Рішення

від 26.01.2015 по справі 916/4480/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" січня 2015 р.Справа № 916/4480/14

За позовом: Фірми "Лана" Товариства з обмеженою відповідальністю;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Коровай";

про стягнення 32 857,32 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Міхеєв М.В. - довіреність № 1 від 29.10.2014 року;

від відповідача: Чайка О.Ю. - довіреність від 24.10.2014 року.

СУТЬ СПОРУ: Фірма "Лана" Товариство з обмеженою відповідальністю звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Коровай", в якій просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 25 488,56 грн., пеню у сумі 2 653,39 грн., 3% річних у сумі 637,21 грн., інфляційні втрати у сумі 4 078,16 грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору №47 від 01.01.2012р. в частині повної та своєчасної сплати грошових коштів за поставлений товар.

Ухвалою суду від 12.11.2014р. було порушено провадження у справі №916/4480/14 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

03.12.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Коровай" надано суду відзив на позовну заяву (а.с.142-146), в якому відповідач наголосив на тому, що вимоги позивача про стягнення 25 488,56 грн. є необґрунтованими та недоведеними, оскільки Фірмою "Лана" ТОВ у підтвердження наявності вказаного боргу надано незавірені копії документів первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують отримання покупцем товару лише на суму 23 080,16 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач також звертає увагу суду на те, що позивачем не надано чіткого та зрозумілого розрахунку боргу в частині пені, 3% річних та індексу інфляції з обґрунтуванням початку нарахування відповідних сум.

19.12.2014р. Фірмою "Лана" Товариства з обмеженою відповідальністю до канцелярії суду подано пояснення (а.с.149-150), в яких позивач зазначив про часткове погашення відповідачем суми заборгованості у розмірі 27 315,56 грн.

У судовому засіданні 26.01.2015р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням поданих до суду пояснень від 19.12.2014р., зокрема, в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та індексу інфляції, зазначивши, що період їх нарахування встановлюється з 01.01.2014р. по 05.11.2014р.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.01.2015р. наполягав на недоведеності позивачем суми основної заборгованості, зауваживши, що в матеріалах справи містяться докази заборгованості лише на суму 23 080,16 грн., просив суд врахувати переплату грошових коштів в рахунок погашення 3 % річних та індексу інфляції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2012р. між Фірмою "Лана" Товариства з обмеженою відповідальністю (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Коровай" (Покупець) було укладено договір № 47 (а.с.44-45), відповідно до якого Продавець зобов'язався на умовах передбачених договором передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в асортименті. Повне найменування, кількість, ціна одиниці товару та вартість відображаються у накладних, які являються невід'ємною частиною договору. Договір вступає в силу з моменту його підписання представниками обох сторін та діє до 31.12.2012р. По закінченню строку дії договору, при відсутності заперечень сторін, дія договору пролонгується на той же строк та на тих же умовах (п.7.1. договору).

У відповідності до п. 3.2. договору право власності на поставлений товар переходить від Продавця до Покупця з моменту фактичної передачі товару. Датою передачі товару рахується дата підписання накладної.

Згідно п. 4.2. договору товар, що передається покупцю по договору, підлягає оплаті на наступних умовах: шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця на протязі 21 банківського дня з моменту передачі товару.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як зазначає позивач, ним на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 33 000,81 грн., який ТОВ "Торговий будинок "Коровай" було сплачено лише частково, несплаченим залишився товар на загальну суму 25 488,56 грн.

Однак, як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем у підтвердження поставки товару надано накладні на загальну суму 23 080,16 грн. (а.с.52-133). При цьому, поставка товару на суму 2 408,40 грн. Фірмою "Лана" ТОВ жодними доказами не підтверджена.

В порушення умов договору щодо своєчасної оплати товару, відповідач за поставлений товар в сумі 23 080,16 грн. розрахувався тільки після звернення позивача до суду, що підтверджується виписками по рахунку на загальну суму 27 315,56 грн. (а.с.151-153).

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі у випадку, зокрема, відсутності предмету спору.

Враховуючи, що заборгованість у сумі 23 080,16 грн. ТОВ "Торговий будинок "Коровай" було сплачено у повному обсязі, провадження у справі в цій частині слід припинити за відсутністю предмету спору.

Аналізуючи вимоги позивача в частині стягнення заборгованості у сумі 2 408,40 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, допустимими доказами в даному випадку, з урахуванням ст. 34 ГПК України та умов договору, є накладні.

Приймаючи до уваги зазначене, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача в частині стягнення 2 408,40 грн. у зв'язку з їх недоведеністю первісними документами.

Аналізуючи вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 2 653,39 грн., суд вказує наступне.

У відповідності до ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі, недотримання якої тягне нікчемність правочину.

Згідно висновків Вищого господарського суду України, викладених у постанові пленуму №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Умовами договору, а саме пунктом 5.1., встановлено, що за невиконання або неналежне виконання дійсного договору сторони несуть відповідальність у відповідності з умовами, передбаченими договором та діючим законодавством України.

Враховуючи вищевикладені висновки Вищого господарського суду України, а також те, що матеріали справи не містять жодного письмового договору та відповідно не містять доказів вчинення у належній формі правочину щодо забезпечення зобов'язання у вигляді неустойки (пені), у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача щодо стягнення пені.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних у сумі 637,21 грн. грн. та інфляційних втрат у сумі 4 078,16 грн., суд вказує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги, що основний борг відповідача підтверджено в сумі 23 080,16 грн., суд при перевірці розрахунку 3% річних враховує, що 3% річних можуть бути нараховані саме на вказану суму, з огляду на що, за допомогою системи „Ліга-Закон", судом, за даними, вказаними позивачем щодо періоду нарахування, було зроблено власний розрахунок, згідно з яким розмір 3% річних становить 586,17 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 23080.16 01.01.2014 - 05.11.2014 309 3 % 586.17

Разом з тим, оскільки, відповідач переплату грошових коштів просив зарахувати в рахунок погашення 3% річних, суд доходить висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення 3% річних у сумі 586,17 грн. за відсутністю предмету спору.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат, наведеного позивачем у позовній заяві, судом також враховано, що індекс інфляції може бути нарахований лише на підтверджену суму основного боргу у розмірі 23 080,16 грн., з огляду на що, за допомогою системи „Ліга-Закон", судом, за даними, вказаними позивачем щодо періоду нарахування, було зроблено власний розрахунок.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 01.01.2014 - 05.11.2014 23080.16 1.190 4378.80 27458.96

Отже, сума інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 4 378,80 грн. Разом з тим, приймаючи до уваги положення господарського процесуального кодексу України щодо меж позовних вимог, вимоги по стягнення індексу інфляції підлягаю задоволенню у заявленому позивачем розмірі - 4 078,16 грн.

Однак, враховуючи переплату відповідачем грошових коштів в рахунок погашення заборгованості, суд доходить висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 3 649,23 грн. за відсутністю предмету спору., з огляду на що вимоги позивача щодо стягнення суми інфляційних втрат підлягають стягненню у розмірі 428,93 грн.

Враховуючи, що позивач був вимушений звернутися до господарського суду Одеської області з позовною заявою внаслідок ухилення відповідача від сплати заборгованості, а також часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне покласти судовий збір на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, без врахування вимог по яким провадження у справі припинено, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, п.1-1 ст.80, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Коровай" (65005, м. Одеса, вул. Прохорівська, буд. 47, кімната 1, код ЄДРПОУ 31370597) на користь Фірми "Лана" Товариства з обмеженою відповідальністю (65058, м. Одеса, вул. Довженко, буд. 1, кв. 5, код ЄДРПОУ 23862299) 428 /чотириста двадцять вісім/ грн. 93 коп. інфляційних втрат та 1 542 /одну тисячу п'ятсот сорок дві/ грн. 71 коп. судового збору.

3. В частині вимог про стягнення 27 315,56 грн. провадження у справі припинити.

4. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31 січня 2015 р.

Суддя Ю.М. Щавинська