Постанова

від 27.01.2015 по справі 826/18078/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 1/524

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 січня 2015 року 17:02 № 826/18078/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Легейді Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Підприємства "ГЕРМЕС ЛАЙН" Громадської організації "АСОЦІАЦІЯ УКРАЇНСЬКИЇ ІНВАЛІДІВ" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за участі представників сторін:

представника позивача Трошина М.А.,

представника відповідача Диби Ю.Д.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27.01.2015 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Підприємство "ГЕРМЕС ЛАЙН" Громадської організації "АСОЦІАЦІЯ УКРАЇНСЬКИЇ ІНВАЛІДІВ" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.01.2014 № 0000012152 та № 0000013152.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/18078/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2014 року закінчено підготовче провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 27.01.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення адміністративного позову, з підстав викладених у письмових запереченнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

На підставі наказу відповідача № 2887 від 17.12.2013, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування підприємством "ГЕРМЕС ЛАЙН" Громадської організації "АСОЦІАЦІЯ УКРАЇНСЬКИЇ ІНВАЛІДІВ" (код ЄДРПОУ 37402498) бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за квітень 2012 року, за результатом якої складено акт перевірки від 11.01.2014 № 1/26-55-15-02/37402498 (т. 1, арк. 13-23).

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 ПК України, в результаті чого було безпідставно включено до податкового кредиту ПДВ в березні 2012 року в сумі 45954,00 грн., у зв'язку з чим завищено від'ємне значення ПДВ в березні 2012 року на суму 45954,00 грн.;

- п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за квітень 2012 року в розмірі 45954 грн.

На підставі складеного акту перевірки від 11.01.2014 № 1/26-55-15-02/37402498 податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 27.01.2014:

- № 0000012152, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 68931,00 грн., з якої: за основним платежем - 45954,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 22977 грн. (т. 1, арк. 8);

- № 0000013152, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 45954,00 грн., з якої: за штрафними (фінансовими) санкціями - 0,00 грн. (т. 1, арк. 10).

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем було встановлено, що фактично підприємство «Гермес Лайн» ГО «Асоціація українських інвалідів» не знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Басейна, буд. 9, кв. 3, про що складено акт перевірки місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності №14/26-55-15-02/378402498 від 27.12.2013 року завірений печаткою КП по УЖГ «Хрещатик» (код ЄДРПОУ 35534430) із зазначенням, що підприємство «Гермес Лайн» ГО «Асоціація українських інвалідів» серед орендарів та власників підприємства за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 9 не значиться (т. 1, арк. 63, арк. 73).

Крім того, в акті перевірки зазначено, що перевірка була проведена з 17.12.2013 року по 30.12.2013 року, проте директором чи представниками підприємства до перевірки не були надані оригінали первинних та бухгалтерських документів, що безпосередньо стосуються предмету перевірки (т. 1, арк. 67), а були надані копії, у зв'язку з чим контролюючим органом був складений акт ненадання документів до перевірки від 30.12.2013 № 15/26-55-15-02/37402498 (т. 1, арк. 62, арк. 57-58).

Відповідно до акту ненадання документів до перевірки від 30.12.2013 (т. 1, арк. 57-58) вбачається, що позивач не надав до перевірки оборотно-сальдову відомість по рахунках бухгалтерського обліку в розгорнутому вигляді, яка могла б свідчити про реальність відображення операцій у перевіряємому періоді та свідчити про факт прийому - передачі та сплати сум, які заявлені до бюджетного відшкодування за період їх декларування, як і не надав договорів оренди на фактичне приміщення, де підприємство могло б здійснювати свою господарську діяльність.

Крім цього, згідно акту перевірки вбачається (т. 1, арк. 65), що відповідачем, згідно з поданої підприємством «Гермес Лайн» ГО «Асоціація українських інвалідів» до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві податкової декларації з ПДВ за квітень 2012 року та додатками до неї було встановлено, що сума бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника, відображена у рядку 23.1 декларації, яка сформована з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: березень 2012 року, складає 45 954 грн. Причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень 2012 року, згідно наданих копій документів є: придбання товарно-матеріальних цінностей на митній території України для подальшої реалізації кінцевим споживачам.

У зв'язку з чим, враховуючи ненадання позивачем до перевірки оригіналів первинних та бухгалтерських документів, що безпосередньо стосуються предмету перевірки, відповідач дійшов висновку, що підприємством «Гермес Лайн» ГО «Асоціація українських інвалідів» було безпідставно включено до податкового кредиту ПДВ за березень 2012 року в сумі 45954 грн., у зв'язку з чим завищено від'ємне значення з ПДВ за березень 2012 року в розмірі 45954 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2012 року на 45954 грн. (т. 1, арк. 70).

Однак, підприємство «Гермес Лайн» ГО «Асоціація українських інвалідів» не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями від 27.01.2014 № 0000012152 та № 0000013152, а тому звернулося з відповідним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

В той же час, згідно пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 17 ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п. 200.3 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до розділу 5 Наказу Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 № 678 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" зазначено, що платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3).

Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації 0110 за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 податкової декларації 0110.

При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації 0110), подають до декларації 0110 (Д4) (додаток 4).

Залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Отже, від'ємне значення суми ПДВ виникає у разі, коли податковий кредит платника більший за податкове зобов'язання, тобто платник податку придбав більше робіт/товарів/послуг ніж продав протягом звітного (податкового) періоду.

Крім того, засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Висновки про реальність здійснених позивачем господарських операцій, за наслідками яких було сформовано податковий кредит та сформовано валові витрати, судам слід робити з фактичним дослідженням обставин, що стосуються такого питання, зокрема правильності відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з його контрагентом.

Відтак, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

У зв'язку з чим, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Проте, як вбачається з акту перевірки та акту ненадання документів до перевірки позивач не надав до перевірки оригіналів первинних та бухгалтерських документів, що безпосередньо стосуються підстав виникнення права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за квітень 2012 року та не надав оборотно-сальдову відомість по рахунках бухгалтерського обліку в розгорнутому вигляді, яка могла б свідчити про реальність відображення операцій у перевіряємому періоді та свідчити про факт прийому - передачі та сплати сум, які заявлені до бюджетного відшкодування за період їх декларування.

Крім того, в акті ненадання документів до перевірки зазначено, що підприємство «Гермес Лайн» ГО «Асоціація українських інвалідів» не надало до перевірки договорів оренди на фактичне приміщення, де підприємство могло б здійснювати свою господарську діяльність (т. 1, арк. 58).

Між іншим, підприємство «Гермес Лайн» ГО «Асоціація українських інвалідів» не надало суду договорів оренди на підтвердження фактичного місцезнаходження позивача.

В той час, як згідно п. 85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Крім того, відповідно до п. 85.3 ст. 85 ПК України, документи, що містять комерційну таємницю або є конфіденційними, передаються окремо із зазначенням посадової (службової) особи, що їх отримала. Передача таких документів для їх огляду, вивчення і їх повернення оформляються актом у довільній формі, який підписують посадова (службова) особа контролюючого органу та платник податків (його представник).

Згідно п. 85.4 ст. 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів , що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 85.6 ст. 85 ПК України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Відповідно до п. 85.8 ст. 85 ПК України, посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку , у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Отже, з аналізу вищенаведених норм податкового законодавства вбачається, що надання документів до перевірки є обов'язком платника податку.

Відтак, підприємство «Гермес Лайн» ГО «Асоціація українських інвалідів» всупереч положенням ст. 85 ПК України не виконало свого обов'язку, який полягав у наданні до перевірки засвідчених копій документів щодо підстав виникнення права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за квітень 2012 року, оскільки позивач, відповідно до акту ненадання документів до перевірки від 30.12.2013, не надав до перевірки оборотно-сальдову відомість по рахунках бухгалтерського обліку в розгорнутому вигляді, яка могла б свідчити про реальність відображення операцій у перевіряємому періоді та свідчити про факт прийому - передачі та сплати сум, які заявлені до бюджетного відшкодування за період їх декларування, як і не надав договорів оренди на фактичне приміщення, де підприємство могло б здійснювати свою господарську діяльність.

У зв'язку з чим, суд звертає увагу позивача на п. 44.5 ст. 44 ПК України згідно якого встановлено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів , зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби , митного органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Проте, як вбачається із позовної заяви, позивач не зазначає, що документи щодо підстав виникнення права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за квітень 2012 року були втрачені, пошкоджені або достроково знищені.

Між іншим, суд зазначає, що згідно п. 44.6 ст. 44 ПК України, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відтак, враховуючи, що підприємство «Гермес Лайн» ГО «Асоціація українських інвалідів» не надало до перевірки оборотно-сальдову відомість по рахунках бухгалтерського обліку в розгорнутому вигляді, яка могла б свідчити про реальність відображення операцій у перевіряємому періоді та свідчити про факт прийому - передачі та сплати сум, які заявлені до бюджетного відшкодування за період їх декларування та не надав договорів оренди на фактичне приміщення, де підприємство могло б здійснювати свою господарську діяльність, суд дійшов висновку, що у позивача були відсутні документи на підтвердження правомірності визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту, розрахунків з бюджетом та показників, відображених у декларації за березень, квітень 2012 року (з додатками).

Отже, враховуючи, що підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ та розміру від'ємного значення суми ПДВ стало саме не надання позивачем до перевірки первинних документів на підтвердження підстав виникнення права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за квітень 2012 року, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно частини 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

В даному випадку відсутнє документальне підтвердження судових витрат відповідача, а тому вони стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити у задоволенні позову підприємства "ГЕРМЕС ЛАЙН" Громадської організації "АСОЦІАЦІЯ УКРАЇНСЬКИЇ ІНВАЛІДІВ" повністю.

2. Стягнути з підприємства "ГЕРМЕС ЛАЙН" Громадської організації "АСОЦІАЦІЯ УКРАЇНСЬКИЇ ІНВАЛІДІВ" (код ЄДРПОУ 37402498) решту суми судового збору у розмірі 2067,92 грн. (дві тисячі шістдесят сім грн. 92 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28 січня 2015 року.