Рішення

від 26.01.2015 по справі 622/206/14-ц

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 622/206/14-ц р.

2/622/41/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2015 року смт. Золочів

Золочівський районний суд Харківської області в складі

головуючого судді Калайда І.С.

при секретарі Бойко І.О.,

представник позивача Кришталь С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Золочів цивільну справу за позовом Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері треті особи Державна реєстраційна служба Головного управління юстиції у Харківській області та Відділ Держземагенства у Золочівському районі Харківської області до відповідачів Золочівської селищної ради Харківської області та ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення Золочівської селищної ради від 24.04.2008 року, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку , скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки до земель державної власності,

В С Т А Н О В И В:

12.02.2014 року Харківський міжрайонний природоохоронний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до суду з вищевказаним позовом. В позовній заяві зазначив, прокуратурою проведено перевірку законності передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, розташованої у с.Цапівка Золочівського району Харківської області. Перевіркою було встановлено, що згідно рішення Золочівської селищної ради від 21 березня 2008 року ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж та складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельну ділянку загальною площею 0,19 га. На підставі цього рішення відділом Держземаганства у Золочівському районі 04.04.2008 року видано технічне завдання на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки із земель житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування житлового будинку вказаному громадянину за зазначеною адресою. 15.04.2008 року відділом Держземагенства у Золочівському районі за результатами вивчення матеріалів технічної документації, виконаної на замовлення ОСОБА_3 КП «Земельно-кадастрове бюро Золочівського району» надано висновок про можливість оформлення права приватної власності на земельну ділянку. Рішенням Золочівської селищної ради Харківської області від 24 квітня 2008 року передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,19 га для будівництва житлового будинку та господарчих споруд, на підставаі якого 22 липня 2008 року виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 519035 (кадастровий номер 6322655111:01:000:0028), що зареєстрований за № 010869500170. Частинами 6-9 ст. 18 Земельного кодексу України (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення у квітні 2008 року) визначено порядок передачі у власність земель із державної або комунальної власності, яким передбачено, що прийняттю рішення про надання землі у власність повинна перебувати розробка проекту відведення.. Таким чином при прийнятті Золочівською селищною радою 24.04.2008 року рішення про передачу у власність для забудови грубо порушені норми земельного та містобудівного законодавства. Крім того, передана у власність гр..ОСОБА_3 земельна ділянка межує з водоймою ( ставком), тому порушені вимоги Водного кодексу України, Закон України «Про основи містобудування» щодо охорони земель водного фонду та передано земельну ділянку, яка знаходиться у прибережній захисній смузі, у приватну власність для забудови, у зв'язку з чим інтересам держави спричинені тяжкі наслідки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на викладені в письмовій позовній заяві обставини, просить позов задовольнити.

Представник відповідача- Золочівської селищної ради в судове засідання не з'явився, надав до суду письмову заяву про те, що Золочівська селищна рада Харківської області заперечує проти зазначеного позову. Вважає, що Рішення від 24.04.2008 року винесено в установленому порядку, з дотриманням усіх вимог законодавства України, діючого на час винесення рішення. Підстави для скасування державного акту серії ЯЕ № 519035 від 28.07.2008 року також відсутні.

Представник відповідача ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що дійсно ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 передана у власність земельна ділянка розміром 0,1931 га для будівництва житлового будинку та господарських будівель, згідно проекту забудови. 22.07.2008 року виготовлено державний акт серії ЯЕ № 519035, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6322655111:01:000:0028. Дана земельна ділянка входить до складу земель житлової та громадської забудови населеного пункту с.Цапівка Золочівського району Харківської області. Рішення Золочівської селищної ради приймалося на підставі матеріалів розроблених БТІ з визначенням розмірів та меж земельної ділянки, проект забудови входить до складу технічної документації по передачі у власність земельної ділянки . Технічна документація була погодженна Відділом архітектури раніше ніж Відділом Держкомзему у Золочівському районі Харківської області. Дана земельна ділянка існувала багато років. В 2001-2005 роках в АДРЕСА_1 домоволодіння рахувалось за ОСОБА_6, розмір її земельної ділянки був 0,40 га. Від виділеної земельної ділянки до водоймища, яке створилося при будівлі дороги, була значна відстань. При повноводді збільшується рівень води у ставку та підходить до земельної ділянки. Просять в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи управління Держземагенства у Золочівському районі Харківської області Трофімов В.П. в судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що спірна земельна ділянка існувала багато років, ще до будівництва ставка. Ставок було створено штучно під час будівництва дороги. Прибережна смуга водного об'єкта, який примикає до населеного пункту с.Цапівка на час виготовлення документації встановлена не була. Просить в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи Державної реєстраційної служби Головного управління юстиції у Харківській області К.Е. Гімонова в судове засідання не з'явилася, надала письмові пояснення та просила закрити провадження по справі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши всі обставини та матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, згідно ст.. 3 ЦПК України.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до ч.1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки в тому числі шляхом безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Із зазначених норм випливає, що отримання земельної ділянки у власність або в користування супроводжується різними діями зацікавленої особи, прийняттям відповідних рішень органу місцевого самоврядування.

У відповідності до ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації, якими є згідно ст. 126 цього Кодексу державні акти.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до рішення XXIV сесії V скликання Золочівською селищною радою Харківської області від 21 березня 2008 року ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж та складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельну ділянку загальною площею 0,1931 га для будівництва житлового будинку та господарських будівель в АДРЕСА_1, та дозволено його будівництво. (а.с.42).

На підставі вказаного рішення та заяви ОСОБА_3 КП «Земельно-кадастрове бюро Золочівського району» була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку по АДРЕСА_1. Протоколом від 02.04.2008 року проведено встановлення меж в натурі землеволодіння гр.. ОСОБА_3 на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області. Землекористування складається з 1 ділянки, по межі встановлено 4 межевих знаки, по розташуванню меж земельної ділянки претензій з боку суміжних землевласників та землекористувачів не заявлено. (а.с.18-25,26-27)

11.04.2008 року, розглянувши технічну документацію по передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки по АДРЕСА_1 Відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Золочівського району Харківської області надано відповідний висновок.(а.с. 28)

Згідно рішення XXV сесії V скликання Золочівської селищної ради від 24 квітня 2008 року, затверджено технічний звіт про передачу у власність земельної ділянки та передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,1931 га, ОСОБА_3 (а.с. 10)

Відповідно до державного акту про право на земельну ділянку серії ЯЕ № 519035, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010869500170 ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,1931 га по АДРЕСА_1. (а.с.16-17).

Згідно пункту «б» ч.1 ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 12 розділу X «Перехідні положення» ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно статті 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

На підставі погосподарської книги № 9 та рішення виконавчого комітету № 19-15 від 08.02.2000 року вул.. Лесі Українки в с. Цапівка Золочівського району Харківської області знаходиться в підпорядкуванні Золочівської селищної ради Харківської області. (а.с. 71-75)

Золочівською селищною радою від 12.04.2013 року № 02-14/325 надано інформацію, що згідно погосподарської книги № 9 Золочівської селищної ради 2001-2005 р. в АДРЕСА_1 домоволодіння числилось за ОСОБА_6. Розмір земельної ділянки 0,40 га. Тобто на момент винесення вищевказаних рішень там проживала інша особа.(а.с. 122)

В позовній заяві знаходиться лист № 08х-01-14/23 від 19.01.2012 року Харківського управління водних ресурсів про те, що згідно «Отчета о научно-исследовательской работе проведения работ по инвентаризации рек и водоемов Харьковской области» розробленого УкрНДІЕП в 1999 р. в с.Цапівка Золочівського району розташований ставок площею водного дзеркала 4,4 га та об'ємом 66 тис.м.3, але який саме ставок, де він саме знаходиться суду ніяких доказів не надано, так як в с.Цапівка є не один ставок. Не надано також самого звіту. (а.с.11) На запит суду від Харківського управління водних ресурсів надійшла відповідь про те, що земельні питання щодо встановлення меж земель водного фонду та прибережної смуги, а також території що зайняті водними об'єктами до компетенції Облводресурсів не відноситься.(а.с.114)

Відділом Держземагенства у Золочівському районі Харківської області від 23.01.2015 року № 152 надано відповідь, про те, що проектом встановлення меж населеного пункту с.Цапівка не визначено наявність земель водного фонду поблизу вулиці Лесі Українки. Прибережна смуга водного об'єкта, який примикає до населеного пункту с.Цапівка не встановлена. Додаткові відомості щодо виготовлення проекту та встановлення меж земель водного фонду в с.Цапівка до відома Відділу не доводилися, інформацією про виготовлення проекту встановлення меж земель водного фонду та прибережної захисної смуги в с.Цапівка у Відділі відсутня. (а.с.120)

На підставі ст. 88 ВК України - з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Частинами 5 та 6 ст. 87 ВК України передбачено, що зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 58 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів..

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 затверджено Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, яким визначено, що цей Порядок встановлює єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них. У межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88 - 91 Водного кодексу України. Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації.

Згідно з п. п. 1,5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок) розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінприроди, Держводагентством та територіальними органами Держземагентства, а на території Автономної Республіки Крим - з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, водного господарства таземельних ресурсів і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.

За змістом пунктів 4, 5 Порядку проекти водоохоронних зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів, узгоджуються з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами Рад.

Пунктом 10 Порядку передбачено, що на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

Віднесення земель до відповідної категорії, здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ч. 1 ст.20 ЗК України).

Статтею 87 ВК України передбачено, що контроль за створенням водоохоронних зон прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій покладено на місцеві органи державної виконавчої влади, виконавчі комітети рад, органи охорони навколишнього природного середовища.

Виконавчі комітети місцевих Рад зобов'язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях (частина сьома статті 87 ВК України).

Отже, фактичні розміри і межі прибережних захисних смуг існують не в силу їх законодавчого закріплення, а для визначення, встановлення та закріплення меж прибережної захисної смуги, та як наслідок віднесення цієї території до земель водного фонду законодавством України передбачений відповідний порядок, який полягає у розробці відповідного проекту та виділення на його підставі земель водоохоронних зон та прибережних захисних смуг.

Відповідно до наведених вимог законодавства водоохоронна зона із прибережною захисною смугою, як об'єкт права, існує з моменту її визначення як такого в порядку, передбаченому законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Враховуючи принцип допустимості засобів доказування, допустимим засобом доказування наявності водоохоронної зони та/або прибережної захисної смуги, в якості складової водоохоронної зони, має бути проект встановлення водоохоронної зони (прибережної захисної смуги), або кадастровий план земельної ділянки, на якій відображено таку зону (смугу), або містобудівна документація , яка передбачає зазначене вище.

Віднесення спірних земельних ділянок до земель прибережної захисної смуги та категорії земель водного фонду, без відповідних доказів, що підтверджували б існування таких обставин, є недоведеним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У матеріалах справи відсутні відомості, які б свідчили, що на дату прийняття оскаржуваних рішень Золочівською селищною радою Харківської області визначені розмір та межі водоохоронних зон та прибережних захисних смуг навколо ставка в с.Цапівка Золочівського району Харківської області відповідно до вищезазначеного Порядку, цільове призначення спірної земельної ділянки не змінювалося.

Таким чином, позивач недовів, що спірна земельна ділянка була виділена з порушенням вимог законодавства

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

У відповідності до ст.ст. 60, 61 ЦПК кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.ст. 58, 59 цього ж Кодексу докази повинні бути належними і допустимими.

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд вважає, що доводи позивача щодо відсутності документації с.Цапівка Золочівського району Харківської області неналежними і не допустимими доказами взагалі.

Це також спростовується письмовою інформацією Відділу містобудування, архітектури та ЖКГ районної державної адміністрації від 02.02.2012 № 8. Вказавши, що містобудівна документація, а саме генеральний план та проет детального планування на с.Фартушне Золочівського району відсутній. Не розроблялась містобудівна документація на с. Цапівка після об'єднання цього населеного пункту в с.Фартушне. Але в наявності Проект детального планування с.Цапівка (без с.Фартушне) який був розроблений в 1968 році, проектним інститутом «Укрміськбудпроект».(а.с.73).

Відповідно до ст.21 Закону України від 16 листопада 1992 року №2780-XII «Про основи містобудування» визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації місцевих правил забудови з урахуванням планів земельно-господарського устрою.

Згідно ч.2 ст.12 Закону України від 20 квітня 2000 року №1699-III «Про планування і забудову територій» сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, відповідно до генеральних планів населених пунктів, у тому числі, вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок.

Враховуючи наведене, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати в частині сплати судового збору віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 209-215 ЦПК України, ст.ст. 19, 20, 47, 48, 81, 116, 118, 125, 152, 158 ЗК України, ст. ст. 2, 26, 80, 81 ЗК України 1991 року, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері треті особи Державна реєстраційна служба Головного управління юстиції у Харківській області та Відділ Держземагенства у Золочівському районі Харківської області до відповідачів Золочівської селищної ради Харківської області та ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення Золочівської селищної ради від 24.04.2008 року, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку , скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки до земель державної власності- відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Головуючий: Калайда І. С.,

.