочину. Зокрема, позивач не подав до суду жодних матеріалів документальних перевірок контрагентів позивача, податкової звітності таких підприємств та інших документів для дослідження та надання їм оцінки під час судового розгляду даної справи.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 20.11.2013р. №299/17-01/НОМЕР_1 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Так, з тексту Акта перевірки позивача не вбачається фактів недекларування та несплати як ФОП ОСОБА_2, так й її контрагентами-виконавцями послуг (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.

Також, в ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ФОП ОСОБА_2 та підприємств ТОВ «УВГ Груп» і ПП «Капітал і СТ», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання договорів про надання послуг не уповноваженими на те особами.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Разом з тим, відповідачем не надано суду, по-перше, будь-які інші достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення ФОП ОСОБА_2 або посадовим особам її контрагентів, безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних письмових правочинів, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

З огляду на вище викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що суб'єкт владних повноважень не довів правомірність виключення зі складу податкового кредиту ФОП ОСОБА_2 за звітні періоди квітень-листопад 2012 року сум податку на додану вартість у розмірі 53 166, 00 грн., сплачених позивачем своїм контрагентам (ТОВ «УВГ Груп» і ПП «Капітал і СТ» за наданні юридичні послуги.

Разом з тим, з урахуванням того, що позивач не підтвердив в суді документально фактичні обставини щодо створення (замовлення та придбання у третіх осіб) рекламних матеріалів - рекламних роликів у зв'язку із здійснення підприємницької діяльності, розміщення яких в ІММ зобов'язувалося здійснити ТОВ «Голден Брідж» згідно договору про надання послуги від 03.01.2012р. № 3, суд погоджується із висновками відповідача про завищення ФОП ОСОБА_2 протягом 2012 року податкового кредиту на суму ПДВ 23 893, 00 грн.

При цьому встановлено, що відомості про декларування позивачем у податковій звітності з ПДВ за звітні місяці 2012 року результатів господарських операцій з контрагентом ТОВ «Голден Пікс» відсутні. Натомість позивач подав до суду копію договору на рекламні послуги від за №9, що був укладений ФОП ОСОБА_2 (як Замовником) з ТОВ «Голден Пікс» (Виконавцем) лише 18.01.2013р. За умовами цього Договору ТОВ «Голден Пікс» зобов'язувалося за дорученням позивача надати платні послуги з розміщення текстових та або графічних оголошень в системі Google Adwords в об'ємі та якості, та у строки, що зазначені у даному Договорі.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного судом вбачається, що посилання відповідача на факт неправомірного декларування позивачем протягом зазначеного періоду будь-яких сум податкового кредиту по взаємовідносинам з підприємством ТОВ «Голден Пікс» в ході розгляду даної справи документального підтвердження не знайшли.

Щодо правомірності позиції відповідача про заниження позивачем об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб за 2012 рік та відповідно суми цього податку суд зазначає наступне.

Згідно тексту Акта перевірки позивача відповідачем за наслідками такої перевірки вирахувана сума оподатковуваного доходу ФОП ОСОБА_2 за 2012 рік у розмірі 140 195, 68 грн. та визначений податок з доходів фізичних осіб в сумі 21 258, 07 грн. (тобто, на 7 194, 53 грн. більше, ніж задекларований платником податків). Розбіжності, на думку контролюючого органу, виникли внаслідок заниження ФОП ОСОБА_2 суми валового доходу за 2012 рік на 13 938, 77 грн. (згідно виписки з банку про рух коштів на особовому рахунку фізичної особи за 2012 рік), та одночасно завищення суми валових витрат за той самий рік на 32 500, 00 грн. (сума коштів без ПДВ сплачена на користь ТОВ «Брама-V» за ремонт офісної техніки), у зв'язку з тим, що такі витрати не пов'язані з підприємницької діяльності останньої.

Як вже зазначалося раніше по тексту відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України, від об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господар ською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

При цьому для визначення загального оподатковуваного доходу застосовується касовий метод, а при визначенні витрат враховуються тільки ті витрати, які пов'язані з отриманням доходу та підтвердженні відповідними документами про їх оплату.

Згідно із нормами абз. 1 і 2 п. 167. ст. 167 ПК України (в редакції чинній на момент формування позивачем сум доходів і витрат) ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Відповідно до пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 ПК України, загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Розміри мінімальної заробітної плати на 2012 рік був затверджений Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011р. №4282-VI, та станом на 01.01.2012р. становив 1 073 грн. (за місяць).

На підтвердження правомірності обрахунку та декларування у податковій декларації за 2012 рік сум доходів (651 617, 40 грн.) і витрат (557 860, 49 грн.) позивач надав суду копії аркушів книги обліку доходів і витрат за кінець 2011 - 2012 рік, оригінал виписки Відділення АТ «УкрСиббанк» по особовому рахунку ОСОБА_2 № 26008127722400 за 2012 рік. В ході аналізу даних документів судом вставлено, що загальна сума доходів ОСОБА_2 за 2012 рік склала більше ніж 682 тис. грн., без урахування сум ПДВ. При цьому сума вказаних доходів формувалася переважно за рахунок отримання позивачем коштів від суб'єктів господарської діяльності (ТОВ АБА «Астра», ТОВ «Сази Україна», ТОВ «ТК «Маніту») в якості оплати за наданні митно-брокерські послуги, оформлення певних документів, надання консультації по митному оформленню вантажів. Жодних усних та/або письмових пояснень з питання наявності зазначених розбіжностей між даними первинних документів та даними податкової звітності позивач до суду не надав.

Разом з тим за результатами огляду та детального аналізу наданих позивачем документів по взаємовідносинам з ТОВ «Брама-V» (копії договору від 01.07.2012р. №28 на технічне обслуговування та ремонт офісної техніки, рахунків-фактур, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних, що датовані липнем і серпнем 2012 року, всього на загальну суму 39 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 500, 00 грн.), документів на підтвердження факту наявності в користування офісної техніки (ноутбуку, моніторів, принтерів, накопичувачів даних)(копії первинних і розрахункових документів, гарантійних документів, технічних інструкцій з експлуатації) в сукупності з іншими наявними матеріалами справи суд прийшов до висновку про правомірність і обґрунтованість витрат позивача в цій частині, а також про наявність зв'язку їх із підприємницькою діяльністю ФОП ОСОБА_2

При цьому не можливо врахувати як належні посилання відповідача на факт відсутності у ФОП ОСОБА_2 окремих офісних приміщень або місць придатних до здійснення підприємницької діяльності (в т.ч. розміщення певної офісної техніки), оскільки дані обставини по-перше, документально не підтверджені (в тому числі у вигляді скерованих на адресу місця проживання ОСОБА_2 запитів контролюючих органів з проханням надання дозволу на доступ до місця ведення господарської діяльності), по-друге, не спростовують ймовірність здійснення позивачем свої підприємницької діяльності безпосередньо за адресою свого місця проживання - АДРЕСА_1.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, та з урахуванням норм абз. 1 і 2 п. 167. ст. 167 ПК України сума оподатковуваного доходу позивача за 2012 рік в межах проведених ДПІ розрахунків (оскільки донарахування додаткових сум грошових зобов'язань за результатами проведення перевірок не входить до компетенції суду)(дохід в сумі 665 556, 17 грн., витрати 557 860, 49 грн.) мала становити 107 695, 68 грн., а податок з доходів фізичних осіб - 16 154, 35 грн. (тобто, різниця становить 2 090, 81 грн.).

Факти заниження сум валового доходу за 2012 рік в сумі 13 938, 77 грн. та відповідно податку з доходів фізичних осіб за аналогічний період на 2 090, 81 грн. визначається позивачем, що засвідчується наявною в матеріалах справи письмовою заявою представника ФОП ОСОБА_2 про зменшення позовних вимог від 25.06.2014р.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправним і скасування рішення відповідача від 04.12.2013р. № 0003901701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску, то не вбачається правових підстав для його винесення в частині суми 11 277, 50 грен. у зв'язку з наступним.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VI, платниками єдиного внеску, зокрема, є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності

За вимогами норм ч. 2 ст. 6 цього Закону, платник єдиного внеску зобов'язаний, в тому числі, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Базою оподаткування нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток)(п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону).

Згідно ч. 5 ст. 8 Закону №2464-VI, розмір внеску становить 34,7 відсотка від бази нарахування єдиного внеску.

Як встановлено, протягом 2012 року ФОП ОСОБА_2 перебуваючи на загальній системі оподаткування була платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) зі сплатою цього внеску за ставкою 34,7%.

З урахуванням попередньо встановлених обставин справи та заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог від 25.06.2014р. базою для нарахування єдиного внеску за обумовленою ставкою мала бути сума доходу позивача за 2012 рік у розмірі 107 695, 68 грн. (тобто, в межах проведених контролюючим органом розрахунків, оскільки донарахування додаткових сум грошових зобов'язань за результатами проведення перевірок не входить до компетенції суду). Таким чином, відповідачем правомірно нарахувало позивачу до сплату єдиний внесок згідно спірного рішення від 04.12.2013р. №0003901701 в частині суми 4 836, 75 грн.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 02 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 03 лютого 2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 29 січня 2015 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.