Рішення

від 22.01.2015 по справі 917/2538/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2015 Справа № 917/2538/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОІЛ ГРЕЙН", місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Межигірська, 39/20, оф. 26; юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Ігорівська, 12-а

До відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "АММІКРОН", 39600 Полтавська область, м. Кременчук, вул. Першотравнева, 15/1, оф. 5

Про стягнення 169 990,55 грн., в т.ч. 160 020,00 грн. - заборгованість відповідача за поставлений товар (макуха соєва) за умовами Договору поставки № 1609-1 від 16.09.2014 р., 5 473,28 грн. - пеня, 656,79 грн. - 3 % річних та 3 840,48 грн. - інфляційні втрати

Суддя Бунякіна Ганна Іванівна

Представники :

від позивача : Матієнко О. І. (див. протокол судового засідання);

від відповідача : не з'явилися (див. протокол судового засідання).

22.01.2015 року у судовому засіданні відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частину рішення, додано до справи та повідомлено про строк виготовлення повного тексту рішення.

Рішення виноситься після перерви, оголошеної в судовому засіданні 25.12.2014 р. в порядку ст. 77 ГПК України з огляду на необхідність поповнення матеріалів справи додатковими документальними доказами.

Суть спору: розглядається позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "СОІЛ ГРЕЙН", м. Київ про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "АММІКРОН", м. Кременчук 169 990,55 грн., в т.ч. 160 020,00 грн. - заборгованість відповідача за поставлений товар (макуха соєва) за умовами Договору поставки № 1609-1 від 16.09.2014 р., 5 473,28 грн. - пеня, 656,79 грн. - 3 % річних та 3 840,48 грн. - інфляційні втрати.

Позивач на позовних вимогах наполягає за мотивами позовної заяви. На виконання вимог ухвали суду від 08.12.2014 року про порушення провадження у даній справі заявою № 03/15 від 21.01.2015 року (вх. № 715 від 22.01.2015 року) надав суду витребувані документи (а. с. 43-53).

Відповідач не скористався наданими йому правами (ст. 22 ГПК України) для захисту своїх інтересів, на позов не відреагував, представництво у судове засідання не забезпечив. Ухвала про порушення провадження у даній справі, яка направлялася за вказаною у позовній заяві адресою, повернулася до суду з відміткою поштового відділення про відсутність адресата за вказаною адресою. Відповідно до наданого позивачем Витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а. с. 45-47) місцезнаходженням відповідача є адреса: 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Першотравнева, 15/1, оф. 5.

У п. 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" від 13.08.2008 р. № 01-8/482 (із змінами і доповненнями) зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій . Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у пп. 3.9.2 постанови від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, належне повідомлення відповідача про час, дату і місце проведення судового засідання згідно з п. п. 2.6.11, 2.6.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 28 від 20.02.2013 р., суд не розцінює неявку відповідача та невиконання останнім вимог суду як підставу для подальшого відкладення розгляду справи та розглядає спір за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані документальні докази, суд,

встановив :

16.09.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СОІЛ ГРЕЙН" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "АММІКРОН" (покупець) було укладено Договір поставки № 1609-1 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах цього договору товар - макуха соєва у кількості 35, 000 т (тридцять п'ять тонн), +/- опціон 10 %, за ціною 5 800,00 грн. у т. ч. ПДВ 20 % за одну метричну тонну (п. 1.1 Договору).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- термін поставки товару з 16.09.2014 року по 31.12.2014 року ( п. 2.2 Договору);

- поставка товару здійснюється окремим партіями, згідно виставлених рахунків - фактур, які оформлюються на кожну партію товару і є його невід'ємною частиною. Кожна партія товару повинна супроводжуватись наступними документами: рахунок - фактури, видаткова накладна, ттн, податкова накладна, оформлена відповідно до чинного законодавства України (п. 2.3 - 2.4 Договору);

- порядок оплати - напротязі 3-х банківських днів з моменту поставки товару здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, згідно виставленого постачальником рахунку - фактури (п. 3.2 Договору);

- товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем за якістю відповідно до показників якості; за кількістю - відповідно до кількості місць та ваги, зазначених у транспортних документах і фактично зданих у пункті призначення (п. 5.1 Договору);

- у разі порушення термінів оплати покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення (п. 6.1 Договору);

- Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2014 р., а в частині оплати - до повного виконання зобов'язань за даним договором (п. 9.1 Договору).

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань щодо поставки відповідачу товару (макухи соєвої) у кількості 31, 900 тонн на загальну суму 185 020,00 грн. на підставі виставленого рахунку - фактури № СФ - 0000005 від 17.09.2014 року та прийняття товару ТОВ "АММІКРОН" підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін Актом прийому - передачі права власності на товар до Договору № 1609-1 від 17.09.2014 року, видатковою накладною № РН - 0000006 від 17.09.2014 року, товарно - транспортною накладною № 000001706 від 17.09.2014 року, податковою накладною № 6 від 17.09.2014 року (копії залучено до матеріалів справи, а.с. 10-11, 50-53).

На момент подання позову до суду відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару виконав частково, 29.09.2014 року сплативши 25 000,00 грн. (а. с. 49).

08.10.2014 року позивач направив відповідачу вимогу № 16/14 з пропозицією сплатити залишок заборгованості за поставлений товар. Будь-якого реагування на вказану вимогу від відповідача не надходило, заборгованість не погашена.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 169 990,55 грн., в т.ч. 160 020,00 грн. - заборгованість відповідача за поставлений товар (макуха соєва) за умовами Договору поставки № 1609-1 від 16.09.2014 р., 5 473,28 грн. - пеня, 656,79 грн. - 3 % річних та 3 840,48 грн. - інфляційні витрати.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Підписаний сторонами Договір відповідає умовам статті 712 Цивільного Кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (п. 1 та п. 5 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором прийнятий товар оплатив частково. Дана обставина відповідачем не спростовується.

За викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 160 020,00 грн. заборгованості за поставлений товар (макуха соєва) за умовами Договору поставки № 1609-1 від 16.09.2014 р.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 656,79 грн. 3 % річних та 3 840,48 грн. інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга: Закон Еліт 9.1.3" та додано до матеріалів справи).

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 6.1 Договору поставки сторони передбачили, що у разі порушення термінів оплати покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 5 473,28 грн. пені, суд прийшов до висновку про їх задоволення (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга: Закон Еліт 9.1.3" та додано до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 160 020,00 грн. заборгованості відповідача за поставлений товар (макуха соєва) за умовами Договору поставки № 1609-1 від 16.09.2014 р., 5 473,28 грн. пені, 656,79 грн. 3 % річних та 3 840,48 грн. інфляційних втрат підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 22, ст. 49, ст. 75, ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АММІКРОН" (39600 Полтавська область, м. Кременчук, вул. Першотравнева, 15/1, оф. 5, код ЄДРПОУ 39239840), р/р 26005340095980 в АТ "Банк "Фінанси та кредит", МФО 300131 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОІЛ ГРЕЙН" (місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Межигірська, 39/20, оф. 26; юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Ігорівська, 12-а, код ЄДРПОУ 39325740), п/р 26005210335751 в АТ "ПроКредит Банк" м. Київ, МФО 320984 - 160 020,00 грн. заборгованості відповідача за поставлений товар (макуха соєва) за умовами Договору поставки № 1609-1 від 16.09.2014 р., 5 473,28 грн. пені, 656,79 грн. 3 % річних, 3 840,48 грн. інфляційних втрат та 3 399,81 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.01.2015 р.

Суддя Г.І.Бунякіна