Рішення

від 28.01.2015 по справі 916/4845/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" січня 2015 р.Справа № 916/4845/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Волкова Р.В.,

при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна», м.Київ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт-Одеса», м. Одеса,

про стягнення 225591,74 гривень

за участю:

представника позивача Семещенко В.О. - за довіреністю,

представник відповідача не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» м. Київ, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт-Одеса», м. Одеса, в якому просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 225591,74 гривень, з яких 48078,12 гривень - основна заборгованість за договором про фінансовий лізинг №00002181 від 18.08.2010 року, 158496,21 гривень - збитки, 3911,01 гривень - штраф, 3098,32 гривень - пеня, 929,50 гривень - 3% річних, 7321,44 гривень - інфляційні втрати, 3757,14 гривень - проценти за користування чужими грошовими коштами.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що між сторонами 18.08.2010 року укладено договір про фінансовий лізинг №00002181, згідно якого позивачем було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобов'язання, між тим, відповідач, всупереч прийнятим обов'язкам, зобов'язання щодо сплати лізингових платежів виконував неналежним чином, що стало підставою для звернення з відповідним позовом.

В судовому засіданні представник позивача Семещенко В.О., яка діє на підставі довіреності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала суду пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач вважається повідомленим належним чином.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами справи в порядку ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

18.08.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про фінансовий лізинг №00002181, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати, а відповідач зобов'язався прийняти транспортний засіб типу VW T5 Kasten 1,9 l TDI, шасі №WV1ZZZ7HZ9H032321, 2009 року виробництва, вартістю еквівалент 30165 доларів США (об'єкт лізингу) зі строком лізингу 60 місяців (а.с. 25).

Договір підписано обома сторонами без зауважень і заперечень та скріплено печатками підприємств.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

На виконання умов договору 31.08.2010 року позивач передав відповідачеві об'єкт лізингу, що підтверджується актом прийому-передачі № U000543004, який підписано та скріплено печатками обох сторін та продавця ТОВ «Джерман-Автоцентр» (а.с. 44).

Згідно до п. 6.1. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу за користування автомобілем відповідач зобов'язався щомісяця сплачувати позивачеві лізингові платежі відповідно до плану відшкодування.

Відповідно до п. 6.5. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (найму) відповідач зобов'язується щомісячно сплачувати лізингові платежі не пізніше 10 числа календарного дня з дати направлення рахунку відповідачу.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В порушення наведених вище норм закону, а також умов договору, починаючи з травня 2013 року відповідач порушив умови договору щодо строків оплати лізингових платежів, а починаючи з грудня 2013 року повністю припинив сплачувати лізингові платежі.

Позивач відповідно до умов п. 8.3.1 договору направляв відповідачеві нагадування про несплату, а саме: 03.01.2014 року було направлене перше нагадування, 16.01.2014 року було направлене друге нагадування, також неодноразово було надіслано третє нагадування (а.с. 52-62).

Згідно ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

05.06.2014 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про відмову від договору та повернення об'єкта лізингу (дата припинення договору) (а.с. 63-64).

До теперішнього часу об'єкт лізингу відповідачем позивачеві не повернуто.

Станом на 14.11.2014 року загальна сума несплачених відповідачем лізингових платежів складає 48078,12 гривень.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно зі ст.ст. 33-34 ГПК України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідач жодних доказів оплати заборгованості на суму 48078,12 гривень суду не надав, у зв'язку із чим вимога позивача щодо стягнення заборгованості по сплаті лізингових платежів обґрунтована та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Згідно до ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

У зв'язку з тим, що відповідачем систематично порушувались терміни сплати лізингових платежів, позивач був вимушений з метою супроводження процесу повернення заборгованості та об'єкта лізингу звернутись до спеціалізованої організації ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» (договір про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012 року) та до спеціалізованої організації ТОВ „Агенція комплексного захисту бізнесу „Дельта М" (договір про надання послуг з повернення майна (Об'єктів лізингу) від 03.02.2011, внаслідок чого позивач поніс витрати у розмірі 8209,06 гривень (акт від 24.07.2014 року, платіжне доручення № 50018147 від 28.07.2014 року, акт № 193 від 05.12.2013 року, платіжне доручення № 50013570 від 10.12.2013 року).

Крім того, позивач оплатив послуги з юридичного консультування ТОВ «Юридична компанія Вернер» в розмірі 11518,62 гривень (договір про надання юридичних послг № 17/2010 від 09.06.2010 року, акт від 14.11.2014 року). Зазначені суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача з урахуванням ПДВ у розмірі 13822,34 гривень.

В п. 6.3. договору позивач та відповідач погодили, що лізингові платежі, що підлягають виплаті на користь позивача, відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання позивачем очікуваної станом на дату виконання договору суми. Відповідно до п. 12.6. Договору, негайно після припинення дії Контракту розірвання Контракту Наймодавець має право скористатися всіма отриманими гарантіями для одержання повної суми всіх не погашених платежів.

Відповідачем залишилися невиплаченими лізингові платежі в розмірі еквівалент у гривні 6083,10 доларів США. Станом на 14.11.2014 року за курсом ПАТ «Креді Агріколь Банк», який складав 15,4201 гривень за 1 долар США, упущена вигода складає 93802,01 гривень.

Крім того, враховуючи, що станом на час звернення позивача до суду з даним позовом об'єкт лізингу йому повернуто не було, позивач поніс збитки у зв'язку із відсутністю можливості передати зазначений об'єкт у повторний лізинг. Таким чином, упущена вигода складається також з можливих неотриманих щомісячних платежів за період з липня 2014 року по листопад 2014 року на загальну суму 42662,80 гривень.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку щодо правомірності та необхідності задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача реальних збитків та упущеної вигоди в розмірі 158496,21 гривень (8209,06 + 13822,34 + 93802,01 + 42662,80).

Згідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Договором передбачені штрафні санкції у вигляді фіксованих штрафів у випадку несплати виставлених рахунків у встановлений строк відповідно до п. 8.2.2., а також пеня у розмірі 10 % річних за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Загальна сума нарахованих штрафів складає 3911,01 гривень, що підтверджується виставленими та надісланими відповідачеві рахунками.

Загальна сума пені, що підлягає сплаті через невиконання відповідачем грошових зобов'язань за договором складає 3098,32 гривень.

Зазначені суми обґрунтовані та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції в розмірі 7321,44 гривень та 3% річних в розмірі 929,50 гривень (відповідно до наданих позивачем розрахунків, перевірених судом) суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

В задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами суд вважає необхідним відмовити з наступних підстав.

Щодо вимог позивача про стягнення 3757,14 гривень процентів за користування чужими грошовими коштами суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з правовою позицією, викладеною у п. 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

Таким чином, дані норми ЦК України не можуть бути застосовані для визначення відповідальності відповідача у вигляді сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, оскільки відповідач не одержував від позивача грошей та безпідставно їх не зберігав, а договором розмір процентів за користування чужими коштами за період прострочення виконання грошового зобов'язання у спірних правовідносинах не встановлений.

Неналежне виконання особою грошових зобов'язань не є тотожним одержанню чи збереженню чужих грошей.

За неналежне виконання грошових зобов'язань до винної сторони застосовується відповідальність визначена договором, а також встановлена ст. 625 ЦК України, чим, власне, і скористався позивач. А застосування позивачем аналогії закону є безпідставним.

В зв'язку з цим, вимоги позивача про стягнення 3757,14 гривень процентів за користування чужими грошовими коштами задоволенню не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна», м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт-Одеса», м. Одеса, про стягнення 225591,74 гривень підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, сплачені позивачем при зверненні до суду в якості судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог в розмірі 4436,69 гривень.

На підставі ст.ст. 22, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 806 ЦК України, Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та керуючись ст.ст. 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна», м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт-Одеса», м. Одеса, про стягнення 225591,74 гривень - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт-Одеса» (65490, Одеська обл., м. Теплодар, Промзона, вул. Монтажників, 38, ідентифікаційний код 31348006) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (02152, м. Київ, пр-т Павла Тичини, буд. 1В, ідентифікаційний код 35571472) основну заборгованість за договором про фінансовий лізинг №00002181 від 18.08.2010 року в розмірі 48078,12 гривень, збитки в розмірі 158496,21 гривень, штраф в розмірі 3911,01 гривень, пеню в розмірі 3098,32 гривень, 3% річних в розмірі 929,50 гривень, інфляційні втрати в розмірі 7321,44 гривень, 4436,69 гривень судового збору, а всього стягнути 226271 (двісті двадцять шість тисяч двісті сімдесят один) гривень 29 копійок.

3. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 28.01.2015 року. Повний текст рішення складений 02 лютого 2015 р.

Суддя Р.В. Волков