Рішення

від 08.01.2015 по справі 520/12105/14-ц

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/12105/14-ц

Провадження № 2-о/520/9/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.01.2015 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М.,

за участю секретаря - Баранової Ю.О.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1, зацікавлені особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Управління Держземагенства у м. Одесі Одеської області про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ :

16 вересня 2014 року заявник звернувся до суду з названою заявою та просив встановити юридичний факт, що ОСОБА_6, померлій ІНФОРМАЦІЯ_4, за життя належала на праві приватної власності земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0488 га, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД № 047500, зареєстрованого 06.09.2001 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № ТЇ № 1192-18, при цьому у вказаному державному акті була допущена технічна помилка в частині визначення лінійних промірів між поворотними точками зовнішніх меж та конфігурації земельної ділянки та розміру площі і тому слід вважати вірним розмір площі земельної ділянки 0,0488 га та вірними лінійні проміри поворотних точок зовнішніх меж та конфігурації земельної ділянки, що відображені на кадастровому плані технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка виконана малим приватним підприємством «Лідер» (ідентифікаційний код 32499886, ліцензія Державного агенства земельних ресурсів України серія АД № 034093 від 27.04.2012 року).

В своїй заяві заявник посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла його дочка ОСОБА_6, після її смерті відкрилась спадщина, до якої входить земельна ділянка площею 0,049 га, яка належала померлій на підставі договору купівлі-продажу від 22.05.2001 року, зареєстрованого в реєстрі № 633 та розміщалась в 2001 році на землях, що знаходились у віданні Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

Заявник зазначає, що крім нього спадкоємцями за законом першої черги є дочки померлої ОСОБА_3, ОСОБА_4, її чоловік ОСОБА_2 та мати померлої - ОСОБА_5, які подали приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 заяви про відмову від прийняття спадщини за законом щодо частини спадкового майна на його користь. Проте нотаріус відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, через те, що не було надано витягу з Державного земельного кадастру.

Заявник стверджує, що витяг з Державного земельного кадастру він не зміг отримати, оскільки в процесі виготовлення технічної документації із землеустрою для присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру було встановлено, що лінійні проміри поворотних точок зовнішніх меж та конфігурація земельної ділянки, що відображені на кадастровому плані технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі не відповідають промірам, зазначеним на плані зовнішніх меж згідно державного акту.

Вищевказане і стало підставою, для звернення до суду з даною заявою.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового засідання сповіщені належним чином у порядку ст.74,76,77 ЦПК України.

Представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_8 у судове засідання не з'явилась, про час та місце його проведення сповіщена належним чином, надала суду заяву, в якій просила у зв'язку з сімейними обставинами провести слухання справи у її відсутність. В минулому судовому засіданні заяву підтримала в повному обсязі, просила задовольнити.

Зацікавлені особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у судове засідання не з'явились, про час, та місце розгляду справи сповіщались належним чином, надали до суду заяви в яких проти задоволення даної заяви не заперечують, розгляд справи просили здійснити в їх відсутність.

Представник зацікавленої особи Управління Держземагенства у м. Одесі Одеської області також у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи сповіщався належним чином, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи у його відсутність, в якому подану заяву просив задовольнити.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає заяву підлягаючою задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 234 ЦПК України суд розглядає справу в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення.

У ч.1 ст.256 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до «Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» наведений у ЦПК перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 народилась ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1, де батьком записаний ОСОБА_1, матір'ю - ОСОБА_5.

23 березня 1984 року Київським відділом РАЦС було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис за № 285. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_6 змінила прізвище на «ОСОБА_6».

Від даного шлюбу народились діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_3.

22 травня 2001 року державним нотаріусом Овідіопольської державної нотаріальної контори Одеської області Мірошніченко Л.М. було посвідчено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно умов якого ОСОБА_11 продав, а ОСОБА_6 купила земельну ділянку, площею 0,049 га, розміщену на землях, що знаходяться у віданні Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель (присадибна ділянка), що знаходиться в АДРЕСА_1.

06 вересня 2001 року Таїровською селищною Радою народних депутатів ОСОБА_6 було видано Державний акт на право приватної власності на землю, яка розташована на території Таїровської селищної ради АДРЕСА_1, загальною площею 0,049 га.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 померла, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції складено відповідний актовий запис за № 1635, що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_4. Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, в тому числі й на вищевказану земельну ділянку.

У відповідності зі ст. 1223 ЦК у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1258 ЦК спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Згідно зі ст. 1261 ЦК у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємцями першої черги за законом щодо майна померлої ОСОБА_6 є її батьки: ОСОБА_1, ОСОБА_5, чоловік ОСОБА_2, та дві доньки ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини встановлюється у шість місяців та починається з часу відкриття спадщини.

07 березня 2014 року заявник ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_13 з заявою про прийняття спадщини після смерті його доньки ОСОБА_6, на підставі чого було заведено спадкову справу №6/2014.

Зацікавлені особи ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2 звернулись до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_13 з заявами про те, що вони відмовляються від прийняття спадщини за законом щодо частини спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_6, на користь спадкоємця першої черги, її батька, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Проте у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку ОСОБА_1 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_13 було відмовлено через те, що спадкоємцем не надано витягу з Державного земельного кадастру.

У судовому засіданні представник заявника пояснила, що витяг з Державного земельного кадастру ОСОБА_1 не зміг отримати, оскільки в процесі виготовлення технічної документації із землеустрою для присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру було встановлено, що лінійні проміри поворотних точок зовнішніх меж та конфігурації земельної ділянки, що відображені на кадастровому плані технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі не відповідають промірам, зазначеним на плані зовнішніх меж та конфігурації згідно державного акту, на право власності на землю, хоча площа земельної ділянки при цьому фактично не змінюється і становить 0, 0488 га, що відповідає 0,049 га, як вказано в державному акті, оскільки мало місце округлювання цифр, при оформлені державного акту в 2001 році.

З метою виготовлення документації із землеустрою, присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру та отримання витягу з Державного земельного кадастру заявник звернувся до Малого приватного підприємства «Лідер» з метою замовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Малим приватним підприємством «Лідер» було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка належала гр.. ОСОБА_6 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1, в якій зазначена загальна площа земельної ділянки та вірні лінійні проміри між поворотними точками зовнішніх межта конфігурація земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, яка належала померлій ОСОБА_6 на підставі Державного акта (серія ІІ-ОД № 047500).

Таким чином загальна площа земельної ділянки згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), у якому зазначені вірні лінійні проміри між поворотними точками зовнішніх межта конфігурація земельної ділянки, яка розміщена за адресою АДРЕСА_1 не змінилась і складає 0,0488 га , хоча в Державному акті вказана площа земельної ділянки 0,049 га ( у 2001 році вказували лише три цифри після коми та округляли і тому в державному акті на право приватної власності на землю вказали 0.049 га.).

Суд вважає, що при визначені лінійних промірів між поворотними точками зовнішніх меж земельної ділянки, яка розміщена за адресою АДРЕСА_1, та в процесі виготовлення ОСОБА_6 технічної документації по складанню Державного акту на право приватної власності на землю та оформлення Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД № 047500 від 06.09.2001 року було допущено технічну помилку, у зв'язку з чим її фактичні лінійні проміри між поворотними точками зовнішніх меж та конфігурацяї земельної ділянки не відповідають лінійним промірам між поворотними точками зовнішніх меж земельної ділянк та конфігурації, визначених в державному акті на право приватної власності на землю.

Виникнення вищевикладених розбіжностей обумовлено тим, що станом на теперішній час з розвитком технологій, зйомка меж земельних ділянок виконується електронними приладами, які мають більшу точність чим у 2001 році при виготовлені державних актів на право приватної власності на землю (старого зразка). Сучасні методи вимірювань дають можливість встановити, що площа земельної ділянки, зазначена на кадастровому плані, відповідає площі земельної ділянки в натурі, однак має інші лінійні проміри між поворотними точками зовнішніх меж та конфігурацію земельної ділянки, яка розміщена за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Статтями 125-126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування" та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно з ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із зайвою.

Відповідно до п. 7 Перехідних положень Земельного кодексу України Громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Таким чином, зважаючи що державний акт серії ІІ- ОД № 047500 на право власності на земельну ділянку є чинним та зареєстрованим у встановленому законом порядку, неможливість оформити окремі правовстановлюючі документи на земельну ділянку не відповідає чинному законодавству, порушує права та інтереси заявника і обмежує його в отриманні спадщини, та в подальшому в праві власності.

Окрім того, зміна чинного законодавства не скасовує права власності на земельну ділянку.

В силу статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно до ч. 1 та 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього право чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суд України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення факту, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що іншого шляху для захисту своїх прав заявник не має, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 обгрунтована та заявлена відповідно до чинного законодавства, а від так суд вважає за необхідне задовольнити вищевказану заяву в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 212-215, 234, 256, 259 ЦПК України ,-

ВИРІШИВ :

Заяву ОСОБА_1, зацікавлені особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Управління Держземагенства у м. Одесі Одеської області про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити юридичний факт, що ОСОБА_6, померлій ІНФОРМАЦІЯ_4, за життя належала на праві приватної власності земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0488 га, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД № 047500, зареєстрованого 06.09.2001 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № ТЇ № 1192-18, при цьому у вказаному державному акті була допущена технічна помилка в частині визначення лінійних промірів між поворотними точками зовнішніх меж та конфігурацією земельної ділянки та розмірі площі і тому слід вважати вірним розмір площі земельної ділянки 0,0488 га та вірними лінійні проміри поворотних точок зовнішніх меж та конфігурації земельної ділянки, що відображені на кадастровому плані технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка виконана малим приватним підприємством «Лідер» (ідентифікаційний код 32499886, ліцензія Державного агентства земельних ресурсів України серія АД № 034093 від 27.04.2012 року).

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Куриленко О. М.