Рішення

від 19.01.2015 по справі 911/5393/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2015 р. Справа № 911/5393/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Жилі Б.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 911/5393/14

за позовом Інституту розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця Національної академії аграрних наук України, ідентифікаційний код: 05408024, місцезнаходження: 08321, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Чубинське, вул. Погребняка, буд. 1,

до селянського фермерського господарства "КУЛІШЕНКО", ідентифікаційний код: 31295604, місцезнаходження: 08321, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Чубинське, вул. Садоводачна, буд. 5,

про стягнення заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: Геращенко Т.Б., яка діє на підставі довіреності від 16.01.2015 року за № 01/05;

від відповідача: не з'явився, -

Обставини справи:

Інститут розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця Національної академії аграрних наук України (далі за текстом: Позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до селянського фермерського господарства "КУЛІШЕНКО" (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, від 04.01.2005 року за № 7 у вигляді основного боргу в сумі 4993,49 грн. (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто три гривні 49 коп.), пені в сумі 881,35 грн. (вісімсот вісімдесят одна гривня 35 коп.), інфляційних нарахувань в сумі 977,23 грн. (дев'ятсот сімдесят сім гривень 23 коп.), трьох процентів річних у сумі 144,88 грн. (сто сорок чотири гривні 88 коп.).

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, від 04.01.2005 року за № 7 (далі за текстом: Договір) з своєчасної та повної сплати орендної плати, у зв'язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість у вигляді основного боргу в сумі 4993,49 грн. (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто три гривні 49 коп.), пені в сумі 881,35 грн. (вісімсот вісімдесят одна гривня 35 коп.), інфляційних нарахувань в сумі 977,23 грн. (дев'ятсот сімдесят сім гривень 23 коп.), трьох процентів річних у сумі 144,88 грн. (сто сорок чотири гривні 88 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.12.2014 року порушено провадження у справі № 911/5393/14, розгляд якої призначено на 19.01.2015 року.

19.01.2015 року в судове засідання з'явився Позивач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 18.12.2014 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 18.12.2014 року не виконав.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Беручи до уваги викладене, а також те, що ухвала господарського суду Київської області від 18.12.2014 року направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про порушення провадження у справі та час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він посилався би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих Позивачем пояснень суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 19.01.2015 року.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

Встановив:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

04.01.2005 року між Інститутом розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця Національної академії аграрних наук України (орендодавець) та селянським фермерським господарством "КУЛІШЕНКО" (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, від 04.01.2005 року за № 7 (далі за текстом: Договір), згідно п.п. 1.1. якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення - кімната № 108, площею 33,3 кв.м., розміщене за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Чубинське, вул. Погребняка, 1, на першому поверсі адміністративно - лабораторного корпусу (надалі - Майно), що знаходиться на балансі Інституту, вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою 29510 грн.

Відповідно до п. 2.1. Договору, Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та Акту приймання-передачі Майна.

Згідно із п.п. 3.1., 3.2. Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - грудень 2004 року - 245,92 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди - січень 2005 року - визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2005 року. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Договір у п. 3.3. передбачає, що Орендар перераховує орендну плату в повному обсязі щомісячно, на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, згідно з виставленими рахунками Орендодавцем.

За умовами п. 3.4. Договору, розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно із п. 5.5. Договору, Орендар зобов'язується своєчасно здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна.

Договір у п. 10.6. передбачає, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

04.01.2013 року між Інститутом розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця Національної академії аграрних наук України (орендодавець) та селянським фермерським господарством "КУЛІШЕНКО" (орендар) укладено Додаткову угоду від 04.01.2013 року за № 6 (далі за текстом: Додаткова угода - 6) до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, від 04.01.2005 року за № 7, згідно п. 1. якої, «ОРЕНДОДАВЕЦЬ» та «ОРЕНДАР» домовились продовжити термін дії договору оренди від 04.01.2005 року за № 7 з 04.01.2013 року по 31.12.2013 року включно.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частинами 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Судом встановлено, що 29.11.2013 року Позивачем та Відповідачем підписано акт прийому-передачі орендованого майна від 29.11.2013 року, згідно якого Відповідач передав, а Позивач прийняв нежитлове вбудоване приміщення, площею 33,3 кв. м., що розміщене в лабораторному корпусі.

Як вказує Позивач у позовній заяві, Відповідач не виконав належним чином зобов'язань зі сплатити орендних платежів у 2013 році, у зв'язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість зі сплатити орендних платежів в сумі 4993,49 грн. (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто три гривні 49 коп.).

Як встановлено судом, ухвалою господарського суду Київської області від 18.12.2014 року суд зобов'язував Відповідача подати належні докази виконання Відповідачем зобов'язань за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, від 04.01.2005 року за № 7.

Станом на момент розгляду справи Відповідачем не надано суду належних доказів виконання Відповідачем зобов'язань за Договором.

Таким чином, внаслідок порушення Відповідачем положень п.п. 1.1., 3.3., 5.2. Договору та ст.ст. 526, 530, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, у зв'язку з тим, що Відповідач належним чином не виконав зобов'язань за Договором зі сплатити орендних платежів у 2013 році, за Відповідачем перед Позивачем наявна заборгованість зі сплатити орендних платежів у сумі 4993,49 грн. (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто три гривні 49 коп.).

За таких обставин, позовна вимога про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором у вигляді основного боргу у сумі 4993,49 грн. (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто три гривні 49 коп.) є обґрунтованою та доведеною за допомогою належних і допустимих доказів, у зв'язку з чим підлягає задоволенню у повному обсязі.

Поряд з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за Договором зі сплатити орендних платежів, пеню, передбачену п. 3.5. Договору, в сумі 881,35 грн. (вісімсот вісімдесят одна гривня 35 коп.).

Відповідно до п. 3.5. Договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується Орендодавцю у визначеному пунктом 3.3. обсязі, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом та Договором відповідальності.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.ст. 1, 3 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та п. 3.5. Договору, Позивачем Відповідачу нараховано пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання зі сплатити орендних платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в сумі 881,35 грн. (вісімсот вісімдесят одна гривня 35 коп.).

З метою дослідження правильності визначення Позивачем суми пені, судом встановлено, що сума пені у розмірі 881,35 грн. (вісімсот вісімдесят одна гривня 35 коп.) визначена обгрунтовано і вірно. Доказів сплати Відповідачем вказаної суми пені перед Позивачем не надано.

Поряд з цим, Позивач просить стягнути з Відповідача за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання за Договором інфляційні нарахування в сумі 977,23 грн. (дев'ятсот сімдесят сім гривень 23 коп.) та 3-ри проценти річних у сумі 144,88 грн. (сто сорок чотири гривні 88 коп.).

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.абз. 2, 3 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Розрахунок 3-х процентів річних та інфляційних нарахувань знаходиться в матеріалах справи.

Перевіркою правильності визначення Позивачем вищевказаних сум трьох процентів річних та інфляційних нарахувань, судом встановлено, що останні визначені Позивачем вірно і обґрунтовано; при розрахунку інфляційних втрат Позивачем враховано періоди, в яких індекс інфляції був менше одиниці.

На час розгляду справи, Відповідачем не надано суду доказів сплати Позивачу суми трьох процентів річних та інфляційних нарахувань.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивач довів суду та Відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у Відповідача перед Позивачем наявна заборгованість за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, від 04.01.2005 року за № 7 у вигляді пені в сумі 881,35 грн. (вісімсот вісімдесят одна гривня 35 коп.), інфляційних нарахувань в сумі 977,23 грн. (дев'ятсот сімдесят сім гривень 23 коп.), трьох процентів річних у сумі 144,88 грн. (сто сорок чотири гривні 88 коп.).

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, від 04.01.2005 року за № 7 у вигляді пені в сумі 881,35 грн. (вісімсот вісімдесят одна гривня 35 коп.), інфляційних нарахувань в сумі 977,23 грн. (дев'ятсот сімдесят сім гривень 23 коп.), трьох процентів річних у сумі 144,88 грн. (сто сорок чотири гривні 88 коп.) є обґрунтованими та доведеними за допомогою належних і допустимих доказів, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду Позивачем у справі в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Надані Позивачем докази не спростовані, та не заперечувались Відповідачем протягом розгляду справи.

Поряд з цим, Позивач просить суд покласти на Відповідача витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, суд, на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на Відповідача судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Інституту розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця Національної академії аграрних наук України до селянського фермерського господарства "КУЛІШЕНКО" про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з селянського фермерського господарства "КУЛІШЕНКО", ідентифікаційний код: 31295604, місцезнаходження: 08321, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Чубинське, вул. Садоводачна, буд. 5, на користь Інституту розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця Національної академії аграрних наук України, ідентифікаційний код: 05408024, місцезнаходження: 08321, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Чубинське, вул. Погребняка, буд. 1, заборгованість за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, від 04.01.2005 року за № 7 у вигляді основного боргу в сумі 4993,49 грн. (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто три гривні 49 коп.), пені в сумі 881,35 грн. (вісімсот вісімдесят одна гривня 35 коп.), інфляційних нарахувань в сумі 977,23 грн. (дев'ятсот сімдесят сім гривень 23 коп.), трьох процентів річних у сумі 144,88 грн. (сто сорок чотири гривні 88 коп.) та судовий збір у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Повний текст рішення складено та підписано 26 січня 2015 року