Рішення

від 28.07.2014 по справі 370/1618/14-ц

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Фрунзе, 35, смт. Макарів, Київська обл., 08000, т. (04578) 5-12-39

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2014 р. Справа № 370/1618/14-ц

Макарівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Устимчук М.Ю., при секретарі Лизі Л.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Макарів Київської області справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Юрівської сільської ради Макарівського району Київської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування , -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, ОСОБА_2 (далі-позивачі) звернулися до Макарівського районного суду Київської області з позовом до Юрівської сільської ради Макарівського району Київської області (далі-відповідач) та просили суд визнати за ними право власності на спадкове майно, що залишилось після смерті їхнього батька ОСОБА_3

В обґрунтування позовних вимог, позивачі, посилались на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів - ОСОБА_3. Після його смерті відкрилася спадщина за заповітом, до якої увійшло домоволодіння, яке розташоване у АДРЕСА_1, а також дві земельні ділянки, розташовані за тією ж адресою: земельна ділянка, площею 0,25 га, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд (кадастровий номер ділянки 3222788601:01:002:0014) та земельна ділянка, площею 0,380 га, призначена для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер ділянки 3222788601:01:002:0015), право власності померлого на які посвідчувалось державним актом на право приватної власності на землю серії Р2 №369023, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №59 від 04.06.2003р.

Відповідно до заповіту ОСОБА_3, посвідченого 04.07.2008р. секретарем виконкому Юрівської сільської ради та зареєстрованого в реєстрі вчинення нотаріальних дій за №3, вказане вище майно покійний заповів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, при цьому спадкове майно розподілив між ними наступним чином:

ОСОБА_1 була заповідана нова будівля сараю та земельна ділянка розміром 0,12 га, на якій розташована вказана будівля;

ОСОБА_2 був заповіданий жилий будинок, погріб, старий сарай, літню кухню, а також іншу частину земельної ділянки, загальною площею 0,51 га.

Інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом не має.

Позивачі своєчасно звернулись до Макарівської районної державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилась після смерті ОСОБА_3

Окрім того, рішенням Макарівського районного суду Київської області від 13.01.2010р. у справі №2- 383/10 за ОСОБА_1 в порядку спадкування було визнано право власності на сарай підліт. Г, а за ОСОБА_2 - право власності на житловий будинок, погріб під літ. Б, літню кухню під літ. В, які розташовані в АДРЕСА_1, які належали до складу спадкового домоволодіння ОСОБА_3

Однак вказаним судовим рішенням не вирішувалось питання щодо визнання за позивачами права власності на вказану вище земельну ділянку.

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 №369023 померлому ОСОБА_3 належала на праві власності земельна ділянка загальною площею 0,630 га, яка розташована в с. Юрів. Поділ вказаної земельної ділянки відповідно до часток, визначених у заповіті, власник майна за життя не провів, правовстановлюючі документи на новосформовані земельні ділянки не отримав, а тому державний нотаріус не має можливості видати відповідне свідоцтво про право на спадщину.

У судове засідання позивачі не прибули, через канцелярію суду подали письмові заяви з проханням слухати справу у їх відсутність, в заяві зазначили, що позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, подали через канцелярію суду листа з проханням розглянути справу у їх відсутність. Проти задоволення позовних вимог не заперечили.

Дослідивши письмові матеріали справи, матеріали спадкової справи № 120/2009 р. до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_3, суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 - батько позивачів, (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1, видане 11.09.2008р. виконавчим комітетом Юрівської сільської ради), який до дня смерті постійно проживав у АДРЕСА_1.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина за заповітом, до якої увійшло домоволодіння, яке розташоване у АДРЕСА_1, а також дві земельні ділянки, розташовані за тією ж адресою: земельна ділянка, площею 0,25 га, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд (кадастровий номер ділянки 3222788601:01:002:0014) та земельна ділянка, площею 0,380 га, призначена для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер ділянки 3222788601:01:002:0015), право власності померлого на які посвідчувалось державним актом на право приватної власності на землю серії Р2 №369023, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №59 від 04.06.2003р.

Відповідно до заповіту ОСОБА_3, посвідченого 04.07.2008р. секретарем виконкому Юрівської сільської ради та зареєстрованого в реєстрі вчинення нотаріальних дій за №3, вказане вище майно ОСОБА_3 заповів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, при цьому спадкове майно розподілив між ними наступним чином:

ОСОБА_1 була заповідана нова будівля сараю та земельна ділянка розміром 0,12 га, на якій розташована вказана будівля;

ОСОБА_2 був заповіданий жилий будинок, погріб, старий сарай, літню кухню, а також іншу частину земельної ділянки, загальною площею 0,51 га.

Інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом не має.

Позивачі своєчасно звернулись до Макарівської районної державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилась після смерті ОСОБА_3, копії яких містяться в матеріалах спадкової справи.

Окрім того, рішенням Макарівського районного суду Київської області від 13.01.2010р. у справі №2-383/10 за ОСОБА_1 в порядку спадкування було визнано право власності на сарай підліт. Г, а за ОСОБА_2 - право власності на житловий будинок, погріб під літ. Б, літню кухню під літ. В, які розташовані в АДРЕСА_1, які належали до складу спадкового домоволодіння ОСОБА_3 Також за позивачами було визнано право спільної сумісної власності на убиральню (Д), колодязь №1 за вищевказаною адресою.

Однак вказаним судовим рішенням не вирішувалось питання щодо визнання за позивачами права власності на вказану вище земельну ділянку.

Державним нотаріусом Макарівської районної державної нотаріальної контори позивачам було відмовлено у видачі відповідних свідоцтв про право на спадщину за заповітом у зв'язку з тим, що відповідно до підпункту 4.20 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться на підставі документів, оформлених відповідно до статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та витягу з Державного земельного кадастру.

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 №369023 померлому ОСОБА_3 належала на праві власності земельна ділянка загальною площею 0,630 га, яка розташована в с. Юрів. Поділ вказаної земельної ділянки відповідно до часток, визначених у заповіті, власник майна за життя не провів, правовстановлюючі документи на новосформовані земельні ділянки не отримав, а тому державний нотаріус не має можливості видати відповідне свідоцтво про право на спадщину (згідно листа Макарівської районної державної нотаріальної контори від 09.04.2014р. №1028/02-31).

У відповідності до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за законом чи за заповітом може прийняти спадщину або не прийняти її. He допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Згідно пп. 3.14 п. З глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012р., прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Як було зазначено вище, рішенням Макарівського районного суду Київської області від 13.01.2010р. у справі №2-383/10 за ОСОБА_1 в порядку спадкування було визнано право власності на сарай під літ. Г, а за ОСОБА_2 - право власності на житловий будинок, погріб під літ. Б, літню кухню під літ. В, які розташовані в АДРЕСА_1, які належали до складу спадкового домоволодіння ОСОБА_3 - відповідно до заповіту померлого.

З огляду на вказане позивачі прийняли спадщину за заповітом, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті покійного ОСОБА_3

Відповідно до частини першої статті 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до статті 1233 Кодексу заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Як вбачається зі змісту заповіту, заповідач розподілив спадкове майно, а саме, земельну ділянку, наступним чином:

ОСОБА_1 була заповідана нова будівля сараю та земельна ділянка розміром 0,12 га, на якій розташована вказана будівля;

ОСОБА_2 був заповіданий жилий будинок, погріб, старий сарай, літню кухню, а також іншу частину земельної ділянки, загальною площею 0,51 га.

Виходячи з положень статті 1256 Цивільного кодексу України, відповідно до якої тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями, а також враховуючи те, що спадкова земельна ділянка загальною площею 0,630 га фактично складалась з двох окремих земельних ділянок (0,25 га - для ОЖБ та 0,38 га - для ОСГ), позивачі самостійно розтлумачили зміст вказаного заповіту наступним чином:

ОСОБА_1 була заповідана земельна ділянка розміром 0,12 га, що є частиною від земельної ділянки площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, на якій розташована вказана будівля сараю під літ. Г, право власності на яку визнано за ОСОБА_1 згідно рішення Макарівського районного суду від 13.01.2010р.;

ОСОБА_2 була заповідана земельна ділянка розміром 0,13 га, що є частиною від земельної ділянки площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, а також земельна ділянка площею 0,38 га з цільовим призначенням ведення особистого селянського господарства, що в сукупності становить 0,51 га і відповідає змісту заповіту ОСОБА_3

В той же час, як було зазначено вище, померлий ОСОБА_3 поділ вказаної земельної ділянки відповідно до часток, визначених у заповіті, власник майна за життя не провів, правовстановлюючі документи на новосформовані земельні ділянки не отримав.

Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення м площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. Кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування

Відповідно до статті 16 Закону земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

З огляду на вказане, до складу спадщини за заповітом ОСОБА_3 увійшла земельна ділянка з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, площею 0,25 га, якій присвоєно кадастровий номер 3222788601:01:002:0014, а не дві земельні ділянки площею 0,12 га та 0,13 га.

Проте виходячи зі змісту заповіту ОСОБА_3, зокрема визначеного заповідачем порядку розподілу між спадкоємцями земельних ділянок, а також з урахуванням права на тлумачення заповіту спадкоємцями, визначеного статтею 1256 Цивільного кодексу України, позивачі дійшли висновку, що ОСОБА_1 була заповідана земельна ділянка розміром 0,12 га, що становить 12/25 частин від земельної ділянки площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, в свою чергу ОСОБА_2 була заповідана земельна ділянка розміром 0,13 га, що становить 13/25 частин від земельної ділянки площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, а також земельна ділянка площею 0,38 га з цільовим призначенням ведення особистого селянського господарства в цілому (що в сукупності становить 0,51 га і відповідає змісту заповіту ОСОБА_3.).

Вирішуючи спір по суті, суд виходить також з наступного.

Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до положень частин другої та третьої пункту 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування» за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 1218, 1223, 1233, 1256, 1268-1270 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 212, 215, 223 ЦПК України, суд ,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Юрівської сільської ради Макарівського району Київської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати право спільної часткової власності за ОСОБА_2 (13/25 частини) та ОСОБА_1 (12/25 частини) в порядку спадкування за заповітом до майна ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на земельну ділянку, площею 0,25 га, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд (кадастровий номер ділянки 3222788601:01:002:0014), яка розташована в АДРЕСА_1, яка належала на праві власності ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 №369023, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №59 від 04.06.2003р.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом до майна ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на земельну ділянку, площею 0,380 га, яка призначена для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер ділянки 3222788601:01:002:0015), яка розташована в АДРЕСА_1 та належала на праві власності ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 №369023, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №59 від 04.06.2003р.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Київської області через Макарівський районний суд протягом десяти днів з часу проголошення рішення, а для осіб, які його оскаржують, без участі яких воно було проголошено - десять днів з дня отримання копії рішення.

Рішення набирає чинності відповідно до ст. 223 ЦПК України.

Суддя М.Ю. Устимчук