Рішення

від 13.07.2006 по справі 14/181/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/181/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.06                                                                                        Справа №  14/181/06

Суддя   Хоролець Т.Г.

За позовом             Товариства з обмеженою відповідальністю “СЛОБОДА КО”,

                                с. Червона Слобода Макарівського району Київської області       

До відповідача      Товариства з обмеженою відповідальністю “Мелітопольський торговий дім “Рефма-Сервіс”, м. Мелітополь Запорізької області      

Про стягнення 31479,55 грн.

Суддя  Хоролець Т.Г.    

Представники:

Позивача –       не з'явився           

Відповідача –   не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з відповідача 31 479,55 грн.   

13.06.2006 порушено провадження у справі №14/181/06, судове засідання призначено на 13.07.2006.

У судовому засіданні  13.07.2006 прийнято рішення по справі.

Позивач  обґрунтував свої вимоги умовами договору, ст.ст. 693,526,530,625 ЦК України, ст. 231 ГК України та просить стягнути з відповідача 22 002,00 грн. основного боргу, 1204,38 грн. 3% річних, 4661,53 грн. індексу інфляції, 3611,64 грн. процентів за користування чужими коштами.     

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, відзив та витребувані судом документи не надав. Про час та день  розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд визнав наявних у справі матеріалів достатніми для розгляду спору по суті в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

21.05.2004 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Мелітопольський торговий дім “Рефма-Сервіс” –Виконавець (відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “СЛОБОДА КО” –Замовник (позивач у справі) було укладено договір №29 РС-04, за умовами якого Виконавець зобов'язався поставити комплект холодильного обладнання для охолодження води в компресорний цех в кількості 12 куб.м./год   від температури 25 градусів до 20 градусів.

 Розділом 2 договору передбачено, що договірна ціна товару складає 47 000 грн. Протягом 5 днів після підписання договору Замовник оплачує аванс в розмірі 22002 грн., а залишок суми після отримання обладнання.

Платіжним дорученням № 4395 від 24.04.2004 року  позивач вніс аванс за холодильне обладнання, що є предметом договору.

Строк поставки - 25 днів після отримання авансу (п. 3.1. договору).

Відповідач не виконав свої зобов'язання та не поставив у встановлений договором термін холодильне обладнання.

У зв'язку з тим, що відповідач не виконав зобов'язання у встановлений  договором термін,  позивач звернувся до відповідача  з вимогою повернути отриманий аванс в сумі 22002,00 грн. у відповідності до вимог ст. 693 ЦК України.

Згідно ст. 193 ГК України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо  виконання зобов'язання –відповідно до  вимог, що у  певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525,526 ЦК України: зобов'язання має виконуватись належним чином.   

Відповідно до положень ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобов'язання по договору не виконав, але внесений позивачем аванс не повернув.

Стаття 693 ЦК України передбачає, що у разі, якщо  продавець,  який  одержав  суму  попередньої  оплати товару,  не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати  передання  оплаченого   товару   або   повернення   суми попередньої оплати.

В силу ст. 530 ЦК України, якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Листом №355/1 від 19.07.2004 позивач звернувся до відповідача з вимогою  повернути внесений аванс у розмірі 22002,00 грн., проте не отримав ні відповіді, ні коштів, що й спонукало його звернутися з позовом до суду.  

Вимоги позивача про стягнення суми авансу в розмірі 22 002,00 грн. обґрунтовані, засновані на законі та підлягають  задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1204,38 грн. та індекс інфляції в сумі 4661,53 грн. на підставі ст. 625 ЦК України.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту даної статті вбачається, що її положення  поширюються лише на невиконання грошових зобов'язань. По спірному договору  № 29 РС-04 від 21.05.2004 зобов'язанням відповідача було поставити  обладнання, тому таке зобов'язання не можна вважати грошовим, а застосування ч.2 ст. 625 ЦК України в даному випадку є неправомірним.

Вимоги про стягнення 3% річних в сумі 1204,38 грн. та  індексу інфляції  в сумі 4661,53 грн.,  з зазначених підстав судом не задовольняються.  

Також позивач просить стягнути відсотки за користування чужими коштами в сумі 3611,64 грн. з посиланням на ст. 231 ГК України.     

Відповідно до ст.693  ЦК України на суму попередньої оплати   нараховуються проценти  відповідно до ст. 536 ЦК України.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за   користування   чужими   грошовими   коштами   боржник зобов'язаний   сплачувати   проценти,  якщо  інше  не  встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими  коштами встановлюється  договором,  законом  або  іншим  актом  цивільного законодавства.

Стаття 231 ГК України визначає розмір  штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені за визначенням ст. 230 цього Кодексу). В п.7 ст.231 ГК України, на яку посилається позивач зазначено, що штрафні санкції  за порушення   грошових   зобов'язань встановлюються  у  відсотках,  розмір  яких визначається обліковою ставкою Національного банку України,  за  увесь  час  користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вже зазначалося, у відповідача перед  позивачем не було грошових зобов'язань.

Позивач, в позові  просить стягнути проценти за користування чужими коштами в сумі 3611,64 грн., проте в наданому суду розрахунку цієї суми  сам  визначив її як штраф, та нараховує його з 02.08.2004, з моменту пред'явлення вимоги на повернення передплати.

Відповідно до ч. 6 ст.232 ГК України  нарахування штрафних санкцій   за прострочення  виконання  зобов'язання , якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня , коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення 3611,64 грн. судом не задовольняється.   

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.  

Судові витрати  у відповідності до ст. 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

 Керуючись ст.ст.  44,49,75,82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мелітоплльский торговий дім “Рефма-Сервіс” (72313 м. Мелітополь Запорізької області, пр. 50-річчя Перемоги, 15, р/р 26005160701 в МФ АБ “АвтоЗАЗбанк”, МФО 313281, ЗКПО 32192403) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СЛОБОДА КО” (08042 с. Червона Слобода Макарівського району Київської області, вул. Заводська, 1, р/р 26003300967101 в КФ КБ “Експобанк”, МФО 322700, ЗКПО 30641031) 22 002,00 грн.  передплати,  220,02 грн. держмита, 82,47 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                                    Т.Г.Хоролець

Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст.84 ГПК України  18.07.2006