Рішення

від 21.01.2015 по справі 911/4882/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.01.2015Справа №  911/4882/14 За позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» до Приватного сільськогосподарського підприємства «Золоте Руно» про стягнення 18 616,51 грн.      Суддя Нечай О.В. Представники сторін: від позивача: не з'явився від відповідача: не з'явився.                                                ОБСТАВИНИ СПРАВИ:           На розгляд господарського суду Київської області було подано Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Крименерго» позовну заяву до Приватного сільськогосподарського підприємства «Золотое Руно» про стягнення 18 616,51 грн.           Ухвалою господарського суду Київської області від 17.11.2014 р. позовну заяву Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» було направлено за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва.           21.11.2014 р. до господарського суду міста Києва надійшла позовна заява                             Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго».           За результатами автоматичного розподілу вищезазначену позовну заяву було передано на розгляд судді Нечаю О.В.  Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.11.2014 р. було порушено провадження у справі № 911/4882/14, розгляд справи призначено на 18.12.2014 р.  11.12.2014 р. до відділу діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.  У судове засідання 18.12.2014 р. представник позивача не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 24.11.2014 р. позивач виконав частково.  У судове засідання 18.12.2014 р. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 24.11.2014 р. відповідач не виконав.                           Враховуючи те, що представники сторін у судове засідання 18.12.2014 р. не з'явились, а також у зв'язку із невиконанням відповідачем та частковим виконанням позивачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 24.11.2014 р. про порушення провадження у справі № 911/4882/14, розгляд справи було відкладено на 21.01.2015 р.  У судове засідання 21.01.2015 р. представники сторін не з'явились.  Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах. В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р.            № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»). Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами. Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,                    ВСТАНОВИВ: 17.12.2003 р. між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (в подальшому перейменоване на Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Крименерго», далі – позивач, постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Золоте Руно» (далі – споживач, відповідач) було укладено Договір про поставку електричної енергії № 550 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник поставляє електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, які є його невід'ємною частиною. Згідно з пунктами 2.1.1, 2.1.2 Договору постачальник зобов'язується виконувати умови Договору, зокрема, поставляти споживачу електроенергію, як різновид товару в об'ємах, визначених у відповідності з розділом 5, та з урахуванням розділу 6 цього Договору. Відповідно до пунктів 2.2.1, 2.2.3 Договору споживач зобов'язаний виконувати умови цього Договору, зокрема, оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування, згідно з умовами додатку № 4.1 або № 4.2 «Порядок розрахунків». Крім того, відповідно до п. 2.2.4 Договору споживач зобов'язаний здійснювати оплату за послуги по компенсації перетоків електричної реактивної енергії між електромережею постачальника та електромережами споживача згідно з додатком № 5 «Порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії». Відповідно до п. 1 Додатку № 4.1 до Договору розрахунки за спожиту електроенергію здійснюються у відповідності з п. п. 6.6 ПКЕЕ. Розрахункова дата (день, коли споживач надає «Акт про об'єми спожитої електроенергії», а постачальник виставляє кінцевий рахунок) встановлюється 15 числа кожного місяця, відповідно розрахунковим вважається період з 15 числа  місяця до такого ж числа наступного місяця. Відповідно до п. 2 Додатку № 4.1 до Договору споживач до 5 числа, що передує розрахунковому періоду, здійснює платіж на наступний розрахунковий період в сумі 100% вартості заявленого (очікуваного) об'єму споживання електричної енергії. Додатком № 5 до Договору між сторонами було врегульовано порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії (для споживачів з багатозонним обліком). Позивач зазначає суду про те, що на виконання умов Договору позивачем за період з 19.12.2013 р. по 15.01.2014 р. було поставлено відповідачу електроенергію в наступних об'ємах: -          активна електроенергія – 15  421 кВт/год. на суму 15  483,78 грн.; -          перетоки реактивної електричної енергії – 492 кВт/год. на суму 47,28 грн. Крім того, позивачем було виставлено відповідачу рахунок за перевищення договірних величин споживання електроенергії на суму 8  719,51 грн. Відповідно до п. 4.2.2 Договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії  та потужності, визначеної відповідно до вимог розділу 5 цього Договору, споживач сплачує постачальнику п'ятикратну вартість фактично спожитої та договірної величин. При цьому, плата за перевищення договірних величин потужності стягується з споживачів з приєднаною вартістю 150 кВА та більше. Відповідно до п. 1.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. N 28, (далі - Правила) постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом. Згідно з п. 5.1 Правил договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.    Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Судом досліджено всі наявні в матеріалах справи докази заборгованості відповідача, а саме рахунки-накладні, розшифровки до них та докази їх направлення відповідачу. Судом встановлено, що відповідачем було здійснено часткову оплату спожитої активної електроенергії та за перетоки реактивної електроенергії, зокрема, за спожиту активну електроенергію останнім було сплачено кошти в сумі 7  007,98 грн., за перетоки реактивної електроенергії – 1,60 грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи довідки про заборгованість за активну електроенергію та про заборгованість за реактивну електроенергію. Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідачем не було надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо наявності у відповідача заборгованості за Договором у вищевказаних розмірах. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за спожиту активну електричну енергію в розмірі 9  777,86 грн., заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в розмірі 8  719,51 грн. та заборгованість за перетоки реактивної електричної енергії в розмірі 45,68 грн. Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 73,46 грн. Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу. Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до п. 4.2.1 Договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3 – 2.2.4 цього Договору, з порушенням строків визначених додатками № 4.1 та № 4.2, споживач зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені підлягає оплаті на основі пред'явленого рахунка-фактури на поточний рахунок споживача. Матеріали справи містять рахунок № 550/56/0314Ш1 від 13.03.2014 р., згідно з яким відповідачу було нараховано пеню в розмірі 73,46 грн. Доказів оплати вказаного рахунку відповідачем суду не надано. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 73,46 грн. Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 18 616,51 грн. підлягають задоволенню.            Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача. Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82 - 85 ГПК України, суд,    ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю.              2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Золоте Руно» (02094, м. Київ, вул. Віскозна, будинок 2; ідентифікаційний код: 31331378) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» (01032, м. Київ, вул. Льва Толстого, будинок 57; ідентифікаційний код: 00131400) заборгованість за спожиту активну електричну енергію в розмірі 9  777 (дев'ять тисяч сімсот сімдесят сім) грн. 86 коп., за перетоки реактивної електричної енергії в розмірі 45 (сорок п'ять) грн. 68 коп., за перевищення договірних величин споживання електроенергії в розмірі 8  719 (вісім тисяч сімсот дев'ятнадцять) грн. 51 коп., пеню в розмірі 73 (сімдесят три) грн. 46 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1  827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.                    Повне рішення складено 26.01.2015 р.       Суддя                                                                                                         О.В. Нечай