Рішення

від 20.01.2015 по справі 911/5532/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2015 р. Справа № 911/5532/14

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімон Груп" про стягнення суми,

за участю представників:

позивача: Новицький М.З. (дов. № 300-122/01-1677 від 28.02.2014);

відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімон Груп" про стягнення суми.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.12.2014 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.01.2015.

В судовому засіданні 20.01.2015 суд заслухав пояснення представника позивача, він підтримав позовні вимоги.

Суд зазначає, що у зв'язку з надходженням до господарського суду Київської області (вх. № 134/14 від 08.04.2014) повідомлення Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" про тимчасове призупинення приймання до пересилання поштових відправлень адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим, суд був позбавлений можливості відправити копію ухвали суду відповідачу.

Враховуючи, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 20.01.2015 суд, після виходу з нарадчої кімнати в порядку ст. 82-1 Господарського процесуального кодексу України, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

01.04.2014 Антимонопольним комітетом України було прийнято рішення № 177-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» за результатами розгляду справи № 127-26.13/31-13.

У вказаному рішенні зазначено, що в ході розгляду справи Антимонопольним комітетом України було надіслано відповідачу за адресою його місцезнаходження вимогу про надання інформації, що не була виконана останнім.

Пунктом 1 резолютивної частини рішення № 177-р від 01.04.2014 у справі № 127-26.13/31-13 визнано, що дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімон Груп" з неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 06.11.2012 № 227-29/09-11547 у встановлений ним строк порушенням, передбаченим п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення за порушення, зазначене у пункті 1 цього рішення, на відповідача накладено штраф у розмірі 6000,00 грн та встановлено, що штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів

господарювання, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 50. «Про захист економічної конкуренції» порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є: неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки;

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» рішення та розпорядження, що приймаються органами Антимонопольного комітету України, головами його територіальних відділень відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, надаються особам, які беруть участь у справі, у вигляді їх копій, посвідчених у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Статтею 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що У разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

Вказане рішення було опубліковано у газеті "Урядовий кур'єр" (№ 95, 29.05.2014) (докази вказаних публікацій містяться в матеріалах справи).

Відтак, вбачається, що відповідач належним чином повідомлений про ухвалення вказаного рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Частиною 3 статті 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Згідно з ч. 8 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Оскільки станом на час звернення позивача до суду, відповідач у строк, встановлений ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», штраф, накладений рішенням № 177-р від 01.04.2014 у справі № 127-26.13/31-13, не сплатив та не надіслав позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, позивач просить суд стягнути з відповідача 6000,00 грн.

Суд зазначає, що сам по собі факт неоскарження рішення особою, якої воно стосується, не є безумовним свідченням законності відповідного акта державного органу. Тобто для того, щоб дійти висновку про обов'язковість виконання рішення названого Комітету чи його територіального відділення, господарському суду потрібно досліджувати це рішення на предмет його відповідності вимогам законодавства, якщо така відповідність заперечується іншою стороною у справі. Однак господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України «Про захист економічної конкуренції»), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України (аналогічна правова позиція викладена в Постанові пленуму Вищого господарського суду України № 15 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства").

Відповідач у передбачений строк не скористався правом на оскарження рішення № 177-р від 01.04.2014 у справі № 127-26.13/31-13. Відповідність рішення законодавству відповідачем не заперечувалась.

Отже, відповідач всупереч вимогам частин 2, 3 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» безпідставно ухилився від виплати у встановлений Законом термін накладеного позивачем штрафу.

Частиною 7 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Оскільки відповідач на час прийняття рішення штраф, накладений рішенням № 177-р від 01.04.2014 у справі № 127-26.13/31-13, в порушення вимог законодавства у сумі 6000,00 грн. не сплатив, вимога позивача про стягнення з відповідача 6000,00 грн. штрафу підлягає задоволенню.

У зв'язку з несплатою відповідачем у встановлений законодавством термін штрафу, позивачем була нарахована пеня в розмірі 1,5 % від суми штрафу за кожний день прострочення сплати штрафу, в сумі 8820,00 грн, проте, позивач відповідно до вимог ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 6000,00 грн.

Згідно з ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Оскільки розмір заявленої позивачем до стягнення з відповідача пені відповідає приписам ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», вимога позивача про стягнення 6000,00 грн. пені також підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімон Груп" (код ЄДРПОУ 37428495) до Державного бюджету України (на рахунок УК у Солом'янському районі міста Києва, код ЄДРПОУ 38050812, Банк одержувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, р/р 31118106700010, код класифікації доходів 21081100 (символ звітності 106) 6000,00 штрафу та 6000,00 грн пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімон Груп" (код ЄДРПОУ 37428495) в доход Державного бюджету України 1827,00 грн судового збору.

4. Видати накази.

Повний текст рішення складено 26.01.2015

Суддя А.Ф. Черногуз