Рішення

від 29.01.2015 по справі 904/9980/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.01.15 Справа № 904/9980/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АНГ ГРУПП", м. Нова Каховка, Херсонська область

до Приватного акціонерного товариства "АГРО-СОЮЗ", с. Майське, Синельниківський район, Дніпропетровська область

про стягнення 286724,23 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Гончаров О.О. - представник за дов. № б/н від 23.01.15

Науменко О.Б. - представник за дов. № б/н від 23.01.15

від відповідача: Верещака Б.І - представник за дов. б/н від 10.01.14

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АНГ Групп" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Агро-Союз" про стягнення 271448 грн. основного боргу, 13688, 01 грн. пені, 1588, 22 грн. трьох відсотків річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 1508 АНГ/ПЖ від 15.08.2014 в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2014 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 26.01.2015.

19.01.2015 через канцелярію Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він зазначає, що у період з 22.12.2014 по 19.01.2015 ним було сплачено на користь позивача заборгованість у сумі 271448 грн., тому у задоволенні позову в цій частині просить відмовити. Також, у відзиві на позов відповідач просить суд зменшити розмір пені на 10000 грн. на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 26.01.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АНГ Групп" (далі - позивач. постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Агро-Союз" (далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 1508 АНГ/ПЖ (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та сплатити продукцію в асортименті, кількості та за ціною, зазначеними у рахунках та/або накладних, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору поставка продукції здійснюється у відповідності з правилами "Інкотермс-2010" на умовах: СРТ - склад покупця, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Майське, провулок Радгоспний, 5.

Покупець здійснює оплату за кожну партію продукції протягом 25 робочих днів з дати поставки цієї партії продукції (п. 3.1 договору).

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2015 року (п. 6.1 договору).

На виконання умов договору, позивач поставив у період з 18.08.2014 по 22.10.2014, а відповідач прийняв товар на загальну суму 719036 грн., що підтверджується видатковими накладними від 18.08.2014 № RH-0000002 на суму 264751 грн., від 21.0.8.2014 № РН-0000003 на суму 270515 грн. та від 22.10.2014 № РН-0000004 на суму 183770 грн., підписаними обома сторонами та скріпленими печатками підприємств (арк. с. 11-13).

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару у розмірі 447588 грн., відповідно до банківських виписок (арк. с. 14-41).

Таким чином, на момент звернення позивача із позовом до суду, несплаченим був товар на суму 271448 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Під час розгляду справи відповідач також здійснив часткову оплату у розмірі 271448 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, що містяться у матеріалах справи (арк. с. 57-70).

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, оскільки відповідачем суму основного боргу у розмірі 271448 грн. було слпачено після звернення позивача із позовом до суду (згідно поштового конверту 11.122.014, арк. с. 50), провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 23.09.2014 по 10.12.2014 у розмірі 13688, 01 грн.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 5.1 договору за порушення строку оплати продукції покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0, 2 % від простроченої суми, за кожен день прострочки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зважаючи на клопотання відповідача про зменшення пені заявленої до стягнення на 10000 грн., враховуючи складну економічну ситуацію, яка склалась в Україні, беручи до уваги, що основний борг за поставлений товар було сплачено відповідачем у повному обсязі та те, що присутній у судовому засіданні 26.01.2015 представник позивача не заперечив проти часткового задоволення клопотання відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені на 5000 грн. від заявленої до стягнення. Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає пеня у сумі 8688, 01 грн.

Відповідно до 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані три відсотки річних за період з 23.09.2014 по 10.12.2014 в сумі 1588, 22 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, задовольняє дану вимогу частково у розмірі 1577, 92 грн., оскільки при здійсненні нарахування трьох відсотків річних, позивачем неправильно обрано період нарахування. А саме, не враховано, що прострочення виконання грошового зобов'язання за видатковою накладною від 18.08.2014 № RН-0000002, з урахуванням вимог п. 3.1 договору, розпочалось з 24.09.2014, тоді як позивач починає нарахування трьох відсотків річних з 23.09.2014.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 5734, 27 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Агро-Союз" (52511, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Майське, провулок Радгоспний, буд. 5, ідентифікаційний код 24437204) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АНГ Групп" (74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Паризької Комуни, буд. 2Л, ідентифікаційний код 39243695) пеню у сумі 8688, 01 грн., три відсотки річних у розмірі 1577, 92 грн. та 5734, 27 грн. витрат по сплаті судового збору.

В частині стягнення заборгованості у розмірі 271448 грн. провадження у справі припинити.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 31.01.2015

Суддя В.І. Ярошенко