Рішення

від 27.01.2015 по справі 463/6549/14-ц

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №463/6549/14-ц

Провадження №2/463/478/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2015 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Головатого Р.Я.

при секретарі судових засідань Миличук У.Р.

з участю представника позивача Галушки Г.М.

представника відповідача АТ «Ощадбанк» Романової Н.В.

представника відповідача

ДП «Інформаційний центр» МЮ України Мацько М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Три Оскари» до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, ОСОБА_6, третя особа: Личаківський відділ Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, про визнання права власності на майно, зняття арешту з майна, -

встановив:

ТзОВ «Три Оскари» звернулося до суду із позовом до відповідачів про визнання права власності на нежитлові приміщення загальною площею 333,6 кв.м, що позначені на плані номерами «86-29», з «86-32» по «86-42», з «86-45» по «86-53», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, зняття арешту з вказаного майна.

Свої вимоги мотивує тим, що рішенням господарського суду Львівської області від 28.01.2014р., залишеним без змін Постановою Львівського апеляційного суду від 29.05.2014р. та Постановою Вищого господарського суду України, визнано недійсним договір від 16.02.2006 року купівлі-продажу приміщення кафе за адресою: АДРЕСА_1, що нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за №1354; зобов'язано ОСОБА_6 повернути ТзОВ "Три оскара" у власність нежитлові приміщення, загальною площею 333,6 кв.м, що позначені на плані номерами 86-29, з " 86-32" по "86-42", з " 86-45" по " 86-53", які розташовані за адресою: АДРЕСА_1; скасовано державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення загальною площею 333,6 кв.м, що позначені на плані номерами 86-29, з " 86-32" по " 86-42", з " 86-45" по " 86-53", які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, за гр. ОСОБА_6

На виконання вищевказаного рішення ОСОБА_6 звернулася до Реєстраційної служби ЛМУЮ із заявою про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно, однак у внесенні відповідного запису їй було відмовлено.

15.01.2014р. державним виконавцем Личаківського ВДВС Львівського МУЮ описано та арештовано вищевказані нежитлові приміщення.

Враховуючи вищенаведене, оскільки вищевказаними рішеннями господарських судів фактично визнано за позивачем право власності на майно, особа, яка без відповідної правової підстави заволоділа ним вчинила дії щодо повернення майна власнику, однак вважає, що це право не визнано іншими особами, крім цього, оскільки на час укладення договору іпотеки між ОСОБА_6 та ПАТ «Ощадбанк», перша не мала будь-якого права розпорядження зазначеним вище нерухомим майном, вважає, що таке не могло бути предметом іпотеки та предметом задоволення вимог кредиторів, а тому просить ухвалити рішення про визнання права власності позивача на нежитлові приміщення загальною площею 333,6 кв.м, що позначені на плані номерами «86-29», з «86-32» по «86-42», з «86-45» по «86-53», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та зняти арешту з цього майна.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Дав пояснення, аналогічні вищенаведеним. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у поданих до суду письмових запереченнях (а.с.57-59). Вважає, що посилання позивача на ту обставину, що право власності останнього на нежитлові приміщення загальною площею 333,6 кв.м, що позначені на плані номерами «86-29», з «86-32» по «86-42», з «86-45» по «86-53», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 не визнається іншими особами є безпідставними. Відмова державного реєстратора скасувати державну реєстрацію прав на нерухоме майно за заявою відповідача ОСОБА_6 вищевказану обставину не підтверджують, так як відповідно до Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, для внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно заінтересованою особою, яка повинна подати заявку, є особа, в інтересах якої на підставі рішення суду скасовано державну реєстрацію, а такою особою є позивач, а не ОСОБА_6

Оскільки рішенням господарського суду Львівської області від 28.01.2014р. вже встановлено, що спірне майно є власністю позивача, а тому вважає, що повторне звернення до суду про визнання права власності суперечить вимогам ст.15 ЦК України та ст.3 ЦПК України. При цьому, визнаючи недійсним договір купівлі-продажу кафе від 16.02.2006 та застосовуючи реституцію, господарський суд зазначив, що у відповідності до ст.23 Закону України «Про іпотеку» іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна.

В задоволенні позову просить відмовити.

Представник відповідача державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у поданих до суду письмових запереченнях (а.с.94-97). Вважає, що державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України є неналежним відповідачем у справі, оскільки до повноважень останнього не входить прийняття рішень про арешт майна, про реалізацію майна шляхом проведення електронних торгів, внесення інформації до Системи - інформаційна система, що забезпечує здійснення в електронній формі процесів подання й обробки заявок на участь в електронних торгах, проведення електронних торгів з реалізації арештованого державними виконавцями майна, обробку інформації про електронні торги, перевірка відомостей, що вносяться до Системи електронних торгів. Такі повноваження належать до компетенції Державної виконавчої служби України, а відповідач є лише організатором електронних торгів. Вважає, що жодних правових підстав для оскарження дій відповідача у позивача немає, а тому в задоволенні позовних вимог до державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України просить відмовити.

Відповідач ОСОБА_6 та представник третьої особи Личаківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції в судове засідання жодного разу не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причин неявки суду не повідомили.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів АТ «Ощадбанк», ДП «Інформаційний центр» МЮ України, дослідивши матеріали справи та оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Дана норма кореспондується з ч.1 ст.3 ЦПК України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить визнати за ним право власності на нежитлові приміщення загальною площею 333,6 кв.м, що позначені на плані номерами «86-29», з «86-32» по «86-42», з «86-45» по «86-53», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, оскільки таке право позивача не визнається іншими особами.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В обґрунтування невизнання іншими особами права власності позивача на нерухоме майно, останній посилається на відмову державного реєстратора реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції у внесенні запису про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Як вбачається з копії вищевказаного рішення державного реєстратора №14708992 від 25.07.2014р. (а.с.17), заява про скасування державної реєстрації подана ОСОБА_6 та в її задоволенні відмовлено, оскільки така подана після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, а саме 27.06.2008 року номер запису обтяження 6087007 приватний нотаріус ОСОБА_7, 20.08.2012 року номер запису про обтяження 6077141 Личаківський ВДВС ЛМУЮ, номер запису про іпотеку іпотека №6087033 приватний нотаріус ОСОБА_7

Вищенаведене свідчить про визнання відповідачем ОСОБА_6 права власності позивача на спірне майно.

Посилання позивача на не визнання відповідачами його права власності на нежитлові приміщення загальною площею 333,6 кв.м, що позначені на плані номерами «86-29», з «86-32» по «86-42», з «86-45» по «86-53», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, спростовуються також і запереченнями представників відповідача АТ «Ощадбанк» та ДП «Інформаційний центр» МЮ України.

Крім цього, відповідно до п.2.6 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України від 12.12.2011р. №3502/5, для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, що посвідчують його особу. Відповідно до п.1.2 Порядку особа, в інтересах якої на підставі рішення суду скасовано рішення державного реєстратора прав є заінтересованою особою у разі внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав.

Однак, в судовому засіданні встановлено, що позивач із заявою про скасування державної реєстрації прав на вищевказане майно не звертався, хоча відповідно до рішення господарського суду Львівської області від 28.01.2014р. (а.с.4-9), залишеного без змін Постановою Львівського апеляційного суду від 29.05.2014р. (а.с.10-15) і є тією особою, в інтересах якої скасовано державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення загальною площею 333,6 кв.м, що позначені на плані номерами 86-29, з " 86-32" по " 86-42", з " 86-45" по " 86-53", які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, за гр. ОСОБА_6

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Як вбачається з постанови Верховного Суду України від 4 квітня 2011 р. у справі №3-18гс11, дії особи, спрямовані на створення штучних перешкод для виконання судових рішень, якими вже визнано право власності на спірне майно, а також зобов'язано цю особу передати майно законному власнику, не є підставою для звернення до суду з позовом за змістом ст. 392 ЦК. Захист порушених прав у цьому разі здійснюється в порядку, встановленому Законом від 24 квітня 1999 р. N 606-XIV "Про виконавче провадження".

Верховним судом також зазначено, що відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з вимогами статті 392 цього ж Кодексу власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом вищезазначеної норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними.

Задоволення позову про визнання права власності з урахуванням того, що невизначеність відносин власності щодо спірного об'єкту вже була усунута судовими рішеннями в інших справах, які набрали законної сили, суперечить вимогам статті 15 ЦК України.

За вказаних вище обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТзОВ «Три Оскари» про визнання права власності на нежитлові приміщення загальною площею 333,6 кв.м, що позначені на плані номерами «86-29», з «86-32» по «86-42», з «86-45» по «86-53», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, з підстав не визнання цього права іншими особами, задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог про зняття арешту з нежитлових приміщень загальною площею 333,6 кв.м, що позначені на плані номерами «86-29», з «86-32» по «86-42», з «86-45» по «86-53», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, то судом встановлено наступне.

Дійсно, відповідно до ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Разом з тим, як вбачається з копії постанови заступника начальника Личаківського ВДВС ЛМУЮ від 09.04.2014р. (а.с.16) накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_6

Постановою заступника начальника Личаківського ВДВС ЛМУЮ від 03.06.2014р. (а.с.69) призначено експерта для надання висновку з питань вартості арештованого майна - нежитлових приміщень загальною площею 333,6 кв.м, що позначені на плані номерами «86-29», з «86-32» по «86-42», з «86-45» по «86-53», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що вищевказані виконавчі дії проводились при примусовому виконанні виконавчого листа №2/1312/296/2012, виданого 14.08.2012р. Личаківським районним судом м.Львова на підставі рішення Личаківського районного суду м.Львова від 08.02.2012р. (а.с.74-76), яким задоволено позов ПАТ «Державний ощадний банк України». Стягнено солідарно з ОСОБА_8,, ОСОБА_6 заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії в сумі 2603179 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежитлові приміщення, позначені на плані 86-29, з 86-32 по 86-42, з 86-45 по 86-53, загальною площею 333,6 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Вищевказане рішення Личаківського районного суду м.Львова залишене без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 10.07.2012р. (а.с.77-78) та є таким, що набрало законної сили.

Судом встановлено, що недійсність іпотечного договору, укладеного 27.06.2008р. між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_6 (а.с.20-22) на даний час жодним рішенням суду не встановлено.

Крім цього, як вбачається з рішення господарського суду Львівської області від 28.01.2014р. (а.с.4-9) судом при скасуванні державної реєстрації прав на майно ОСОБА_6, зауважено, що згідно із ст.23 Закону України «Про іпотеку», навіть у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Враховуючи вищенаведене, оскільки арешт на нежитлові приміщення загальною площею 333,6 кв.м, що позначені на плані номерами «86-29», з «86-32» по «86-42», з «86-45» по «86-53», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, накладено постановою заступника начальника Личаківського ВДВС ЛМУЮ при здійсненні примусового виконання рішення суду, яке набрало законної сили про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, визначений іпотечним договором, недійсність якого жодним рішенням суду не встановлено, а тому такий є дійсним, суд приходить до висновку, що підстави для скасування арешту на нежитлові приміщення загальною площею 333,6 кв.м, що позначені на плані номерами «86-29», з «86-32» по «86-42», з «86-45» по «86-53», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на даний час відсутні, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід також відмовити.

При цьому, у відповідності до ч.6 ст.154 ЦПК України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, слід скасувати вжиті заходи забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 154, 212-214 ЦПК України, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Три Оскари» до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, ОСОБА_6, третя особа: Личаківський відділ Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, про визнання права власності на майно, зняття арешту з майна - відмовити.

Скасувати, накладену ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 11.12.2014р. в якості забезпечення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Три Оскари» (м. Львів, вул.Дж.Вашингтона, 5а, ЄДРПОУ 19167613) до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (04050, м.Київ, вул.Мельникова, 81 літ.А), ОСОБА_6 (79044, АДРЕСА_2) про визнання права власності на майно, зняття арешту з майна заборону Державному підприємству «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України здійснювати реалізацію арештованого майна шляхом проведення електронних торгів по реалізації предмета іпотеки: нежитлових приміщень, що позначені на плані «86-29», з «86-32» по «86-42», з «86-45» по «86-53», загальною площею 333,6 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, номер лота 18327, місце проведення торгів - https://torgi.minjust.gov.ua, та зупинити реалізацію вказаного арештованого майна.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м.Львова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Р.Я. Головатий