Постанова

від 26.01.2015 по справі 809/108/15

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2015 р. справа № 809/108/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.

представника позивача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області - Кічури Г.В.,

представника відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Ентерпрайз-Оіл" - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Ентерпрайз-Оіл" про стягнення податкового боргу в загальній сумі 657 173,03 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківським окружним адміністративним судом 06.01.2015 року відкрито провадження за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - позивач, Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську) до товариства з обмеженою відповідальністю "Ентерпрайз-Оіл" (надалі по тексту також - відповідач) про стягнення податкового боргу в загальній сумі 657 173,03 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, статті 36, пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, не погашено самостійно визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств за січень-лютий 2014 року в загальній сумі 3 922,00 гривень. В порушення пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України не сплачено зобов'язання із податку на додану вартість, застосованого податковим повідомлення-рішенням від 22.05.2013 року №0000482201 в загальному розмірі 273 212,55 гривень (за основним платежем - 217 346,30 гривень, за штрафними санкціями - 55 866,25 гривень), яке визначене позивачем на підставі порушень, виявлених актом перевірки №605/22-01/37224256 від 29.04.2013 року, а також не сплачено зобов'язання, які визначені податковими повідомлення-рішеннями від 26.09.2014 року №0023381501 за штрафними фінансовими санкціями в розмірі 4 080,00 гривень; від 14.08.2014 року №0003612204 за штрафним фінансовими санкціями в розмірі 170,00 гривень; від 18.09.2014 року №0005032204 за штрафними фінансовими санкціями в розмірі 3 060,00 гривень, застосованих за неподання відповідачем податкової звітності з податку на додану вартість за травень, червень, липень, серпень 2014 року, лютий, березень, квітень 2014 року та за січень 2014 року. В поручення тієї ж норми Податкового кодексу України відповідачем не сплачено до бюджету зобов'язання із податку на прибуток підприємств, застосованого податковим повідомлення-рішенням від 22.05.2013 року №0000472201 в загальному розмірі 346 895,70 гривень (за основним платежем - 276 504,20 гривень, за штрафними санкціями - 70 391,50 гривень), яке визначене позивачем на підставі порушень виявлених актом перевірки №605/22-01/37224256 від 29.04.2013 року. Крім того, у відповідача згідно даних витягів з облікових карток платника податків за несвоєчасну сплату узгоджених зобов'язань числиться заборгованість по несплаченій пені з податку на додану вартість в сумі 12 572,18 гривень та з податку на прибутку підприємств в сумі 13 260,60 гривень. Вказані грошові зобов'язань є податковим боргом відповідача, який станом на день звернення до адміністративного суду в загальному становить 657 173,03 гривень, і несплачений товариством з обмеженою відповідальністю "Ентерпрайз-Оіл" до бюджету.

В судовому засіданні представник позивач позовні вимоги підтримала повністю. Додатково вказала, що станом на день розгляду адміністративної справи податковий борг в загальному розмірі 657 173,03 гривень відповідачем до бюджету не сплачений. Просила адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 26.01.2015 року, не з'явився. Поштове повідомлення-виклик 21.01.2015 року відділенням поштового зв'язку повернуто на адресу суду із відміткою "підприємство відсутнє" (а.с. 40-41). Однак, відповідно даних Витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 07.10.2014 року місцезнаходження відповідача значиться: вул. Дністровська, 45-А, м. Івано-Франківськ, 76018 (а.с. 8-9), тобто адреса, за якою відправлено повістку про виклик до суду та ухвалу про відкриття провадження (а.с. 36, 38).

Згідно із частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам за адресою їх місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

За змістом частини 11 статті 35 коментованого Кодексу, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи.

Відповідно до приписів частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 33, частини 3 і 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Ентерпрайз-Оіл" зареєстроване як юридична особа (ідентифікаційний код 37224256), що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 07.10.2014 року (а.с. 8-9), та взяте на облік Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області як платник податків і зборів.

Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Конституційний обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом визначений частиною 1 статті 67 Конституції України.

Податковий кодекс України з 01.01.2011 року регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, які є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпунктів 9.1.1., 9.1.3. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Виходячи із положень пункту 133.1 статті 133, пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України відповідач є платником податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

З приводу заборгованості позивача з податку на прибуток підприємств, який виник у результаті самостійно задекларованої до сплати суми податкового зобов'язання згідно декларації, суд зазначає наступне.

Згідно положень пункту 54.1 статті 54 та пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

У відповідності до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті.

Статтею 152 даного Кодексу визначено порядок обчислення податку на прибуток підприємств, згідно якої податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачем подано до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік, де відповідачем розраховано вказані зобов'язання в розмірі по 2 211,00 гривень за січень і лютий 2014 року (зворотній бік а.с. 31). Однак, дані зобов'язання відповідач в повному обсязі не сплатив. Із урахуванням часткового внесення (зарахування у зв'язку із переплатою) коштів в сумі 500,00 гривень, на момент розгляду справи податковий борг з податку на прибуток підприємства за вказаною вище декларацією в загальному розмірі становить 3 922,00 гривень, а саме за січень 2014 року - 1 711,00 гривень, за лютий 2014 року - 2 211,00 гривень.

Відповідно до положень пункту 57.1 статті 57 коментованого Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як з'ясовано судом таке зобов'язання відповідач не сплачене і на момент розгляду справи заборгованість складає 3 922,00 гривень.

За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

З приводу податкового боргу з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість, визначеного відповідачу податковими повідомлення-рішеннями №0000472201 від 22.05.2013 року і №0000482201 від 22.05.2013 року, за наслідками перевірки, суд зазначає наступне.

Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

З матеріалів справи, судом встановлено, що Васильківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області 29.04.2013 року за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.11.2012 року по 31.12.2012 року складено акт №605/22-01/37224256, яким встановлено порушення відповідачем:

пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження відповідачем податку на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 281 566,00 гривень за 2012 рік;

пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого відповідачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевіряється, на загальну суму 223 465,00 гривень, в тому числі по періодах: за листопад 2012 року на загальну суму 116 535,00 гривень, за грудень 2012 року на суму 106 930,00 гривень (а.с. 12-19).

На підставі виявлених порушень позивачем податковими повідомлення-рішеннями від 22.05.2013 року №0000482201 і №0000472201 визначено відповідачу:

з податку на додану вартість грошове зобов'язання та застосовано штрафні (фінансові) санкції в загальному розмірі 279 331,25 гривень (за основним платежем - 223 465,00 гривень, за штрафними санкціями - 55 866,25 гривень) (а.с. 10);

з податку на прибуток підприємств грошове зобов'язання та застосовано штрафні (фінансові) санкції в загальному розмірі 351 957,50 гривень (за основним платежем - 281 566,00 гривень, за штрафними санкціями - 70 391,50 гривень) (а.с. 11).

На час розгляду справи грошові зобов'язання і штрафні санкції, застосовані податковими повідомлення-рішеннями відповідачем сплачені частково і становлять по:

податковому повідомлення-рішенню від 22.05.2013 року №0000482201 в загальному розмірі 273 212,55 гривень (за основним платежем - 217 346,30 гривень, за штрафними санкціями - 55 866,25 гривень) з податку на додану вартість;

податковому повідомлення-рішенні від 22.05.2013 року №0000472201 в загальному розмірі 346 895,70 гривень (за основним платежем - 276 504,20 гривень, за штрафними санкціями - 70 391,50 гривень) з податку на прибуток підприємств.

З приводу податкового боргу з податку на додану вартість, визначеного відповідачу у вигляді застування штрафних (фінансових) санкцій податковими повідомлення-рішеннями за №0023381501 від 26.09.2014 року, №0005032204 від 18.09.2014 року і за №0003612204 від 14.08.2014 року, за наслідками перевірок, суд зазначає наступне.

За змістом пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Аналогічні положення щодо порядку і строків подання податкових декларацій, податковими періодами яких визначений календарний місяць, встановлено в підпункті 49.18.1. пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України. А саме, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як встановлено судом, за результатами проведеної позивачем 26.09.2014 року, 14.08.2014 року і 17.09.2014 року камеральних (електронних) перевірок даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість складено акти №7862/15-01/37224256, №5727/09-15-22-01/37224256, №5726/09-15-22-01/37224256, якими встановлено порушення підпункту 49.18.1. пункту 49.18 статті 49 глави 2 розділу ІІ, пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, а саме: не подання відповідачем декларацій з податку на додану вартість за травень, червень, липень, серпень 2014 року, лютий, березень, квітень 2014 року та за січень 2014 року (а.с. 23-24, 26-27, 29).

Положенням частини 1 пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України визначено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. За повторне неподання або повторне несвоєчасне подання платником податків або іншими особами податкових декларацій (розрахунків), до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (частина 2 пунктом 120.1 статті 120 коментованого Кодексу).

Відповідно до підпункту 20.1.19. пункту 20.1 статті 20 зазначеного Кодексу контролюючі органи серед іншого мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію (підпункт 54.3.1. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України).

Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську на виконання повноважень, передбачених підпунктом 20.1.19. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, у відповідності до пункту 120.1 статті 120 зазначеного Кодексу, за первинне та повторно виявлені порушення податковими повідомлення-рішеннями №0023381501 від 26.09.2014 року, №0005032204 від 18.09.2014 року і за №0003612204 від 14.08.2014 року, із урахуванням факту притягнення відповідача в перше та у попередніх податкових періодах до відповідальності за неподання обов'язкової звітності, застосовано штрафні (фінансові) санкції в загальному розмірі 7 310,00 гривень з податку на додану вартість (а.с. 22, 25, 28).

Позивач направив відповідачу за адресою його місцезнаходження, зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців податкові повідомлення-рішення за №0023381501 від 26.09.2014 року, №0005032204 від 18.09.2014 року і за №0003612204 від 14.08.2014 року (а.с. 52-53, 27, 30)

Положеннями пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

За таких обставин суд вважає, що згадані вище податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій із податку на додану вартість є врученими відповідачу.

На час розгляду справи штрафні санкції, застосовані податковими повідомлення-рішеннями за №0023381501 від 26.09.2014 року, №0005032204 від 18.09.2014 року і за №0003612204 від 14.08.2014 року, відповідачем до бюджету не сплачені і заборгованість по них в загальному розмірі становить 7 310,00 гривень.

За приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкового зобов'язання, визначеного податковими повідомлення-рішеннями за №0023381501 від 26.09.2014 року, №0005032204 від 18.09.2014 року, №0003612204 від 14.08.2014 року, №0000482201 від 22.05.2013 року, №0000472201 від 22.05.2013 року, суд приходить до переконання, що визначені вказаними п'ятьма рішеннями грошові зобов'язання в загальній сумі 627 418,25 гривень, є узгодженими та являється податковим боргом.

Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Наявні у матеріалах справи витяги із облікової картки платника податків відповідача за період з 30.12.2013 року по 30.11.2014 року свідчить про те, що за останнім по особовому рахунку за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість числиться заборгованість по пені в сумі 12 572,18 гривень, а з податку на прибуток приватних підприємств така пеня становить 13 260,60 гривень (а.с. 33, 34).

Згідно вимог підпункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як слідує з матеріалів справи Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську направив відповідачу за адресою його місцезнаходження, зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців податкову вимогу форми "Ю" за №347-25 від 26.02.2014 року (а.с. 7).

Дана податкова вимога у відповідності до вимог пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України вважається надісланою відповідачу.

Відповідач податкову вимогу не оскаржував у строк передбачений законом.

Також, в матеріалах справи міститься довідка від 23.01.2015 року №1242/10/09-15-25-150/529, із змісту якої слідує, що податкова вимога щодо відповідача не були відкликана, а податковий борг є непереривним у часі (а.с. 51)

Згідно підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податковий борг відповідача підтверджується податковими повідомлення-рішеннями від 22.05.2013 року №0000482201, від 22.05.2013 року №0000472201, від 26.09.2014 року №0023381501, від 18.09.2014 року №0005032204 та від 14.08.2014 року №0003612204; витягами із облікових карток платника податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість; корінцем податкової вимоги форми "Ю" за №347-25 від 26.02.2014 року; довідкою про суму податкового боргу від 23.01.2015 року №1242/10/09-15-25-150/529, які містяться в матеріалах справи (10, 11, 22, 25, 28, 33, 34, 7, 51).

Таким чином, суд приходить до висновку, що грошові зобов'язання із податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість та пеня в загальній сумі 657 173,03 гривень, являється податковим боргом відповідача.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 657 173,03 гривень у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Ентерпрайз-Оіл" податкового боргу в загальній сумі 657 173,03 гривень є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ентерпрайз-Оіл" (ідентифікаційний код 37224256, вул. Дністровська, 45-А, м. Івано-Франківськ, 76018) з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Ентерпрайз-Оіл" в дохід бюджету податковий борг в загальній сумі 657 173 (шістсот п'ятдесят сім тисяч сто сімдесят три) гривні 03 (три) копійки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Складання постанови в повному обсязі було відкладено на 4 дня. У зв'язку із вказаним постанова в повному обсязі виготовлена 30.01.2015 року.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.