Рішення

від 27.01.2015 по справі 911/5168/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2015 р. Справа № 911/5168/14

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудцентр», Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське

до Приватного підприємства «Будмет», Київська область, м. Вишневе

про стягнення 121943,18 грн.

секретар судового засідання Колісник Ю.І.

за участю представників:

від позивача : Безпалий А.М. - керівник (витяг з ЄДРПОУ №19790919 від 17 грудня 2014 року);

Матєров Ю.П., Матєрова В.П. (довіреність б/н від 27 листопада 2014 року);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промбудцентр» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Будмет» (далі - відповідач) про стягнення 121943,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №100114/04 від 10 січня 2014 року, а саме, відповідач не повністю сплатив грошові кошти за отриманий товар, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 88973,50 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував пеню в розмірі 13738,59 грн., інфляційні втрати в розмірі 10495,78 грн., 3% річних в розмірі 1935,32 грн. та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 6799,99 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 3 грудня 2014 року та призначено справу до розгляду на 23 грудня 2014 року.

Відповідно до ухвали суду від 23 грудня 2014 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 27 січня 2015 року.

Відповідач, повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами суду від 3 грудня 2014 року та від 23 грудня 2014 року, у судові засідання не з'явився, витребуваних документів не подав, хоча був повідомлений належним чином. Суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

27 січня 2015 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промбудцентр» (за договором - постачальник) та Приватним підприємством «Будмет» (за договором - покупець) 10 січня 2014 року укладено договір поставки за №100114/04.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити товарний бетон і розчин (далі - товар) та організувати перевезення товару відповідно до заявок покупця, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити переданий товар та вартість перевезення (поставки) за діючими прайсовими цінами постачальника на день поставки.

Згідно пункту 4.3 договору прийом-передача товару по кількості та якості здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням умов, передбачених цим договором.

Пунктом 5.5 договору сторони погодили, що оплата за товар здійснюється на умовах 100% попередньої оплати з урахуванням положень п. 5.6 договору.

Відповідно до пункту 5.6 договору в тому разі, якщо товар було відпущено покупцю на суму, що перевищує отриману попередню оплату, таку поставку сторони вважають поставкою з відстрочкою платежу на 5 календарних днів з дати поставки.

Згідно пункту 7.3 договору за порушення покупцем обов'язку з своєчасної сплати належних за даним договором платежів він зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості простроченої суми коштів за кожен календарний день прострочення платежу. Пеня нараховується на розмір несплачених покупцем грошових сум з першого дня прострочення.

Пунктом 12.4 договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2014 року включно в частині поставки, а в частині оплати - до повного виконання зобов'язань по цьому договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 226031,50 грн., що підтверджується видатковими накладними №16 від 18 січня 2014 року, №46 від 20 січня 2014 року, №173 від 18 лютого 2014 року, №258 від 5 березня 2014 року, №265 від 6 березня 2014 року, №299 від 7 березня 2014 року, №303 від 10 березня 2014 року, №324 від 12 березня 2014 року, №327 від 13 березня 2014 року, №341 від 15 березня 2014 року, №350 від 17 березня 2014 року, №363 від 19 березня 2014 року, №388 від 21 березня 2014 року, №392 від 22 березня 2014 року, №445 від 31 березня 2014 року, №466 від 4 квітня 2014 року та №472 від 5 квітня 2014 року, копії яких наявні в матеріалах справи, а оригінали оглянуто у судовому засіданні.

Відповідач не повністю розрахувався за отриманий товар, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 88973,50 грн.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Так, в матеріалах даної справи наявний акт звіряння взаємних розрахунків від 25 листопада 2014 року, який підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача, з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 88973,50 грн.

Отже, станом на день прийняття рішення у справі відповідач не повністю оплатив прийнятий у позивача товар. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Вимога позивача про стягнення з відповідача 88973,50 грн. заборгованості за прийнятий товар підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Перевіривши розрахунок пені, доданий позивачем до позовної заяви, суд встановив, що розмір пені у сумі 13738,59 грн. є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Нараховані позивачем 3% річних у сумі 1935,32 грн. та інфляційні втрати у сумі 10495,78 грн. є обґрунтованими, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Крім того, до стягнення з відповідача позивачем заявлено 6799,99 грн. процентів за користування чужими коштами.

Як вбачається з розрахунку, доданого позивачем до позовної заяви, нарахування процентів за користування чужими коштами позивачем здійснено на підставі положень ст.ст. 536, 692 та 1048 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже, суд приходить до висновку, що зазначена вище норма законодавства поширює свою дію лише на правовідносини, пов'язані з позикою, в той час, коли правовідносини, що склались між сторонами у даній справі, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Крім того, судом враховано позицію Верховного Суду України, викладену у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 24 грудня 2013 року №3-37гс13 (№8/5025/1402/12), у якій Верховний Суд України зазначив, що частиною третьою статті 692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ця правова норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов'язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно із чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.

Частиною 3 статті 692 ЦК України фактично конкретизовано передбачений статтею 536 цього кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене статтею 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Зі змісту цих статей випливає, що договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Разом із цим, згідно з положеннями статті 549 ЦК України, грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Згідно з ч. 1 ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином, заявлені до стягнення з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі облікової ставки НБУ за відповідний період прострочення від вартості невиконаного зобов'язання за кожен день такого прострочення за своєю природою підпадають під визначення неустойки, а саме пені, згідно зі ст. 549 ЦК України, частина 3 якої встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, судом вже стягнуто з відповідача 13738,59 грн. пені, нарахованої за цей самий період на підставі пункту 7.3 договору, яким сторони передбачили нарахування пені.

Тому, нарахування додаткових процентів за цей же період за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, суд прийшов до висновку щодо відмови в задоволенні позовної вимоги в частині стягнення з відповідача 6799,99 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Будмет» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 40, код 32611779) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудцентр» (08141, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, 33, код 38473470) - 88973 (вісімдесят вісім тисяч дев'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп. заборгованості, 13738 (тринадцять тисяч сімсот тридцять вісім) грн. 59 коп. пені, 1935 (одна тисяча дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 32 коп. 3% річних, 10495 (десять тисяч чотириста дев'яносто п'ять) грн. 78 коп. інфляційних втрат та 2302 (дві тисячі триста дві) грн. 87 коп. судового збору.

3. В іншій частині відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 30 січня 2015 року

Суддя Д.Г. Заєць